Рускій мір за 2 хв

Один чувак дуже образився, коли ми вказали, що Міша Круг — це руський мір. Бо як же так? Він же помер до 2014 року.

Тому і захотілось донести свою думку всім разом.

Що таке руській мір

Це уся російська культура і порядок денний, які зашифрована в російській мові.

Тут важливе кожне слово:

• Уся — не можна розділити Достоєвського, Басту, Нурлана Сабурова, Цоя і Соловйова. Усе йде разом.
• Російська — в культури завше є основний двигун. Імперська культура втягує таланти колоній. Тому Шевченко російський художник, український поет, казахський митець (він ледь не єдиний, хто малював життя казахів тих часів — вони від нього окропом пісяють).
• Культура — описує як твори мистецтва, так і гумор, меми і теде.
• Порядок денний — це чим живуть люди. Дуже простий приклад — мігранти. Для Росії це актуальна тема в контексті таджиків-курʼєрів і нахабних кавказців. А для нас… Як часто в наших оголошеннях про оренду квартир ти бачиш «тільки словʼянам»?
• Зашифрована в російській мові — то означає, що сама ця мова просякнута усім цим. Забери мову, і стане незрозуміло, що до чого. «Какая гадость эта ваша заливная рыба», «Сегодня в белом танце кружимся» чи «Я опять на районе потерял себя в одном из дворов.» I навiть «Всё идёт по плааану» чи «Я хооочу быть с тобой».

Це все так детально описую, щоб пояснити, що нема окремої російської культури і руского міра. І смішних хохлів та грузинів не Путін вигадав. Це все шифрувалось сотнями років. І «Нє брат ти мнє, гніда чєрнажопая» це не щось нове.

Як руський мір впливає

Ну, як і має – культурна експансія. Тобто культура поширюється на певні території, захоплючи їх, і знаходячи нових донорів.

Гарний приклад — Південна Корея. Коли вони кинули купу ресурсів в культуру, і тепер увесь світ знає BTS, BlackPink і так далі. Корейські фільми отримують оскара. А косплеєри вдають корейських дівчат…

На мою думку культури схильні скоріше змішуватись, ніж співіснувати. Дуже рідко таке, що в одному місті існують дві різні культури. Як тільки люди починають говорити однією мовою — починається культурний обмін. І це не зараз почалось — пасту взагалі китайці вигадали, але прокачали iталійці. Однак зараз все дуже швидко. Наприклад, помітили, як швидко поширився апероль шпріц? Італійці вкинули грошей в 2010 — і уся Україна почала різко пити той коктейль.

Руський мір так само впливає.

Він визначає те, що ми їмо, що вважаємо правильним, як хочемо поводитись, на кого ми рівняємось та як хочемо виглядати.

А головне — кого вважаємо своїми.

Бо одна із основних речей, яку наш мозок потребує знати — хто свій, а хто чужий. І культурний код (починаючи з мови) дає змогу це визначити.

Памʼятаєте, як в фільмах шпигунів виявляли, бо вони 2 на пальцях показували не так? Отак і в нас. Я скажу «Який жах» — і хочу почути дуже конкретну фразу. Яка мені скаже про тебе набагато більше, ніж будь-який одяг чи стяг.

Чи руський мір це погано?

А деруни це погано?

Ні, деруни це смачно. Але моя тітка в мої 8 років вирішила насильно мене ними нагодувати. Дуже психологічно травматичний момент для мене.

Я ненавиджу деруни. Хоч вони і смачні.

Та ж хуйня із руськім міром.

Глобально — це не погано. Але в декого із нас травматичний досвід. В декого із нас є загиблі родичі. Дехто з нас зйобував в багажнику із ЛНР. Дехто із нас лишив 50 років, бізнес і 2 квартири в ДНР. Чи вважаєш ти, що це достатньо психологічно травматично?

Ми знаємо, що експансія руського міру визначає наше життя і свій-чужий. Тому ми хочемо викинути його з нашого життя, щоб убезпечити себе від нападу Росії. Бо одна справа заходити в Крим, де частина населення не проти Росії. А інша — коли ти завойовуєш міста, але ще 20 років може прилетіти куля з будь-якого лісу. Я не хочу, щоб Росія напала. І тому відмовляюсь від руського міра.

Щоб мене не прийшли захищати. Щоб російські солдати були помітні з першого слова. Щоб Росія боялась партизанів і чекала на супротив, а не парад на Хрещатику.

Це простіше, ніж воювати чи партизанити. Простіше, ніж стати біженцем.

Все, що треба зробити — вибір. Україна чи Росія?

І відмовитись від того, що зайве.

Бо я сумніваюсь, що коли Путін нападе, то Нойз MC сховає свою родину в Європі і почне записувати пісні про повалення режиму. Всі наші “друзі” там все одно росіяни.

Тому — не дивитись російських фільмів, блогерів, контенту. Не слухати Цоя, Круга, Скриптоніта. Не ходити на концерти Нойза, Басти чи Бі-2. Не користуватись російською вікіпедією. Не вболівати за російських спортсменів, як за своїх. Не вважати Достоєвського чи Пушкіна своїми. Не підписуватись на російськомовних блогерів. Не розмовляти російською мовою. Такий вибір.

P.S. Та я знаю, що то важко.

Я російськомовна людина. Мої пісні юності Цой і Акваріум. Все моє професійне навчання було російською мовою. І мені важко.

Але це легше, ніж бути біженцями.

А ще така цікава штука. От є такий чувак, як Ікотіка. Записує огляди на фільми (в тому числі на Гаррі Поттера). Як мені здається, він з Києва, хоча огляди російською. Мені його огляди подобаються, але ж вони російською. То що робити? В мене дві опції – йти до цього Іллі і пропонувати записати українською (може навіть донатів назбирати). Або спробувати знайти людей, яким цікаво було б записувати огляди, і їм допомагати.

Тому я закликаю не сліпо відмовлятись від російської, а робити наступне:

1. Вчити англійську
2. Донатити україномовним каналам, які подобаються. No pressure, не менi.
3. Створювати контент українською. Це можна, повірте.