Трохи незвично почну:

Як із пасткою впоратись 

Є теорія підгорілої грінки (burnt toast theory), яка є частиною концепції позитивного мислення. Вона полягає в тому, що якщо якась неприємність трапилась, в ширшій перспективі вона можуть бути корисною. 

Типу: так, ти пролила на себе каву і тобі довелось вертатись міняти одяг, але доїхала швидше без заторів. А може й взагалі уникла вонючого дядька в метро, який виблював на когось іншого. 

Загалом, цікава теорія. 

Допомагає з тривожністю та дрібними негараздами. 

На основі цього я будую ідею ментальної пастки, споріднену до пастки інерції, але трохи іншої. 

Що таке пастка підгорілої грінки

Пастка підгорілої грінки — це когнітивне упередження, коли серія дрібних або не дуже невдач змушує очікувати невдачі в мало- або не пов’язаних спробах. 

Типу, в тебе підгорів тост, і ти почуваєшся менш готовою до презентації на роботі. Або в тебе невдале побачення, і ти думаєш, що ніколи не знайдеш собі партнера/ку. Ти ледь не потрапляєш в тупе дтп по дорозі на роботу, і увесь день не ризикуєш. 

Це пастка інерції?

Різниця між цією пасткою і пасткою інерції – у відсутності звʼязку між подіями. Або він дуже маленький. 

Більш особистий приклад – невдалі співбесіди. Якщо це не дуже проста робота з масовим набором, то у компанії є певні вимоги і певні обставини. І ці вимоги і обставини від компанії до компанії різняться. Хтось сумнівається, чи взяти на посаду людину з команди. Хтось шукає тєрпілу. Хтось шукає людину з більшим досвідом, а хтось з меншим. Іноді рекрутер недостатньо компетентний, а іноді роботодавець не знає, що хоче. Може ти не потрапляєш в вайб. Причин для відмови тисячі – і дуже сумнівно, що тобі будуть відмовляти з однієї причини.

Загалом – з кожної співбесіди треба винести щось, що покращить твої скіли самопрезентації, але… 

Реальність жорстока.

Невдача на цій співбесіді сама по собі мало впливає на невдачу. Вона впливає на твій настрій і самооцінку – що може вплинути на наступні співбесіди. Що і є своєрідною пасткою згорілої грінки. 

Інший варіант, із ще меншим причинно-наслідковим звʼязком – по дорозі за кавою якийсь уїбан на хюндаї забризкав тобі штани. Ти береш свою каву, вертаєшся додому, йдеш на онлайн-співбесіду, де одразу думаєш, що тобі не пощастить, як зі штанами. Хоча це ніяк не повʼязано.

Як використовують цю пастку

Часто цю пастку використовують для емоційного продажу товарів чи послуг. Приблизно отак:

• Запускаєте рекламу, але вона не приносить ліди? На нашому курсі покажемо 10+ робочих методи зібрати ліди майже безкоштовно
• Ваші співробітники не виконують план? Ми покажемо, як мотивувати по-новому.
• Життя непередбачуване – застрахуй здоровʼя.
• Ходиш на побачення, але ніяк не трапиться справжнє кохання. Розклад таро на справжнього чоловіка.

Ще раз – як побороти

Вдихнути-видихнути.

Хуйня трапляється.

Випадкова хуйня трапляється часто. Вона не визначає майбутнє – вона впливає тільки через твої вчинки. Іноді тобі треба було спізнитись чи отримати калюжею по штанах.

Якщо в тебе серія невдач – почни з аналізу окремо кожної невдачі. Чи всі вони однакові? Чи є звʼязок? Чи впливають одні й ті ж фактори? Це як з невдачами на співбесідах – тим не сподобалось щось одне, іншим – інше. Якщо звести все до “я просто хуйова людинка”, то це контрпродуктивно. Поплач, поний, зберись і порефлексуй. Це складно, але може той же чатGPT помогти, а в складних ситуаціях психотерапевт.

Читати всі пастки

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Пастка підгорілої грінки спершу з'явиться на theytoldme.

Тіндер-мислення — це когнітивне упередження наявності кращого варіанту в майбутньому.

Тобто, в тебе є дуже простий вибір із двох варіантів (так чи ні в тіндері), але ти обираєш ні, бо в майбутньому може бути кращий варіант. Незалежно від того, наскільки гарний цей варіант.

Або обираєш і жалкуєш.

Проблема виникає на тому етапі, коли ти не можеш зробити чи знову і знову повертаєшся до вибору.

Приклади

Коли я пишу цю статтю, є дві бюджетні версії телефонів від гарних брендів:

• iPhone 16e
• Pixel 9a

Можна вибрати один із них — тут очевидний вибір. Але можна сказати, що в когось може бути краще, і треба пошукати альтернативи. Що цілком адекватно.

Пасткою це стає, коли ти починаєш щодня шукати щось краще. Перебирати варіанти, шукати компроміси — дивитись все нові і нові варіанти. Це може навіть стати гобі. А може лишатись “вавкою” і проблемою, коли ти не можеш зупинитись на норм варіанті, вважаючи, що знайдеш краще.

Ще гірше, коли ти не можеш прийняти свій вибір.

Уяви, що тобі треба була автівка. Ти робиш вибір на користь Toyota Corolla 2020 року. Їздиш на ній, все норм. Але постійно думаєш, що можна було б за ці гроші взяти краще. Адже ж “в майбутньому безкінечна кількість кращих варіантів”.

Що з цим робити?

Когнітивні упередження дуже важко знайти в себе.

Тому треба з кимось проговорити.

Загалом, це нормальна практика — озвучити свої думки, і вони стають більш предметними. Можна навіть з chatGPT поговорити, тільки не забудь почати з “Поговори зі мною, ніби ти бажаєш мені найкращого. Не бійся критикувати мої рішення. Мені потрібен варіант, який найбільше мені підходить. Розпитай мене більше про ситуацію — 10-15 питань — перед тим, як щось радити. Не погоджуйся сліпо з моїми тезами, уточнюй і розберись краще”.

Як це борять в маркетингу

Маркетологи використовують інші упередження для того, щоб побороти це.

Як мінімум, FOMO — fear of missing opportunity. Коли пропозицію штучно обмежують, щоб не було у людини спокуси довго думати. Цей годинник зі знижкою 25%, але тільки 1 день.

Або упередження втрати. “Якщо ти зараз не купиш цей годинник, то будеш жалкувати все життя”.

Як уникнути помилки в бізнесі

Дві прості ситуації:

• Тобі треба smm-щик. Ти проводиш співбесіди, але “може буде кращий варіант за ті ж гроші”.
• В тебе безліч ідей від тебе і твоїх підлеглих про те, що треба клієнтам. Ти не можеш прийняти рішення, що зробити в першу чергу, бо тобі треба “срібна куля” – рішення, яке все змінить.

