Трохи незвично почну:

Як із пасткою впоратись 

Є теорія підгорілої грінки (burnt toast theory), яка є частиною концепції позитивного мислення. Вона полягає в тому, що якщо якась неприємність трапилась, в ширшій перспективі вона можуть бути корисною. 

Типу: так, ти пролила на себе каву і тобі довелось вертатись міняти одяг, але доїхала швидше без заторів. А може й взагалі уникла вонючого дядька в метро, який виблював на когось іншого. 

Загалом, цікава теорія. 

Допомагає з тривожністю та дрібними негараздами. 

На основі цього я будую ідею ментальної пастки, споріднену до пастки інерції, але трохи іншої. 

Що таке пастка підгорілої грінки

Пастка підгорілої грінки — це когнітивне упередження, коли серія дрібних або не дуже невдач змушує очікувати невдачі в мало- або не пов’язаних спробах. 

Типу, в тебе підгорів тост, і ти почуваєшся менш готовою до презентації на роботі. Або в тебе невдале побачення, і ти думаєш, що ніколи не знайдеш собі партнера/ку. Ти ледь не потрапляєш в тупе дтп по дорозі на роботу, і увесь день не ризикуєш. 

Це пастка інерції?

Різниця між цією пасткою і пасткою інерції – у відсутності звʼязку між подіями. Або він дуже маленький. 

[restrict level=1 message=”Тут блок, який доступний лише спонсорам блогу”]

Типу, бюджет компанії по суті дуже мінімально міняється з року в рік. Практично всі статті ті ж самі, щось збільшено, щось зменшено, але глобально бюджет зберігає структуру (а іноді навіть суми). Це пастка інерції – люди неохоче міняють те, що працює. 

Пастка пригорілої грінки – це коли ти в цьому році пробуєш запустити інфлюенсер-маркетинг, в тебе не виходить з мінімальним бюджетом. Тому ти в наступному році не закладаєш на це бюджет. Або навіть зменшуєш бюджет на маркетинг. 

Це бізнесовий приклад. 

[/restrict]

Більш особистий приклад – невдалі співбесіди. Якщо це не дуже проста робота з масовим набором, то у компанії є певні вимоги і певні обставини. І ці вимоги і обставини від компанії до компанії різняться. Хтось сумнівається, чи взяти на посаду людину з команди. Хтось шукає тєрпілу. Хтось шукає людину з більшим досвідом, а хтось з меншим. Іноді рекрутер недостатньо компетентний, а іноді роботодавець не знає, що хоче. Може ти не потрапляєш в вайб. Причин для відмови тисячі – і дуже сумнівно, що тобі будуть відмовляти з однієї причини.

Загалом – з кожної співбесіди треба винести щось, що покращить твої скіли самопрезентації, але… 

Реальність жорстока.

Невдача на цій співбесіді сама по собі мало впливає на невдачу. Вона впливає на твій настрій і самооцінку – що може вплинути на наступні співбесіди. Що і є своєрідною пасткою згорілої грінки. 

Інший варіант, із ще меншим причинно-наслідковим звʼязком – по дорозі за кавою якийсь уїбан на хюндаї забризкав тобі штани. Ти береш свою каву, вертаєшся додому, йдеш на онлайн-співбесіду, де одразу думаєш, що тобі не пощастить, як зі штанами. Хоча це ніяк не повʼязано.

Як використовують цю пастку

Часто цю пастку використовують для емоційного продажу товарів чи послуг. Приблизно отак:

• Запускаєте рекламу, але вона не приносить ліди? На нашому курсі покажемо 10+ робочих методи зібрати ліди майже безкоштовно
• Ваші співробітники не виконують план? Ми покажемо, як мотивувати по-новому.
• Життя непередбачуване – застрахуй здоровʼя.
• Ходиш на побачення, але ніяк не трапиться справжнє кохання. Розклад таро на справжнього чоловіка.

Ще раз – як побороти

Вдихнути-видихнути.

Хуйня трапляється.

Випадкова хуйня трапляється часто. Вона не визначає майбутнє – вона впливає тільки через твої вчинки. Іноді тобі треба було спізнитись чи отримати калюжею по штанах.

Якщо в тебе серія невдач – почни з аналізу окремо кожної невдачі. Чи всі вони однакові? Чи є звʼязок? Чи впливають одні й ті ж фактори? Це як з невдачами на співбесідах – тим не сподобалось щось одне, іншим – інше. Якщо звести все до “я просто хуйова людинка”, то це контрпродуктивно. Поплач, поний, зберись і порефлексуй. Це складно, але може той же чатGPT помогти, а в складних ситуаціях психотерапевт.

Читати всі пастки

Запис Пастка підгорілої грінки спершу з'явиться на theytoldme.

Що це за пастка

Для мене це пастка з книги Олів’є Сібоні, але мені б хотілось її переконфігурувати. 

Автор пов’язує цю пастку із пасткою сторітелінгу, де історія звучить так класно, що люди підсвідомо починають шукати підтвердження.

Типу, як в фільмах про пошук скарбів. 

Де спочатку тобі кажуть про неймовірні скарби, в які ніхто не вірить, а затим з’являються якісь дрібні натяки, які ведуть в потрібному напрямку. 

Іноді це працює. 

Крім тих випадків, коли не працює і дуже боляче б’є.

Як у кейсах, що описує Олів’є — шахраї розводять інвесторів на шалені гроші, обіцяючи неймовірні технології. І інвестори такі: “А що, якщо таки це правда. Он у них літак є, і досвід, і колишній міністр, і лабораторія, і…”. Згадується історія про те, як виник стартап, де AI купує за тебе в будь-якому магазині, а з’ясувалось, що то просто тисячі живих операторів десь в Азії. Інвесторам хотілось вірити:)

Приблизно, як Альоні в те, що колишній цього разу…

Що на мою думку то за пастка

Так от, моя конфігурація така: 

Пастка підтвердження — це коли ти вже маєш певне рішення або ставлення в голові, і в процесі прийняття рішення шукаєш або як прийняти це рішення, або як відхилити інше. 

Наприклад, ти — власник кав'ярні, в якого є великий плюс. Тобі треба вирішити, як розподілити цей надлишок — вивести і купити автівку, відкрити ще одну точку, преміювати працівників, покращити цю точку... Але в тебе завше була мрія про мережу. І ти збираєш своїх "радників" — і щось обговорюєш, щось думаєш, але по суті ти шукаєш аргументи на користь того, щоб відкрити нову точку. 

Це пастка в контексті мислення, але не по життю. Іноді краще зробити так, як хочеться. Заробиш менше, але буде кайфово, наприклад.

Хоча якщо мова йде про щось важливе для всіх, то тут бажано, щоб рішення з великою вірогідністю приводило до бажаного для всіх наслідку. Типу, мер, звісно, може сконцентруватись і провести найбільший в світі рок-фестиваль в Києві, але… можливо, це не той проєкт, який цікавить всіх містян. 

З якими пастками йде разом

Упередження підтвердження:

• основа для накруту про всі ті болячки, які в мене є, як тільки щось десь заболіло.
• діє разом з пасткою сторітелінгу – коли тобі розповіли щось таке, що
• часто йде з пасткою витрачених зусиль – коли ти вже зробила дохуя якоїсь хуйні, і вона не працює, але ти шукаєш причини, чому це рішення було правильне, і чому треба продовжувати.
• дотично до пастки бульбашки – коли соціальні взаємодії і соціальні мережі підштовухують тебе до споживання одного виду контенту.

Як використати цю пастку

Памʼятаєш оцей прикол про “продай мені ручку” на співбесіді?

Мені часто кажуть, що гарна продажниця ніколи не кинеться “продавати” ручку. Вона почне з того, що розпитає людину про людину. Оце мистецтво дізнатись потребу людини – це найважливіше в сейлзах.

Отже, пастка підтвердження використовується для того, щоб переконати людину. Коли зʼясовуєш, що людина думає, і продовжуєш цю думку.

На кшталт, твоя начальниця тобі каже зробити певний звіт, а ти розпитуєш більше про задачку і пропонуєш варіанти, як це виконати в зручний для тебе спосіб, але так, ніби це її ідея. Основний момент – це йти від того, що людина вже думає і вкладати свою ідею в канву думок іншої людини. А не сперечатись.

Це складно.

Це складно і інтелектуально (бо люди так багато пиздять), і ментально (бо люди так багато помиляються). Але…

Але дехто так стає президентами. Хочете нові обличчя? Хочете бороти корупцію? Хочете мир з Росією? Так-так-так, я все зроблю. Я не кажу, що це єдина причина – я кажу, що популісти використовують пастку упередження для своєї політичної програми. “Ми за все, що ви хочете”. А далі можна виконувати якусь малопотрібну фігню.

Як побороти цю пастку

Це дуже складно.

Бо це так як нам хочеться думати.

