Трохи незвично почну:

Як із пасткою впоратись 

Є теорія підгорілої грінки (burnt toast theory), яка є частиною концепції позитивного мислення. Вона полягає в тому, що якщо якась неприємність трапилась, в ширшій перспективі вона можуть бути корисною. 

Типу: так, ти пролила на себе каву і тобі довелось вертатись міняти одяг, але доїхала швидше без заторів. А може й взагалі уникла вонючого дядька в метро, який виблював на когось іншого. 

Загалом, цікава теорія. 

Допомагає з тривожністю та дрібними негараздами. 

На основі цього я будую ідею ментальної пастки, споріднену до пастки інерції, але трохи іншої. 

Що таке пастка підгорілої грінки

Пастка підгорілої грінки — це когнітивне упередження, коли серія дрібних або не дуже невдач змушує очікувати невдачі в мало- або не пов’язаних спробах. 

Типу, в тебе підгорів тост, і ти почуваєшся менш готовою до презентації на роботі. Або в тебе невдале побачення, і ти думаєш, що ніколи не знайдеш собі партнера/ку. Ти ледь не потрапляєш в тупе дтп по дорозі на роботу, і увесь день не ризикуєш. 

Це пастка інерції?

Різниця між цією пасткою і пасткою інерції – у відсутності звʼязку між подіями. Або він дуже маленький. 

[restrict level=1 message=”Тут блок, який доступний лише спонсорам блогу”]

Типу, бюджет компанії по суті дуже мінімально міняється з року в рік. Практично всі статті ті ж самі, щось збільшено, щось зменшено, але глобально бюджет зберігає структуру (а іноді навіть суми). Це пастка інерції – люди неохоче міняють те, що працює. 

Пастка пригорілої грінки – це коли ти в цьому році пробуєш запустити інфлюенсер-маркетинг, в тебе не виходить з мінімальним бюджетом. Тому ти в наступному році не закладаєш на це бюджет. Або навіть зменшуєш бюджет на маркетинг. 

Це бізнесовий приклад. 

[/restrict]

Більш особистий приклад – невдалі співбесіди. Якщо це не дуже проста робота з масовим набором, то у компанії є певні вимоги і певні обставини. І ці вимоги і обставини від компанії до компанії різняться. Хтось сумнівається, чи взяти на посаду людину з команди. Хтось шукає тєрпілу. Хтось шукає людину з більшим досвідом, а хтось з меншим. Іноді рекрутер недостатньо компетентний, а іноді роботодавець не знає, що хоче. Може ти не потрапляєш в вайб. Причин для відмови тисячі – і дуже сумнівно, що тобі будуть відмовляти з однієї причини.

Загалом – з кожної співбесіди треба винести щось, що покращить твої скіли самопрезентації, але… 

Реальність жорстока.

Невдача на цій співбесіді сама по собі мало впливає на невдачу. Вона впливає на твій настрій і самооцінку – що може вплинути на наступні співбесіди. Що і є своєрідною пасткою згорілої грінки. 

Інший варіант, із ще меншим причинно-наслідковим звʼязком – по дорозі за кавою якийсь уїбан на хюндаї забризкав тобі штани. Ти береш свою каву, вертаєшся додому, йдеш на онлайн-співбесіду, де одразу думаєш, що тобі не пощастить, як зі штанами. Хоча це ніяк не повʼязано.

Як використовують цю пастку

Часто цю пастку використовують для емоційного продажу товарів чи послуг. Приблизно отак:

• Запускаєте рекламу, але вона не приносить ліди? На нашому курсі покажемо 10+ робочих методи зібрати ліди майже безкоштовно
• Ваші співробітники не виконують план? Ми покажемо, як мотивувати по-новому.
• Життя непередбачуване – застрахуй здоровʼя.
• Ходиш на побачення, але ніяк не трапиться справжнє кохання. Розклад таро на справжнього чоловіка.

Ще раз – як побороти

Вдихнути-видихнути.

Хуйня трапляється.

Випадкова хуйня трапляється часто. Вона не визначає майбутнє – вона впливає тільки через твої вчинки. Іноді тобі треба було спізнитись чи отримати калюжею по штанах.

Якщо в тебе серія невдач – почни з аналізу окремо кожної невдачі. Чи всі вони однакові? Чи є звʼязок? Чи впливають одні й ті ж фактори? Це як з невдачами на співбесідах – тим не сподобалось щось одне, іншим – інше. Якщо звести все до “я просто хуйова людинка”, то це контрпродуктивно. Поплач, поний, зберись і порефлексуй. Це складно, але може той же чатGPT помогти, а в складних ситуаціях психотерапевт.

Читати всі пастки

Запис Пастка підгорілої грінки спершу з'явиться на theytoldme.

Що це за пастка

Для мене це пастка з книги Олів’є Сібоні, але мені б хотілось її переконфігурувати. 

Автор пов’язує цю пастку із пасткою сторітелінгу, де історія звучить так класно, що люди підсвідомо починають шукати підтвердження.

Типу, як в фільмах про пошук скарбів. 

Де спочатку тобі кажуть про неймовірні скарби, в які ніхто не вірить, а затим з’являються якісь дрібні натяки, які ведуть в потрібному напрямку. 

Іноді це працює. 

Крім тих випадків, коли не працює і дуже боляче б’є.

Як у кейсах, що описує Олів’є — шахраї розводять інвесторів на шалені гроші, обіцяючи неймовірні технології. І інвестори такі: “А що, якщо таки це правда. Он у них літак є, і досвід, і колишній міністр, і лабораторія, і…”. Згадується історія про те, як виник стартап, де AI купує за тебе в будь-якому магазині, а з’ясувалось, що то просто тисячі живих операторів десь в Азії. Інвесторам хотілось вірити:)

Приблизно, як Альоні в те, що колишній цього разу…

Що на мою думку то за пастка

Так от, моя конфігурація така: 

Пастка підтвердження — це коли ти вже маєш певне рішення або ставлення в голові, і в процесі прийняття рішення шукаєш або як прийняти це рішення, або як відхилити інше. 

Наприклад, ти — власник кав'ярні, в якого є великий плюс. Тобі треба вирішити, як розподілити цей надлишок — вивести і купити автівку, відкрити ще одну точку, преміювати працівників, покращити цю точку... Але в тебе завше була мрія про мережу. І ти збираєш своїх "радників" — і щось обговорюєш, щось думаєш, але по суті ти шукаєш аргументи на користь того, щоб відкрити нову точку. 

Це пастка в контексті мислення, але не по життю. Іноді краще зробити так, як хочеться. Заробиш менше, але буде кайфово, наприклад.

Хоча якщо мова йде про щось важливе для всіх, то тут бажано, щоб рішення з великою вірогідністю приводило до бажаного для всіх наслідку. Типу, мер, звісно, може сконцентруватись і провести найбільший в світі рок-фестиваль в Києві, але… можливо, це не той проєкт, який цікавить всіх містян. 

З якими пастками йде разом

Упередження підтвердження:

• основа для накруту про всі ті болячки, які в мене є, як тільки щось десь заболіло.
• діє разом з пасткою сторітелінгу – коли тобі розповіли щось таке, що
• часто йде з пасткою витрачених зусиль – коли ти вже зробила дохуя якоїсь хуйні, і вона не працює, але ти шукаєш причини, чому це рішення було правильне, і чому треба продовжувати.
• дотично до пастки бульбашки – коли соціальні взаємодії і соціальні мережі підштовухують тебе до споживання одного виду контенту.

Як використати цю пастку

Памʼятаєш оцей прикол про “продай мені ручку” на співбесіді?

Мені часто кажуть, що гарна продажниця ніколи не кинеться “продавати” ручку. Вона почне з того, що розпитає людину про людину. Оце мистецтво дізнатись потребу людини – це найважливіше в сейлзах.

Отже, пастка підтвердження використовується для того, щоб переконати людину. Коли зʼясовуєш, що людина думає, і продовжуєш цю думку.

На кшталт, твоя начальниця тобі каже зробити певний звіт, а ти розпитуєш більше про задачку і пропонуєш варіанти, як це виконати в зручний для тебе спосіб, але так, ніби це її ідея. Основний момент – це йти від того, що людина вже думає і вкладати свою ідею в канву думок іншої людини. А не сперечатись.

Це складно.

Це складно і інтелектуально (бо люди так багато пиздять), і ментально (бо люди так багато помиляються). Але…

Але дехто так стає президентами. Хочете нові обличчя? Хочете бороти корупцію? Хочете мир з Росією? Так-так-так, я все зроблю. Я не кажу, що це єдина причина – я кажу, що популісти використовують пастку упередження для своєї політичної програми. “Ми за все, що ви хочете”. А далі можна виконувати якусь малопотрібну фігню.

Як побороти цю пастку

Це дуже складно.

Бо це так як нам хочеться думати.

Якщо інші пастки – це все ж варіанти способу подумати, то підтверджувальне упередження – це приємний і комфортний для нас спосіб думати. Набагато краще переконувати себе, що все робиш правильно, ніж тривожитись, що вчиняєш неправильно. Прикольно, що це можна робити одночасно.

Тому це дуже важлива для ментального благополуччя пастка, бо психіка завжди шукає повної співзвучності:

рішення – цінності – цілісність – зовнішні результати

А сумніви, невідповідності та страхи поглиблюють внутрішні конфлікти і сприймаються як страждання та біль. Задача мозку уникати будь-якого страждання та болю.

Сумний прикол: якщо на рівні самосприйняття ви почуваємось гівном, то психіка все одно прагне не “клащого ставлення до себе” (хоча всі клієнти так кажуть на сесіях), а “співзвучності”. Простіше, щоб бути реальні докази, що я гівно, це дає відчуття цілісності – “я цілісне гівно”.

Тобто ти потрапляєш в пастку підтвердження, що посилює сором, почуття провини і т.д.

Побороти самостійно навряд чи вийде.

В бізнесі

В бізнесі це вирішується процесами. Ви встановлюєте процедуру оцінки і прийняття рішення, та йдете за нею. Звісно, це не стосується стартапів та малих бізнесів, де багато чого взагалі тримається на сліпій вірі в успіх:)

В особистому

В особистому ще складніше, адже часто нема єдиного критерію успішності.

Наприклад, тобі треба вирішити, чи купувати машину. Якщо тобі хочеться, ти знайдеш тисячу причин чому вона тобі треба. Якщо тобі не хочеться – тисячу і одну причину, чому не треба. Але незалежно від рішення ти можеш продовжувати перебувати у цій пастці. Типу, ти думаєш, що треба і купуєш. А затим продовжуєш себе переконувати, що вона дійсно треба. Бізнес може ще якось прибутковість порахувати, а тобі як визначити? Тому і складно. 

Я можу тобі рекомендувати простий прийом – назви три причини, чому варто це зробити, і три причини, чому не варто.

Він не виведе тебе з пастки, але може розблокувати в тебе темну зону, на яку ти не хочеш дивитись.

Взагалі, проговорювати чи прописувати свої думки корисно, бо вони стають більш зрозумілі. Це ніби плавати в воді, а затим нащупати дно. Можна це робити самостійно або з терапевтом.

Запис Пастка підтвердження спершу з'явиться на theytoldme.

“Це зрада чи перемога?” Плоский погляд на обʼємні речі

Когнітивними упередженнями (викривленнями, пастками мислення) називають автоматичні, несвідомі шаблони мислення, які формують сприйняття реальності.

Іншими словами, ми бачимо не реальний світ, а його викривлені проєкції у нашій свідомості. І вже на основі цих проєкцій робимо висновки, підкріплюємо їх емоційною реакцією, і приймаємо рішення чи вчиняємо дії. Іноді це “прокатує”, але іноді приводить до фатальних помилок. Як директор, який не приймає своєчасне рішення про переформатування бізнесу на основі упередження лідера, або Альона, яка шукає на основі пастки підтвердження знаки, що колишній змінився.

Отож, чорно-біле мислення або дихотомія — це сприйняття світу на кшталт зрада або перемога.

Пан або пропав. Все або нічого. Малорос або Українець. Воїн, або ухилянт. 

Багато крилатих фраз українською закріплюють таке ставлення до світу та інших людей, проте схожим чином ми ставимось і до себе. А це стає причиною нестабільної самооцінки: “Я або 50 кг, або жирна”, “Я або завжди перемагаю, або я нікчемний”, “Мені потрібен або ідеальний партнер, або ніякий.

Хто я і чому я можу про це писати?

Мене звати Тетяна Клинець, я КПТ-консультантка і коучиня, а також співзасновниця платформи із саморозвитку “До себе”.

Про когнітивні викривлення я можу писати із 2-х причин:

1. найкраще когнітивні викривлення і їх вплив на поведінку та емоційний стан людей описано саме у когнітивно-поведінковій терапії, а я практикую саме у цьому методі.
2. мене попросили це зробити Капі, і після дооовгого затишшя я рада повернутись зі статтями на цей сайт.

Всі статті Тетяни

З якими ще пастками взаємодіє чорно-біле мислення?

• Катастрофізація — “якщо вже не ідеально, то точно буде провал”, “здають країну”, “ми всі помремо”.
• Навішуванням ярликів — «ти або на фронті, або не маєш права бути громадянином”, “або бездушний сухарь, або мамина черешня”, “ти або завжди можеш заспокоїти дитину у супермаркеті – або ти жахлива мати”,
• Підтверджувальне упередження: 
  • якщо у мене зрада – світогляд, то цю зраду я бачу на кожному кроці”, 
  • “якщо я думаю,  що мені потрібен або ідеальний партнер або ніякий, то я одразу бачу недоліки, які змушують мене заголом знецінювати іншу людину, і припиняти спілкування.

Загалом багато когнітивних викривлень працюють у команді, що створює у нас враження, що світ жахливий, держави імпотентні та і будь-які “неідеальні” прагнення безглузді.

Наступне твердження стосується всіх мисленєвих пасток: під час сильного стресу, катастроф та потрясінь мислення людей ЗАВЖДИ радикалізується, а когнітивні упередження ще більше управляють емоційним станом та поведінкою. Чому? Та тому, що це швидка ментальна рамка, яка не потребує зусиль для роздумів та аргументації.

Думати критично (не плутати з критикуюче) і раціональноі без стресу важко, а на фоні задоволення від тік-току та “швидких очевидний рішень” справа геть неприваблива.

Як використовується в маркетингу, бізнесі та впливі на маси?

Бізнес та політика активно використовує нашу схильність до крайнощів. Ось кілька прикладів:

У маркетингу — реклама через ідеальність: ідеальні тіла у рекламі білизни, ідеальні посмішки у рекламі зубної пасти, ідеальні родини у рекламі майонезу, тощо створюють враження, що правильно тільки так. Хоча як на мене найбільше трусів і зубних паст купують люди із середньостатистичними фігурами та зубами із особливостями, а найбільше майонезу — самотні люди, які майже не готують вдома. 