В цьому випадку питання в процесах. Тобі треба створити процес, як приймаються рішення. Що треба знати, що треба врахувати, як оцінювати. Ти можеш встановити для себе правило, що кожен четверг відбувається певний аналіз і обговорення. Коли всі разом дивимось на одні й ті ж цифри і обговорюємо їх.

Це може перетворитись на бюрократію, але це вже буде інша проблема.

Як побороти в тіндері

Хз.

Це їхня бізнес-модель, тут ніц не вдієш:)

Хочеш прочитати про більше пасток?

Всі пастки будуть тут

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Пастка тіндер-мислення спершу з'явиться на theytoldme.

Але ще окремо додам, що це в мене в прикладах йде 1-2-3, а зазвичай так не буває.

Люди або випалюють одразу ставлення або апелюють до міркувань. Найкраще, що ти можеш почути зазвичай — міркування + факт. Наприклад: “Розлучені жінки з дітьми, якщо знаходять нового чоловіка, то пиляють його. От моя знайома…”. Ми вже розбирали раніше, що безпідставні узагальнення, а особливо з одного конкретного прикладу — це лажа.

Тому перейдемо до іншого класного прикладу.

В одному із епізодів Друзів Фібі каже, що не вірить в еволюцію. Рос (палеонтолог) намагається її переконати, що зрештою закінчується діалогом:

• Рос, ну хіба ти ні на хвилину не можеш уявити, що існує хоча б найменша можливість, що теорія еволюції помилкова.
• Ну, найменша — може.

І далі кумедний момент, бо Фібі каже, що вона тепер зневажає Роса, бо той зрадив те головне, у що вірив.

Але наука так не працює. Тому зараз поговоримо про методи, які допомагають з цим. 

6. Лезо Оккама

Спочатку трохи про науковий метод, а далі про саме лезо.

Науковий метод: взяти факти, зробити припущення, провести експерименти (зібрати дані), зробити нові припущення, провести ще експерименти… далі безкінечний цикл повторів.

Наука ніколи не каже, що щось точно так — це постійний процес вивчення.

А Лезо Оккама — це принцип логіки, що не треба робити більше припущень, ніж мінімально необхідно. І часто наука ним покеровується, коли всі окремі факти зводить до одного-двох припущень, які потім формують теорію.

Ну, тобто це процес.

От знайшли давні люди кістки динозавра і такі: “Це мабуть дракон”. Потім хтось вивчив ці кістки і сказав, що “ну, мабуть багато різних драконів”. Затим з’ясували, що в більшості динозаврів не було крил — вигадали назву динозаврів. Затим почали вивчати кістки — з’ясували, що динозаври жили мільйони років (і оці птеродактилі ніколи не бачили тиранозаврів).

Весь цей час теорія видозмінюється, бо її “відрізає” лезо Окками. Це не так, що “є якісь дракони, а є динозаври, деякі з них дихають вогнем, але в пір’ї”. Ні, це одна теорія, яка акуратно вкладає всі факти до купи, як мама в дитинстві вкладала мої шкарпетки до шафки.

Я дуже умовно пояснюю, але це саме те, що відбувається.

І тому, коли якийсь антивакцинатор каже, що ковід не вивчений, то йому можна сказати, що він ніколи не буде остаточно вивчений. Однак зараз вже в нас є достатньо даних для того, щоб достатньо точно сказати те чи інше.

По суті, Рос мав сказати (він і намагався), що сучасна наука на основі всіх фактів та аналізів встановила, що теорія еволюції існує. Якщо у Фібі є нові факти чи вона хоче проаналізувати щось, то наукова спільнота з радістю прийме та перевірить її факти (якщо ще не перевірила). 

7. Це факт чи можливість (або інтерес)

Однак, написане вище Росу б не допомогло:)

Часто факти підміняють можливістю. Наприклад, “земля пласка, бо якщо уряд може нас наїбати, то він нас обов’язково наїбе”.

Та ж Фібі казала Росу, що великий палець в нас так поставлений, бо прилетіли інопланетяни і так зробили. Могло таке бути? Могло, в принципі. Є якісь факти, що підтверджують цю теорію? Ні, нема.

До речі, в тік-тоці є акаунти, які знаходять “реальні” докази того, що описано в Біблії. Типу: “От дивіться, в Біблії ж написано, що когось там перетворили на скульптури — а ось ці скульптури на березі Червого моря. Значить Біблія правдива”. А я про це знаю, бо є акаунти, які розйобують ці “докази”. Бо ці утворення з солі не “точно там, де вказано в Біблії” — там взагалі просто сказано “біля моря”, і утворенням дохуя років, і вони не те, щоб дуже нагадують людей…

Короче, треба відрізняти факти і можливість.

Наприклад, уявимо ситуацію, що якась компанія передала уряду джипи для ЗСУ. А потім на цьому джипі в Києві побачили когось із уряду. Теорій, чому так сталось — багато. Від корупції до необхідності. В нас є лиш один факт — чиновник на машині з-під гуманітарки. Далі “по науці” має прийти ДБР чи НАБУ, провести розслідування, встановити інші факти і прокомунікувати (або в суд, або відмова в порушенні КС).

Але приходять якісь люди і кажуть: “Ну, в цьому уряді вже є люди з кримінальними справами, значить це уряд корупціонерів, і взагалі цей чиновник міг курувати напрямок гуманітарки”. Тобто аргументують не фактами, а тим, що чувак міг спиздити. Спиздив, бо міг.

Але оце “спиздив, бо міг” — це не факт.

Факти мають встановити правоохоронці і зрештою надати їх суду чи зацікавленим особам.

Критичне мислення полягає в тому, що ти чітко відсієюш факти від можливостей чи міркувань. Інакше, можеш будувати Колоса на глиняних ногах — де одне міркування підпирає інше міркування. 

8. Аргументація побудована на фактах, чи на запереченні?

Це типова логічна помилка. З “якщо А, то Б” не слідує “якщо Б, то А”. Наприклад, “якщо піде дощ, я намокну” не слідує “якщо ми мокрі, то йшов дощ”.

Офтоп: З “якщо А, то Б” слідує “якщо не Б, то не А”. Якщо ми не мокрі, то дощ не йшов.

Досить часто тобі треба розібратись, чи будується аргументація на запереченні (яке не є аргументом).

Наприклад, повернімось до нашого урядовця з джипом. Може статись такий діалог:

– Поки не доведено, що цей урядовець вкрав.
– Ага, вони там усі кристально чесні люди. Ага-угу.

Бачиш? Тут і узагальнення, і можливість, і аргументація через заперечення. Та ще й сарказм (який ми любимо). Якщо розкласти на тези цей діалог:

– Конкретний А не робив Б.
– Не (всі А не роблять Б)

Я зараз не хочу нічого сказати про крав-не крав. Мова геть про інше — про відсіювання фактів від міркувань і ставлення. 

9. Пруфи

З пруфами все так само складно.

Бо треба, щоб у опонентів була синхронізація, що вважати пруфом.