Якщо інші пастки – це все ж варіанти способу подумати, то підтверджувальне упередження – це приємний і комфортний для нас спосіб думати. Набагато краще переконувати себе, що все робиш правильно, ніж тривожитись, що вчиняєш неправильно. Прикольно, що це можна робити одночасно.

Тому це дуже важлива для ментального благополуччя пастка, бо психіка завжди шукає повної співзвучності:

рішення – цінності – цілісність – зовнішні результати

А сумніви, невідповідності та страхи поглиблюють внутрішні конфлікти і сприймаються як страждання та біль. Задача мозку уникати будь-якого страждання та болю.

Сумний прикол: якщо на рівні самосприйняття ви почуваємось гівном, то психіка все одно прагне не “клащого ставлення до себе” (хоча всі клієнти так кажуть на сесіях), а “співзвучності”. Простіше, щоб бути реальні докази, що я гівно, це дає відчуття цілісності – “я цілісне гівно”.

Тобто ти потрапляєш в пастку підтвердження, що посилює сором, почуття провини і т.д.

Побороти самостійно навряд чи вийде.

В бізнесі

В бізнесі це вирішується процесами. Ви встановлюєте процедуру оцінки і прийняття рішення, та йдете за нею. Звісно, це не стосується стартапів та малих бізнесів, де багато чого взагалі тримається на сліпій вірі в успіх:)

В особистому

В особистому ще складніше, адже часто нема єдиного критерію успішності.

Наприклад, тобі треба вирішити, чи купувати машину. Якщо тобі хочеться, ти знайдеш тисячу причин чому вона тобі треба. Якщо тобі не хочеться – тисячу і одну причину, чому не треба. Але незалежно від рішення ти можеш продовжувати перебувати у цій пастці. Типу, ти думаєш, що треба і купуєш. А затим продовжуєш себе переконувати, що вона дійсно треба. Бізнес може ще якось прибутковість порахувати, а тобі як визначити? Тому і складно. 

Я можу тобі рекомендувати простий прийом – назви три причини, чому варто це зробити, і три причини, чому не варто.

Він не виведе тебе з пастки, але може розблокувати в тебе темну зону, на яку ти не хочеш дивитись.

Взагалі, проговорювати чи прописувати свої думки корисно, бо вони стають більш зрозумілі. Це ніби плавати в воді, а затим нащупати дно. Можна це робити самостійно або з терапевтом.

Запис Пастка підтвердження спершу з'явиться на theytoldme.

І в фільмі Шерлок завше вгадує. 

А ти ніхуя. 

Більше того, ти робиш припущення (можливо, помилкове), затим з нього збираєш інші припущення, а з них інші. 

Прикинь, яка точність зрештою виходить. 

Ще раз нагадаю, що когнітивне упередження — це не “завше думає тільки отак”. КУ — це іноді людина думає отаким чином і несвідомо спотворює картинку. Загалом про упередження отут.

Приклади

Отже, уяви, що тобі треба зрозуміти, скільки яблук у Олі. 

Ти точно знаєш, що мама Олі принесла 10 яблук. І віриш, що вона поділить яблука порівну між дітьми, при цьому вона взяла однакову кількість яблук, а Оля білі не їсть. 

І ти припускаєш, що у Олі 2-3 яблука. 

А по факту від 0 до 10. Тому що засновки твої хуйня хибні, і ситуація може відрізнятись. Короче, йди в сраку, Шерлоку. 

Але чи не пофіг, скільки яблук у Олі?

Це дуже характерно для бізнесу. Ти припускаєш, що колега оце робить, затим на основі цього припускаєш щось інше… Зрештою, всі твої роздуми побудовані на припущеннях, а точність висновків — майже нульова. В мене був кейс, коли в мене в голові одна конверсія з трафіку – 0,01%, а у мого керівника в голові 10% з того ж трафіку. Він бачить, що трафік приходить, і готується до торнадо замовлень, але вони не трапились. Хоча конверсія була на 250% краще, ніж мої очікування – 0,35%.

Це дрібні приклади, але люди приймають набагато більші рішення на основі піраміди з припущень.

З якою пасткою діють разом

Пастка наявності залежності.

Якщо коротко, то між подіями може бути кореляція, залежність, так і відсутність того чи іншого.

Наприклад, якщо на вулиці зʼявляються ятки з морозивом, то буває більше сонячних днів. Тут переплутано порядок подій і введена залежність, хоча це просто кореляція. Настає літо – тому більше сонячних днів і виробники морозива починають продавати морозиво.

Це важливо для бізнесу, бо можна переплутати і вийде лажа. Наприклад, “клієнти, які беруть участь в програмі лояльності, більш лояльні”. Тоді логічно просто роздати більше карток лояльності. Але… Може навпаки? “Лояльні клієнти частіше користуються програмою лояльності”. Тоді роздача карток нелояльним – не зробить останніх більш лояльними:) Треба шукати користь в самій послузі.

Що з цим робити?

Ще раз підкреслю – знати про пастку недостатньо.

Загалом традиційно допомагає проговорити/прописати засновки. В голові воно може бути залізобетонно, а як викладеш на папері чи в чатЖПТ – то перед очима інша картинка. Ти зможеш оцінити кожен засновок окремо.

Як це борять в маркетингу

Є таке поняття як “якорі”.

Це може бути уявлення клієнта про ціну на товари чи послуги. Або та інформація, яка є у голові клієнта про ті чи інші явища.

Наприклад, мобільні оператори не підвищують ціни на тарифи, а вводять нові тарифи з вищими цінами.

Ще класичний приклад, як British American Tobacco та інші тютюнові компанії змінювали сприйняття цигарок серед жінок. Типу, в 20-30-ті роки минулого сторіччя курити серед жінок було дуже непопулярно. Тому тютюнові компанії запустили кампанії про сильних-незалежних, які курять. Цигарки зробили більш стильними – довшими, тоншими. Навіть розказували, що краще покурити, ніж тістечко – схуднення.

Отже, в маркетингу намагаються обійти або зламати якорі.

Як це борять в бізнесі

Ха-ха-ха-ха, ніяк!

Просто купа людей робить якусь хуйню, і деякі з них виживають та багатішають, щоб розказувати про свій успіх. А ті, кого дельфіни штовхали від берега, вже ніколи нічого не розкажуть.

Метриками. OKR. Бюджетуванням.

Типу, хтось має помітити і сказати: “Чекайте, в минулому році було 10%, а чого в цьому році закладено 20%?”

Хоча тут є шанс потрапити в пастку інерції чи пастку команди:) Але це вже наступного разу.

Запис Пастка Шерлок спершу з'явиться на theytoldme.

Тіндер-мислення — це когнітивне упередження наявності кращого варіанту в майбутньому.

Тобто, в тебе є дуже простий вибір із двох варіантів (так чи ні в тіндері), але ти обираєш ні, бо в майбутньому може бути кращий варіант. Незалежно від того, наскільки гарний цей варіант.

Або обираєш і жалкуєш.

Проблема виникає на тому етапі, коли ти не можеш зробити чи знову і знову повертаєшся до вибору.

Приклади

Коли я пишу цю статтю, є дві бюджетні версії телефонів від гарних брендів:

• iPhone 16e
• Pixel 9a

Можна вибрати один із них — тут очевидний вибір. Але можна сказати, що в когось може бути краще, і треба пошукати альтернативи. Що цілком адекватно.

Пасткою це стає, коли ти починаєш щодня шукати щось краще. Перебирати варіанти, шукати компроміси — дивитись все нові і нові варіанти. Це може навіть стати гобі. А може лишатись “вавкою” і проблемою, коли ти не можеш зупинитись на норм варіанті, вважаючи, що знайдеш краще.

Ще гірше, коли ти не можеш прийняти свій вибір.

Уяви, що тобі треба була автівка. Ти робиш вибір на користь Toyota Corolla 2020 року. Їздиш на ній, все норм. Але постійно думаєш, що можна було б за ці гроші взяти краще. Адже ж “в майбутньому безкінечна кількість кращих варіантів”.

Що з цим робити?

Когнітивні упередження дуже важко знайти в себе.

Тому треба з кимось проговорити.

Загалом, це нормальна практика — озвучити свої думки, і вони стають більш предметними. Можна навіть з chatGPT поговорити, тільки не забудь почати з “Поговори зі мною, ніби ти бажаєш мені найкращого. Не бійся критикувати мої рішення. Мені потрібен варіант, який найбільше мені підходить. Розпитай мене більше про ситуацію — 10-15 питань — перед тим, як щось радити. Не погоджуйся сліпо з моїми тезами, уточнюй і розберись краще”.

Як це борять в маркетингу

Маркетологи використовують інші упередження для того, щоб побороти це.

Як мінімум, FOMO — fear of missing opportunity. Коли пропозицію штучно обмежують, щоб не було у людини спокуси довго думати. Цей годинник зі знижкою 25%, але тільки 1 день.

Або упередження втрати. “Якщо ти зараз не купиш цей годинник, то будеш жалкувати все життя”.

