Типу, менталітет це специфічний характерний для нації спосіб мислення, який складно змінити. Грузини гостинні, німці педантичні, українці корупціонери, кацапи — кацапи…

Але от такого нема.

Будь-яка нація змінюється за одне покоління під діями зовнішніх факторів (часто навіть підтягуючи міф, що отак по-новому завше було, насправді).

Тому менталітету не існує.

Не можна сказати, що оце було, є і буде притаманно людині, її предкам і нащадкам, бо вона належить до нації.

Але хтось може сказати, що менталітет це поточний стан нації. І тоді він ніби існує.

Ще раз.

Щоб сказати, що чогось не існує, треба його визначити.

Якщо хтось скаже, що єдинорогів не існує, то ми завше можемо показати на носорогів або нарвалів. І тоді треба визначити, що ж таке єдиноріг, і чому це не тварина з одним рогом.

Не існує = визначити.

Так само, як існує, до речі.

Так от.

Економічний фронт не існує

Коли ви кажете: “Економічного фронту не існує”, то що ви маєте на увазі?

Вам треба визначити “економічний фронт”, якщо ви його заперечуєте.

Ви заперечуєте, що існують тисячі компаній, які наповнюють бюджет, з якого купується зброя і платиться зп військовим? Нагадаю, це 99% фінансування армії.

Ви заперечуєте, що кацапи атакують нашу економіку? Типу, стріляють тільки по військовим, а не по зерновим складам?

Ви заперечуєте право на страждання від бізнесу, порівнюючи з військовими? Щось на кшталт: “В тебе тільки склад підірвали, а багато військових руки втратили чи життя. Тому не ний і не розказуй, що в тебе якісь проблеми”?

Ви заперечуєте проти самого слова фронт не у військовому контексті? Погодний фронт, фронт робіт, front end не мають вживатись, бо дуже боляче і ніби знецінює роботу військових?

Я знаю, що дехто іронічно називає “економічним фронтом” речі, на які цивільні витрачають гроші, крім армії — бухло, кіно, метро, хірургія немовлят. То цього не існує? Чи заперечується сам факт того, що з квитків в кіно якась копійчина капає в бюджет, за який купується зброя?

Також, дехто писав, що от волонтерські кошти ефективні, а бюджетні всі розкрадаються. Може в цьому ваша точка зору на неіснування економічного фронту? Типу, економічний фронт це про податки, а вони неефективні.

Ще є визначення, що фронт це тільки там, де піхота стикається з піхотою. Хоча мої знайомі військові кажуть “нуль” чи “передок”. Тому економічний фронт не існує, бо не існує такого, щоб хтось був на роботі в кав’ярні, а до неї кацапи завалились. Тільки кацапська ракета.

О, і про слово “фронт”. Може ви взагалі заперечуєте проти використання військових слів цивільними? Називаєте це апропріацією. Як комбуча Буча, чи труси в пікселі. Тому хочете, щоб було не “економічний фронт”, а “економічний тил”? Тут логіка, мабуть, якась є.

Може, ти військова, ризикуєш щодня життям, і тобі боляче слухати, як хтось порівнює твою роботу зі звичайною цивільною роботою? Потрапляє в нерв така фраза. Бо здається, що ти віддаєш кращі роки життя за те, що ніхто не цінує. Для тебе “економічний фронт”, як “ми вас туди не посилали”, еге ж?

Я це все так довго розписую, бо мені здається, що оця фраза “Економічного фронту не існує” недостатньо очевидна.

Кожен розуміє щось своє.

А найгірше, що я не бачу, як це обговорення може стати нам в нагоді. Як допомагати дойобуватись одне до одного — бачу. Як допомогти — не бачу.

Чому так?

Моя версія, чому взагалі виникло ЕФНІ — хайп на емоціях військових.

Дуже легко, імхо, через рік війни відчувати зневіру, розчарування і втому. Дуже легко почати шукати причину війни поруч, а не в кацапах. Особливо, якщо тобі обіцяли 2-3 тижні і для декого виглядало, що треба от тільки зібратись, сконцентруватись і уууух.

І всілякі люди підхопили цю зрадоньку.

Військових знецінюють… Цивільні забули про війну… Це все на фоні новин про рекордні донати в червні чи про зростання ВВП в першому кварталі.

Мені навіть трапилось в тік-тоці відео, де чувак від імені Азову питає, чому люди ввечері на Хрещатику стоять і дивляться на танці вуличних артистів, а не на прапорці, що позначають полеглих героїв. “Нема підтримки”.

Відео видалено. Хз чому.

Я не думаю, що ЕФНІ спланована іпсоха кацапів. Скоріше за все, вони просто долучаються до поширення цього меседжу.

І вже несуться відео про те, що “економічний фронт має стати нормальним тилом”.

Знову ж таки, я не засуджую військових, які відчувають зневіру.

Я кажу, що цивільні блогери і медіа підтримують цю зневіру. На фоні новин про рекордні донати в червні чи про зростання ВВП в першому кварталі. Підливають бензини в багаття заради лайків та переглядів;)

Замість діалогу і важливих обговорень — хайп на емоціях.

А що обговорювати?

Але головне не це.

Наша перемога сприймається, як кінець історії. При чому з перших тижнів. Згадайте оте “повернуться хлопці наведуть порядок”.

Сформувалась якась думка, що от буде перемога — і заживемо. Всі наші проблеми вирішаться самі собою. Ніби синдром відкладеного життя у цілої країни.

Більшість цих проблем треба вирішувати вже зараз.

Є військові проблеми.

Наприклад, тік-ток мені постійно підсовує відео, де Аліна Михайлова розповідає, що бойові медики не хочуть рятувати людей, а тільки довезти з передку до госпіталю. Вірогідно, це сильно вирвано із контексту і є просто емоційною частиною дискурсу про переливання крові, та все ж…

Але є і цивільні проблеми.

Наприклад, реабілітація військових. ПТСР — це не проблема, яку нам треба вирішувати після війни. Це вже зараз.

Купа людей без рук чи без ніг — як їх протезувати і працевлаштувати. Це люди, які хочуть заробляти, розвиватись і бути корисними. Їм треба можливості — робочі місця і безпека ведення бізнесу. Їх не можна покласти в “шухляду” до кінця війни. Навіть цікавіше — ветеранам в принципі треба робота. ПТСР буде не у всіх, а жити на щось треба буде всім. Але економічного фронту не існує.

Пандуси, блять:(

Як говорити цивільним з військовими? Як говорити військовим з цивільними? Як підтримувати свого військового? Як дивитись в очі дружині побратима на щиті?

Антикорупція взагалі окрема цікава тема, яка висвітлюється тільки хайпово і на емоціях. От хтось напиздив багато — всьо пропало.

А те, що працюючі антикорупційні органи — це гучні справи, то якось забувають. Бо пиздили завше, а ловити почали тільки зараз. Не кажучи вже про такі дуже складні питання, чи має САП повноваження самостійно подавати запити про активи підозрюваних у корупції за кордоном —  це обговорюється тільки купкою людей, які розібрались. Як і питання запобігання корупції. Що там з декларуванням? Хайпово?

Щоооо?

Зрозумій мене правильно — я не кажу, що ти можеш обговорювати чи не обговорювати.

З ким спить Дантес; чи треба дівчині голити ноги, якщо у хлопця не поголені груди; скільки в тебе має бути дітей, щоб ти міг пиздіти про демографію; якого кольору мають бути соски у дівчини, щоб знайти друзів для покеру…

Прошу.

Я хочу донести дві ідеї.

• Коли тебе будуть виводити на емоції — подумай, чи не поширюєш ти зрадоньку. Чи це емоції, чи факти? Чи можеш розібратись? Маленькая Люда — це абсолютно совкова модель поведінки, не треба так.
• Є набір питань, на які нам треба дати відповідь.

Що за важливі питання?

Не може такого бути, щоб ці питання лишились без відповіді.

Як поляки, за версією Снайдера, обговорили українське питання ще в 81 році. І коли в 89 здобули незалежність, то в них вже була відповідь.