З того, що я пишу вище ти вже знаєш, що я не вважаю пруфом:

• Власний приклад
• Можливість
• Вирвані факти
• Неперевірені тези
• Ну, і всяку хуйню, типу “люди кажуть” чи “можеш загуглити”.

Серйозно, оце “загугли і ти знайдеш докази” — це прям показово. В мене нещодавно був випадок, коли якийсь чувак в коментарях написав щось на кшталт “Як ви можете вживати хлоп, тоді пишіть не дівчина, а баба”, а згодом пояснив, що хлоп це зневажлива назва селян і закликав гуглити.

Гуглиш.

Перший же ж лінк на СУМ. Хлоп — 1. Зневажлива назва селян. 2. Діалект: Хлопець, легінь, юнак, молодий чоловік.

Також є проблема з неузгодженими правилами, що вважати пруфом — то забирає багато часу. Коли є взаємне розуміння, якій інформації можна вірити, то можна щось обговорювати по суті. Коли такого розуміння нема, то розмова перетворюється на пояснення, чому оцей пруф не пруф, а хуїта.

Дякую, якщо подобаються такі статті, то дай мені знати:)

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про критичне мислення. ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.

Отже, треба розуміти, що є декілька етапів, через які ти проходиш:

1. дохід менше потреб
2. дохід покриває потреби
3. зайві гроші
4. втрата доходу
5. пенсія

На кожному з цих етапів тобі треба робити різні речі.

Перший етап ми обговорили вже раніше, тепер до другого.

Етап 2. Дохід покриває потреби 

В певний момент ти виходиш на те, що дохід покриває твої потреби. Загалом, я вважаю, що легше це зробити вдвох, але необов’язково.

Тепер в тебе є умовно такі фонди:

• на “капітальні” витрати (квартира, регулярні платежі, їжу)
• на поточні витрати
• 10% запасу
• решта = заощадження (сценарій безпеки).

В умовно київських цінах це буде так:
Ти витрачаєш 15к на місяць. Почавши працювати за 8к, ти не можеш покрити ці 15к. Ти з одного боку економиш, а з іншого боку отримуєш “дотації” від батьків, відкладаючи 800 грн про запас. Далі ти витрачаєш від 1 до 5 років, щоб вийти на зп 30к. Ймовірно, тепер ти будеш мати такі фонди:

• 15к на оренду і їжу
• 5к на поточні
• 3к в запас
• 7к вільна решта = заощадження.

Відкладати краще в умовно стабільній валюті — для нас це зараз долари. Хоча далі ми поговоримо, чому це не зовсім стабільно.

Я — дитина заощадлива, тому я обираю більш безпечний сценарій. Коли “зайві” гроші краще відкласти, а не витратити на те, що хочеться. Але це тому, що батьки завше мене підтримували і купували мені те, що дуже хотілось. Є багато людей, які за наявності вільних грошей почнуть їх витрачати чи брати кредити, розраховуючи на ці гроші. На кшталт, знаходиш кращу роботу і береш машину в кредит. Це небезпечний сценарій, але робочий.

Імхо, в нормальній ситуації батьки мають підтримувати дітей, щоб ті стали на ноги і вийшли на цей етап, коли дохід покриває потреби.

Тут з’являється два поняння «фінансова подушка» і «екстренні гроші».

Що таке фінансова подушка?

Це запас грошей, який в тебе є на випадок втрати доходу.

Ну, звільнили тебе. Буває. Буває навіть з найкращими із нас. Що будеш робити? Фінансова подушка якраз і відповідає на це питання — матиму запас грошей, щоб жити і шукати себе чи роботу.

Скільки вона має бути? Я боюсь називати якусь суму, але 2-3 зп, імхо, норм.

Що таке екстренні гроші?

Це гроші, які ти можеш екстренно дістати. Критично мати від 5 джерел.

От в певний момент росіяни поклали Київстар. Це означає, що я не можу отримувати смс-ки. А це означає, що я не можу отримати підтвердження від моєї платіжної системи і переказати гроші. Тобто гроші є, а дістати їх — не вийде.

Зазвичай екстренні гроші — це гроші, які потрібні на щось незначне — в межах однієї-двох зарплат. І потрібні вони в ситуації, коли ти вже розпланувала/в свої витрати, але трапилось щось незвичне. Порвали критично штани, треба терміново купити дорогий подарунок, раптом треба заплатити комуналку за брата. Ну, або буханули занадто чи вирішили поїхати в Житомир. Ще варіант — різко стало нестерпно працювати і імпульсивно звільняєшся…

Загалом, багато ситуацій, коли тобі треба десь взяти гроші зараз.

Ці джерела можна поділити отак:

• власні
  • гроші під матрацом (в тому числі валюта)
  • платіжні системи (PayPal, Payoneer та інші)
  • крипта (є, скажемо, Tether USDT — криптовалюта прив’язана до долара, якщо не хочеться сильно гратись з курсом)
  • декілька банківських установ (на картках і рахунках, які не потребують оплати)
  • банки (як у мого) і депозити
  • гроші чоловіка/дружини (умовно)
• позички
  • кредитний ліміт на картці (гарно працює, якщо гроші треба менше, ніж на місяць)
  • батьки
  • друзі
  • кредити від банків

Окремо великими літерами напишу МІКРОКРЕДИТИ ЦЕ ХУЙНЯ.

Мікрокредити це кредити з величезними відсотками, розраховані на тих, кому не дають кредити в банках. Якщо банки не хочуть з вами працювати, то ви в ситуації не “мені потрібна фін грамотність”, а в ситуації “мені срака, треба терміново її вирішувати”. Це імхо. Це як ніж в боку — не заживе, з цим дуже складно жити, навіть якщо зараз тобі норм, то вийми ніж і помреш від втрати крові.

Коли треба позичати у банків, а коли не треба, писали в статті про кредити.

Зрозуміло, що якесь джерело може бути недоступне — друзі не можуть позичити, банк недоступний, не можна розрахуватись карткою, нема інету, долари дома, а ти в Житомирі… Тому треба мати декілька джерел.

Екстренні гроші це заощадження?

Не зовсім.

Легкодоступна і невелика частина заощаджень буде одним зі твоїх джерел екстренних грошей. Тримати заощадження більше 3-5 зарплат неінвестованими та слабкозахищеними від імпульсивних рішень — така собі ідея. Але це вже в інших статтях цього циклу.

Отже, це була друга частина. Якщо тобі сподобалось, то я пишу їх спочатку на Buy Me a Coffee в категорії finance. З часом я перечитую статті там, структурую і викладаю в загальний доступ тут.

Buy Me a Coffee — це сервіс підтримки авторів контенту. Де ви можете, наприклад, закинути мені 1 бакс, щоб мені хотілось писати більше статей.

Якщо там це нікому не цікаво (ніхто не спонсорує), то і тут статей не буде.

