Коротко про сам серіал — це Гаррі Поттер на мінімалках. Дуже гарний візуально, але…
По сюжету мені найбільше нагадує Джеймс Бондів. Де крутий агент потрапляє в усілякі пригоди і дуже легко з ними справляєтся — бо він, мать його вйо, Бонд. Джеймс Бонд.
Якщо ви чекаєте на детектив — ні, це не детектив.
Якщо ви чекаєте на фільм про сильну жінку. Ні, це не про сильну жінку.
Це класичний фільм про дітей. Гарний, зі спецефектами, дорослі бяки, любов до гроба і нескінченна ненависть, яка триває до кінця шкільної перерви. Блять, в серіалі є момент, коли вчитель дозволяє учням на уроці битись до крові. Або… То вже спойлери…
О, і якщо ви чекаєте якогось їбанутого фльору Адамсів — його там теж нема. Точніше зрідка є, але не тягне.
Отже, що поганого вчить Wednesday:
- Класика — падіння і удари нічого не значать.
В серіалі є моменти, коли герої отримують травми, але в більшості випадків ситуація така: “Тебе з усієї дурі відкинули на 10 метрів — встала і пішла”. Або “тебе переїбали лопатою, ти втратила свідомість”.
Просто знайте, що в реальності це тілесні ушкодження або навіть смерть. - Як Венсді збирає докази — взагалі пизда.
Без рукавичок. Без ордерів. Без якогось сенсу. Kids are fucking stupid.
По суті, якби головні злодії не вийобувались при кожній зручній нагоді — то все. Нічого не докажеш. Твоя здогадка проти мого “це не я”.
Серіал руйнує твоє бачення судової системи.- О, тут ще один прикол. В детективах є така фішка. Якщо доказів недостатньо, то виведи з себе підозрюваного, і він наговорить зайвого. Але є один важливий нюанс. Це має бути зафіксовано. Мають бути свідки цього зайвого. Але це офтоп, звісно.
- І другий офтоп — в серіалі дуже паскудно показано, як працює правоохоронна система. Реально. Починаючи з того, хто де має сидіти, і як транспортуватись, до того, як людей судять за вбивство.
- Щирість.
Серйозно, всі так легко починають говорити про свою мотивацію. Приблизно, як кур’єр з піцою погоджується на секс в порно. Але в житті так не буває. По-перше, люди самі ніхуя не знають про свою мотивацію. По-друге, вони її не розповідають просто так, від нєхуй. - Гуртожитки.
Подвійні кімнати бувають. Але це маленькі комірки, а не величезні кімнати, більші за мою квартиру. А скоріше за все тобі випаде жити в четвірці чи шістці. - Всі тебе “хочуть”.
Це, мабуть, найбільша брехня серіалу. Де персонаж, який прагне бути на самоті і не мати соціальних зв’язків — опиняється в центрі інтересу всіх. Хлопці в неї закохуються. Дівчата з нею хочуть дружити…
В реальності, якщо ти не будеш вести соціальне життя — всі на тебе кладуть хуй.
Серйозно, можна провалятись в себе в гуртожитку 5 років в ліжку, читаючи фентезі і дивлячись серіали. А якщо ще й грубіянити, то тебе просто будуть оминати.
Тут цікаво порівняти з тим же Хаусом. Він нестерпний. Але він мегаексперт. Він світило медицини. Але навіть його може терпіти тільки Кадді, бо для її маленької клініки це плюс. Великі клініки його не хочуть, бо бенефіти менші за геморой з ним.
А дівчинка-готка в школі повній вампирів, перевертнів та іншої нечисті — це хіба щось таке унікальне?
Так про що ж Wednesday
Ця стаття не просто так починається з Гаррі Поттера.
ГП про дружбу. З самої першої книжки Роулінг штовхає цю ідею — будь ти хоч 100 разів обраним, але тобі потрібні друзі. Вони тебе будуть робити. Бо всім треба Герміона, яка дасть тобі ляща в потрібний момент. Чи Рон, який витягне тебе із озера. Чи Невіл, який зарубає ту срану змію. Роулінг мало нас носом не тикає в тріо — ГП, Володька, Северус — дивіться, як талановиті чуваки всасують, поки відверті аутсайдери за допомогою друзів перемагають.
Тут та ж фігня.
Діткам показують, що треба дружити. Що друзі, то важливо. Навіть якщо ти маленька зла дівчинка.
Це правда.
Людина, яка створила ttm.
Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати
Коменти