У політиці — “офіс простих рішень”: популістичні чи радикальні політичні рухи, які до слова зараз, беруть першість у багатьох країнах: Орбан в Угорщині, “Альтернатива для Німеччини”. Рух МАГА Трампа теж багато у чому спирається схильністю людей думати крайнощами: “Америка повинна бути великою, інакше вона нікчемна”.

Навіть згортання політики різноманітності, коли в США “оголошуються” 2 гендери –  теж відголоcок чорно-білого мислення: ти можеш бути або чоловіком, або жінкою: ніщо поміж цими визначеннями “не існує”. 

Як не втрапити у пастку?

Щоб не потрапити у пастку “пан або пропав”, пропоную наступне:

1. Навчіться помічати пастку.
   Перша і головна рекомендація, яка стосується всіх без виключення мисленнєвих пасток.
   Я знаю, що це найскладніша частина тут, та поки ви не помітили пастку, ви не можете їх знешкодити. Напрацювати це вміння найпростіше у психотерапії, зокрема у напрямках на основі КПТ.
   І звісно у цьому моменті, я пропоную вам звернути увагу на наш сервіс з підбору психологів “Твій психолог”, де ми зможемо дбайливо і під ваші потреби підібрати для вас фахівця. 
2. Не цурайтесь проміжних варіантів.
   Питайте себе — що є між цими крайнощами? Часто варіанти посередині значно реалістичніші і мають багато переваг. Особливо це стосується ставлення до себе на інших людей – тут радикалізація та впадання у крайнощі суттєво впливають на якість життя та стосунків.
   Якщо б я думала, що я маю бути або найкращою у світі консультанткою, або я не варта довіри клієнтів, кожна сесія була б для мене іспитом на “найкращість”, а спілкування з колегами, які у чомусь більш компетентні – справжньою мукою.
   Напевно при такому мисленні, я б ніколи не почала свою практику.
   Мені приємніше і комфортніше думати про себе, як про фахівчиню, яка постійно у процесі розвитку від “тільки починаю, компетенцій недостатньо” до майстерності. Більше того, мене це надихає на подальший безперервний рух, навіть коли я розумію, що неможливо досягти цілковитої майстерності. 
3. Зацініть силу сполучника “і”.  
   Коли помічаєте спадання у крайнощі, спробуйте поєднувати їх. “Це і зрада, і перемога”, “Вона і виїхала, і залишається в контексті України, та опікується її долею”, “Він і має недоліки, і переваги”, тощо. 

Як на мене, бачити багатогранність у собі, людях і світі – особливе задоволення. Жити у світі, де все однозначно поділено на “хороше” і “погане” було б дуже нудно. 

Як використовувати собі на користь?

Чорно-біле мислення може бути не тільки пасткою, а й інструментом, який можна обернути у ресурс, якщо підходити до нього  усвідомлено

• Як вакцину від безкінечних сумнівів.
  У ситуаціях емоційної плутанини чорно-біле мислення допомагає поставити крапку: “Я або беруть за це завдання, або ні”, “Я або мию голову сьогодні, або ні”. І замість тривалих і виснажливих  сумнівів – переходити до дії.
• Як мотиваційний тригер: “Або пан, або пропав”, “Або я підійду до цієї дівчини, або ще 100 років самотності мені гарантовані” (якщо таке вас мотивує).
• Як спосіб розрядити ситуацію, доводячи страхи до абсурду: Тобто я думаю, що “або я зроблю геніальну презентацію, або мене виганятимуть із компанії зі свистом та копняком  від кожного з присутніх” (якщо таке вас не лякає ще більше).

Сподіваюсь, цей матеріал приніс вам стільки ж насолоди, як і мені у процесі його написання. Якщо так, залишайте ваші думки, та коментуйте статтю, я завжди рада живій дискусії. А якщо давно не можете знайти для себе нормально психолога, го до нас на сайт. 

Запис Пастка Чорне-біле спершу з'явиться на theytoldme.

І в фільмі Шерлок завше вгадує. 

А ти ніхуя. 

Більше того, ти робиш припущення (можливо, помилкове), затим з нього збираєш інші припущення, а з них інші. 

Прикинь, яка точність зрештою виходить. 

Ще раз нагадаю, що когнітивне упередження — це не “завше думає тільки отак”. КУ — це іноді людина думає отаким чином і несвідомо спотворює картинку. Загалом про упередження отут.

Приклади

Отже, уяви, що тобі треба зрозуміти, скільки яблук у Олі. 

Ти точно знаєш, що мама Олі принесла 10 яблук. І віриш, що вона поділить яблука порівну між дітьми, при цьому вона взяла однакову кількість яблук, а Оля білі не їсть. 

І ти припускаєш, що у Олі 2-3 яблука. 

А по факту від 0 до 10. Тому що засновки твої хуйня хибні, і ситуація може відрізнятись. Короче, йди в сраку, Шерлоку. 

Але чи не пофіг, скільки яблук у Олі?

Це дуже характерно для бізнесу. Ти припускаєш, що колега оце робить, затим на основі цього припускаєш щось інше… Зрештою, всі твої роздуми побудовані на припущеннях, а точність висновків — майже нульова. В мене був кейс, коли в мене в голові одна конверсія з трафіку – 0,01%, а у мого керівника в голові 10% з того ж трафіку. Він бачить, що трафік приходить, і готується до торнадо замовлень, але вони не трапились. Хоча конверсія була на 250% краще, ніж мої очікування – 0,35%.

Це дрібні приклади, але люди приймають набагато більші рішення на основі піраміди з припущень.

З якою пасткою діють разом

Пастка наявності залежності.

Якщо коротко, то між подіями може бути кореляція, залежність, так і відсутність того чи іншого.

Наприклад, якщо на вулиці зʼявляються ятки з морозивом, то буває більше сонячних днів. Тут переплутано порядок подій і введена залежність, хоча це просто кореляція. Настає літо – тому більше сонячних днів і виробники морозива починають продавати морозиво.

Це важливо для бізнесу, бо можна переплутати і вийде лажа. Наприклад, “клієнти, які беруть участь в програмі лояльності, більш лояльні”. Тоді логічно просто роздати більше карток лояльності. Але… Може навпаки? “Лояльні клієнти частіше користуються програмою лояльності”. Тоді роздача карток нелояльним – не зробить останніх більш лояльними:) Треба шукати користь в самій послузі.

Що з цим робити?

Ще раз підкреслю – знати про пастку недостатньо.

Загалом традиційно допомагає проговорити/прописати засновки. В голові воно може бути залізобетонно, а як викладеш на папері чи в чатЖПТ – то перед очима інша картинка. Ти зможеш оцінити кожен засновок окремо.

Як це борять в маркетингу

Є таке поняття як “якорі”.

Це може бути уявлення клієнта про ціну на товари чи послуги. Або та інформація, яка є у голові клієнта про ті чи інші явища.

Наприклад, мобільні оператори не підвищують ціни на тарифи, а вводять нові тарифи з вищими цінами.

Ще класичний приклад, як British American Tobacco та інші тютюнові компанії змінювали сприйняття цигарок серед жінок. Типу, в 20-30-ті роки минулого сторіччя курити серед жінок було дуже непопулярно. Тому тютюнові компанії запустили кампанії про сильних-незалежних, які курять. Цигарки зробили більш стильними – довшими, тоншими. Навіть розказували, що краще покурити, ніж тістечко – схуднення.