Як уникнути помилки в бізнесі

Дві прості ситуації:

• Тобі треба smm-щик. Ти проводиш співбесіди, але “може буде кращий варіант за ті ж гроші”.
• В тебе безліч ідей від тебе і твоїх підлеглих про те, що треба клієнтам. Ти не можеш прийняти рішення, що зробити в першу чергу, бо тобі треба “срібна куля” – рішення, яке все змінить.

В цьому випадку питання в процесах. Тобі треба створити процес, як приймаються рішення. Що треба знати, що треба врахувати, як оцінювати. Ти можеш встановити для себе правило, що кожен четверг відбувається певний аналіз і обговорення. Коли всі разом дивимось на одні й ті ж цифри і обговорюємо їх.

Це може перетворитись на бюрократію, але це вже буде інша проблема.

Як побороти в тіндері

Хз.

Це їхня бізнес-модель, тут ніц не вдієш:)

Хочеш прочитати про більше пасток?

Всі пастки будуть тут

Запис Пастка тіндер-мислення спершу з'явиться на theytoldme.

Якщо коротко, то під одним словом ховається два значення – спосіб вирішити задачу і процес вибору варіанту поведінки. Ну, типу 2+2. 4 – це рішення. І “я їбу зараз в математику” – теж рішення. Почитай про це, якщо цікаво.

Що важливо – рішення може призвести до:

1. Бажаних наслідків
2. Небажаних наслідків
3. Взагалі не мати значення

Раціонально — визначити бажані наслідки і прийняти рішення, яке за мінімальні ресурси дасть бажаний наслідок.

Наприклад, ти хочеш зберегти свої гроші.

Інфляція їсть заощадження, і тобі треба варіант, як ці гроші хоч мінімально вберегти.

1. можна закинути в якийсь умовно безпечний REIT, і дочекатись 10-15% річних. Це приклад рішення з бажаним наслідком.
2. можна спробувати пограти на свої гроші в казино. І вірити в свою удачу. Програти все. Це небажаний, але передбачуваний наслідок. Можна сказати дефектне рішення, адже закладено величезний ризик – казино має бути прибутковим.
3. можна покласти дома під матрац. Але прилетить ракета і гроші згорять. Це рішення було з дуже низьким ризиком, але воно не мало значення через зовнішні фактори.
4. можна просто нічого не робити, чекаючи кращий варіант. Якого не трапиться, бо “завше буде краще”. Що є пасткою тіндер-мислення. Або когнітивним упередженням тіндер-мислення.

Так як ми не знаємо майбутнього, то “правильного” рішення нема. Є оцінка ризиків, точна чи не дуже. Але пастка тіндер-мислення робить так, що ми ніколи не робимо цей вибір.

А як вибору нема, то дуже вірогідно нема бажаного наслідку.

Як людина, яка ні з ким не метчиться, ніколи не піде на побачення.

Тому я анонсую серію статей про когнітивні упередження – пастки мислення, які заважають нам приймати правильні рішення.

Тут буде список пасток:

• Тіндер-мислення
• Шерлок
• Чорне-біле
• Підтвердження
• Пастка підгорілої грінки

Кожну пастку я хочу описати окремо за структурою:

• що це за пастка
• з якими пастками взаємодіє
• як використовується в маркетингу чи бізнесі
• як уникати
• як використовувати

Насолоджуйся.

Запис Як не помилятись за 2 хв спершу з'явиться на theytoldme.

Це слово мені випало вигадати, але мета загалом така – освоїти нову професію за певний час. От поговоримо, що для цього треба зробити.

Дисклеймер: Загалом ця стаття про освіту, але почнемо з понять.

Що таке вміння і досвід?

Вміння (навичка, скіл) — це здатність досягнути позитивного результату.

Наприклад, вміння кататись на велосипеді — це здатність доїхати на велосипеді з рандомної точки А в рандомну точку Б.

Досвід — це виконання певних завдань за допомогою вміння.

Наприклад, проїхати на велосипеді 10км — це досвід.

Вміння здобувається і вдосконалюється через досвід за певних умов. І, вочевидь, у вміння є рівні. Типу, є певна різниця між вмінням їздити на велосипеді у мене і у Тадея Погарача.

А ще зрозуміло, що вміння можуть складати більше вміння. Як вміння проводити наради може складати частину вміння керувати людьми.

Знання – це інформація, яку тобі вдалось засвоїти чи запамʼятати.

Що таке “вчитись”?

Вчитись – це здобувати знання чи досвід, щоб конвертувати у вміння.

Є всілякі фішки, щоб краще засвоювати знання:

[restrict paid=true message=”Тут блок, що видно лиш спонсорам блогу“]

• Перевірка себе – витягувати із памʼяті інфу, щоб її краще “скласти в голові”. Якщо коротко, то чим частіше ти юзаєш інформацію, то краще побудовані звʼязки в мозку – легше дістати інфу з мозку.
  Наприклад, щоб запамʼятати, які країни знаходяться в Латинській Америці – можна грати в гру “як доїхати з США до Сурінаму” чи вгадування країни за мапою.
  Ідеальна вправа – спробувати пояснити собі чи іншому той матеріал, який тобі випало вивчити. Ми так до іспитів з кримінального процесу готувались – всі читають тему, а потім хтось розповідає тему.
• Взаємозвʼязки – інфа в тебе в голові тримається на звʼязках.
  Запамʼятати, де Панама набагато складніше, якщо знаєш про канал і про те, що це шлях з Мексики в Сурінам. Якщо знаєш, що Іспанці колонізували цю частину Америки, то знаєш, що там говорять іспанською. А як знаєш, що Панама здобула незалежність від Колумбії, то розумієш, що десь вона межує з Колумбією
  Тому стратегія не в тому, щоб вивчити щось конкретне, а в тому щоб знати більше і будувати взаємозвʼязки у себе в голові. Так інфа краще “складеться”
• Робити перерви. Треба спати це потрібно мозку. Треба повторювати через час. Це теж потрібно мозку

[/restrict]

При цьому очевидно, що просто знати недостатньо. Ми щось дізнались – треба перевести це у досвід.

Як навчитись – здобути навички?

Ти ще памʼятаєш, що навички – це здатність досягнути позитивного результату?

Для цього нам треба знання і досвід.

Наприклад, якщо ти хочеш стати спеціалістом із запуску реклами в google (таргетологом), то тобі треба не просто знати, що рекламу можна запускати. Тобі треба практичні знання і досвід.

Але тут є хитрість.

Що треба, щоб здобувати “правильний” досвід?

Всі ці умови мають бути одночасно:

1. Численні спроби зі зворотнім звʼязком.
   Зрозуміло, що треба багато пробувати. Тут найцікавіша частина “зворотній звʼязок”. Як його нема, то ти не здобуваєш досвід.
   Щоб натренувати вміння кидати мʼяч в кошик, тобі треба розуміти, чи ти влучаєш в кошик. Щоб натренувати вміння писати листи, тобі треба статистика email-кампанії. Щоб запамʼятати, де та Панама, тобі треба щоб тебе поправляли, якщо ти вказуєш неправильно. Неможливо здобути експертизу, якщо ти не слідкуєш за результатом.
   Наприклад, рекрутери шукають людей. Успіх для них мав би бути успішна робота людини, яку вони найняли. Але мені ще не зустрічались рекрутери, які би через рік перевіряли, як людина справляється з обовʼязками.
2. Закономірне середовище.
   Шахи, java script, реклама в гугл – це більш менш закономірні штуки. Кінь ходе ось так, змінні задаються певним чином, кнопки роблять те, що мають робити, а статистика відображає цифри успішності кампанії.
   А лотерея – ні.
   Ти можеш робити скільки завгодно спроб, отримувати скільки завгодно результатів, але якщо результат не закономірний, то ти не отримуєш досвід (ну, крім досвіду, як просадити трохи грошей). Якщо лотерея зламана, до речі, і ти знаходиш закономірність, то очевидно можеш стати експертом
   Тобто, тобі потрібно визначити ті правила, за якими ти будеш вчитись.
   Наприклад, на одному іспиті важливо правильно відповісти на питання, а на іншому – подобатись тій людині, яка приймає.
3. Вчасний фідбек.
   Це як у нашій ситуації з рекрутерами – фідбек може бути настільки відкладеним, що його важко відслідковувати.
   Приклад з моєї роботи – SEO. Треба пів року їбатись з ключами, статтями, лінкбілдінгом. І якщо ти все зробиш правильно, то буде тобі щастя. А як щось неправильно, то щастя не буде.
   Якщо результат непомітний одразу – треба постаратись побудувати процес так, щоб таки збирати фідбек. У випадку з SEO ти бачиш статті, які стали залітати на топові позиції. Можна підняти задачки і подивитись, як ці статті писались. Головне – не забивати на фідбек, тому що не отримуєш його одразу.
4. Тренуватись на межі своїх можливостей.
   Припустимо, ми зробили все наведене вище.
   Моя колега пише по 2 листи клієнтам на день та відслідковує кожен день статистику. Вона тепер експерт?
   Не зовсім. Одноманітний досвід в закономірному середовищі швидко стає рутиною. Якщо моя колега не почне ускладнювати собі задачу, то вона просто навчиться швидко робити ці 2 листи, і все (що, до речі, непогано – треба жити життя).
   Як тільки ти досягаєш певного рівня, далі ти вже здобуваєш критично мало досвіду.
   В гарних іграх це знають – після вивчення однієї механіки, гра змушує тебе вивчати більше механік, щоб досягати успіху. Та ж цива на початку – просто будуй ферми і шахти, воюй з варварами. В кінці – релігія, туризм, дипломатія, шпигуни, космічна гонка.

