Цей огляд — це не рекомендація дивитись, чи не дивитись. Це спроба обговорити побачене. Якщо треба рекомендація — дивись.
Моя велика проблема — я дивлюсь трейлери.
Задача трейлера — продати фільм.
І він продає — мені хочеться піти та глянути фільм, в мене є певні очікування щодо жанру і сюжету. Якщо ж очікування не виправдовуються, я відчуваю дисонанс, який призводить до дискомфорту.
Так було із Венсдей, яку продавали, як містичний детектив, а по суті це сильно спрощений пригодницький фільм (як Джеймс Бонд чи Індіана Джонс) в сетингу Гаррі Поттера.
Так і зі Скляною цибулею.
Жанр Скляної цибулі
Після першого фільму ми чекали детектив. А насправді…
Насправді, Скляна цибуля — це соціальна драма і гостра сатира. Як Джокер, тільки більше гумору.
Чому я так думаю?
Тому що всі персонажі класичні, репрезентують якусь велику соціальну групу, а також в фільмі є моменти, які не впливають на сюжетну лінію ніяк.
Далі спойлери.
Давайте два приклади:
- Навіщо Бланк каже, що Ілон Маск (ну, чи Майлз) тупий?
По суті, воно ж не впливає на сюжет. Отруїти людину та інсценувати самогубство — це не тупо. Так само, як і отруїти ананасами того, в кого алергія на ананаси. Вимкнути світло — трохи тупо, але не тупо-тупо. - Що то за чувак, який п’є пивко і курить шмаль?
Отже, моя версія
Режисер нам показує соціальну драму про бізнес, політику, інфлюенсерів, поп-діячів, науковців і ще декого;)
Він чітко показує, що політики, інфлюенсери, науковці і поп-культура на підсосі у бізнесу, а бізнес — тупий. Точніше прямий. Режисер прямо сміється в очі всім теоріям змови про Ротшильдів-масонів-людоящерів. Він каже: “Бізнес бере чужі ідеї і намагається їх конвертувати в гроші, маскуючи під якоюсь ідеологією, але це порожні слова”. За цими словами дуже прості дії. По типу, потогінної фабрики в Бангладеші, підкупу політиків чи вбивства опонентів.
А чувак, який п’є корону…
Це покоління, яке зараз in charge. Яке розслабилось, намагається пофіксити менталочку, отримує задоволення завдяки бізнесу (Тесла це ж круто, еге ж?) і особливо не париться.
Режисер пише сатиру на сучасний порядок речей — звідси в фільмі:
- ковід (бугага, як Мадонна, ой, Бьорді, проводить вечірки і приїжджає в прозорій масці),
- мужицька ідеологія у чувака з сильною та розумною мамою,
- діти як крипта,
- товари від зірок, по типу спортивок Мадонни чи комбучі від Джареда Лето,
- cancel culture,
- заборона куріння в саду,
- секс заради просування…
І ще багато чого, якщо покопатись.
То в чому проблема?
Проблема цього фільму як детективу — розв’язка дуже примітивна.
Але ж це не детектив. Це сатира. Тому, як сатира він дуже ок. Хіба… Хіба автор не знає, що з цим робити, і тому не може нам сказати.
Він ніби каже: “Дивіться, дітки, світ отакий. Але я хз, що з цим робити”.
Якщо Ножі Наголо ніс доволі просту ідею гуманності — перемагає дівчина, яка творить добро — то Скляна цибуля не дає нам прямої відповіді, що робити. Головна героїня перемагає, бо діє так само як і головний “злодій”… І отримує ті ж самі наслідки.
Тобто система лишається стабільною. Де політики, інфлюенсери, науковці та поп-діячі на підсосі у того, хто сильніше.
І оце проблема Скляної цибулі, як соціальної драми.
Ніц не змінилось.
Живіть з цим.
—
Передвістники
Окремо скажу за передвістники.
Це такий прийом, коли в творі на початку завуальовано кажуть, що буде далі. Ну, тобто, все вказує на кінець з самого початку. При першому перегляді цього не помічаєш, але коли дивишся вдруге. Від того при повторному перегляді ловиш кайф.
Райан Джонсон любить то.
І тут з одного боку режисер трохи жартує з себе, коли Бенуа Бланк починає агритись на Ілона за “покласти заряджений пістолет і вимкнути світло”, а з іншого боку — дивись на запрошення.
Там, по-перше, сказано про “моє таємниче убивство”. І це дійсно його вбивство, яке лишається для нас таємницею до другої частини.
По-друге, сказано повідомити про дієтичні обмеження. Саме через алергію на ананаси гине інфлюенсер. Хоча… Вони ж їздять кожен рік, Ілон прекрасно знає про це.
Ну, і ще дрібниці:
- Майлз розказує, чим завершиться фільм, коли в першій частині розповідає про Руйнацію.
- Бенуа на початку грає в Imposter — гра, де треба знайти зрадника серед своїх — і програє.
- На початку науковець ставить питання, чи Ілон геній чи дебіл.
- Ще щось, що ми не помітили з першого разу.
Подобається мені то дуже
Це перша з трьох частин огляду на Скляну цибулю. Всього частин три: про що, чого вчить і що поганого вчить. Всі три частини доступні на патреоні.
Людина, яка створила ttm.
Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати