Але одразу скажу, що це цикл статей про маніпуляції:

Спочатку приклад

Ми всі чули, що зарплати жінок менші. Статистично.

Тут одразу декілька маніпуляцій, але я хочу поговорити про кореляцію.

Приклад. Сім’я з чотирьох людей, папа, мама по 45 років, син 25 років і дочка — 18 літ. Якщо взяти чисто статистично — чоловіки заробляють більше. Але чому так? Як варіант, бо в них тупо більше стажу. Батько працює з 18, тобто вже 27 років, а матір 21 (декрети). Не кажучи вже про сестру, яка вчиться і підробляє офіціанткою за мізер. 

В цьому випадку є кореляція (дійсно чоловіки заробляють більше), але нема залежності (зп залежить від стажу, а у чоловіків його більше).

Одразу скажу, я не стверджую, що жінки заробляють більше чи так само — я хочу, щоб ви розібрались зі мною.

Чому так важлива різниця між кореляцією та залежністю?

Тому що нам кажуть, що варто виправити не ті штуки. Це дуже небезпечна пастка.

В книзі Фрикономіка наводився дуже цікавий приклад цієї ситуації. Коли з’ясували, що краще навчаються діти, які мають дома книги. Рішення очевидне — купити дітям книг.
Але це хуйове і неправильне рішення, бо це була не залежність, а кореляція.
Сім’ї з двома стабільно працюючими батьками заможніші і більше часу приділяють книгам та дітям. Тому їхні діти мали дома більше книг і краще вчились. Роздати книги бідним — не допоможе, тому що не це проблема.

Докопуватись до причин складно.

Для цього потрібно експериментувати і вміти ретельно перевіряти дані.

Українські приклади

Наприклад, пробки. Інтуїтивно вони виникають через погані дороги. Типу розшир дороги, зроби нормальні парковки — і все буде офігенно.

Але це не так.

На прикладі інших країн (тих же штатів) з купою автострад — це не допомагає. Треба докопуватись до причин. Поки виглядає так, ніби справа у балансі способів пересування. Має бути зручний громадський транспорт, який дозволить комфортно доїхати, куди треба. Типу, щоб люди з автівок пересіли в травмай — але той травмай має бути сидячим і з кондерами. Якщо тобі цікава ця тема, то пиши в інсту, може я напишу статтю.

Або ще проблема — бідність. У людей нема грошей, то давайте надрукуємо і роздамо? Чи грошей нема, бо крадуть. Треба посадити тих, хто краде…

На мою точку зору, шлях до подолання бідності — легальне і просте підприємництво. А для цього треба чесний суд. Чи хтось дійсно вважає, що коли на Пороха по дзвінку Зеленського відкривається купа справ і суди приймають політично вмотивовані рішення — то це не сигнал для бізнесу? Яка по суті різниця, подзвонить Зе, щоб топити По, чи подзвонить губернатор, щоб забрати в мене бізнес?

Так що з ЗП чоловіків і жінок?

Щоб правильно їх порівняти, нам треба врахувати купу факторів.

Буквально записувати все, що мона. Мені от в голову приходять такі фактори:

1. Стаж
2. Вік
3. Сімейний статус
4. Час до роботи
5. Державна компанія чи приватна
6. Хто призначає?
7. Сфера
8. Кількість людей у професії
9. Розмір міста
10. Посада
11. Вміння вести перемовини
12. Кількість попередніх робіт
13. Частоту зміни робіт
14. Досягнення

Типу, якщо ми порівняємо ЗП директора школи в Житомирі чоловіка і жінки — то чи буде різниця? Якщо буде, я охуїю, бо то шалена дискримінація на рівні держави.

Ось цю думку мені хотілось би вам передати.

Думайте про можливі причини і як би ви їх могли перевірити. Бо інакше вас просто в будь-якій розмові доїбуть напівправдою.

Інші маніпуляції

Запис Маніпуляції ч.3. ЗП еМ та Же спершу з'явиться на theytoldme.