Отже, в маркетингу намагаються обійти або зламати якорі.

Як це борять в бізнесі

Ха-ха-ха-ха, ніяк!

Просто купа людей робить якусь хуйню, і деякі з них виживають та багатішають, щоб розказувати про свій успіх. А ті, кого дельфіни штовхали від берега, вже ніколи нічого не розкажуть.

Метриками. OKR. Бюджетуванням.

Типу, хтось має помітити і сказати: “Чекайте, в минулому році було 10%, а чого в цьому році закладено 20%?”

Хоча тут є шанс потрапити в пастку інерції чи пастку команди:) Але це вже наступного разу.

Запис Пастка Шерлок спершу з'явиться на theytoldme.

Тіндер-мислення — це когнітивне упередження наявності кращого варіанту в майбутньому.

Тобто, в тебе є дуже простий вибір із двох варіантів (так чи ні в тіндері), але ти обираєш ні, бо в майбутньому може бути кращий варіант. Незалежно від того, наскільки гарний цей варіант.

Або обираєш і жалкуєш.

Проблема виникає на тому етапі, коли ти не можеш зробити чи знову і знову повертаєшся до вибору.

Приклади

Коли я пишу цю статтю, є дві бюджетні версії телефонів від гарних брендів:

• iPhone 16e
• Pixel 9a

Можна вибрати один із них — тут очевидний вибір. Але можна сказати, що в когось може бути краще, і треба пошукати альтернативи. Що цілком адекватно.

Пасткою це стає, коли ти починаєш щодня шукати щось краще. Перебирати варіанти, шукати компроміси — дивитись все нові і нові варіанти. Це може навіть стати гобі. А може лишатись “вавкою” і проблемою, коли ти не можеш зупинитись на норм варіанті, вважаючи, що знайдеш краще.

Ще гірше, коли ти не можеш прийняти свій вибір.

Уяви, що тобі треба була автівка. Ти робиш вибір на користь Toyota Corolla 2020 року. Їздиш на ній, все норм. Але постійно думаєш, що можна було б за ці гроші взяти краще. Адже ж “в майбутньому безкінечна кількість кращих варіантів”.

Що з цим робити?

Когнітивні упередження дуже важко знайти в себе.

Тому треба з кимось проговорити.

Загалом, це нормальна практика — озвучити свої думки, і вони стають більш предметними. Можна навіть з chatGPT поговорити, тільки не забудь почати з “Поговори зі мною, ніби ти бажаєш мені найкращого. Не бійся критикувати мої рішення. Мені потрібен варіант, який найбільше мені підходить. Розпитай мене більше про ситуацію — 10-15 питань — перед тим, як щось радити. Не погоджуйся сліпо з моїми тезами, уточнюй і розберись краще”.

Як це борять в маркетингу

Маркетологи використовують інші упередження для того, щоб побороти це.

Як мінімум, FOMO — fear of missing opportunity. Коли пропозицію штучно обмежують, щоб не було у людини спокуси довго думати. Цей годинник зі знижкою 25%, але тільки 1 день.

Або упередження втрати. “Якщо ти зараз не купиш цей годинник, то будеш жалкувати все життя”.

Як уникнути помилки в бізнесі

Дві прості ситуації:

• Тобі треба smm-щик. Ти проводиш співбесіди, але “може буде кращий варіант за ті ж гроші”.
• В тебе безліч ідей від тебе і твоїх підлеглих про те, що треба клієнтам. Ти не можеш прийняти рішення, що зробити в першу чергу, бо тобі треба “срібна куля” – рішення, яке все змінить.

В цьому випадку питання в процесах. Тобі треба створити процес, як приймаються рішення. Що треба знати, що треба врахувати, як оцінювати. Ти можеш встановити для себе правило, що кожен четверг відбувається певний аналіз і обговорення. Коли всі разом дивимось на одні й ті ж цифри і обговорюємо їх.

Це може перетворитись на бюрократію, але це вже буде інша проблема.

Як побороти в тіндері

Хз.

Це їхня бізнес-модель, тут ніц не вдієш:)

Хочеш прочитати про більше пасток?

Всі пастки будуть тут

Запис Пастка тіндер-мислення спершу з'явиться на theytoldme.

Але ще окремо додам, що це в мене в прикладах йде 1-2-3, а зазвичай так не буває.

Люди або випалюють одразу ставлення або апелюють до міркувань. Найкраще, що ти можеш почути зазвичай — міркування + факт. Наприклад: “Розлучені жінки з дітьми, якщо знаходять нового чоловіка, то пиляють його. От моя знайома…”. Ми вже розбирали раніше, що безпідставні узагальнення, а особливо з одного конкретного прикладу — це лажа.

Тому перейдемо до іншого класного прикладу.

В одному із епізодів Друзів Фібі каже, що не вірить в еволюцію. Рос (палеонтолог) намагається її переконати, що зрештою закінчується діалогом:

• Рос, ну хіба ти ні на хвилину не можеш уявити, що існує хоча б найменша можливість, що теорія еволюції помилкова.
• Ну, найменша — може.

І далі кумедний момент, бо Фібі каже, що вона тепер зневажає Роса, бо той зрадив те головне, у що вірив.

Але наука так не працює. Тому зараз поговоримо про методи, які допомагають з цим. 

6. Лезо Оккама

Спочатку трохи про науковий метод, а далі про саме лезо.

Науковий метод: взяти факти, зробити припущення, провести експерименти (зібрати дані), зробити нові припущення, провести ще експерименти… далі безкінечний цикл повторів.

Наука ніколи не каже, що щось точно так — це постійний процес вивчення.

А Лезо Оккама — це принцип логіки, що не треба робити більше припущень, ніж мінімально необхідно. І часто наука ним покеровується, коли всі окремі факти зводить до одного-двох припущень, які потім формують теорію.

Ну, тобто це процес.

От знайшли давні люди кістки динозавра і такі: “Це мабуть дракон”. Потім хтось вивчив ці кістки і сказав, що “ну, мабуть багато різних драконів”. Затим з’ясували, що в більшості динозаврів не було крил — вигадали назву динозаврів. Затим почали вивчати кістки — з’ясували, що динозаври жили мільйони років (і оці птеродактилі ніколи не бачили тиранозаврів).

Весь цей час теорія видозмінюється, бо її “відрізає” лезо Окками. Це не так, що “є якісь дракони, а є динозаври, деякі з них дихають вогнем, але в пір’ї”. Ні, це одна теорія, яка акуратно вкладає всі факти до купи, як мама в дитинстві вкладала мої шкарпетки до шафки.

Я дуже умовно пояснюю, але це саме те, що відбувається.

І тому, коли якийсь антивакцинатор каже, що ковід не вивчений, то йому можна сказати, що він ніколи не буде остаточно вивчений. Однак зараз вже в нас є достатньо даних для того, щоб достатньо точно сказати те чи інше.

По суті, Рос мав сказати (він і намагався), що сучасна наука на основі всіх фактів та аналізів встановила, що теорія еволюції існує. Якщо у Фібі є нові факти чи вона хоче проаналізувати щось, то наукова спільнота з радістю прийме та перевірить її факти (якщо ще не перевірила). 

7. Це факт чи можливість (або інтерес)

Однак, написане вище Росу б не допомогло:)

Часто факти підміняють можливістю. Наприклад, “земля пласка, бо якщо уряд може нас наїбати, то він нас обов’язково наїбе”.