От:

• російська мова
• англійська мова
• російське православ’я
• реабілітація військових
• робота для ветеранів
• модернізація економіки
• контрактна армія
• корупція
• трудова міграція
• безпека бізнесу

Це не виключний перелік, але суспільство мало би це обговорити. Це складно, це дуже складно. Як планувати своє життя замість перегляду тіктоків, але як є. Як є.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про дискусії спершу з'явиться на theytoldme.

Розкажу.

В термін закладено, що є якісь українці, для яких російська є рідною, а не нав’язаною.

Наприклад, англомовні і франкомовні канадці. Чи англомовні та іспаномовні американці. Це приклади того, що в багатонаціональних державах живуть люди з різними рідними мовами.

Українці — це нація. Зі своєю мовою, культурою і так далі. Ця нація — складає більшість населення України (~77%), це корінний народ цієї території.

Так, в мову можна “прийти”.

Можна вивчити мову, увійти в культурний і інформаційний простір іншої країни. Але це не поміняє твоє рідну мову.

Тімоті Снайдер україномовний американець? Ні. Це американець, який знає українську.

Чи ти. Ти ж знаєш англійську? Може польську чи чеську. Ти англомовна людина виходить?

Більше того, ідея того, що можна знати тільки одну мову — принижує саме поняття людського розуму. Як на мене. Ти можеш вважати інакше, звісно.

О, і ще прикол. Можна ж сказати “російськомовний” — це той, який знає російську мову. Але тоді тим паче нема ніяких російськомовних українців. Я вірю, що 95% українців володіють російською на достатньому рівні, щоб розмовляти. Вони б і не хотіли…

Також можна змусити людей відмовитись від своєї мови. Чи навіть забути її. Можна поколіннями витравлювати і депопуляризувати рідну мову цілого народу. Вбивати чи підкуповувати поетів, створювати пародію на культуру, забивати культурний простір іншою мовою. Але…

Але як ти можеш вважати себе українцем, якщо ти не вважаєш українську своєю рідною?

Тобі може бути складно, але це ж частина самоідентифікації. Українець вважає своєю рідною українську. Навіть якщо їй чи йому складно. Навіть якщо поки не виходить (ну, бо словничок асоціацій ще треба отримати).

Українець не може соромитись і цуратись своєї мови. Це для мене очевидно.

Тому українці можуть бути русифіковані і зросійщені.

Русифікована людина в культурному просторі України, просто спілкувалась російською. Зросійщена — в культурному просторі Росії.

А і шо з того?

Ну, типу, яка різниця, як що називається.

Слова мають значення:) І від цих значень залежать процеси, які відбуваються.

От в твіттері питають “Більшість російськомовних не перейдуть на українську. Що далі?”. І це означає, що є якісь українці, для яких російська мова є рідною, і їм треба вивчити українську, щоб нею спілкуватись.

Але це не так.

Більшість українців чудово розуміє українську. Іноді соромиться говорити суржиком, але точно може. На вулиці ти досить часто почуєш “ти время бачив?”, а не “ти врємя відєл?”. Більшість українців вчились в українських школах українською. Більшість українців дивились український телик з українською рекламою.

• Якщо вважати, що існують російськомовні українці — то треба вкладати зусилля в “перехід”.
• Якщо вважати, що українці русифіковані і затягнуті в культурний простір Росії — треба вкладати зусилля в припинення русифікації.

Ну, тобто відчуй оцю різницю — не штовхати кулю вгору, а просто прибрати перепони, щоб куля покотилась вниз.

Я вірю, що продовження захисту української мови — це необхідний і правильний процес. Блять, ви пам’ятаєте, як вили на болотах від наших останніх мовних законів? Ну, там де українцям в Україні гарантувалось право отримати обслуговування українською мовою.

Ще раз.

В Україні під соусом “зашчіти рускава язика” існувала ситуація, коли ти не можеш прийти в кафе і отримати українське меню. Тому що “ну ви же всьо панімаїтє” і “нам так удобнєй”.

2025-08-12 upd – Про русифікованих

Ще один прикол з російськомовними українцями – це лінія розколу. Ніби є якісь російськомовні і україномовні українці. Дві різні групи. Які конфліктують одне з одним.

Але це не так.

Є русифіковані українці. І таких 99%. Ми всі русифіковані. Ми всі розуміємо мову Росії.