Нагадую, що це цикл статей:

Спочатку приклад

Коли ти щось постиш чи пишеш – то є лиш одна головна штука.

Не грамотність, не аргументи і не мова.

Контекст.

От якраз і покажу на прикладі цієї картинки, як це працює.

З фейсбуку Процишина

Отже, якась тьотя із департаменту освіти пизданула про те, як було добре за совків. Звідки вона знає – хз. Мені вже достатньо років, але за совків мені жити не довелось. Навіть мої батьки були в 1980 фактично дітьми.

Але вона пизданула. “Час, коли: не було ковіду, ми не боялись пити з автоматів…” і так далі.

Далі Процишин (це веселий проукраїнський дядько) бере той же пост, публікує його ІЗ ОДНІЄЮ ВІДМІННІСТЮ — він домалював нквд-шника на картинку. І його контекст зрозумілий – ага, не боялись пити, але декого з нас розстріляли. [сарказм] Охуєнний час був, блять [/сарказм].

Але люди не зрозуміли цієї іронії.

Його (проукраїнська) авдиторія побачила, що хвалять Совок і понеслось. Не всі, звісно. Але багато людей були не в контексті. Срач завірусив – і все більше людей приходило, які були поза контекстом.

Більше срачу богу срачів.

«А мене це як стосується»

Коли ти кажеш комусь щось – то в них власний контекст.

Я кажу дівчині: «В тебе три кота? Це ж шерсті дофіга».

1. Якщо дівчину заїбали тим, що вона самотня і помре з котами – вона дуже погано відреагує. Точно запам’ятає, що я критикую її образ життя.
2. Або вона валяє шерсть і продає іграшки – тоді вона зрадіє, і почне розповідати, скільки насправді шерсті.
3. Або в неї зараз день невдалий – і їй геть не хочеться розмовляти з малознайомими людьми про особисте.

А насправді, в мене контекст – «ти круто почистила свої штані. Як то вдається, бо я вічно як з лісу».

Контекст.

Тобі треба зрозуміти, в якому контексті зараз людина, якщо ти хочеш порозумітись.

А для цього треба більше слухати.

Мурк і цьом.

Інші маніпуляції

Запис Маніпуляції ч.6. Контекст спершу з'явиться на theytoldme.

Одразу скажу, що це 5 частина про маніпуляції, але можна читати тільки її:

Що таке базові поняття

Припустимо, я кажу, що 2+2=4. А Петя каже: “Ні, 5”. Я вважаю, що Пєтя їбобо, і шлю його в сраку.

А все тому, що я рахую так, як мене навчили в школі — стандартна арифметика. І це моя база.

Пєтя під додаванням може мати на увазі щось геть інше.

Наприклад, 2 качки та два постріли. І в сумі вони будуть давати від нуля до 2 качок. А може то буде 2 кроля і 2 кролихи, і в сумі вони доволі швидко будуть давати від 4 до 12 кролів.

І ще гірше, якщо Пєтя використовує свій емпіричний досвід. Типу: 2 яблука + 2 яблука не знаю, скільки буде. Але в мене ніби було 2, і потім ще мені приносили ніби 2. Зараз 5, то 2+2 буде п’ять.

На цих прикладах смішно?

А в житті так відбуваються більшість дрібних суперечок. Коли не міряються піськами, а типу кажуть свою думку. І сперечаються про неї.

«Та ти гониш»

Ні.

Серйозно. Більшість суперечок про це.

Ми колись сперечались з одним нациком в інсті, і він стверджував, що чорні народжують більше, а українська нація гине. І там було не до кінця зрозуміло, чи він пропонував пиздити негрів, чи більше трахати українок, але…

Мій базис був інший.

Я вважаю, що швидко розмножуються бідні. Бідні люди мають гіршу медицину, рідко коли мають право на аборт, нездатні дати дитині кращу освіту, ніж мають самі… Через це їм доводиться народжувати більше, щоб хтось вижив.