Химерна капіталістична логіка, але що поробиш.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Фінграмотність ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.

Але щоб про це говорити, треба почати з важливих принципів, які ми беремо за належне:

• Все буде краще.
  Ми маємо надію, що все буде краще, і з цього виходимо. Зрозуміло, що це не завше так, але кризові ситуації — це інша тема. Обговорюємо ситуацію, коли все більш-менш норм.
• Гроші з часом дешевшають.
  За 100 баксів в 2010 можна було купити більше, ніж зараз. Це по-простому називається інфляція. Коли роботодавець піднімає тобі зп на рівень інфляції — це називається індексація. І по суті це не підвищення ніфіга:)
• Побутовий рівень.
  Ми не говоримо про бізнес. Де розрахунки і фінанси мають бути трохи серйозніше.

Отже, треба розуміти, що є декілька етапів, через які ти проходиш (ми виділяли три, хоча треба як мінімум п’ять):

1. дохід менше потреб
2. дохід покриває потреби
3. зайві гроші
4. втрата доходу
5. пенсія

З приводу п.4 і 5— з одного боку бувають тимчасові складнощі з грошима, коли ти втрачаєш дохід. З іншого боку — прийде час, коли ти вже не зможеш працювати. В 20 років не особливо думаєш, що буде в 60-70 років, але…

На кожному з цих етапів тобі треба робити різні речі.

Етап 1. Дохід не покриває потреби

Ти студентка, в тебе майже нема доходів. А потреби є — оренда, поїсти, погуляти, подорожі, одяг. Стипендія хуйня, за твоє життя платять батьки.

Очевидно, що фінансово грамотно на цьому етапі:

1. знайти роботу чи інше легальне джерело стабільного доходу.
2. міняти роботу, або збільшити дохід, поки робота не почне покривати потреби.

Бажано, не витрачати все в нуль, а відкладати 10% від зп. Але це не панацея — основна задача знайти джерело доходу.

Робота може бути будь-яка, в тому числі це може бути бізнес, який вимагає мінімальних внесків — тобі ж завше хотілось бути баригою, правда?:) Якщо в тебе батьки нормально заробляють, то вони можуть дуже сильно посприяти тому, щоб цей етап пройшов максимально швидко і просто.

Нетворкінг і зміна роботи

На одній роботі тобі рідко суттєво піднімають зарплату.

Мені здається, що чим більша компанія, тим менше вони піднімають (ала гарантовано). Ще питання до кар’єрних сходів… Але це інша тема.

Суть в тому, що найлегший спосіб суттєво підвищити зп — змінювати роботу.

Найлегший спосіб знайти нову роботу — спілкуватись з іншими важливими в індустрії людьми.

Для мене це сумно, але так. І це актуально для всіх етапів.

Отже, це була перша частина. Якщо тобі сподобалось, то я пишу їх спочатку на Buy Me a Coffee в категорії finance. З часом я перечитую статті там, структурую і викладаю в загальний доступ тут.

Buy Me a Coffee — це сервіс підтримки авторів контенту. Де ви можете, наприклад, закинути мені 1 бакс, щоб мені хотілось писати більше статей.

Якщо там це нікому не цікаво (ніхто не спонсорує), то і тут статей не буде.

Химерна капіталістична логіка, але що поробиш.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Фінграмотність ч.1 спершу з'явиться на theytoldme.

Тема мені сподобалась, тому ця стаття з’явилась.

З вами Таня, професійний коуч у статусі РСС та співзасновниця Платформи із підбору психологів «Твій психолог». 

Що значить говорити ротом?

Якщо говорити про свої потреби без пасивної агресії, сарказму і образ, то це не виглядає як дойоби з ніхуя.

Є ще прикол з синхронізацією від Капі, але то вже про базові системи цінностей.

Сутність цього процесу в тому, щоб висловлювати бажання і почуття, що стосуються стосунків чи ситуації, в якій ви перебуваєте разом із певною людиною (чи колективом) чесно і відкрито. Простими словами, казати як є. Давай з прикладами? 

Приклад 1. Телефон

Коли партнерка пробує взяти твій телефон, щоб переглянути останні контакти, а ти відчуваєш, що це зашквар, то так і комунікуєш: «Кохана, я вважаю таку перевірку моїх останніх чатів зашкваром. Мені з цим не ок, тому будь ласка, віддай телефон і надалі прошу так не робити».

Приклад 2. Мамина любов

Коли мама починає називати тебе жирною та критикувати твою вагу, а тобі з цим не ок, то говорити ротом виглядало б приблизно так: «Мамо, мені злить, коли ти починаєш говорити мені щось про мій зовнішній вигляд чи вагу. Якщо хочеш мені добра, то маєш це припинити».

І тут ти скажеш, що мама твоя одразу в гвалт: «Мама тебе виносила, мама тебе виростила, а тепер і слова сказати не може». Дійдемо до цього,а поки розберемось, як формулювати.

Формула «Я-речення»

Все можна описати простим правилом «Я-речення», яке виглядає так: 

Коли ти… + я відчуваю… + будь ласка, на майбутнє… 

«Коли ти просиш у мене в борг, я почуваюся некомфортно, бо з одного боку не хочу давати тобі грошей, а з іншого — мені важко відмовити. Давай на майбутнє домовимось, що це більше не псуватиме наші стосунки?».

«Мене обурює і засмучує водночас, коли ти не даєш мені вимоги по проєкту і просиш зробити, як я це бачу, а потім кажеш, що то фігня. На майбутнє, давай створимо систему, в якій я точно знаю, що і як робити. Я це бачу так…»

Бачте, 3 компоненти, приблизно 20 секунд на одне висловлювання. Ніби не складно?

Деяким щасливчикам із здоровою самооцінкою і кордонами це легко. Та багатьом іншим людям — ні. 

Про конфлікт

Для багатьох «почати говорити ротом» — це також зустрітись із особистими переживаннями, упередженнями і, можливо, зміною системи цінностей та стосунків.

Для декого це справжнє випробування на міцність, бо крім того, щоб сказати, ми багато відчуваємо. Тому деякі люди цілком свідомо обирають мовчати, щоб уникати дискомфорту відвертої розмови і конфліктних ситуацій.

Власне у питанні «говорити чи не говорити?» ми завжди знаходимось перед вибором:

1. мовчати і бути з дискомфортом, породженим ситуацією чи людиною;
2. говорити і бути з дискомфортом, пов’язаним із відвертою розмовою і проявленням себе. 

Помічаю, що люди здатні витерпіти дуже багато дискомфорту, маніпуляцій і навіть насильства зі сторони іншої людини, тільки щоб «не встрягати у конфлікт».

Хоча останнє, звісно, ілюзія, бо навіть коли ви обираєте мовчати чи уникати відкритої взаємодії — ви все одно у конфлікті. Просто терпите, замість того, щоб вирішувати проблему.