Блін, в мене виходить величезний вступ

Що таке самоосвіта?

Це здатність навчатись самостійно в двох аспектах:

• вчитись окремо від закладів освіти.
• самостійно покращувати свої навички.

При цьому ми знаємо, що в інтернеті інфи дофіга. Мені здається, що здобути знання – це не проблема. Проблема – дисциплінувати себе достатньо, щоб отримати правильний досвід. І мені здається, що це неможливо, але…

Зараз покажу на прикладах, коли ми будемо розбирати “інструменти самоосвіти”

1. Книги
2. Курси
3. Вебінари, подкасти
4. Стажування та волонтерство
5. ChatGPT та інші AI
6. Менторство
7. Клуби та марафони
8. Челенджи та саморефлексія
9. Пет-проект

Отже, уявімо, що мета – стати кваруперкою за рік. Що ти будеш робити.

Книги

Ти загуглиш топ книг для кваруперок і зайдеш в книгарню, глянути, що на полицях. Затим прочитаєш їх.

Плюси:

• люди, які писали книгу, подумали хоч троха
• структурована інформація (зазвичай)
• зручно засвоювати (імхо)

Мінуси:

• книги довго роблять – знання могли застаріти
• знань багато (чим більше в тебе досвіду, і чим краще книга, тим більше)
• не можна перепитати чи уточнити
• нуль практики – часто нема ні стимулу, ні способу впровадження

Тому книги часто використовують як додаток до навчання.

Курси

Ти гуглиш курси для кваруперок.

Тут починаються проблеми, бо хз, кому довіритись. Тому ти скоріше за все будеш обирати за якістю посадкової сторінки, рекомендацій та авторитету авторів курсу. Адекватні люди дають “пробніки”, що маркетингово називаєть tripwire.

Tripwire – це недорогий продукт (наприклад, чек-лист, міні-курс, eBook), який продається за символічну суму, щоб перевести людину з “простого підписника” в покупця. Після цього їй пропонують дорожчі продукти. В нормального курсу завше є щось корисне, що можна недорого спробувати.

Плюси:

• експерт
• зворотній звʼязок
• дисципліна – контролюють домашки
• дисципліна групова

Мінуси

• дуже важко створити реальну робочу задачу.

Вебінари та подкасти

Ти можеш також побачити рекламу чи прямо загуглити “вебінар як стати кваруперкою” або “міфи про кваруперок”.

Вебінари – це занурення у чужий досвід. Для мене це завше було проблемою, бо:

• якщо в мене нема власного досвіду, то чужий досвід мені (особисто) не допомагає
• якщо в мене є власний досвід, то треба якось чужий досвід вписати в свою систему уявлень. А це не завше швидко і безболісно. Іноді можна пару місяців просадити, щоб впевнитись, що ти робиш правильно. Хоча можеш і помилятись.

Загалом, це більше розвага або спроба дивитись на “ринок”. Що теж корисно.

Стажування та волонтерство

Ти гуглиш вакансії для початківців-кваруперок.

Досить часто в компанії є прості задачі, які залюбки скинуть на дешеву робочу силу. Якщо в тебе є час та ресурси, то це ідеальний шанс зануритись в роботу.

Але є два нюанси:

• компанії можуть не знати, що ти їм треба. Тому випиваєш хороброї води – і пишеш сам/a
• стажування в крутих компаніях придумали, як фільтр від бідняків:) Жартую, але суть приблизно в тому, що якщо тобі нема за що їсти, то дешеве стажування – погана ідея. Тому так важливо мати повноцінні сімʼї, коли можуть підтримати батьки чи патрнер/ка. Коли ти можеш витратити пів року чи рік на здобуття навичок – це робить тебе геть іншою вільною людиною.

ChatGPT та інші AI

Це працює в двох випадках:

1. Просиш чатGPT згенерувати тобі задачку. Потім най перевіряє.
2. В тебе є задачка, питаєш, як вирішити, і просиш розжувати, чому так.

Я так SQL знаю наприклад. Тобто я вмію писати sql-запити, бо мені треба було по роботі – для цього було прочитано один посібник і постійні запитання до chatGPT. Відтак я можу зараз самостійно писати всі запити. Або можу дати команду AI створити мені запит:)

Менторство

Імхо, це не форма самоосвіти, але най.

Ти знаходиш людину, яка має успішний досвід кваруперства і приходиш до неї щотижня, питаєш про стратегії і тактики виконання задачі.

Ментор – це не коуч, який дає тобі задачки чи дисциплінує. Ментор – це людина, яка має досвід, і ти можеш отримати кваліфіковану пораду (в ідеалі).

Клуби та марафони

Якщо ти хочеш освоїти професію, то тобі цікаве комʼюніті – тобто спільнота людей, які займаються цією справою. Фейсбук-групи, тг-канали і чати, інстаграм- чи твіттер-спільноти. Пошукай.

Але комʼюніті живе своїм життям – обговорюються ті теми, які цікаві чи трендові + срачі.

Тобто тебе занурюють в чужий досвід, але без авторитету експерта. Може таке трапитись, що ти не професію набуваєш, а починаєш ненавидіти замовників або якусь лідерку думок, бо їх регулярно поливають брудом. Таке життя.

Альтернатива – марафон. Коли експерт запускає серію завдань, які треба виконувати щодня. Це може бути доволі дисциплінуюча штука.

Челенджі та саморефлексія

Ти можеш самостійно собі поставити собі ціль. Наприклад, виконувати певне завдання кожен день. Якщо це відповідає тим умовам здобуття правильного досвіду, які ми описували вище – це норм.

Проте часто проблема – ти не знаєш, що це мають бути за завдання.

На курсах зазвичай є певна програма, яку люди структурують, щоб досягнути якогось поступового прогресу. Але це роблять досвідчені люди. А самостійні челенджі зазвичай працюють, якщо тобі треба виконувати однотипні дії, поступово підвищуючи рівень навантаження. Наприклад, челендж присідати чи писати по 10 сторінок роману щодня.

Пет-проект

Заведи собі пет-проект.

Будь-яка робота має на меті отримання прибутку. То чому б не завести собі мінімальний бізнес в твоїй ніші.

Якщо ти розробник ти можеш зробити якийсь продукт, якщо маркетолог – простий магазин, smm – вести акаунт про щось, хоч про рожеві ґудзики.

Весь ttm – це мій pet-проект, який дає мені досвід в веденні інсти, тг, тредсу, аналітиці, запуску реклами, створення сайтів, блогів та лендингів. Величезна частина моїх ecommerce знань завʼязана на магазин нашого мерчу. А ще йобані податки… Одного разу до мене прийшов Тарас, який займається розробкою мобільних апчиків – і це стало ще і його пет-проектом, де він створив віджет ттм для ios та android.

В принципі, ми в theytoldme відкриті для ідей.

Так от, я розумію, що пет-проєкт – це складно, якщо ти ніц не шариш. Але це дає тобі саме той досвід який треба. Фідбек просто скажений

Можна навіть прямо запитати у chatGPT ідеї для пет-проєкту твого рівня.

Плюси:

• досвіду як масла – дохуя
• може приносити тобі гроші чи авторитет

Мінуси:

• досвіду дохуя, не весь тобі треба. Мені було б норм без знання про податки.
• забирає час, якщо зʼявляються реальні користувачі

Замість висновків

Традиційно – не кажу, що правильно. Кажу про можливості.

Мені випало змінити професію раз в житті – тому мій рівень експертизи в “зміні професії” дещо замалий. Але можу сказати, що більшість того, що я знаю, здобуто з курсів, книг, пет-проектів та інших форм самоосвіти. Бо моя робота завше була мені цікавою. І мені завше було важливо пробувати щось нове.

Дякую, що читаєш. За рефлексію в коментах подякую

Запис Про самоосвіту за 6 хв спершу з'явиться на theytoldme.

Одразу попереджу, що це стаття із циклу статей про фінграмотність, і бажано почати з цієї статті – про фінграмотність ч.1. В ній ми розповідаємо про етапи життя, і чому на різних етапах треба різні речі робити. Пасивний дохід – це стаття для етапу “В тебе є надлишок коштів”.

Що таке пасивний дохід?

Це дохід, який не вимагає від тебе активних дій. В теорії.

На кшталт, ти нічого не робиш, але тобі на карточку щомісяця падає 500 баксів.