Та ж Фібі казала Росу, що великий палець в нас так поставлений, бо прилетіли інопланетяни і так зробили. Могло таке бути? Могло, в принципі. Є якісь факти, що підтверджують цю теорію? Ні, нема.

До речі, в тік-тоці є акаунти, які знаходять “реальні” докази того, що описано в Біблії. Типу: “От дивіться, в Біблії ж написано, що когось там перетворили на скульптури — а ось ці скульптури на березі Червого моря. Значить Біблія правдива”. А я про це знаю, бо є акаунти, які розйобують ці “докази”. Бо ці утворення з солі не “точно там, де вказано в Біблії” — там взагалі просто сказано “біля моря”, і утворенням дохуя років, і вони не те, щоб дуже нагадують людей…

Короче, треба відрізняти факти і можливість.

Наприклад, уявимо ситуацію, що якась компанія передала уряду джипи для ЗСУ. А потім на цьому джипі в Києві побачили когось із уряду. Теорій, чому так сталось — багато. Від корупції до необхідності. В нас є лиш один факт — чиновник на машині з-під гуманітарки. Далі “по науці” має прийти ДБР чи НАБУ, провести розслідування, встановити інші факти і прокомунікувати (або в суд, або відмова в порушенні КС).

Але приходять якісь люди і кажуть: “Ну, в цьому уряді вже є люди з кримінальними справами, значить це уряд корупціонерів, і взагалі цей чиновник міг курувати напрямок гуманітарки”. Тобто аргументують не фактами, а тим, що чувак міг спиздити. Спиздив, бо міг.

Але оце “спиздив, бо міг” — це не факт.

Факти мають встановити правоохоронці і зрештою надати їх суду чи зацікавленим особам.

Критичне мислення полягає в тому, що ти чітко відсієюш факти від можливостей чи міркувань. Інакше, можеш будувати Колоса на глиняних ногах — де одне міркування підпирає інше міркування. 

8. Аргументація побудована на фактах, чи на запереченні?

Це типова логічна помилка. З “якщо А, то Б” не слідує “якщо Б, то А”. Наприклад, “якщо піде дощ, я намокну” не слідує “якщо ми мокрі, то йшов дощ”.

Офтоп: З “якщо А, то Б” слідує “якщо не Б, то не А”. Якщо ми не мокрі, то дощ не йшов.

Досить часто тобі треба розібратись, чи будується аргументація на запереченні (яке не є аргументом).

Наприклад, повернімось до нашого урядовця з джипом. Може статись такий діалог:

– Поки не доведено, що цей урядовець вкрав.
– Ага, вони там усі кристально чесні люди. Ага-угу.

Бачиш? Тут і узагальнення, і можливість, і аргументація через заперечення. Та ще й сарказм (який ми любимо). Якщо розкласти на тези цей діалог:

– Конкретний А не робив Б.
– Не (всі А не роблять Б)

Я зараз не хочу нічого сказати про крав-не крав. Мова геть про інше — про відсіювання фактів від міркувань і ставлення. 

9. Пруфи

З пруфами все так само складно.

Бо треба, щоб у опонентів була синхронізація, що вважати пруфом.

З того, що я пишу вище ти вже знаєш, що я не вважаю пруфом:

• Власний приклад
• Можливість
• Вирвані факти
• Неперевірені тези
• Ну, і всяку хуйню, типу “люди кажуть” чи “можеш загуглити”.

Серйозно, оце “загугли і ти знайдеш докази” — це прям показово. В мене нещодавно був випадок, коли якийсь чувак в коментарях написав щось на кшталт “Як ви можете вживати хлоп, тоді пишіть не дівчина, а баба”, а згодом пояснив, що хлоп це зневажлива назва селян і закликав гуглити.

Гуглиш.

Перший же ж лінк на СУМ. Хлоп — 1. Зневажлива назва селян. 2. Діалект: Хлопець, легінь, юнак, молодий чоловік.

Також є проблема з неузгодженими правилами, що вважати пруфом — то забирає багато часу. Коли є взаємне розуміння, якій інформації можна вірити, то можна щось обговорювати по суті. Коли такого розуміння нема, то розмова перетворюється на пояснення, чому оцей пруф не пруф, а хуїта.

Дякую, якщо подобаються такі статті, то дай мені знати:)

Запис Про критичне мислення. ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.

Отже, треба розуміти, що є декілька етапів, через які ти проходиш:

1. дохід менше потреб
2. дохід покриває потреби
3. зайві гроші
4. втрата доходу
5. пенсія

На кожному з цих етапів тобі треба робити різні речі.

Перший етап ми обговорили вже раніше, тепер до другого.

Етап 2. Дохід покриває потреби 

В певний момент ти виходиш на те, що дохід покриває твої потреби. Загалом, я вважаю, що легше це зробити вдвох, але необов’язково.

Тепер в тебе є умовно такі фонди:

• на “капітальні” витрати (квартира, регулярні платежі, їжу)
• на поточні витрати
• 10% запасу
• решта = заощадження (сценарій безпеки).

В умовно київських цінах це буде так:
Ти витрачаєш 15к на місяць. Почавши працювати за 8к, ти не можеш покрити ці 15к. Ти з одного боку економиш, а з іншого боку отримуєш “дотації” від батьків, відкладаючи 800 грн про запас. Далі ти витрачаєш від 1 до 5 років, щоб вийти на зп 30к. Ймовірно, тепер ти будеш мати такі фонди:

• 15к на оренду і їжу
• 5к на поточні
• 3к в запас
• 7к вільна решта = заощадження.

Відкладати краще в умовно стабільній валюті — для нас це зараз долари. Хоча далі ми поговоримо, чому це не зовсім стабільно.

Я — дитина заощадлива, тому я обираю більш безпечний сценарій. Коли “зайві” гроші краще відкласти, а не витратити на те, що хочеться. Але це тому, що батьки завше мене підтримували і купували мені те, що дуже хотілось. Є багато людей, які за наявності вільних грошей почнуть їх витрачати чи брати кредити, розраховуючи на ці гроші. На кшталт, знаходиш кращу роботу і береш машину в кредит. Це небезпечний сценарій, але робочий.

Імхо, в нормальній ситуації батьки мають підтримувати дітей, щоб ті стали на ноги і вийшли на цей етап, коли дохід покриває потреби.

Тут з’являється два поняння «фінансова подушка» і «екстренні гроші».

Що таке фінансова подушка?

Це запас грошей, який в тебе є на випадок втрати доходу.

Ну, звільнили тебе. Буває. Буває навіть з найкращими із нас. Що будеш робити? Фінансова подушка якраз і відповідає на це питання — матиму запас грошей, щоб жити і шукати себе чи роботу.

Скільки вона має бути? Я боюсь називати якусь суму, але 2-3 зп, імхо, норм.

Що таке екстренні гроші?

Це гроші, які ти можеш екстренно дістати. Критично мати від 5 джерел.

От в певний момент росіяни поклали Київстар. Це означає, що я не можу отримувати смс-ки. А це означає, що я не можу отримати підтвердження від моєї платіжної системи і переказати гроші. Тобто гроші є, а дістати їх — не вийде.