Словом, конфлікт — дуже нормальна частина соціального життя людей. Адже завжди буде хтось, чиї інтереси в певній ситуації суперечать твоїм. Неважливо, чи ви одночасно потягнулися за останнім морозивом у супермаркеті, чи твій партнер не хоче дітей, коли для тебе це важливо.

Хочеш знати більше про конфлікти, напиши мені в директ.

Що заважає нам говорити ротом

Більшість із названих мною причин перегукуються та йдуть у комплексі, та для зручності ми будемо розглядати їх окремо. 

1. Страхи

Так, все настільки банально.

Нам просто страшно, як це буде сприйнято тими людьми, до яких направлено повідомлення. В цьому ключі ми можемо боятись багатьох речей, і деякі навіть цілком реальні. Буває страшно стикатися із болем близької людини чи її гнівом у процесі розмови. Справді, результатом деяких розмов може бути завершення стосунків.

Разом із цим ми боїмось доволі абстрактних речей: що нас не так зрозуміють, подумають про нас погано, що ми зіпсуємо стосунки.

Якщо звести до спільного знаменника, то ми не виходимо на відверту і зрілу комунікацію, бо боїмось, що нас перестанують любити. 

Як впоратись із страхом?

Страх — нормальна частина процесу говоріння ротом для тих, хто зазвичай цього не робить.

Це нова для мозку поведінка, і він нечасто стикався з її наслідками, тому ссикує. Коли відчуваєш страх перед розмовою, визнай його і запитай себе 3 питання: 

• Що найгірше може статись, коли я це скажу?
• Що найкраще може статись, коли я це скажу?
• Що скоріш за все станеться, коли я це скажу?

Підготуйся до кожного із варіантів, наскільки це можливо.

Спочатку годі надіятись, що страх розмови мине повністю. Перші «розмови ротом» скоріш за все будуть супроводжуватись страхом — і це нормально також. Найкраще — це визнати цей страх. Ба, навіть сказати про нього. 

І, до речі, неможливо зіпсувати стосунки конструктивною розмовою про свої переживання через Я-речення. Якщо ти боїшся говорити з партнером, то у вас є проблеми серйозніші. 

2. Почуття провини 

Деякі люди починають відчувати себе винуватими, коли потрібно сказати щось, щоб захистити свої потреби.

Звучить це так: «Він зараз так втомлюється на роботі, а ще тут я зі своїми проблемними розмовами мізки їбу» або «Мама так багато мені дала, я не можу її засмучувати. У неї ж серце!».

Почуття провини — важливе в еволюційному контексті почуття. За його допомогою в групах людей регулюється поведінка. Зробив щось не ок іншому — на тобі почуття провини, щоб запам’ятати, як діяти не варто. За первинним задумом, почуття провини повинно утримувати нас від шкідливих для іншого дій. Та часто люди відчувають провину там, де можуть її і не відчувати. І йдеться перш за все про захист своїх кордонів. 

Як впоратись з почуттям провини? 

Почуття провини — нормальна частина процесу говоріння ротом для тих, кого в дитинстві карали, звинувачували чи соромили за свою думку чи спроби задовольнити потреби.

Можливо, розмова, яку ти давно відкладаєш, справді засмутить іншу людину, принесе їй біль чи розізлить. Проте емоції, переживання та поведінка інших людей — це не твоя відповідальність. У тому, що в ході розмови інша людина злиться, кричить, плаче чи погрожує самогубством, твоєї вини немає. Це її поведінка, її вибір і її відповідальність. Сподіваюсь, мені вдається доносити ідею про те, наскільки гівняними є всі оці «це через тебе я…». 

Коли ваша “розмова ротом” призводить до сильної емоційної реакції партнера/ки, пробуй трансформувати своє почуття провини у емпатію.

Це може виглядати так: 

• «Мені справді шкода, що зараз ти на мене злишся. А можу це зрозуміти, проте мені важливо вирішити це питання».
• «Я бачу, як засмутили тебе мої слова. Можливо тобі потрібна пауза у цій розмові?»

3. Насильство у стосунках 

Я готова знову і знову повторювати, що здорові стосунки — це ті стосунки, де ти можеш сказати «ні».

Замовчування дискомфорту та проблем — це часто складова токсичного чи навіть насильницького варіанту взаємодії між людьми. І неважливо, чи це батьківські, дружні, романтичні чи робочі стосунки. 

Як впоратись із насильством в стосунках?

Якщо йдеться про фізичну небезпеку у цих стосунках (побої, фізичні обмеження), то важливо потурбуватись про свою безпеку і якомога швидше почати шукати варіанти виходу із таких стосунків. Це той варіант, де розмов недостатньо, проте можливо доведеться погуглити гарячі лінії протидії насиллю. 

Якщо йдеться про фінансове чи психологічне насилля — заручитись підтримкою близьких людей та починати рухатись у напрямку необхідних змін, якщо вам важливо ці стосунки налагодити, і спостерігати, чи це взагалі можливо. 

4. Невпевненість в собі і недовіра до себе 

Буває, говорити важко, бо як ніби-то важко сформулювати думку, яку хочеться донести. Мовляв, є щось, що я б хотів/ла донести до іншої людини, проте вже в думках починаю сумніватись, чи справді я це хочу? Я це взагалі нормально вести такі розмови? А може зі мною щось не так, у мені проблеми, тому я про це думаю? 

Такі і схожі процеси змушують людину тонути у власних внутрішніх діалогах, постійних рефлексіях, створюючи ілюзію, що проблема не така вже й проблема.

Проте ситуація, яка потребує обговорення, таким чином не вирішується і час від часу нагадує про себе щораз сильніше. 

Як впоратись зі зневірою у власних силах?

Всі твої бажання, наміри, емоції і почуття мають право на життя.

Для тебе вони нормальні і відносно того досвіду, що ти отримав/ла, вони найкращим чином відображають реальність. Простіше: якщо тобі здається, то, можливо, тобі не здається. А коли «здається», то пояснювати треба. Звісно, ротом. Звісно, з тією людиною, якої це стосується. 

Спочатку буде складно, та спробуй записувати/запам’ятовувати свої наміри сказати про щось, вийти на певну комунікацію.

З часом ти будеш бачити, що та проблема, яку ти знецінюєш, і відчуття, яким не довіряєш, насправді доволі часто повторюються або пригадуються. Таке спостереження може зрештою допомогти наважитись на розмову. 

The last but not the least

Ще кілька простих і дієвих ідей, бо не можу заспокоїтись, поки не розкажу тобі все, що пригадала з цього приводу:

1. Дай собі час і говори тоді, коли будеш готовий/а

Буває, людям настільки страшно говорити у певних ситуаціях, що вони ніби «заклякають» і не можуть зібрати думок докупи. Ідея для тебе: говори, коли будеш до цього готовий/а.

Навіть якщо ситуація вже минула, ти можеш до неї повернутись і проговорити те, що вважаєш за потрібне.