На практиці, це або результат дуже активних дій, або результат прекрасної автоматизації. Проте – це якраз та штука, до якої тобі треба йти в житті. Тому важливо про це поговорити

Приклади пасивного доходу

1. Депозити та облігації
2. Інвестиції в акції, пайові та біржові інвестиційні фонди
3. Продаж цифрових товарів
4. YouTube, TikTok, блогінг
5. Здавати в оренду майно
6. Дропшипінг, автоматизовані онлайн-магазини
7. Прямі інвестиції в чужий бізнес, в який тебе не залучають

Ми про це поговоримо детально, але почну з головного.

Навіщо і кому треба пасивний дохід

Пасивний дохід — це те, до чого ти маєш йти. Це єдиний адекватний шлях по життю.

Де на початку життя в тебе купа енергії, планів і способів заробити. А наприкінці – ти лишаєшся тільки з тим капіталом, який тобі вдалось заробити.

Тому пасивний дохід – це не якась додаткова штука.

Це відповідь на питання – де я буду брати гроші, коли в мене вже не буде так багато енергії, щоб працювати по 60 годин на тиждень.

Прикольно, якщо ти з молодих літ маєш якусь додаткову копійчину, але по суті створення власного капіталу, який буде приносити грошики – це те, над чим тобі варто подумати.

Де взяти пасивний дохід

Пасивний дохід — це результат дуже активного.

Вище були приклади, нижче будуть роздуми про них. Але суть залишається одна й та ж – в тебе є надлишок грошей (або робочого часу), ти його витрачаєш на те, щоб створити пасивний дохід, який буде генерувати тобі дохід в майбутньому.

Тому так – треба попрацювати, а надлишок ресурсів використати на формування пасивного доходу.

Контекст поколінь

Якщо попереднє покоління забезпечить тебе базою, то ти будеш мати більше надлишків, які використаєш для формування пасивного доходу.

Якщо спрощено – якщо батьки купили тобі квартиру, тобі не треба буде пів життя працювати, щоб купити собі квартиру. Ти будеш пів життя працювати, щоб купити собі ще одну квартиру, а квартиру від батьків зможеш здавати.

Стабільність в державі і в сімʼї рішає, на жаль.

Що не є пасивним доходом

Це цікаво.

Не пасивний дохід, хоча суть схожа – стандартне “спочатку ти працюєш на заліковку, а далі заліковка працює на тебе”.

Наприклад, в тебе 2 роки досвіду роботи дизайнером. І тебе беруть на роботу за 1000 баксів. А коли в тебе 8 років — беруть за 2000 баксів. Хоча робота та ж сама. Чи є “особистий бренд” і “досвід” генератором пасивного доходу в цьому випадку?

Імхо, ні.

Мені здається, що пасивний дохід має бути привʼязаний до твоїх активів, а не особи. І цей актив можна передати. Типу, якщо ти можеш продати чи монетизувати власний особистий бренд – окей. А якщо не можеш, то це не актив.

Як отримати пасивний дохід

Отже, ситуація – в тебе є зайві гроші. І ти хочеш, щоб ці гроші почали приносити гроші.

Для прикладу я візьму потребу в 500 баксів щомісяця. Для мене це приблизно сума виживання – не шикувати, але і не скніти.

Тому будемо думати, як можна створити $500 пасивного доходу на місяць.

Розрахунки дуже умовні (без динаміки по роках, податків і так далі) – моя задача показати порядок чисел.

1. Банківські депозити

Банківський депозит – це коли банк у тебе бере гроші і платить якусь суму за користування ними.

Взагалі, суть банків – взяти в когось гроші подешевше, дати комусь іншому подорожче. От депозит – це спосіб залучити гроші з населення, тобто з тебе і мене.

Більш-менш надійно, але доходу кіт наплакав.

Я пишу цю статтю 3 березня 2025 року, і доларові депозити мають такі ставки:

1. приватбанк (державний) – 0,01% річних. Ти даєш банку свої 1000 доларів на 12 місяців, а вони тобі повертають 1000,1 долар.
2. монобанк – 2,1% річних. Даєш 1000 баксів – через рік дають 1000, а протягом року виплачують 21,2 бакс, якщо з щомісячною капіталізацією. Якщо цікава тема, як рахуються депозити – стукни в директ.
3. сенс — 1,5% річних
4. піреус — 1,25%
5. пумб – 1%

Тобто, тобі потрібно внести приблизно 285 714 доларів під 2,1% річних, щоб отримувати 500 доларів “пасивного доходу щомісяця.

Але ставки постійно змінюються (як ростуть, так і падають), банки можуть банкрутувати (в нас є державний фонд гарантування вкладів, але там обмежена сума того, що повернуть, якщо банк наїбнеться). А ще податки… Ну, тобто це надійно для зберігання (якщо розподілити між банками), але якась хуйня для пасивного доходу.

І ще – це охуєнно просто.

В себе в додатку банку тиць-тиць, будь-яку суму, на строк від 3 місяців до дохуя років. Все.

Прикол тільки в тому, що ставка депозиту може не перекривати інфляцію. Якщо дуже спрощено, то гроші дешевшають – за одну й ту ж суму можна купити меншу кількість товарів. Ну, знаєш, хліб був по 10 грн, зараз по 30 грн. Тому депозит зазвичай це спосіб зберегти гроші, а не примножити.

Резюме:

• Складність: легко.
• Дуже пасивно.
• Дохід стабільний і дуже низький. Часто не перекриває інфляцію, якщо думати про старість.
• Ризик втрати низький, але знаєш…

2. Облігації

Дещо схожа штука на депозити.

Облігації – це цінні папери, які ти купуєш, а тобі через певний час повертають цю суму + дохід.

По суті, для юридичних осіб – це спосіб взяти в борг максимально зручним способом для максимального кола осіб. Уяви, що тобі треба 5000 гривень. Ти не просиш їх в банку, а кажеш “в мене є 5 облігацій по 1000 гривень. Хто хоче – купіть їх у мене, а я через рік викуплю їх у вас по 1100”. Ну, тільки більше формальностей, бо це все ж цінні папери.

За таким принципом працюють, наприклад, облігації внутрішньої державної позики України (ОВДП). Держава продає свої зобовʼязання повернути гроші.

Їх теж досить легко купити. Той же монобанк продає ОВДП в апчику, поруч з депозитами. Від 1 тис в гривні і доларі.

При чому це працює приблизно так:

Держава 1 січня випускає облігацію за 1000 грн і зобовʼязується повернути

• 1.04 – 50 грн ,
• 1.07 – 50 грн,
• 31.12 – 1050 грн.

Тобто загалом ти отримаєш 15% річних. Але на відміну від депозитів – сроки не для тебе, а для всіх. І якщо ти умовно захочеш купити цю облігацію в липні, то матимеш віддати за неї вже 1100 грн.

Це непоганий спосіб зберігати гроші, бо дохід більше, ніж у депозиту. Але до повномасштабки цей спосіб не був доступний так легко.

Ну, і ризик – якщо наїбнеться держава, то бувайте гроші. Тобі ж траплялось слово дефолт? От це відмова держави платити за своїми зобовʼязаннями. З іншого боку з ОВДП не треба платити податки.

Наприклад, в моно зараз облігації ОВДП в доларах з дохідністю 4,2%. Там є нюанс, що це трохи перебільшено, бо розрахунки враховують реінвестицію доходу. Нескладно здогадатись, що якщо депозит в моно 2,1% і тобі треба 285к доларів для доходу в 500$ щомісяця, то з ОВДП це буде в 2 рази менша сума – десь тисяч 150.

Але це максимально пасивно, звісно.

Резюме:

• Складність: дуже легко.
• Дуже пасивно.
• Дохід стабільний і низький.
• Ризик втрати низький. Ризик відсутності нових облігацій для купівлі.

3. Інвестиції в акції

Інвестиції в акції, пайові та біржові інвестиційні фонди потребують фінансової грамотності та довгострокового підходу. І ще треба розібратись

Тобі в Україні складно купити, наприклад, акції Apple. Тобі навіть складно буде купити акції української аграрної компанії Milkiland.

З акціями така штука – є умовно дві частини:

• вартість акцій,
• дивіденди – спрощено виплати власникам акцій.

Тобто, ти купуєш акцію, і тобі з якоюсь регулярністю виплачують дивіденти. При цьому ціна і акції, і дивідендів може змінюватись. Можуть бути малі дивіденди, але компанія росте, ціна акцій теж – і твій капітал росте (хоча щомісяця ти отримуєш хуй).

Дуже тупі і спрощені розрахунки:

Станом на березень 2025 компанія Apple за останні 12 місяців виплатила дивіденди в загальній сумі 0,99 USD на акцію. При поточній ціні акцій Apple в 241,84 USD це відповідає дивідендній дохідності 0,41 %. Дивіденди виплачуються 4 рази на рік.