Зазвичай екстренні гроші — це гроші, які потрібні на щось незначне — в межах однієї-двох зарплат. І потрібні вони в ситуації, коли ти вже розпланувала/в свої витрати, але трапилось щось незвичне. Порвали критично штани, треба терміново купити дорогий подарунок, раптом треба заплатити комуналку за брата. Ну, або буханули занадто чи вирішили поїхати в Житомир. Ще варіант — різко стало нестерпно працювати і імпульсивно звільняєшся…

Загалом, багато ситуацій, коли тобі треба десь взяти гроші зараз.

Ці джерела можна поділити отак:

• власні
  • гроші під матрацом (в тому числі валюта)
  • платіжні системи (PayPal, Payoneer та інші)
  • крипта (є, скажемо, Tether USDT — криптовалюта прив’язана до долара, якщо не хочеться сильно гратись з курсом)
  • декілька банківських установ (на картках і рахунках, які не потребують оплати)
  • банки (як у мого) і депозити
  • гроші чоловіка/дружини (умовно)
• позички
  • кредитний ліміт на картці (гарно працює, якщо гроші треба менше, ніж на місяць)
  • батьки
  • друзі
  • кредити від банків

Окремо великими літерами напишу МІКРОКРЕДИТИ ЦЕ ХУЙНЯ.

Мікрокредити це кредити з величезними відсотками, розраховані на тих, кому не дають кредити в банках. Якщо банки не хочуть з вами працювати, то ви в ситуації не “мені потрібна фін грамотність”, а в ситуації “мені срака, треба терміново її вирішувати”. Це імхо. Це як ніж в боку — не заживе, з цим дуже складно жити, навіть якщо зараз тобі норм, то вийми ніж і помреш від втрати крові.

Коли треба позичати у банків, а коли не треба, писали в статті про кредити.

Зрозуміло, що якесь джерело може бути недоступне — друзі не можуть позичити, банк недоступний, не можна розрахуватись карткою, нема інету, долари дома, а ти в Житомирі… Тому треба мати декілька джерел.

Екстренні гроші це заощадження?

Не зовсім.

Легкодоступна і невелика частина заощаджень буде одним зі твоїх джерел екстренних грошей. Тримати заощадження більше 3-5 зарплат неінвестованими та слабкозахищеними від імпульсивних рішень — така собі ідея. Але це вже в інших статтях цього циклу.

Отже, це була друга частина. Якщо тобі сподобалось, то я пишу їх спочатку на Buy Me a Coffee в категорії finance. З часом я перечитую статті там, структурую і викладаю в загальний доступ тут.

Buy Me a Coffee — це сервіс підтримки авторів контенту. Де ви можете, наприклад, закинути мені 1 бакс, щоб мені хотілось писати більше статей.

Якщо там це нікому не цікаво (ніхто не спонсорує), то і тут статей не буде.

Химерна капіталістична логіка, але що поробиш.

Запис Фінграмотність ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.

Але щоб про це говорити, треба почати з важливих принципів, які ми беремо за належне:

• Все буде краще.
  Ми маємо надію, що все буде краще, і з цього виходимо. Зрозуміло, що це не завше так, але кризові ситуації — це інша тема. Обговорюємо ситуацію, коли все більш-менш норм.
• Гроші з часом дешевшають.
  За 100 баксів в 2010 можна було купити більше, ніж зараз. Це по-простому називається інфляція. Коли роботодавець піднімає тобі зп на рівень інфляції — це називається індексація. І по суті це не підвищення ніфіга:)
• Побутовий рівень.
  Ми не говоримо про бізнес. Де розрахунки і фінанси мають бути трохи серйозніше.

Отже, треба розуміти, що є декілька етапів, через які ти проходиш (ми виділяли три, хоча треба як мінімум п’ять):

1. дохід менше потреб
2. дохід покриває потреби
3. зайві гроші
4. втрата доходу
5. пенсія

З приводу п.4 і 5— з одного боку бувають тимчасові складнощі з грошима, коли ти втрачаєш дохід. З іншого боку — прийде час, коли ти вже не зможеш працювати. В 20 років не особливо думаєш, що буде в 60-70 років, але…

На кожному з цих етапів тобі треба робити різні речі.

Етап 1. Дохід не покриває потреби

Ти студентка, в тебе майже нема доходів. А потреби є — оренда, поїсти, погуляти, подорожі, одяг. Стипендія хуйня, за твоє життя платять батьки.

Очевидно, що фінансово грамотно на цьому етапі:

1. знайти роботу чи інше легальне джерело стабільного доходу.
2. міняти роботу, або збільшити дохід, поки робота не почне покривати потреби.

Бажано, не витрачати все в нуль, а відкладати 10% від зп. Але це не панацея — основна задача знайти джерело доходу.

Робота може бути будь-яка, в тому числі це може бути бізнес, який вимагає мінімальних внесків — тобі ж завше хотілось бути баригою, правда?:) Якщо в тебе батьки нормально заробляють, то вони можуть дуже сильно посприяти тому, щоб цей етап пройшов максимально швидко і просто.

Нетворкінг і зміна роботи

На одній роботі тобі рідко суттєво піднімають зарплату.

Мені здається, що чим більша компанія, тим менше вони піднімають (ала гарантовано). Ще питання до кар’єрних сходів… Але це інша тема.

Суть в тому, що найлегший спосіб суттєво підвищити зп — змінювати роботу.

Найлегший спосіб знайти нову роботу — спілкуватись з іншими важливими в індустрії людьми.

Для мене це сумно, але так. І це актуально для всіх етапів.

Отже, це була перша частина. Якщо тобі сподобалось, то я пишу їх спочатку на Buy Me a Coffee в категорії finance. З часом я перечитую статті там, структурую і викладаю в загальний доступ тут.

Buy Me a Coffee — це сервіс підтримки авторів контенту. Де ви можете, наприклад, закинути мені 1 бакс, щоб мені хотілось писати більше статей.

Якщо там це нікому не цікаво (ніхто не спонсорує), то і тут статей не буде.

Химерна капіталістична логіка, але що поробиш.

Запис Фінграмотність ч.1 спершу з'явиться на theytoldme.

Тема мені сподобалась, тому ця стаття з’явилась.

З вами Таня, професійний коуч у статусі РСС та співзасновниця Платформи із підбору психологів «Твій психолог». 

Що значить говорити ротом?

Якщо говорити про свої потреби без пасивної агресії, сарказму і образ, то це не виглядає як дойоби з ніхуя.

Є ще прикол з синхронізацією від Капі, але то вже про базові системи цінностей.

Сутність цього процесу в тому, щоб висловлювати бажання і почуття, що стосуються стосунків чи ситуації, в якій ви перебуваєте разом із певною людиною (чи колективом) чесно і відкрито. Простими словами, казати як є. Давай з прикладами? 

Приклад 1. Телефон

Коли партнерка пробує взяти твій телефон, щоб переглянути останні контакти, а ти відчуваєш, що це зашквар, то так і комунікуєш: «Кохана, я вважаю таку перевірку моїх останніх чатів зашкваром. Мені з цим не ок, тому будь ласка, віддай телефон і надалі прошу так не робити».

Приклад 2. Мамина любов

Коли мама починає називати тебе жирною та критикувати твою вагу, а тобі з цим не ок, то говорити ротом виглядало б приблизно так: «Мамо, мені злить, коли ти починаєш говорити мені щось про мій зовнішній вигляд чи вагу. Якщо хочеш мені добра, то маєш це припинити».

І тут ти скажеш, що мама твоя одразу в гвалт: «Мама тебе виносила, мама тебе виростила, а тепер і слова сказати не може». Дійдемо до цього,а поки розберемось, як формулювати.