Це важливий факт.

Це не дві різні групи людей з якимось різним досвідом.

Це одна група людей, яка має один спільний досвід – примусову русифікацію. Нам усім навʼязували російську мову, культуру, віру і ще багато чого. Нема такого, що одні вчили тільки Пушкіна, а інші Шевченка. Ми всі слухали ОЕ та Пугачову. Всі бачили Іронію судьби. Всі пили Живчик. Всі вболівали за Шевченка і Динамо/Шахтар в європейських чемпіонатах. Всі вважали, що Гагарін наш. Всі дивились КВН і Полєчудєц.

Коли процес русифікації послаблюється – в нас стає більше свого, менше російського. Це природній процес.

А що ж казати?

в мене є знайомий, який говорить російською й каже, що для нього вона рідна, бо так говорили його батьки, усе його оточення, а не тому, що його хтось змусив нею говорити. Тому типу його [припустимо] прабабусі й прадідусі були русифіковані (бо їх змусили), а от він уже ні.

питають в коментах

Для мене це ситуація по типу такої:

• Геґрід: “Ти чаклун, Гаррі”.
• А Гаррі такий: “Ну, ти знаєш, Дурслі не чаклуни, і навколо всі не чаклуни. Ну, а те, що моїх батьків вбив злий чаклун, то це ваші чаклунські штуки. Може мої батьки були чаклунами, а я вже ні”.

Українська мова — це частина більшої штуки, яка називається самоідентифікація (а та, в свою чергу, частина ідентифікації).

Це питання до того, хто ти є.

І якщо відповідь, “я украінєц, но счітаю сваім радним рускій”, то може ти і не українець? Що змушує тебе думати про себе саме так? Бо знаєш, якщо воно крякче як качка, плаває як качка і виглядає як качка — то то скоріше за все качка.

Тобто, якщо хтось із зросійщених вішає вам отаку хуйню, то не агресуємо, а питаємо, ким себе людина вважає. І чому. І чому він не вважає себе росіянином, якщо він усе робить як росіяни:)

Треба обрати, що своє

Треба продовжувати захищати своє.

Називаючи себе “російськомовною” людиною, ви ніби кажете — я розмовляю російською, бо це моя рідна мова, а не тому що моїх прабабусю і прадідуся морили голодом і могли чи завезли до Сибіру, не тому що моїх дідусів і бабусь жорстко вчили про Расію сєстрічку і вєлікій рускій язик (ну, і могли на дурку відправити чи пришити справу про згвалтування), не тому що мій батько служив в Москві, а матір їздила туди ж на заробітки, не тому що по всім каналам крутили російські фільми, а по радіо російську музику… Не тому що мову забороняли, а з її носіями боролись. І навіть не тому, що останні 30 років Росія вкладалась в політичні проекти і кварталівські жарти про те, що українська мова — це мова рагулів із західної України. І взагалі, що є якась окрема західна Україна. Проста ета мой радной язик? Так?

Давай почнемо хоча б з того, що ви визнаєте українську мову своєю, а російську — чужою. І хоча б себе не будете називати російськомовними.

2025-08-12 upd – Що робити на рівні держави

Я – людина, яка ніколи не вважала українську мовою села, бо українська для мене була мовою вищої освіти. Мовою театру. Мовою Сімпсонів і Друзів.

Ми цілком правильно рухались в сторону підтримки власної мови за рахунок освіти і культури.

Типу, в побуті можете говорити будь-як, але якщо не знаєш українську – нормальну освіту чи роботу не знайдеш. Не поступиш, не випустишся, не візьмуть на кваліфіковану чи державну роботу. А коли українська – мова високої культури, то і “низька” підтягнеться. Це природньо.

Це правильний курс. 20-30 років в такому поступі без русифікації – ми б мали геть іншу картинку.

Однак, росіяни це теж розуміли.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про російськомовних спершу з'явиться на theytoldme.