Щоб отримувати 6000$ на рік від дивідендів Apple, потрібно купити приблизно 6061 акцію.

За поточною ціною 241,84$ за акцію, це обійдеться в приблизно 1,47 мільйона доларів.

Що, як ти розумієш, не айс, якщо хочеться саме пасивного доходу. Треба брати щось з більшими дивідентами. А для цього треба розбиратись, хто не булька.

Тобто, спрощено є дві стратегії:

• купити дешево – продати дорого.
• купити щось, що має великі дивіденди і не прогорить так просто.

І те, і те – непроста задачка.

Ба, навіть купити складно – треба зареєструватись на біржі, відкрити брокерський рахунок. В мене нема досвіду – мені лиш випало читати мануали, тому нічого із власного досвіду не підкажу. Знаю, що це не 2 кліка в твоєму додатку банку. + доволі висока вартість входу.

Резюме:

• Складність: найти дохідні акції в довгій перспективі. Почати.
• Не дуже пасивно – треба слідкувати і встигати. Або забити хуй – і тоді взагалі непередбачувано.
• Дохід нестабільний.
• Ризик втрати високий.

Офтоп

Ще важливий момент. Інвестиції та пасивний дохід — різні поняття. Це, типу, очевидно, однак на прикладі з акціями стає ще очевидніше. Можна вкластись (інвестувати) в щось, щоб потім отримати більше. А можна інвестувати в щось, що буде давати постійні більш-менш стабільні гроші (пасивний дохід).

Типу, можна купити акції компанії, вони виростуть в ціні, але майже не будуть давати тобі гроші щомісяця.

Тобто зберегти гроші, примножити їх чи змусити приносити щомісячний дохід — різні задачі.

Саме тому умовна торгівля криптовалютою — це купити дешевше, продати дорожче. Тобто, ризиковий спосіб заробити гроші, а не вийти на постійний дохід.

4. Інвестиційні фонди

Тут пропущена частина про біржові інвестиційні фонди.

Це означає, що ти та інші люди скидаєте гроші в фонди, а управляюча компанія намагається їх примножити за рахунок інвестицій “патамуша ані знают каг”.

• Біржові – чуваки знають, як інвестувати в акції, вони готові це робити за комісію. Типу, ти даєш їм гроші, вони дають тобі частку в фонді, далі купують-продають акції на біржі, заробляють на цьому гроші і віддають тобі. За це беруть відсоток.
• Пайові інвестиційні фонди – чуваки знають, як зробити щось і продати його вигідно. Ти даєш їм гроші, вони тобі частку. Потім вони це щось роблять і продають, а собі беруть комісію.

Із переваг – типу низька вартість входу. Якщо порівнювати з власними інвестиціями.

Наскільки я розумію, то з пайових найцікавіший дохід дають REIT (Real Estate Investment Trust) – це коли ти купуєш частинку в фонді, який купить чи побудує нерухомість і буде її здавати чи продавати.

Наприклад, в Україні є REIT, який робить фонди під будівництво Макдональдсів, потім здає їх в довгострокову оренду макам (10-30 років), і виплачує власникам сертифікатів дивіденди десь під 8% річних. Там поріг входу не те, щоб малий, але і не захмарний. Щось близько 150 тисяч гривень.

Я там все дууууууже умовно рахую – і виходить десь 76 тисяч доларів треба, щоб вийти на 500 баксів пасивного доходу на місяць. Не все так яскраво, звісно, але це ще одна можливість.

Із власного досвіду – зайти доволі легко, реєструєшся через дію, кидаєш гроші, тобі на картку кидають гроші і платять податок на доходи. Із хуйні – якщо продаєш сертифікати – треба йобану декларацію фіз особи заповнювати. Що не боляче, але неприємно.

Резюме:

• Складність: найти надійний фонд.
• Майже повністю пасивно.
• Дохід середній чи менше.
• Ризик втрати середній.

5. Продаж цифрових товарів

Курси, книги, шаблони, фото – вимагає часу на створення.

Найпопулярніший “легальний” спосіб, який тиражують в соц.мережах.

Щось на кшталт – от замість 3 години сьогодні грати в відьмака, зайди в канву, створи якийсь шаблон, в тебе люди будуть його купувати і ти розбагатієш.

Чи нафоткай фоток і виклади на фотосток.

Чи створи відео 10 годин зі звуками багаття на ютюбі – і ввімкни монетизацію.

Знаєш, що не так з оцими усіма порадами?

Треба встигати.

Тисячу людей створять. Якщо ти будеш в числі перших – ти можеш зібрати грошей. А якщо ти створиш ще один 100500-ий шаблон – шанс, що його куплять маленький. Також великий шанс, що цей “актив” втратить актуальність за пару років.

Це постійна робота, яка може мати накопичувальний ефект, але склякне як тільки ти припиняєш це робити (шукати нові ніші для продуктів, створювати цифрові продукти, оновлювати старі).

Часто це ще й потребує додаткових зусиль на маркетинг. Наприклад, зробила людина шрифт – і шо? Хто його купить, якщо його не піарити?

Резюме:

• Складність: це робота.
• Дохід непрогнозований.
• Ризик втрати дуже високий.

6. YouTube, TikTok, блогінг

Це активна робота.

Не знаю, хто може думати інакше.

При чому це активна робота зі створення контенту, а затим активна робота з монетизації свого блогу. В мене тут вистачає досвіду – можу сказати, що це складно, і це вимагає зусиль.

В ідеалі розкрутити блог і продати, але це майже неможливо, якщо він привʼязаний до твоєї особистості

7. Здавати майно в оренду (житло, авто)

В ідеалі отримати у спадок трикімнатну квартиру від бабусі в центрі Києва і здати на 40 років парі геїв без дітей та собак, які 300 днів на рік проводять в іншій країні.

Але але…

Отже, тобі треба

1. [складно] заробити на те, що ти будеш здавати. Якщо казати про Київ і околиці, то це від 50 до 200 тисяч доларів. Приблизно.
2. [помірно складно] зробити ремонт і пристосувати квартиру до здачі. Це ще десь 500 баксів чи більше за квадратний метр.
3. [норм] знайти надійних орендарів чи ріелтора.
4. [легко] вирішувати дрібні проблеми орендарів (а іноді і не дрібні), адже орендар може зробити шкоди набагато більше ніж 2 плати за місяць…

Здавати автівку мені не доводилось. Суттєва відмінність, імхо, що автівка дуже сильно втрачає в ціні з часом та експлуатацією. В той час як квартира може втратити у ремонті, але райончик стане краще чи попит на житло зросте – і сама квартира стане дорожче.

Резюме:

Отже, варіант цікавий, хоча має суттєвий недолік – ціна входу величезна. Що робить недоступним цей варік для багатьох. Бо, будемо відвертими, більшість із нас ніколи не мали зайвих 100к баксів на руках.

Резюме:

• Складність: заробити на обʼєкт оренди.
• На початку дуже активно, потім майже пасивно.
• Дохід середній чи менше. Не має великого потенціалу для росту.
• Ризик втрати низький, але війна…

8. Дропшипінг, автоматизовані онлайн-магазини

Ще одна вигадка, коли роботу подають як не роботу.

Дропшипінг – це коли товар виготовляє та відправляє інша компанія. Ти лиш продаєш.

Наприклад, друк футболок. Ти робиш сайт і малюєш принт. Людина замовляє у тебе, ти віддаєш це замовлення підряднику. Він друкує і відправляє.

Кайф же ж? Тільки треба автоматизувати

Але по факту все не зовсім так:

• сайт треба підтримувати
• на сайт має бути трафік, тому тобі треба займатись маркетингом
• тобі треба платити податки
• тобі треба спілкуватись з клієнтами (футболки ж повертають, міняють, кастомізують)

Отже, це все ж робота.

Її можна зробити менш складною, якщо найняти людей, але тоді це створення бізнесу. Яке в свою чергу впирається в бізнес-план і значні зусилля для старту та контролю.

9. Прямі інвестиції в чужий бізнес, в який тебе не залучають

В мене такого не було.

Але потенційно може таке бути, що хтось прийде і скаже: “Дай мені 20к доларів, а в майбутньому будеш мати відсоток в моїй компанії”.

Взагалі, є таке поняття як “бізнес-ангели” – люди, які мають гроші і бізнес-знайомства. До них можна піти, і попросити допомогу за частку майбутніх доходів. Але ж ми з іншої сторони. Ця стаття не для бізнес-ангелів чи інкубаторів, вочевидь.

Тому теж це мова про роботу, а не про дохід.

10. Вихід зі свого бізнесу, зберігаючи частку

Це цікавий і вірогідний сценарій.

Ти робиш щось, робиш, а потім виходиш з операційки чи продаєш велику частку компанії.

Але що це означає? Тобі треба створити щось робоче, що протримається багато років, і буде підхоплене іншими людьми. Це важко, складно і все таке.

Замість висновку

Я от читаю, що пишу – і звучить як “загорнись у простирадло, і повзи в сторону ядерного вибуху”. Типу, треба мати багато грошей, і тоооооді…

Але це не зовсім так.