Тому в моєму розумінні треба боротись з бідністю.

Хто з нас правильно каже?

Хто знає. Головне не це.

Більшість суперечок йдуть саме за принципом, коли люди з різними базовими поняттями і різним досвідом намагаються донести свою думку і хейтити думку іншого.

Що робити?

Як не дивно, з’ясовувати оці базові поняття. Так би мовити — синхронізовуватись.

Це складно. Це дуже складно. Надзвичайно складно і довго. Більшість сімейних пар не вміють то робить. Пари в розсинхроні бувають, але я дуже сумніваюсь, що дружина-веганка довго протримається з чоловіком-м’ясником.

За 10 хвилин розмови ти, звісно, не зможеш синхронізуватись. Тому тобі комфортно спілкуватись з людьми свого кола.

А ще треба докопуватись до суті.

Моя мама вважає, що домашня їжа корисніша. А я так не вважаю.

Та то не базисний рівень. Треба визначити, що таке корисніша. Моя мама вважає, що корисніше, то безпечніше — свіжі продукти, мінімум хімії, прості продукти. Я вважаю, що корисніше, то дрібні порції, підрахунок калорій, співвідношення білків, жирів та вуглеводів.

Тому треба не сперечатись “домашня їжа проти кафешок”. А визначити, що таке корисно. Затим будемо з’ясовувати, про підрахунок калорій…

Це довгий і складний шлях, який вам з близькою людиною треба пройти.

«Це все круто, канєш, а що конкретно робити?»

Уточнювати. Ставити запитання. І не зайобувати.

Спробуй не казати свою думку, а уточнити у людини, що вона розуміє під словом, яке вжила.

Тільки щиро намагайся зрозуміти.

Якщо людина каже: “Хочу зіпсувати бюлетень на виборах”, то не треба, як я, називати її ідіотом. Просто спитай: “А що це дасть?”. І якщо людина налаштована, то вона розкаже свою причину. Наприклад: “Та всі вони зашкварені”.

І тут далі не треба знову запитання, бо може виглядати, як знущання. Тут вже використовуй вибір або уточнення.

• Вибір то типу: “Зашкварені типу в корупції чи агітували, як поци?”
• Уточнення то типу: “А я трохи не в курсі, а хто по соц. опитуваннях в лідерах?”.

Отак питаннями, вибором та уточненнями можна йти по розмові. І вибухнути на відвертій брехні, як в мене буває. І докопатись до початкових фактів, які вже можна спростовувати (хоча це теж складно, але вже якось іншим разом).

Бажаю терпіння і наснаги в цій справі.

P.S. Що, як тобі стаття? Напиши мені в Директ. Ну, або доїбись до чогось (кому не там поставили, у/в неправильно поставили, описка може чи тобі не подобається. Мені треба знати твою думку

Інші маніпуляції

Запис Маніпуляції ч.5. Базові поняття спершу з'явиться на theytoldme.

Одразу скажу, що це одна із статей про маніпуляції:

Отже, дискусія — це маніпуляція залучення

Дискусія можлива, якщо у людей однакові засновки, знання та мета.

Наприклад, два лікаря обговорюють, як краще лікувати пацієнта.

Якщо ж бабця хворого буде вказувати лікарю, що треба по голові отак яєчком поводити… То то не дискусія, а хуйня.

Чому це так важливо?

Бо дуже часто під виглядом дискусії нам підсовують маніпуляцію. Розбираємось:

• різні засновки — корупціонер та журналіст обговорюють фінансовий моніторинг.
• різні знання — колишній міністр та гадалка обговорюють, як саме боротись з корупцією.
• різна мета — російський пропагандист та український активіст — обговорюють долю Донбасу.

Ну, або ж ти з мамою обговорюєш, коли треба народжувати. Тут прямо бінго — і засновки, і знання, і мета різна.

До речі, не вір батькам, що вони будуть допомагати виховувати дітей. Вони будуть хіба балувати.