Формула «Я-речення»

Все можна описати простим правилом «Я-речення», яке виглядає так: 

Коли ти… + я відчуваю… + будь ласка, на майбутнє… 

«Коли ти просиш у мене в борг, я почуваюся некомфортно, бо з одного боку не хочу давати тобі грошей, а з іншого — мені важко відмовити. Давай на майбутнє домовимось, що це більше не псуватиме наші стосунки?».

«Мене обурює і засмучує водночас, коли ти не даєш мені вимоги по проєкту і просиш зробити, як я це бачу, а потім кажеш, що то фігня. На майбутнє, давай створимо систему, в якій я точно знаю, що і як робити. Я це бачу так…»

Бачте, 3 компоненти, приблизно 20 секунд на одне висловлювання. Ніби не складно?

Деяким щасливчикам із здоровою самооцінкою і кордонами це легко. Та багатьом іншим людям — ні. 

Про конфлікт

Для багатьох «почати говорити ротом» — це також зустрітись із особистими переживаннями, упередженнями і, можливо, зміною системи цінностей та стосунків.

Для декого це справжнє випробування на міцність, бо крім того, щоб сказати, ми багато відчуваємо. Тому деякі люди цілком свідомо обирають мовчати, щоб уникати дискомфорту відвертої розмови і конфліктних ситуацій.

Власне у питанні «говорити чи не говорити?» ми завжди знаходимось перед вибором:

1. мовчати і бути з дискомфортом, породженим ситуацією чи людиною;
2. говорити і бути з дискомфортом, пов’язаним із відвертою розмовою і проявленням себе. 

Помічаю, що люди здатні витерпіти дуже багато дискомфорту, маніпуляцій і навіть насильства зі сторони іншої людини, тільки щоб «не встрягати у конфлікт».

Хоча останнє, звісно, ілюзія, бо навіть коли ви обираєте мовчати чи уникати відкритої взаємодії — ви все одно у конфлікті. Просто терпите, замість того, щоб вирішувати проблему.

Словом, конфлікт — дуже нормальна частина соціального життя людей. Адже завжди буде хтось, чиї інтереси в певній ситуації суперечать твоїм. Неважливо, чи ви одночасно потягнулися за останнім морозивом у супермаркеті, чи твій партнер не хоче дітей, коли для тебе це важливо.

Хочеш знати більше про конфлікти, напиши мені в директ.

Що заважає нам говорити ротом

Більшість із названих мною причин перегукуються та йдуть у комплексі, та для зручності ми будемо розглядати їх окремо. 

1. Страхи

Так, все настільки банально.

Нам просто страшно, як це буде сприйнято тими людьми, до яких направлено повідомлення. В цьому ключі ми можемо боятись багатьох речей, і деякі навіть цілком реальні. Буває страшно стикатися із болем близької людини чи її гнівом у процесі розмови. Справді, результатом деяких розмов може бути завершення стосунків.

Разом із цим ми боїмось доволі абстрактних речей: що нас не так зрозуміють, подумають про нас погано, що ми зіпсуємо стосунки.

Якщо звести до спільного знаменника, то ми не виходимо на відверту і зрілу комунікацію, бо боїмось, що нас перестанують любити. 

Як впоратись із страхом?

Страх — нормальна частина процесу говоріння ротом для тих, хто зазвичай цього не робить.

Це нова для мозку поведінка, і він нечасто стикався з її наслідками, тому ссикує. Коли відчуваєш страх перед розмовою, визнай його і запитай себе 3 питання: 

• Що найгірше може статись, коли я це скажу?
• Що найкраще може статись, коли я це скажу?
• Що скоріш за все станеться, коли я це скажу?

Підготуйся до кожного із варіантів, наскільки це можливо.

Спочатку годі надіятись, що страх розмови мине повністю. Перші «розмови ротом» скоріш за все будуть супроводжуватись страхом — і це нормально також. Найкраще — це визнати цей страх. Ба, навіть сказати про нього. 

І, до речі, неможливо зіпсувати стосунки конструктивною розмовою про свої переживання через Я-речення. Якщо ти боїшся говорити з партнером, то у вас є проблеми серйозніші. 

2. Почуття провини 

Деякі люди починають відчувати себе винуватими, коли потрібно сказати щось, щоб захистити свої потреби.

Звучить це так: «Він зараз так втомлюється на роботі, а ще тут я зі своїми проблемними розмовами мізки їбу» або «Мама так багато мені дала, я не можу її засмучувати. У неї ж серце!».

Почуття провини — важливе в еволюційному контексті почуття. За його допомогою в групах людей регулюється поведінка. Зробив щось не ок іншому — на тобі почуття провини, щоб запам’ятати, як діяти не варто. За первинним задумом, почуття провини повинно утримувати нас від шкідливих для іншого дій. Та часто люди відчувають провину там, де можуть її і не відчувати. І йдеться перш за все про захист своїх кордонів. 

Як впоратись з почуттям провини? 

Почуття провини — нормальна частина процесу говоріння ротом для тих, кого в дитинстві карали, звинувачували чи соромили за свою думку чи спроби задовольнити потреби.

Можливо, розмова, яку ти давно відкладаєш, справді засмутить іншу людину, принесе їй біль чи розізлить. Проте емоції, переживання та поведінка інших людей — це не твоя відповідальність. У тому, що в ході розмови інша людина злиться, кричить, плаче чи погрожує самогубством, твоєї вини немає. Це її поведінка, її вибір і її відповідальність. Сподіваюсь, мені вдається доносити ідею про те, наскільки гівняними є всі оці «це через тебе я…». 

Коли ваша “розмова ротом” призводить до сильної емоційної реакції партнера/ки, пробуй трансформувати своє почуття провини у емпатію.

Це може виглядати так: 

• «Мені справді шкода, що зараз ти на мене злишся. А можу це зрозуміти, проте мені важливо вирішити це питання».
• «Я бачу, як засмутили тебе мої слова. Можливо тобі потрібна пауза у цій розмові?»

3. Насильство у стосунках 

Я готова знову і знову повторювати, що здорові стосунки — це ті стосунки, де ти можеш сказати «ні».

Замовчування дискомфорту та проблем — це часто складова токсичного чи навіть насильницького варіанту взаємодії між людьми. І неважливо, чи це батьківські, дружні, романтичні чи робочі стосунки. 

Як впоратись із насильством в стосунках?

Якщо йдеться про фізичну небезпеку у цих стосунках (побої, фізичні обмеження), то важливо потурбуватись про свою безпеку і якомога швидше почати шукати варіанти виходу із таких стосунків. Це той варіант, де розмов недостатньо, проте можливо доведеться погуглити гарячі лінії протидії насиллю. 

Якщо йдеться про фінансове чи психологічне насилля — заручитись підтримкою близьких людей та починати рухатись у напрямку необхідних змін, якщо вам важливо ці стосунки налагодити, і спостерігати, чи це взагалі можливо. 

4. Невпевненість в собі і недовіра до себе 

Буває, говорити важко, бо як ніби-то важко сформулювати думку, яку хочеться донести. Мовляв, є щось, що я б хотів/ла донести до іншої людини, проте вже в думках починаю сумніватись, чи справді я це хочу? Я це взагалі нормально вести такі розмови? А може зі мною щось не так, у мені проблеми, тому я про це думаю? 

Такі і схожі процеси змушують людину тонути у власних внутрішніх діалогах, постійних рефлексіях, створюючи ілюзію, що проблема не така вже й проблема.