Приклад з інструктором: Уяви, що в автошколі інструктор на занятті так сильно на тебе кричить, що ти лякаєшся і у моменті не можеш нічого сказати. Проте ти цілком можеш підготувати «промову», будучи спокійним/ою, і почати наступне заняття із повідомлення інструктору на кшталт: «Ви, напевно, помітили, що кілька останніх занять ви часто зриваєтесь на крик. Мене це лякає і не допомагає вчитись водити. Якщо так продовжиться, я буду піднімати питання про заміну інструктора або повернення мені грошей».

2. Створи для себе правила, які будуть допомагати

Буває, ми часто потрапляємо у схожі ситуації, де нам роблять погану каву, займають наше робоче місце чи забувають витягувати білизну після прання. Ніби не катастрофа, а осад неприємний. Для таких випадків ти можеш створити для себе певні правила, які допомагатимуть збиратись із силами і робити зауваження ротом. 

Приклад із мовою: Припустимо, що для тебе важливе дотримання мовного закону, а деякі продавці магазинів продовжують говорити російською. Для схожих випадків ти можеш створити для себе правило «3 спроб», де ти спочатку даєш йому/їй можливість самостійно здогадатись про перехід і тільки після 3 репліки просиш перейти на українську. 

3. Звернись за допомогою до психолога

Немає місця більш сприятливого та безпечного, щоб вчитись говорити ротом про свої проблеми, потреби, почуття, думки, наміри, ніж кабінет психолога.

Там не засуджують, там можна не боятись наслідків, там можна бути чесним і відвертим. Там тобі не скажуть, що це все хуйня і «в мене гірше».

Хороший спеціаліст не тільки створить для тебе простір, де це буде можливо. Власне, він зможе попрацювати зі страхом, почуттям провини, твоїми способами будувати стосунки, недовірою до себе та невпевненістю. А ще буде для тебе зразком конструктивної комунікації.

Саме тому ми створили нашу платформу і ведемо інсту про стосунки та психологію.

Капі, я достатньо розкрила це твоє питання?(смайлік).

Таня Клинець

КПТ-консультантка і коучиня, а також співзасновниця платформи із саморозвитку “До себе”.

Більше дописів (і навіть тік-токів) на тему стосунків та психології шукай тут: @dosebe.psy

Запис Як почати говорити ротом спершу з'явиться на theytoldme.

Мені написали більше 500 запитань про секс.

Від відверто тролінгу до дійсно гарних запитань. Але перед тим ви маєте знати, що я підтримую — я вважаю, що секс це прекрасна і звична справа. Нормально ним займатись і не треба з того робити якусь подію. Навіть якщо ти — філологиня.

Це вже друга частина:) Перша — ось.

А ще я не сексолог чи викладач. Просто знай то. Поїхали.

Який треба захист?

В презиках відчуття ті чи не ті?

Ой, я не їбу точно. Відчуття — це ж суб’єктивна хуйня.

Що я знаю точно — є дві основні проблеми: вагітність і венеричні хвороби. Тому я дам перелік, що знаю в цьому контексті:

Ще є хуйня із відчуттями

Захист в сексі — це не питання довіри

Як срані таксисти кажуть: «Ти мені що не довіряєш?»

Та довіряю. Але якщо в нас вріжеться п’яна мажорка, яка вирішила ганяти по нічному місту періодично знюхуючи кокс з члена свого хлопця-тіктокера, то я краще буду з паском безпеки. Бо, знаєш, не люблю несподіванки і конструктори автомобілів вигадали зручні паски безпеки.

Так і в сексі.

Я довіряю, однак мені спокійніше, якщо я знаю, що в мене є страховка:)

Секс втрьох — це круто?

Навіщо він треба взагалі?

В мене не було.

Ну отак трапилось, що не було нагоди та і мені не доводилось шукати можливостей. Однак, я за вільну любов і проти війни.

Тому вважаю, що то норм, якщо тобі хочеться.

Однак пам’ятай, що порно бреше. Хлопчик навряд чи зможе задовільнити одразу двох дівчаток, тому вони мають активно допомагати. Тут навіть двоє хлопчиків навряд чи зможе задовільнити одну дівчинку (особливо, якщо вона хоче втрьох).

Що робити, якщо партнер пропонує секс втрьох? Не знаю, але от що думаю:

1. Не вважати себе нікчемою.
2. Зрозуміти, чому він то хоче. Якщо ви вже трахались в парку, в потязі, у вас купа іграшок і костюмів, то секс втрьох закономірний розвиток. А якщо у вас був один раз і хлопець пропонує з колишньою — еееееееееееееее.
3. Подумати, чи ти того хочеш. Пам’ятай, що будь-який шантаж в сексі — то така собі річ.
4. Не принижувати партнера за те, що він говорить з тобою про секс.
5. Якщо тобі відмовляють, чи ти відмовляєш, то не треба робити драму.

Не рекомендую секс втрьох для першого разу. Там і так доволі незручно.

Анальний секс

Чому його пропонують і чи це боляче

Може бути боляче.

Нагадаю, що вагіна нормально спроектована для сексу — якщо є петинг, то вона зволожується. З аналом трохи не так. Треба змазка, треба гарно помитись, хтось навіть клізму робить. Хтось довго вмовляє, а хтось довго ламається.

Для мене то більш питання усвідомлення, ніж фізичні відчуття.

Секс все ж штука в голові, а не в органах. Треба вміти тертись правильно і торкатись ерогенних точок, але основна робота відбувається в голові, коли мозок заливає дофаміном чи чим там. Ось в цьому контексті я і розглядаю анальний секс, як питання довіри та домінування, а не вузької дірки.

Вагінальні пуки

Фу?

Взагалі, ми писали статтю про фейли в сексі.

Але суть не в цьому.

Я не дуже розумію, чому це має бути гидко. Тільки через звук?

Зрозуміло, що якщо сексу не дуже хочеться, а член не дуже стоїть з перепою чи інших причин, то хлопець може психанути через будь-що (навіть згадати, як дівчина спалила грінки два роки тому). Але в більшості випадків вагінальні звуки, то навіть весело.

Традиційно — якщо тобі подобається стаття, то пошир її. Не треба думати, що хтось це зробить за тебе:) Надішли хоча б подрузі чи другу.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про секс. Ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.

Трохи про цей текст

Мені написали більше 500 запитань про секс.

Від відверто тролінгу до дійсно гарних запитань. Але перед тим ви маєте знати, що я підтримую — я вважаю, що секс це прекрасна і звична справа. Нормально ним займатись і не треба з того робити якусь подію. Навіть якщо ти — філологиня.

А ще я не сексолог чи викладач. Просто знай то. Поїхали.

Чи боляче першого разу?

Наскільки болючий перший секс, що там про кров.

Вочевидь, що в мене не могло бути декількох перших разів. Але я знаю, що ні, і люди кажуть, що ні.

