Про авторське право. Знову

Давайте розкажу вам про абсолютно їбаний кейс.

Де мені здається, що я йду назустріч людям, а вони, як на мене, поводятся дивно.

Ми завше кажемо, що систему показує реакція на помилку. Доволі часто люди помиляються, але є ті, хто помилки визнає і виправляє, а є ті, хто ото тойво.

Іноді диво трапляється, і деякі бренди реагують на свої помилки. В мене так було. Одні чуваки вибачились, позначили автора і саме вони зараз друкують частину наших торб. Не знаю, чи продали би вони більше, ніж зробили нам. Але здається, що навряд.

Отже…

VRM спиздили наш принт

Оцей:

Далі люди почали їм писати, що принт авторський.

Далі вони мені написали, що люди їм написали:) І що надрукували вони то за запитом клієнта, але згодом дізнались, що ми є власником.

Далі ми запропонували оце:

Тобто:

1. Позначити автора.
2. Колаба на користь ЗСУ.

Окремо хочу підкреслити, що маю на увазі — з кожної “свинособачої” футболки.

У відповідь отримали — та ми би з радістю, але ми не знаєм, згідно якого закону. От якби знати по якому закону, то ми б з радістю, але не знаємо, тому нічого платити не будемо:)

Я не буду публікувати відповіді директора VRM без їх згоди. Якщо VRM якось відреагує і скаже, що посил їхніх відповідей був не такий і я можу їх опублікувати… З радістю додам в цю статтю.

Далі я кажу отаке:

Отримую відповідь в форматі “в нас правова держава, всі мають жити по закону, пакажітє бамажку, закон, законодавство, ви не по закону живете, закон… Закон”.

Пост, до речі, видалили.

Те, що мені ліниво, не означає, що в мене нема диплому юриста:)

Взагалі, коли кажуть “ми в правовій державі” — скоріше за все людина не розуміє, про що говорить. І просто каже якусь хуйню. Юристи, крім якихось дуже пафосних нагод, так не кажуть. Юристи кажуть: “Згідно з пунктом тим тої статті того нормативного акту /цитують статтю/. А згідно з тим пунктом тої статті того акту /цитують статтю/. Відповідно /трактують статтю/.

То що ж по закону?

Одразу скажу, що ця стаття виходить тільки зараз — бо мені банально ліниво було писати цю частину.

Але кількість людей, які не знають, що ж там як — зайобує. Це пересилює мою лінь:)

Отже, авторське право регулюється отаким:

• Бернська конвенція
• Конституція
• Закон України про авторське право і суміжні права
• Ще всякі менш важливі законодавчі акти.

Закрема ч. 2. ст. 11 ЗУ про АП і СП каже: “Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей”.

Та ж 11 стаття визначає: “5. Суб’єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах”.

“Може” бачиш?

Може реєструвати, а може не реєструвати.

Тут ще цікава різниця між авторським правом та торговою маркою чи патентом, які реєструвати таки обов’язково. Але це вже інша ситуація.

Але конкретно в нашому випадку — йдеться про футболку, яка була давно опублікована на сайті, в інсті та телеграмі. Яка розліталась каналами. Звісно, друкарня скоріше за все не знала, що це наша футболка. Але… Камон, нарід, хтось вірить, що випадково трапилось наступні три речі:

1. Той же стиль “Спочатку фраза великими літерами, потім продовження маленькими”
2. Напис зліва на грудях
3. Чорні літери на білій футболці

Кожен із цих трьох фактів сам по собі — випадковість. Всі три? Не вірю, що не в нас запозичили:) Випадково, та все ж.

То що робити в такому випадку?

Взагалі, правильний порядок дій:

1. досудова претензія
2. суд
3. можна додатково зареєструвати права, щоб кожного разу в суді не доводити, що це належить тобі.

Але…

Чому судяться рідко?

Судитись є сенс за гроші. Для цього гроші треба порахувати:)

Найпростіше це зробити з музикою і фільмами. Оскільки є гроші від переглядів на різних платформах, то в тій же Америці досить часто судяться за хіти. Доводиш, що популярний виконавець знав і взяв у тебе щось — отримуєш мульйони + автоматично отримуєш мульйони далі за виконання цієї пісні.

Але це треба, щоб об’єкт авторського права дійсно приносив мільйони.

А таке рідко буває.

І ще складніше довести. VRM цілком може сказати: “Ну, ми їх продали 10 штук”. І шо тоді:)

В ЗУ про АП є відповідь, до речі:

П. г ч.2 ст. 52 вказує, що суд може прийняти рішення про “виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення – як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу”.

Тобто, якщо в тебе є плата за використання твого твору — то суд може призначити дві чи три цих плати, як компенсацію.

Очевидно, що для мене це була б купа нервів заради пари тисяч гривень, хоча весело. Колись ми їбанемось, і комусь таки претензію напишемо. Чисто по приколу:)

То що я хочу?

Та, власне, я ж пишу, що мені хотілось від VRM: “Я не хочу видалення постів чи грошей — я прошу визнати моє авторство і пропоную кльову репутаційну штуку”. Імхо, кльову.

Очевидно, для VRM ця історія з підтримкою армії — недостатньо кльова:)

Ну, що ж:)

Вони свій вибір зробили.

Вас же я закликаю:

• Знати, що авторське право виникає з моменту створення твору, а не реєстрації.
• Не прикриватись законом — автор завше має право, як мінімум, на згадку (хто краде звук в ТТ — це прям дуже ницо). А також він чи вона мають право заборонити використовувати твір. Чи гроші.
• Якщо бачите, що хтось використовує щось чуже — напишіть в коментах, чиє це:) Це не тільки мене стосується:) Це добре бо:
  1. Автору приємно, що в неї/нього є лояльна і адекватна аудиторія
  2. Це все ж яке не яке, а промо автора
  3. Люди, що вкрали, не зможуть сказати, що вони не знали:)