Що робити?

Залежить від мети.

Наприклад, мені треба більше коментів (що насправді не так), тоді я буду тролити — казати речі, які будуть змушувати опонентів писати багато тексту і багато коментів.

Якщо мета переконати, то в тебе нічого не вийде.

Людина може тільки переконати сама себе. Це тема для іншої розмови.

В більшості випадків треба просто вийти з дискусії.

В цьому випадку можна говорити відверто:

• “Вибачте, в мене є сумніви у вашій компетенції”.
• “Мам, ну це ж моє життя”
• “Вибач, але ти підписаний на Шарія”.

І далі ігнор. Складно і агресивно, але що поробиш.

В публічних дискусіях треба звинувачувати суперника. Казати, що хтось поганий, набагато продуктивніше, ніж казати, що ти хороший.

Є ще люди, які просто хочуть вставити свою думку.

Наприклад, я пишу, що менталітету не існує. А мені відписують, що таки існує. Тоді я перепитую: «Що таке менталітет на практиці?” і людина посилає мене в гугл.

Коротко уточнити — дієвий інструмент проти тролів.

І все?

А в арсеналі є ще купа способів, як зіпсувати ще більше:

1. Перейти на особисте.
2. Емоції.
3. Дрібна брехня чи незнання.
4. Наводити все нові факти.
5. Порівнювати з чимось дивним.
6. Тупо перекричати.

Дивись як кльово:

Припустимо, я скажу: “Зеленський скоротив видатки на армію”. Це факт, який можна легко підтвердити чи спростувати. Але ні в кого нема на то часу.

• Можна перейти на особисте: “А ви хоч раз на передовій були? Знаєте, який там стан і що відбувається?”
• Дрібне незнання буде цікавіше: “Мабуть, ви не знаєте, але на розробку дронів було виділено в півтори рази більше ніж в 2019”.
• Можна наводити нові факти: “Зате знаєте, як збільшили видатки на дороги”.

Щось із цього суперечить зменшенню видатків на армію? Ні:) Але чомусь вважається валідною відповіддю.

Те ж саме в особистому. Наприклад, я кажу: “Тобі треба зараз поїхати трахатись до колишнього”. Це судження.

1. Можна перейти на емоції: “Ой, ти завше радиш трахатись. Чому ти не можеш мене просто підтримати?”. Круто ж? Це ніяк не стосується мого судження, але в в типу-дискусії виглядає як контраргумент.
2. “Поїхати зараз до колишнього — це як їхати по нічній дорозі і збити оленя. Пригода, яка того не вартує”. Що? о_О? Як це порівняння взагалі корелює?

Замість висновку

Можна щось обговорювати, якщо мета, засновки і знання приблизно однакові.

Інакше — визнач свою мету. Можливо, ти хочеш просто позлити опонента;)

Інші маніпуляції

Запис Маніпуляції ч.4. Дискусія спершу з'явиться на theytoldme.

Одразу скажу, що це цикл статей:

Чорне і біле — це маніпуляція доцільності.

Як це працює

Є чудовий експеримент, як людей змусити на чорне сказати біле.

Якщо коротко, то людей саджали в групу, де треба було по черзі казати, якого кольору куля. Експеримент побудований так, що піддослідний завше відповідав останнім — треба було змусити його збрехати.

Це робили різними способами — наприклад, змушували людину повірити, що решта групи розумні. Типу на всі складні задачі до того вони відповідали дуже швидко (знали відповіді завчасно). Або тримали їх довго в коридорі, щоб вони подружились. Або казали, що йдемо на рекордну сумісність групи…

Ти можеш назвати чорне білим, якщо вважаєш, що це допоможе групі

Там же з’ясували, як зробити, щоб людина мала імунітет до такого.

Подивіться відео, воно охуєнне.

Хоч і російською на каналі Ахметова:(

Але мені хочеться розповісти про інше. Коли треба зманіпулювати, то не треба переконувати людину, що чорне — то біле. Треба тільки переконати, що правильно буде збрехати чи сумніватись.