Яскравий приклад “червоні атласні шаровари” як традиційний український одяг в радянській міфології. Чи віночок. Чи сало…

Чому виникла шароварщина

Імперіям взагалі вигідно, коли культури різних поневолених народів зливаються і домінує один культурний простір. Але в 20 сторіччі світом ходив дух не тільки комунізму, але і націоналізму. Дуже багато людей зрозуміли, що вони не тільки піддані того чи іншого монарха — вони ще й належать до певної нації. І ігнорувати цей рух жодна імперія не змогла.

Зокрема, совку треба було знову пояснювати вірменам і бурятам, хто такі українці.

Звідси, і оцей образ — чуб, сало, вишиванки, вареники, селюки, шо-кання і гекання. Чимось схоже на те, що робить пародист — витягує якісь особливі риси об’єкта пародії і доводить це все до максимуму. А в радянському союзі все робили “гігантським” і “масовим”, тому забирайте 100 тисяч вишиванок з стандартним візерунком, який вигадали просто зі стелі.

Це добре чи погано?

Нам це, звісно, не подобається.

Бо наша культура повноцінна і величезна. В нас є і стародавні епоси, і космічна фантастика. В нас є і сотні візерунків для вишиванок, і сучасні європейські трендові штуки. Ми знімали фільми і про минуле, і про майбутнє. В нас є Кайдашева сім’я, яка актуальна в будь-який час, так само як Лісова пісня чи Катерина. В нас є і “Несе Галя воду” і сучасна електронна музика. Вже не кажучи про Клопотенка, який знає 10 способів запихнути авокадо в борщ, щоб це було смачно (і 300 — щоб все зіпсути).

Більше того, інтернет і децентралізація дається взнаки — починає зменшуватись різниця в житті міста і села.

Чи можна жартувати про село?

Іноді видається, що будь-які жарти про село чи про традиційні українські танці, пісні і вбрання — це шароварщина.

Але…

Сенс в тому, що людина з села може жартувати про село і це не буде шароварщиною. Якщо це реально її життя і те, що вона переживає. Людина, яка шиє вишиванки, може жартувати про них. Танцівниця-народниця може роз’їбати нас по “гопаку”…

Шароварщина — це зовнішнє і спрощене уявлення.

Як в кварталі жартували про жителів заходу і сходу України. Максимально спрощено, максимально стереотипно. І то — тут питання чи це шароварщина, чи проста стереотипізація “бидло проти боягузів”.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Шароварщина за 2 хв спершу з'явиться на theytoldme.

Тому і захотілось донести свою думку всім разом.

Що таке руській мір

Це уся російська культура і порядок денний, які зашифрована в російській мові.

Тут важливе кожне слово:

• Уся — не можна розділити Достоєвського, Басту, Нурлана Сабурова, Цоя і Соловйова. Усе йде разом.
• Російська — в культури завше є основний двигун. Імперська культура втягує таланти колоній. Тому Шевченко російський художник, український поет, казахський митець (він ледь не єдиний, хто малював життя казахів тих часів — вони від нього окропом пісяють).
• Культура — описує як твори мистецтва, так і гумор, меми і теде.
• Порядок денний — це чим живуть люди. Дуже простий приклад — мігранти. Для Росії це актуальна тема в контексті таджиків-курʼєрів і нахабних кавказців. А для нас… Як часто в наших оголошеннях про оренду квартир ти бачиш «тільки словʼянам»?
• Зашифрована в російській мові — то означає, що сама ця мова просякнута усім цим. Забери мову, і стане незрозуміло, що до чого. «Какая гадость эта ваша заливная рыба», «Сегодня в белом танце кружимся» чи «Я опять на районе потерял себя в одном из дворов.» I навiть «Всё идёт по плааану» чи «Я хооочу быть с тобой».

Це все так детально описую, щоб пояснити, що нема окремої російської культури і руского міра. І смішних хохлів та грузинів не Путін вигадав. Це все шифрувалось сотнями років. І «Нє брат ти мнє, гніда чєрнажопая» це не щось нове.

Як руський мір впливає

Ну, як і має – культурна експансія. Тобто культура поширюється на певні території, захоплючи їх, і знаходячи нових донорів.