Власне, може таке бути, що в декого буде боляче. Через брак досвіду та всяку іншу хуйню. Але природа це передбачила, тому от що:

1. Якщо ти дівчина — не приховуй, що в тебе це вперше
   Хлопці зазвичай хочуть трахатись, а не “опитну женщину”. (далі буде відповідь про бриття)
2. Вам дуже треба петинг — цілуйтесь, обнімайтесь, тріться. Розслабтесь
   Це треба, щоб у вас обох все стало вогко. Хлопці, дайте дівчині підготуватись
3. Презервативи, мать вашу, без них ніяк і ніколи
   Це найпростіший спосіб не завагітніти, не захворіти і не розмазати сперму по всьому. Є ще купа способів захисту, але цей найпростіший
4. Кожен наступний секс буде кращий за цей
   Це як людині з голодної країни вперше дати бургер. Він буде смачний, але можна знайти ще смачнішу їжу.
5. То не так, як в порно. Ну, от зовсім не так
   При першому сексу ви цілуєтесь, потім вона розсуває ноги, а він засовує свій член в презервативі в її вкрай вологу вагіну. І це може скінчитись практично одразу (далі буде відповідь про час)
6. Не трахайтесь на маминому ліжку
   Якщо буде кров, її буде трохи, але прати доведеться. А це, блять, не те, що хочеться після сексу

Ще є хуйня зі цнотою

Нікого не має їбати, хто цнотливий.

Якщо хлопець хоче цнотливу дівчину, чи дівчина хоче цнотливого хлопця — це дивно.

Тому що цнота, по факту, ні на що не впливає. Крім того, що робить людину більш зажатою і невпевненою. Те, що людина з кимось трахалась до тебе, має тебе хвилювати тільки в аспекті хвороб і вагітності. Більше того — позбавити цноти для декого теж важливий крок. Якщо це нормальний хлопець, то він буде думати: “А що далі? Тепер вона очікує, що я на ній одружусь?”. Просто трахайтесь, це приємно.

А якщо хлопець вимагає цнотливу і перевіряє, щоб обов’язково була кров (а її може і не бути) — то то дзвіночок, що він ревнивець і мудак.

Як дізнатись, що ти готова чи готовий до першого сексу?

Ніяк.

Як ти знаєш, що хочеш їсти? Чуєш голод і йдеш їсти.

Інша справа, якщо ви зустрічаєтесь, він хоче, а вона — ні. Чи навпаки. Або вона хоче переспати перед тим як їхати в універ… Вся ця любовна стратегія — не до мене.

Я за вільну любов і проти війни (UPD 2022 – хахаха, курва).

Тобто трахайся з ким хочеш, аби з презервативом. Якщо з кимось буде приємно трахатись, проводити час і йому/їй буде не байдуже на тебе — будуйте стосунки.

Бо тут нема відповіді — тобі стукнуло 18, «срочна нада засунуть хуй ввагіну». Це так не працює. Все сильно залежить від організму та твого бажання. Що точно не треба робити — трахатись через шантаж, що він піде чи ще щось. Це дуже хитка хуйня і паскудна основа для стосунків.

Мені 61 і все ще…

Чи є вік, при якому соромно бути цнотливим?

Нема.

Не трапилось і не трапилось. Що поробиш. Якщо ти з цього приводу комплексуєш, то не комплексуй:) Якщо ти в депресії, то не депресуй… і так далі по методичкам моєї мами.

Власне, є багато причин, чому так трапилось. Може в тебе замале коло спілкування, щоб знайти когось близького. Може ти ставишся до того засерйозно. Може ти не хочеш сексу до шлюбу. Може ти боїшся, а поруч нема людини, яка скаже, що то норм. Твоє тіло — твоє діло, хулі. Тут нема стандарту. Для твоєї однокласниці норм трахатись із чотирнадцяти. Для тебе може бути норм — не трахатись взагалі.

Але якщо дуже хочеш, а не знаєш, як знайти партнера — збільшуй коло спілкування. В інтернеті завше знайдеться хтось їбанутий, як ти.

Як хлопці ставляться до…

І як дівчата ставлять до бриття

Короче, суть в тому, що якщо хлопець роздягає дівчину, а в неї там не побрито — він все одно буде її трахати. Ну, або в моєму житті не траплялось особливих чуваків.

ЖИТТЯ СКЛАДНЕ

Але суть не в цьому.

Бритись передусім важливо для тебе (хлопець ти чи дівчина). Тому що так охайніше і приємніші оральні ласки. Ще кажуть, що тоді і запах інший, але не можу про це сказати точно.

Скільки має тривати секс?

І хто має засікати?

Секс має тривати стільки, щоб кожен отримав задоволення.

І кожен має допомогти собі отримати задоволення.

Найгірше, що ти можеш зробити — це сподіватись, що партнер зрозуміє, як тобі приємно і зробить це. Дівчата бояться сказати, коли і як рухатись. Хлопці бояться попросити зробити дещо інше. І ті, і ті не розповідають про свої ерогенні точки.

Камон, чуваки, кому це треба, як не вам?

Вивчайте своє тіло, чіпайте його, пестіть. Знаходьте, що вас розслабляє і дає насолоду. І не забувайте казати про це партнеру. Якщо ви не можете сказати, що вам приємно, коли цілують шию, якого хуя ви тоді трахаєтесь? Це стосується і жінок, і чоловіків.

Ну, але послідовно. Не треба починати з “давай тебе прив’яжемо до стелі і пустимо струм через соски”.

Охуєнна історія

Чувак привів дівчину додому. І так вона йому сподобалась, що він одразу почав і кінчив.

Буває.

Він думає, зараз в душ і ще одна спроба. А дівчина в істерику — та як ти міг, та що ти робиш, і ти не мужик, а скорострєл. Був би він трохи менш впевненим у собі — вона б йому комплекс на все життя.

Просто щоб ви знали — завше можна спробувати ще. І хлопець завше може спробувати ще, якщо дівчина його збуджує.

Короче, якщо ви обидва цього хочете дуже сильно, то можна і за хвилину скінчити. А можна і півгодини шорхатись без результату. А можна лежати в кімнаті на Балі, медитувати і кайфувати один від одного годинами.

Нема нормативів, як в школі на швидкість кола.

Висновки?

Я не можу зробити висновки за тебе. Я якби і можна — то я не хочу. Кожен думає за себе, я можу лиш щось порадити (і не ображатись, якщо ти не слухаєш порад).

Якщо тобі сподобалась стаття — пошир її, будь ласка

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про секс ч.1. спершу з'явиться на theytoldme.

Ти шо, кончена?

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Як змусити хлопця покинути свою дівчину заради тебе спершу з'явиться на theytoldme.

Перше, що важливо розуміти, стрес — це абсолютно нормально. Стресова реакція не робить нас та наших близьких слабаками. Вона потрібна, щоб вижити та мобілізуватись.

Друге — розуміючи особливості кожної із реакцій, ми можемо найкраще допомагати іншим. А значить, і собі.