Тобто маніпуляція полягає в тому, що є правда, а є правильно.

Не треба плутати із засиранням інфопростору.

Оця вся фігня про “всьо не так адназначна” і “я сама дочь ваєннава”. Оте все, що робить Шарій та інфопомийки. Вони закидають нас тоннами версій з однією метою — змусити людей із критичним мисленням сумніватися.

Але то таке і в простому житті. Колишній каже: “Це була помилка. Я просто…” Він дає тобі версію, в яку можна повірити. Потім друзі його можуть ще версій накидати. Потім ще буде версія, що ти сама винувата у зраді. Купа версій, щоб ти визнала, що зрада то не зрада.

Чому працює:

Бо нормальні люди схильні сумніватись.

Ефект Даннінга-Крюґера. Або ефект профана.
Когнітивне упередження, яке полягає в тому, що люди з низькою кваліфікацією роблять помилкові висновки та невдалі рішення, але їхня некомпетентність не дозволяє усвідомити це.
Через це вони зверхні щодо інших, вважають свої здібності вищими за пересічні. Це призводить до того, що менш компетентні завищують свої здібності щодо тих, у кого вони насправді вищі.
Тобто не сумнівають тільки ті, хто не може зрозуміти помилку.

В принципі ми всі помиляємось.

Усвідомити та визнати свої помилки складно. Виправити їх ще важче. Набагато легше відмовчатись чи зробити таємничий вигляд. Набагато легше звинуватити когось іншого, обставини, попередників і так далі. Або довірити своє рішення комусь, хто впевнений у собі.

Натовп завше дохуя впевнений. І коли когось боготворить, і коли когось спалює.

Плюс завше працює механізм свій-чужий. Коли люди розглядають інших людей не з точки зору “правий” чи “неправий”, а з точки зору приналежності до власної групи.

Наприклад, я погано ставлюсь до виборців Зеленського… бо так мені хочеться. Я асоцію їх з ворогами та малоросами. І це треба чітко усвідомлювати, що я покеровуюсь стереотипом. Людина не обов’язково тупа. Її могли обдурити, або вона могла сподіватись на капітуляцію. Всяке може бути.

Та не забуваємо, що ми розбираємо маніпуляцію доцільністю.

Коли хтось “умовно свій” каже, що отак зробити треба, бо так правильно.

• “Давай вкрадемо у Ірки гроші, бо я бачила, як вона до твого хлопця фліртувала”.
• “Попрацюйте місяць без зарплатні, а далі ми візьмемо вас на роботу. Так всі роблять”
• “Треба бойкотувати Danone, бо вони купують рекламу у Пореченкова, який стріляв по українцям в ДНР”

І навіть я маніпулюю тобою таким чином, коли кожного разу згадуючи про маніпуляції Шарія.

Коли я чую: “Я зрадила, бо він постійно на роботі і геть не звертає на мене уваги” хочеться переїбати лопатою. Ти зрадила, бо то твоє рішення. Визнай то і живи далі нормально.

Як боротись

Періодично перевіряй своє “правильно”.

І чи твої дії матимуть результат на оте правильне?

Чи можна, наприклад, випустити фейк про неефективного міністра, щоб його зі скандалом зняли і він не загнав нашу економіку в жопу? Чи можна розповісти хлопцеві про зраду його дівчини, щоб самій стати його дівчиною? Чи допустимо підсипати пургену в каву колезі, яка постійно топить твої гарні ідеї?

Коли тобі скажуть, що треба назвати чорним біле, то чи можна так сказати, якщо вам дадуть по $50.

Я не знаю.

Це дуже складне питання із філософії. Типу є консеквенціалізм, який каже “оцінюй вчинок по його наслідкам”. І є деонтологія, яка каже, що вчинки треба оцінювати окремо — за їхнім змістом. Типу, крадіжка є крадіжкою. Навіть якщо ти крадеш у грабіжника.