Суть цієї статті – знати способи. Далі ти вже можеш думати, як тобі гроші зберігати чи змушувати працювати.

Тобто схема така – в тебе є надлишок, ти думаєш, як цей надлишок зберегти, а в ідеалі конвертувати його в дохід. І робиш це все життя, щоб все більше твій капітал працював на тебе.

Та й таке.

Запис Про пасивний дохід за 14 хв спершу з'явиться на theytoldme.

Про суть, зі спойлерами

В першому Джокері була дуже проста ідея. Головний злодій — суспільство. Воно кончене — байдуже, зле, гниле. І коли воно доведе маленьку людину до ручки — маленька людина втратить всі заборони і вчинитись велике зло.

В першому фільмі був і Бетмен, і Джокер.

Обидва у вигляді ідеї. Де фільм показував, чому Готему треба месник і символ. Просто це різні символи.

В другому фільмі нема ні Бетмена, ні Джокера.

Є пісні, кривляння, соціальна драма, Леді Гага, але нема того, що було в першому фільмі — ідеї, що як довести маленьку людину, то вона зробить дуже і дуже злі речі.

Замість цього нам показують моральні страждання Флеґа — я Джокер чи я просто людина. Ми так багато розмірковуємо про те, чи Джокер це образ, відхилення або конкретна людина, що випускаємо з виду, що Джокер — це ідея. Ідея відповіді злом на зло, насильством на насильство. Фільм нас закопує в переживання і страждання маленької людини — і магія зникає.

Як глядач я не отримую того, що хочу — Джокер в фільмі не з’являється. Ультра насильство у відповідь на несправедливість світу не відбувається. Надії на зміни — нема.

По суті, нам показують, що суспільство лишилось тим самим.

В ньому є трохи доброти і турботи. В ньому є інституції. В ньому є місце для любові і розваг… Але небагато. І не для Флеґа. Для Флеґа є пігулки, тортури, згвалтування, знущання та страх.

Фільм так довго веде нас до кульмінації, нарощуючи градус зовнішнього зла, що в кінці просто здувається. І каже: “Ну, блять, мабуть, Флеґ таки антигерой, бо він знищує ідею Джокера”.

От і все.

То шо, Джокер 2 — це погане кіно?

Ходи поговоримо про художні образи.

Бо режисер показує це все дуже гарно, хоч і не те, що нам хочеться.

Тут буде багато спойлерів.

Наприклад, сходи.

В першому фільмі був образ сходів. Де Флеґу було дуже важко підніматись, але Джокеру було дуже легко спуститись.

Тут теж є сходи — Артур всупереч будь-якій логіці приходить до сходів, де на 80% стоїть Харлі. Вони розмовляють (хоча насправді ні), і вона йде вгору. А він лишається стояти майже дійшовши… І знизу під’їжджають копи.

Це показує, що відбувалось в фільмі.

Де Артур майже дійшов до стадії Джокеру, але не дійшов. Зупинився, щоб бути з Харлі. Але тій не треба Артур. Їй треба Джокер. З точки зору Артура, звісно.

Або сцена згвалтування.

Де показується оця природа символу.

Нагадую, Джокер — це такий же символ, як Бетмен. Вони обидва символізують, що насильство завше призведе до більшого насильства. Тільки в них різні наміри — це можна в інший раз обговорити.

Тому режисеру критично важливо було показати, що з Артура змивають грим Джокера і гвалтують. А вбивають іншого чувака. Вбити ідею охоронці не можуть — вони можуть вбити тільки послідовників цієї ідеї.

Або вогонь.

Вогонь, як символ життєвої енергії. Чи хуй його зна що. Це важливо, бо в цьому випадку режисер дозволяє свої неточність — Артур запалює в камері, де в нього не могло бути запальнички.

І потім нам прямим текстом кажуть, що “не кури, бо глядачам ти здаєшся гордовитим”.

Саме тому Харлі підпалювачка — вона намагається розпалити вогонь в ідеї Джокера. Як естетично курить Артур в суді. Хоча ніхто інший це не робить. Може я помиляюсь — треба передивитись.

Взагалі, речі, які режисеру нецікаві — він просто прокидує. Як наприклад, одна фраза про те, чому Артуру дозволили намалювати грим в суді. Або як з’явилась і зникла адвокатка. Пару слів і все. Зате на танці і співи час є.

Або мультик, мультик на початку. В фірмовому стилі ворнерів. Як візуальне уявлення про те, що в голові у Джокера. Бо ми знаємо, що Артур вихований теликом. Образи, рухи, пісні і фрази. Це велика частина його життя. І нам показують, як події першого фільму вклались в нього в голові (або йому вклали). Де він не готовий прийняти відповідальність на себе. Де Джокер не він. Він лиш хотів бути Джокером. А от тінь наробила ділов. І за ці діла тепер страждає Артур. Просто, але гарно.

При чому Артур не наївний. Це не дитина. Він доволі чітко усвідомлює, що відбувається. Він емпатичний. Режисер і сценаристи доволі круто закривають сюжетні лінії сусідки і карлика. Ууууух, як круто — з попереднього фільму ми не знали, що сусідка жива. Але вона жива. І вона тепер страждає. Ще й прокидує фразу про “жахливий фільм”. Ууууух.

А як знята сцена з карликом. Режисер нам прямо в пику тикає — ви тут про маленьку людину Артура, але є ще більш нещасна і маленька людинка. Ви думали, що Джокер карлика пощадив, але… Його життя, і так хуйове, стало ще хуйовіше. А яка класна сцена з жовтими сторінками. А як Артур об’їбався — коли думав, що всі дивились його “шоу”, але не всі. І вдруге, коли йому прямо тикнули, що не тільки карлик був його єдиним другом, а й Артур був єдиним другом карлика. Хоакін відігрує як Боженка.

Сміх.

Той неконтрольований сміх, який так часто фігурував в першому фільмі. Де він тепер? Скільки раз ми його бачили? Двічі?

Співи.

Я взагалі вважаю, що все, що співи — це чисто фантазія Артура.

Але тут треба розуміти, що є співи-співи, де очевидно, що це фантазія. А є моменти, де спів починається посеред ніби нормальної сцени. Як в інтерв’ю. Чи в кінці, з Гарлі на сходах. Де і сам Артур розуміє, що це все лиш його фантазія.

Чи сцена, де 0 — чувака в костюмі.

Або ж сцена в поліцейській машині, яка візуально посилає до першого фільму, а затим до Нолана.

Короче, це дуже гарно зроблений фільм. З любов’ю до візуалу та деталей. Просто не про те, що ми хотіли. І не з тим сенсом, який би ми хотіли.

Чи йти на Джокер 2

Це як з чебуреком — якщо ти його дуже хочеш, то з’їж, звісно.

Отак і з джокером — як хочеться, то йди. Йди дивитись на мистецтво, на візуал, на класну гру Хоакіна. Отаке

Запис Джокер 2. Огляд спершу з'явиться на theytoldme.

1. Кредит — це про майбутнє.

Ідея кредиту — завтра буде краще ніж сьогодні. І можна позичити в себе завтрашньої гроші, щоб пришвидшитись. В мене є нормальна стаття про кредити.

Найпростіший приклад — взяти кредит, щоб закупити товар, продати товар, віддати кредит, мати прибуток. Тому тут чиста бізнес-математика.

Хоча кредит — це “платні гроші”. Інвестиції і гранти типу “безкоштовні”, тому краще палити гроші інвесторів, а не кредитні. Але то вже інше.

Позаяк… Тут важливо не переносити свою поведінку споживача на бізнес…

Споживацька ж логіка така — завтра буде краще ніж сьогодні.

Найпростіший приклад — купити квартиру в іпотеку (кредит під заставу нерухомості). Де ти сподіваєшся, що твій “важкий” внесок зараз стане легше з часом. На кшталт, ти маєш платити 10к, що половина твоєї зп. Але є надія, що ти будеш отримувати і 30, і 50, і 100 тисяч. І тоді внески будуть комфортніше, і можна буде виплатити швидше.

Або ще приклад… В тебе є зайва тисяча з твоєї зп. Ти вже заощадила свою зп, а далі треба думати, що робити. Можна на цю тисячу взяти кредит на якусь техніку десь на рік. Якщо все буде краще ніж сьогодні, то це норм рішення.

Отже, один із варіантів, чому треба жити в кредит — бо треба жити, розраховуючи на краще майбутнє.

Що в даній ситуації складно, звісно.

2. Кредит — це довіра

Інший сенс, який я закладаю — тобі мають довіряти кредитори. Якщо тобі не дають гроші в кредит банки — вже щось з твоїм життям пішло не так.

Тобто жити в кредит = мати довіру.

3. Кредит — це простіший облік особистих фінансів

Маєш два рахунки, один з кредитним лімітом, інший без. Користуєшся кредитним, гасиш в кінці місяця з іншого.