1. Ступор

Це сильна стресова реакція, яка може бути небезпечною для життя і здоров’я, якщо вона настає тоді, коли важливо діяти і рухатись. Виглядає ступор так, що людина ніби завмирає (можливо не цілковито, проте її рухи стають дуже повільні). Людина не реагує на зовнішні подразники.

Що робити?

Твоя ціль – поволі, але впевнено виводити людину із стану завмирання.

Для цього: підійди збоку або спереду, готовори пошепки. Сказати своє ім’я, і хто ви для неї, розповісти людині, що відбулось. Сказати, що ця реакція нормальна, і по-можливості відвести людину у безпечне місце, бажано подалі від людей.

Зігнути пальці людини у стопорі та притиснути їх до долонь так, щоб утворився кулак із великими пальцями назовні. Якщо вмієте – масажуйте позитивні точки.

Чого не робити?

Не говорити голосно, людина вас чує і бачить. Не підходити зі спини.

2. Ридання

Ридання це добре, так напруга виходить із тіла. На відміну від істерики — в риданні немає сильного збудження.

Що робити?

Встановити тілесний контакт — взяти за руку, обійняти за плечі. Слухати активно, емпатично. Підтримувати словами: “Я бачу, що ти засмучений/а”, “Це справді гірко чути”, “Я розумію, що ти відчуваєш зараз”.

Що не робити?

Не зупиняти, не залишати на самоті, не задавати питань, не давати порад, як заспокоїтися. Не казати, що вам теж погано, а військовим ще гірше, щоб людина усвідомила, як їх пощастило. Не усвідомить, не зрозуміє. І не повинна.

3. Нервове тремтіння

Кінцівок і всього тіла. Це теж добре, так із тіла виходить напруга. Може тривати від кількох хвилин до кількох годин.

Що робити?

Дати тілу далі тремтіти. Можливо навіть потрясти людину, щоб посилити тремтіння (з дозволу, звісно) протягом 10-15 секунд. Постійно говори з людиною в процесі. Поясни, що така реакція нормальна, і це пройде.

Що не робити?

Не зупиняти, не заспокоювати. Не накривати, щоб зігріти. Не залишати одного. Не обіймати і не притискати до себе, щоб не зупинити тремтіння.

4. Апатія і безсилля

Це коли сильне виснаження, сил нема ні на що, навіть на емоції. Людина дуже тихо і повільно говорить, робить паузи так, ніби забуває, що хоче сказати.

Що робити?

Відвести у тихе місце і допомогти зручно влаштуватись. Зняти взуття. Говорити з людиною: розповідати щось, задавати прості питання: “Як тебе звати?”, “Хочеш води?”, “Як ти зараз?”. За можливості забезпечити тілесний контакт (можна поставити руку на лоба), чи запрошувати виконувати просту діяльність, результат якої буде видно. Люди в апатії, теж можуть плести сітки.

Чого не робити?

Не кричи. Не намагайся “привести до ладу” чи підбадьорювати. Не змушуй бути активним, якщо є така можливість.

5. Істерика

Це демонстративна реакція: театральні пози, надно сильні розмашисті рухи. Людина може в процесі кричати чи плакати. Реакція можлива від кількох хвилин до кількох годин. Після істерики буде знесилення.

Що робити?

За можливості позбав людину в істериці глядачів. Потурбуйся, щоб людина себе і вас нічим не поранила. Можна залишити людину на безпечній відстані до себе, або зробити щось несподіване, щоб її переключити. Говори різкими короткими фразами: “Сядь”, “Попий води”, “Дихай”, “Умийся”. Після істерики потурбуйся про відпочинок, уклади близьку людину спати.

Що не робити?

Не кричати у відповідь. Не догоджати капризам та проханням. Не прислужуватись, щоб заспокоїти. Це те саме, що підливати бензину у вогонь. Відстрочувати виконання бажаного: “після сну”, “пізніше”.

6. Страх, панічна атака

Мокрі долоні, серце сильно стукає, пустий погляд поза вас і дуже напружене обличчя. В такі моменти людина справді може слабко усвідомлювати, що відбувається і не контролювати цю реакцію.

Як допомогти собі?

Почати дихати глибоко і животом. Повільно. Можна дихати під рахунок, чи використати дихальну практику з інтернету. Важливо тіло відчути опору — стати міцно на ноги, і перекочуватись із пальчиків та п’ятки. Якщо сидячи – впертись у спинку стільця. Знову ж таки, щоб відчути опору.

Як допомогти близькій людині?

Показати присутність — взяти за руку, сказати що “ти поруч”, “ви разом”. Запропонувати подихати, так ніби нюхаєте квітку. Відвести у безпечне місце. Якщо людина лежить і починає скручуватись в пору ембріона – накрити, щоб дати ще більше відчуття безпеки.

Як не робити, щоб справді допомогти іншому?

Не кричати. Не закликати до мужності. Не показувати мотиваційні відео про звитяги бійців.

7. Гнівна реакція

Крики, погрози, звинувачення, заклики до ненависті, руйнування речей, удари руками по різних поверхнях.

Що робити?

Якщо є можливість попросити інших вийти, щоб ізолювати людину у гніві. Спробувати зрозуміти причину, і дати “випустити пару”. Якщо є така можливість — дайте людині покричати, побити подушку тощо. Покажіть людині, що ви її союзник! “Я тебе розумію, давай подумаємо, що можемо зробити разом”. Проявляйте доброзичливість, запропонуйте фізичну роботу — ідеально, це носити важкі речі, чи бігати.

А також можна просто піти.

Що не робити?

Не сперечатись. Не ображатися. Не звинувачувати людину, навіть якщо гнів направлено на вас.

8. Бурхлива активність

Різкі, беззмістовні, хаотичні рухи. Людина в такому стані може також багато і беззмістовно говорити. Іноді безглузді доволі речі.

Що робити?

Прибрати всіх, хто може постраждати від цього. Зафіксувати положення тіла людини взявши за лікті ззаді або за коліна. Говорити спокійно про те, що відбувається. З розумінням: “я знаю, що ти хочеш звідси піти”, “Я бачу, що ти хочеш, щоб це закінчилось.

Чого не робити?

Не сперечатись, не задавати питань, погоджуватись, не кричати, не давати заборон з “не” (“Не біжи”, “Не рухайся”, “Не кричи”).

Впевнена, ця пам’ятка допоможе у критичний стан вам і вашим близьким. Поширюйте знайомим і друзям.

Донати армії тут, тут і тут. А також в тебе в додатку mono чи приват24.

Віримо в ЗСУ, віримо в кожного з нас

Таня Клинець

КПТ-консультантка і коучиня, а також співзасновниця платформи із саморозвитку “До себе”.

Більше дописів (і навіть тік-токів) на тему стосунків та психології шукай тут: @dosebe.psy

Запис Про стрес спершу з'явиться на theytoldme.