Гарний приклад — Південна Корея. Коли вони кинули купу ресурсів в культуру, і тепер увесь світ знає BTS, BlackPink і так далі. Корейські фільми отримують оскара. А косплеєри вдають корейських дівчат…

На мою думку культури схильні скоріше змішуватись, ніж співіснувати. Дуже рідко таке, що в одному місті існують дві різні культури. Як тільки люди починають говорити однією мовою — починається культурний обмін. І це не зараз почалось — пасту взагалі китайці вигадали, але прокачали iталійці. Однак зараз все дуже швидко. Наприклад, помітили, як швидко поширився апероль шпріц? Італійці вкинули грошей в 2010 — і уся Україна почала різко пити той коктейль.

Руський мір так само впливає.

Він визначає те, що ми їмо, що вважаємо правильним, як хочемо поводитись, на кого ми рівняємось та як хочемо виглядати.

А головне — кого вважаємо своїми.

Бо одна із основних речей, яку наш мозок потребує знати — хто свій, а хто чужий. І культурний код (починаючи з мови) дає змогу це визначити.

Памʼятаєте, як в фільмах шпигунів виявляли, бо вони 2 на пальцях показували не так? Отак і в нас. Я скажу «Який жах» — і хочу почути дуже конкретну фразу. Яка мені скаже про тебе набагато більше, ніж будь-який одяг чи стяг.

Чи руський мір це погано?

А деруни це погано?

Ні, деруни це смачно. Але моя тітка в мої 8 років вирішила насильно мене ними нагодувати. Дуже психологічно травматичний момент для мене.

Я ненавиджу деруни. Хоч вони і смачні.

Та ж хуйня із руськім міром.

Глобально — це не погано. Але в декого із нас травматичний досвід. В декого із нас є загиблі родичі. Дехто з нас зйобував в багажнику із ЛНР. Дехто із нас лишив 50 років, бізнес і 2 квартири в ДНР. Чи вважаєш ти, що це достатньо психологічно травматично?

Ми знаємо, що експансія руського міру визначає наше життя і свій-чужий. Тому ми хочемо викинути його з нашого життя, щоб убезпечити себе від нападу Росії. Бо одна справа заходити в Крим, де частина населення не проти Росії. А інша — коли ти завойовуєш міста, але ще 20 років може прилетіти куля з будь-якого лісу. Я не хочу, щоб Росія напала. І тому відмовляюсь від руського міра.

Щоб мене не прийшли захищати. Щоб російські солдати були помітні з першого слова. Щоб Росія боялась партизанів і чекала на супротив, а не парад на Хрещатику.

Це простіше, ніж воювати чи партизанити. Простіше, ніж стати біженцем.

Все, що треба зробити — вибір. Україна чи Росія?

І відмовитись від того, що зайве.

Бо я сумніваюсь, що коли Путін нападе, то Нойз MC сховає свою родину в Європі і почне записувати пісні про повалення режиму. Всі наші “друзі” там все одно росіяни.

Тому — не дивитись російських фільмів, блогерів, контенту. Не слухати Цоя, Круга, Скриптоніта. Не ходити на концерти Нойза, Басти чи Бі-2. Не користуватись російською вікіпедією. Не вболівати за російських спортсменів, як за своїх. Не вважати Достоєвського чи Пушкіна своїми. Не підписуватись на російськомовних блогерів. Не розмовляти російською мовою. Такий вибір.

P.S. Та я знаю, що то важко.

Я російськомовна людина. Мої пісні юності Цой і Акваріум. Все моє професійне навчання було російською мовою. І мені важко.

Але це легше, ніж бути біженцями.

А ще така цікава штука. От є такий чувак, як Ікотіка. Записує огляди на фільми (в тому числі на Гаррі Поттера). Як мені здається, він з Києва, хоча огляди російською. Мені його огляди подобаються, але ж вони російською. То що робити? В мене дві опції – йти до цього Іллі і пропонувати записати українською (може навіть донатів назбирати). Або спробувати знайти людей, яким цікаво було б записувати огляди, і їм допомагати.

Тому я закликаю не сліпо відмовлятись від російської, а робити наступне:

1. Вчити англійську
2. Донатити україномовним каналам, які подобаються. No pressure, не менi.
3. Створювати контент українською. Це можна, повірте.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Рускій мір за 2 хв спершу з'явиться на theytoldme.