Наприклад, зп капає на картку, але ти користуєшся кредиткою. Ставиш там ліміт в 2/3 своєї зп. В кінці місяця гасиш кредитний ліміт із зарплатної (цей короткий кредит в багатьох банках безкоштовний).

В цьому випадку ти:

• точно знаєш і тримаєш перед очима свої витрати за місяць,
• менше витрачаєш, якщо тобі психологічно важко витрачати гроші в мінус.

В цього рішення є і мінуси:

• треба не пройобувати гасити,
• їбучі перекази на картку мають більшу комісію, якщо з кредитних грошей.

Тобто в цьому випадку кредит = контроль фінансів.

Коли жити в кредит не є гуд

Коли ігнорується сама суть кредиту.

Тобто, коли людина залазить в борги через схеми кредиту. Коли завтра не буде краще.

Наприклад, якщо в тебе дохід 5к, а ти знімаєш квартиру за 6к, докидаючи 3к кредитних. Це сильно не в’яжеться з математикою, окрім випадків, коли ти в пошуках сусідки/сусіда чи нової суттєво кращої роботи.

Також не є гуд, коли ти витрачаєш свою зп наперед. На кшталт, в тебе зп 10к, а ти витрачаєш в цьому місяці 20, і далі живеш до зп, що погасити кредит за гроші, які вже витратили. Позаяк це все сильно зав’язано на етап, на якому ти знаходишся.

Отако

Запис Про жити в кредит спершу з'явиться на theytoldme.

Але ще окремо додам, що це в мене в прикладах йде 1-2-3, а зазвичай так не буває.

Люди або випалюють одразу ставлення або апелюють до міркувань. Найкраще, що ти можеш почути зазвичай — міркування + факт. Наприклад: “Розлучені жінки з дітьми, якщо знаходять нового чоловіка, то пиляють його. От моя знайома…”. Ми вже розбирали раніше, що безпідставні узагальнення, а особливо з одного конкретного прикладу — це лажа.

Тому перейдемо до іншого класного прикладу.

В одному із епізодів Друзів Фібі каже, що не вірить в еволюцію. Рос (палеонтолог) намагається її переконати, що зрештою закінчується діалогом:

• Рос, ну хіба ти ні на хвилину не можеш уявити, що існує хоча б найменша можливість, що теорія еволюції помилкова.
• Ну, найменша — може.

І далі кумедний момент, бо Фібі каже, що вона тепер зневажає Роса, бо той зрадив те головне, у що вірив.

Але наука так не працює. Тому зараз поговоримо про методи, які допомагають з цим. 

6. Лезо Оккама

Спочатку трохи про науковий метод, а далі про саме лезо.

Науковий метод: взяти факти, зробити припущення, провести експерименти (зібрати дані), зробити нові припущення, провести ще експерименти… далі безкінечний цикл повторів.

Наука ніколи не каже, що щось точно так — це постійний процес вивчення.

А Лезо Оккама — це принцип логіки, що не треба робити більше припущень, ніж мінімально необхідно. І часто наука ним покеровується, коли всі окремі факти зводить до одного-двох припущень, які потім формують теорію.

Ну, тобто це процес.

От знайшли давні люди кістки динозавра і такі: “Це мабуть дракон”. Потім хтось вивчив ці кістки і сказав, що “ну, мабуть багато різних драконів”. Затим з’ясували, що в більшості динозаврів не було крил — вигадали назву динозаврів. Затим почали вивчати кістки — з’ясували, що динозаври жили мільйони років (і оці птеродактилі ніколи не бачили тиранозаврів).

Весь цей час теорія видозмінюється, бо її “відрізає” лезо Окками. Це не так, що “є якісь дракони, а є динозаври, деякі з них дихають вогнем, але в пір’ї”. Ні, це одна теорія, яка акуратно вкладає всі факти до купи, як мама в дитинстві вкладала мої шкарпетки до шафки.

Я дуже умовно пояснюю, але це саме те, що відбувається.

І тому, коли якийсь антивакцинатор каже, що ковід не вивчений, то йому можна сказати, що він ніколи не буде остаточно вивчений. Однак зараз вже в нас є достатньо даних для того, щоб достатньо точно сказати те чи інше.

По суті, Рос мав сказати (він і намагався), що сучасна наука на основі всіх фактів та аналізів встановила, що теорія еволюції існує. Якщо у Фібі є нові факти чи вона хоче проаналізувати щось, то наукова спільнота з радістю прийме та перевірить її факти (якщо ще не перевірила). 

7. Це факт чи можливість (або інтерес)

Однак, написане вище Росу б не допомогло:)

Часто факти підміняють можливістю. Наприклад, “земля пласка, бо якщо уряд може нас наїбати, то він нас обов’язково наїбе”.

Та ж Фібі казала Росу, що великий палець в нас так поставлений, бо прилетіли інопланетяни і так зробили. Могло таке бути? Могло, в принципі. Є якісь факти, що підтверджують цю теорію? Ні, нема.

До речі, в тік-тоці є акаунти, які знаходять “реальні” докази того, що описано в Біблії. Типу: “От дивіться, в Біблії ж написано, що когось там перетворили на скульптури — а ось ці скульптури на березі Червого моря. Значить Біблія правдива”. А я про це знаю, бо є акаунти, які розйобують ці “докази”. Бо ці утворення з солі не “точно там, де вказано в Біблії” — там взагалі просто сказано “біля моря”, і утворенням дохуя років, і вони не те, щоб дуже нагадують людей…

Короче, треба відрізняти факти і можливість.

Наприклад, уявимо ситуацію, що якась компанія передала уряду джипи для ЗСУ. А потім на цьому джипі в Києві побачили когось із уряду. Теорій, чому так сталось — багато. Від корупції до необхідності. В нас є лиш один факт — чиновник на машині з-під гуманітарки. Далі “по науці” має прийти ДБР чи НАБУ, провести розслідування, встановити інші факти і прокомунікувати (або в суд, або відмова в порушенні КС).

Але приходять якісь люди і кажуть: “Ну, в цьому уряді вже є люди з кримінальними справами, значить це уряд корупціонерів, і взагалі цей чиновник міг курувати напрямок гуманітарки”. Тобто аргументують не фактами, а тим, що чувак міг спиздити. Спиздив, бо міг.

Але оце “спиздив, бо міг” — це не факт.

Факти мають встановити правоохоронці і зрештою надати їх суду чи зацікавленим особам.

Критичне мислення полягає в тому, що ти чітко відсієюш факти від можливостей чи міркувань. Інакше, можеш будувати Колоса на глиняних ногах — де одне міркування підпирає інше міркування. 

8. Аргументація побудована на фактах, чи на запереченні?

Це типова логічна помилка. З “якщо А, то Б” не слідує “якщо Б, то А”. Наприклад, “якщо піде дощ, я намокну” не слідує “якщо ми мокрі, то йшов дощ”.

Офтоп: З “якщо А, то Б” слідує “якщо не Б, то не А”. Якщо ми не мокрі, то дощ не йшов.

Досить часто тобі треба розібратись, чи будується аргументація на запереченні (яке не є аргументом).

Наприклад, повернімось до нашого урядовця з джипом. Може статись такий діалог:

– Поки не доведено, що цей урядовець вкрав.
– Ага, вони там усі кристально чесні люди. Ага-угу.

Бачиш? Тут і узагальнення, і можливість, і аргументація через заперечення. Та ще й сарказм (який ми любимо). Якщо розкласти на тези цей діалог:

– Конкретний А не робив Б.
– Не (всі А не роблять Б)

Я зараз не хочу нічого сказати про крав-не крав. Мова геть про інше — про відсіювання фактів від міркувань і ставлення. 

9. Пруфи

З пруфами все так само складно.

Бо треба, щоб у опонентів була синхронізація, що вважати пруфом.

З того, що я пишу вище ти вже знаєш, що я не вважаю пруфом:

• Власний приклад
• Можливість
• Вирвані факти
• Неперевірені тези
• Ну, і всяку хуйню, типу “люди кажуть” чи “можеш загуглити”.

Серйозно, оце “загугли і ти знайдеш докази” — це прям показово. В мене нещодавно був випадок, коли якийсь чувак в коментарях написав щось на кшталт “Як ви можете вживати хлоп, тоді пишіть не дівчина, а баба”, а згодом пояснив, що хлоп це зневажлива назва селян і закликав гуглити.

Гуглиш.

Перший же ж лінк на СУМ. Хлоп — 1. Зневажлива назва селян. 2. Діалект: Хлопець, легінь, юнак, молодий чоловік.

Також є проблема з неузгодженими правилами, що вважати пруфом — то забирає багато часу. Коли є взаємне розуміння, якій інформації можна вірити, то можна щось обговорювати по суті. Коли такого розуміння нема, то розмова перетворюється на пояснення, чому оцей пруф не пруф, а хуїта.

Дякую, якщо подобаються такі статті, то дай мені знати:)

Запис Про критичне мислення. ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.