Про корисних ідіотів за 2 хв

Це не просто образа — це конкретна і доволі чітка роль.

Корисний ідіот — це людина, яка поширює певну шкідливу тезу (в тому числі для себе) з певних ідейних міркувань.

Корисний ідіот відрізняється від агенту впливу тим, що поширює ідею добровільно, не на завдання чи замовлення. Це важливо, бо агент впливу може дати задню і виправдовуватись за позицію (як Скрябін про Яника), а корисний ідіот в більшості випадків ніколи не визнає помилку.

Цей матеріал обрали наші спонсори на Buy Me A Coffee. Якщо є бажання теж нас трохи підтримати, будемо вдячні.

Наприклад…

Є ідея “влада погана”. Вона ідеально лягає на історію української державності. Бо хоч в нас і було багато моментів державотворення — більшість часу ми були під чужою владою. Поляків, росіян, румунів, угорців, чехів… Влада була чужою нам, окупаційною. І те, що у владі було багато колабораціоністів — не робило її українською.

Зараз ситуація не така.

Влада в Україні формується українським народом. Відповідно, завше є частина влади, яка типу представляє тебе. На жаль, багато людей голосували на від’їбись, але я не про це.

Суть полягає в тому, що частиною суверенітету держави є здатність населення формувати органи влади. Наша незалежність буквально тримається на довірі до влади. Де нема якогось поневоленого народу, який знаходиться під ярмом окупаційної влади… Держава — це всі ми. Влада — це представники народу.

Іноді ми в широкому сенсі обираємо кращих собі у лідери. Іноді — ні.

Як Коля Котлєта, Олесь Довгий чи Дубінський стали депутатами? Їх не поставили. Їх обрали. Люди. Ми в широкому сенсі. Я чітко пам’ятаю, як Наєм їздив в Кіровоградську область розповідати, чому Довгий — поганий депутат. Це частина відповідальності дорослої свідомої людини. Бо скільки б ми не хотіли, щоб всі все розуміли і знали — це не так.

І от.

Реалістична картина на мою думку не “влада погана”, а “є багато рівнів влади, у всіх представників влади свої інтереси, деякі представники влади мають інтереси схожі на твої”.

Типу, от ти хочеш боротись з корупцією — є депутати, які теж хочуть і працюють над цим. А є депутати, які самі корупціонери.

Логічно (для мене), що якщо ти хочеш, щоб корупції було менше, то треба допомогти тим депутатам, які проти корупції. Як у байці про вовків — перемагає той, якого годуєш:)

Але це складно, і тут ми підходимо до нашої теми. І до людей, які поширюють “влада погана”:

1. агенти впливу по типу продажних сайтів чи корумпованих депутатів на замовлення чи завдання розганяють, що в нас всюди корупція. Взагалі, їм це вигідно, бо якщо корупція всюди, то ніц не зробиш, боротись марно, виходьте на мітинги, попротестуйте, отримайте якусь подачку і заваліть їбало.
2. корисні ідіоти по типу блогерів, музикантів і таких пабліків, як ми, починають добровільно розганяти про корупцію в країні. Бо будемо відверті — корупція харить. Особливо абстрактна. Не тоді, коли тобі треба пачку паперу занести, щоб тобі довідку видали, а от хабар голові ВСУ. От тоді дуже боляче, канєшн. От тоді емоції:)

Є доволі чіткі речі, що тобі треба робити, щоб рівень корупції в країні знижувався (від підтримки депутатів до заяв в поліцію). На жаль, емоційні сторіз чи пости про “погану владу” не допомагають. Імхо. Можемо це в окремій статті описати.

Що робити з корисними ідіотами?

Вважати їх чужими агентами впливу.

Я не дарма розбираю разом. Бо по суті вони роблять одну й ту ж роботу. З різних причин — та все ж.

Отже:

• ідентифікувати і пам’ятати про роботу на ворога
• не обирати в органи влади
• не підписуватись і не слідкувати
• не давати гроші
• не репостити
• писати заяви в поліцію (ага, прикинь)
• не згадувати прямо більше, ніж це потрібно (це і мені треба навчитись робити)

Якщо якась депутатка зі Слуги народу — робить дивні речі, то ми маємо запам’ятати, що Мар’яна Безугла підриває довіру до армії і працює на Росію. Якщо її партія не відхреститься від неї та її позиції — запам’ятаємо, що це рішення партії.

Та й таке

Як не бути корисним ідіотом

Як на мене — найважливіша частина статті.

Проблема наступна — як розрізнити власну думку і інфу, яка підігрує ворогу.

По-перше, чому ви вирішили, що ваша власна думка не може бути корисною ворогу? Наприклад, от ненавидиш ти жінок, геїв чи євреїв… Як ворогу треба показати, що тут в нас мізогінія, гомофобія та антисемітизм — вони цитують тебе. Чи поширють пости, які тебе тригернуть, і ти їх пошириш.

По-друге, є гарне питання: “шоби шо?”

Тобто, ти бачиш емоцію, вона резонує, тобі хочеться її поширити. Спитай себе — а на що ця емоція направлена? Яке рішення, який висновок роблять? Ми вже про це писали отут , але повторю — є факти, є міркування, є ставлення. Якщо ти бачиш інфу чисто про ставлення — є великий шанс, що це свідомі чи несвідомі емоційній гойдалки заради панічних та непродуманих кроків.

По-третє, розділяй інфу на клапті.

Часто пропагандисти люблять загорнути шкідливу інформацію в просто інформацію. Типу “Нашій армії потрібна підтримка, волонтери вже навіть бронетранспортери купують, поки влада закуповує яйця по 17 грн”.

Чи правда, що армії треба підтримка? Так. Чи правда, що волонтери закуповують БТР? Так. Чи правда, що влада тільки закуповує яйця по 17 грн? Ні. Це маніпуляція винятком. Коли беруть якусь емоційну штуку і поширюють її на все. Ще приклад, коли мама каже дитині: “Тільки в ігри свої і граєшся, нема часу поприбирати в кімнаті”. Що маніпуляція з багатьох причин, але в тому числі винятком, бо дитина грає годину в день.

До речі, прикол з яйцями. Наскільки я розумію, справи по цих “яйцях” не буде. Бо контракт був, а закупівель не було. Тобто не було реальних поставок = не було шкоди бюджету = нема що нести в суд. Тобто була тільки політична відповідальність.

Отже, якщо ти бачиш, що хтось підмішує шкідливу інфу в факти чи аналітику — не поширюй.

Ще раз — не поширюй інфу, де є якась хуйня.

І нахуй Шарія, якщо до сих пір незрозуміло, як це працює:) Де в “журналістську діяльність” в певний момент домішують “ета гражданскій канфлікт” і “расєя нікада ні нападьот, єй ета нєвигадна”.

Отаке.

Думаю, я ще допишу цю статтю згодом, але поки це всі думки про корисних ідіотів.