Проте ситуація, яка потребує обговорення, таким чином не вирішується і час від часу нагадує про себе щораз сильніше. 

Як впоратись зі зневірою у власних силах?

Всі твої бажання, наміри, емоції і почуття мають право на життя.

Для тебе вони нормальні і відносно того досвіду, що ти отримав/ла, вони найкращим чином відображають реальність. Простіше: якщо тобі здається, то, можливо, тобі не здається. А коли «здається», то пояснювати треба. Звісно, ротом. Звісно, з тією людиною, якої це стосується. 

Спочатку буде складно, та спробуй записувати/запам’ятовувати свої наміри сказати про щось, вийти на певну комунікацію.

З часом ти будеш бачити, що та проблема, яку ти знецінюєш, і відчуття, яким не довіряєш, насправді доволі часто повторюються або пригадуються. Таке спостереження може зрештою допомогти наважитись на розмову. 

The last but not the least

Ще кілька простих і дієвих ідей, бо не можу заспокоїтись, поки не розкажу тобі все, що пригадала з цього приводу:

1. Дай собі час і говори тоді, коли будеш готовий/а

Буває, людям настільки страшно говорити у певних ситуаціях, що вони ніби «заклякають» і не можуть зібрати думок докупи. Ідея для тебе: говори, коли будеш до цього готовий/а.

Навіть якщо ситуація вже минула, ти можеш до неї повернутись і проговорити те, що вважаєш за потрібне.

Приклад з інструктором: Уяви, що в автошколі інструктор на занятті так сильно на тебе кричить, що ти лякаєшся і у моменті не можеш нічого сказати. Проте ти цілком можеш підготувати «промову», будучи спокійним/ою, і почати наступне заняття із повідомлення інструктору на кшталт: «Ви, напевно, помітили, що кілька останніх занять ви часто зриваєтесь на крик. Мене це лякає і не допомагає вчитись водити. Якщо так продовжиться, я буду піднімати питання про заміну інструктора або повернення мені грошей».

2. Створи для себе правила, які будуть допомагати

Буває, ми часто потрапляємо у схожі ситуації, де нам роблять погану каву, займають наше робоче місце чи забувають витягувати білизну після прання. Ніби не катастрофа, а осад неприємний. Для таких випадків ти можеш створити для себе певні правила, які допомагатимуть збиратись із силами і робити зауваження ротом. 

Приклад із мовою: Припустимо, що для тебе важливе дотримання мовного закону, а деякі продавці магазинів продовжують говорити російською. Для схожих випадків ти можеш створити для себе правило «3 спроб», де ти спочатку даєш йому/їй можливість самостійно здогадатись про перехід і тільки після 3 репліки просиш перейти на українську. 

3. Звернись за допомогою до психолога

Немає місця більш сприятливого та безпечного, щоб вчитись говорити ротом про свої проблеми, потреби, почуття, думки, наміри, ніж кабінет психолога.

Там не засуджують, там можна не боятись наслідків, там можна бути чесним і відвертим. Там тобі не скажуть, що це все хуйня і «в мене гірше».

Хороший спеціаліст не тільки створить для тебе простір, де це буде можливо. Власне, він зможе попрацювати зі страхом, почуттям провини, твоїми способами будувати стосунки, недовірою до себе та невпевненістю. А ще буде для тебе зразком конструктивної комунікації.

Саме тому ми створили нашу платформу і ведемо інсту про стосунки та психологію.

Капі, я достатньо розкрила це твоє питання?(смайлік).

Запис Як почати говорити ротом спершу з'явиться на theytoldme.

Мені написали більше 500 запитань про секс.

Від відверто тролінгу до дійсно гарних запитань. Але перед тим ви маєте знати, що я підтримую — я вважаю, що секс це прекрасна і звична справа. Нормально ним займатись і не треба з того робити якусь подію. Навіть якщо ти — філологиня.

Це вже друга частина:) Перша — ось.

А ще я не сексолог чи викладач. Просто знай то. Поїхали.

Який треба захист?

В презиках відчуття ті чи не ті?

Ой, я не їбу точно. Відчуття — це ж суб’єктивна хуйня.

Що я знаю точно — є дві основні проблеми: вагітність і венеричні хвороби. Тому я дам перелік, що знаю в цьому контексті:

Ще є хуйня із відчуттями

Захист в сексі — це не питання довіри

Як срані таксисти кажуть: «Ти мені що не довіряєш?»

Та довіряю. Але якщо в нас вріжеться п’яна мажорка, яка вирішила ганяти по нічному місту періодично знюхуючи кокс з члена свого хлопця-тіктокера, то я краще буду з паском безпеки. Бо, знаєш, не люблю несподіванки і конструктори автомобілів вигадали зручні паски безпеки.

Так і в сексі.

Я довіряю, однак мені спокійніше, якщо я знаю, що в мене є страховка:)

Секс втрьох — це круто?

Навіщо він треба взагалі?

В мене не було.

Ну отак трапилось, що не було нагоди та і мені не доводилось шукати можливостей. Однак, я за вільну любов і проти війни.

Тому вважаю, що то норм, якщо тобі хочеться.

Однак пам’ятай, що порно бреше. Хлопчик навряд чи зможе задовільнити одразу двох дівчаток, тому вони мають активно допомагати. Тут навіть двоє хлопчиків навряд чи зможе задовільнити одну дівчинку (особливо, якщо вона хоче втрьох).

Що робити, якщо партнер пропонує секс втрьох? Не знаю, але от що думаю:

1. Не вважати себе нікчемою.
2. Зрозуміти, чому він то хоче. Якщо ви вже трахались в парку, в потязі, у вас купа іграшок і костюмів, то секс втрьох закономірний розвиток. А якщо у вас був один раз і хлопець пропонує з колишньою — еееееееееееееее.
3. Подумати, чи ти того хочеш. Пам’ятай, що будь-який шантаж в сексі — то така собі річ.
4. Не принижувати партнера за те, що він говорить з тобою про секс.
5. Якщо тобі відмовляють, чи ти відмовляєш, то не треба робити драму.

Не рекомендую секс втрьох для першого разу. Там і так доволі незручно.

Анальний секс

Чому його пропонують і чи це боляче

Може бути боляче.

Нагадаю, що вагіна нормально спроектована для сексу — якщо є петинг, то вона зволожується. З аналом трохи не так. Треба змазка, треба гарно помитись, хтось навіть клізму робить. Хтось довго вмовляє, а хтось довго ламається.

Для мене то більш питання усвідомлення, ніж фізичні відчуття.

Секс все ж штука в голові, а не в органах. Треба вміти тертись правильно і торкатись ерогенних точок, але основна робота відбувається в голові, коли мозок заливає дофаміном чи чим там. Ось в цьому контексті я і розглядаю анальний секс, як питання довіри та домінування, а не вузької дірки.

Вагінальні пуки

Фу?

Взагалі, ми писали статтю про фейли в сексі.

Але суть не в цьому.

Я не дуже розумію, чому це має бути гидко. Тільки через звук?

Зрозуміло, що якщо сексу не дуже хочеться, а член не дуже стоїть з перепою чи інших причин, то хлопець може психанути через будь-що (навіть згадати, як дівчина спалила грінки два роки тому). Але в більшості випадків вагінальні звуки, то навіть весело.

Традиційно — якщо тобі подобається стаття, то пошир її. Не треба думати, що хтось це зробить за тебе:) Надішли хоча б подрузі чи другу.

Запис Про секс. Ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.