Тому й нема однозначної відповіді на те, чи потрібно робити якісь погані речі, якщо є кльова мета.

І тут згадується наша стаття про секс. Де було трохи про те, чи треба лишатись цноти, якщо тебе шантажують, що кинуть. Для мене шантаж вже дзвіночок. Тому для мене неправильно. І ніяка доцільність не переконає.

Та й таке

Інші маніпуляції

Запис Маніпуляції ч.2. Чорне та біле спершу з'явиться на theytoldme.

Одразу скажу, що це цикл статей:

Отже, гороскопи — це типова маніпуляція неконкретикою.

Як працює

Кажеш щось неконкретне, і людина сама себе переконує далі.

Це найлегше показати на гороскопах. Там доволі загальні формулювання. Наприклад, “козероги схильні до сумнівів, однак можуть перебороти то, і всім стане краще”. Такі ознаки покривають будь-яку людину.

Або моя улюблена класика:

“Всі скорпіони — мудаки”.

Всі люди — мудаки. В тій чи іншій ситуації. І тільки скорпіони вигадали, що це їх особлива фішка. Чи інші знаки не мудаки? Та ні. Тебе може наїбати і рак, і овен.

Тут нема ніякої конкретики, і не може бути.

Бо якби гороскопи могли б сказати: “оці шість знаків мудаки, а оці — думають про інших”, то то б стало реальною наукою. Та насправді так не працює. Всі можуть зрадити

А самі знаки, то маркетинговий прийом — сегментація. Тобто ти ділиш людей на якісь групи і вказуєш, як твій продукт підходить для групи. Типу, велосипедні шоломи для чоловіків та жінок по суті одне й те ж, але з мінорними відмінностями. Чи шкарпетки. За рахунок сегментації легше продавати, бо людина бачить, що це для неї.

Чому гороскопи працюють

1. ми схильні “дофантазовувати” те, що не сказано.
2. нам треба якась впевненість. В десятому класі ми надсилали смски з іменами для перевірки “совмєстімості” з тих же причин.
3. ми шукаємо виправдання. “А що ти хотіла? Він скорпіон. Він по натурі мудак”.

Ще приклад — в нас так працює політика:

Жодна політична партія не каже нічого конкретного. Всі партії за все добре, проти всього поганого.

Деякі “особливо одарьонні” взагалі обіцяють популістичну хуйню. Конкретно Голабородька обіцяв саджати по весні — тобто репресії. Або коли обіцяють підвищити ЗП, що влада фізично не може зробити.

І тут велика проблема, бо політика — це про вирішення проблем. Скоро вибори мера Києва. І правильний дискурс — як кандидати збираються вирішувати проблему з пробками, забудовою, зростанням туризму… А ми будемо обговорювати, який дебіл кандидат від Слуги народу. Так і живемо.

Тому вони за все хороше, проти всього поганого.

Але це офтоп про маніпуляцію неконкретикою:)

Крім того, якось дивно вірити, що положення зірок якось можуть впливати на характер. Це такі непоєднувані речі, що страшне.

Як боротись

Уточнювати. Перепитувати, що конкретно хотіли сказати. Ще можна перевірити, якщо перевернути.

• Політик каже: “Ми зробимо все, аби Україна стала потужною державою“.
  Перевертаємо. Навпаки буде або “зробили недостатньо” або “зробили, щоб не була потужною“. А що, хтось зізнається, що здає держінтереси?
• Хлопець каже: “Я для тебе хоч на край світу“. Земля куля, ми і так на краю. І навіщо мені кудись тебе посилати? Але давай уточнимо. Куди саме? Назви міст, будь ласка. І чому сам?
• Гороскоп каже: “Риби гарно керують малими групами“.
  Конкретизуємо. Що таке маА хто великими? Чи нема риб гарних підприємців?

Та й таке

Інші маніпуляції

Запис Маніпуляції ч.1. Гороскоп спершу з'явиться на theytoldme.