Але ще окремо додам, що це в мене в прикладах йде 1-2-3, а зазвичай так не буває.

Люди або випалюють одразу ставлення або апелюють до міркувань. Найкраще, що ти можеш почути зазвичай — міркування + факт. Наприклад: “Розлучені жінки з дітьми, якщо знаходять нового чоловіка, то пиляють його. От моя знайома…”. Ми вже розбирали раніше, що безпідставні узагальнення, а особливо з одного конкретного прикладу — це лажа.

Тому перейдемо до іншого класного прикладу.

В одному із епізодів Друзів Фібі каже, що не вірить в еволюцію. Рос (палеонтолог) намагається її переконати, що зрештою закінчується діалогом:

• Рос, ну хіба ти ні на хвилину не можеш уявити, що існує хоча б найменша можливість, що теорія еволюції помилкова.
• Ну, найменша — може.

І далі кумедний момент, бо Фібі каже, що вона тепер зневажає Роса, бо той зрадив те головне, у що вірив.

Але наука так не працює. Тому зараз поговоримо про методи, які допомагають з цим. 

6. Лезо Оккама

Спочатку трохи про науковий метод, а далі про саме лезо.

Науковий метод: взяти факти, зробити припущення, провести експерименти (зібрати дані), зробити нові припущення, провести ще експерименти… далі безкінечний цикл повторів.

Наука ніколи не каже, що щось точно так — це постійний процес вивчення.

А Лезо Оккама — це принцип логіки, що не треба робити більше припущень, ніж мінімально необхідно. І часто наука ним покеровується, коли всі окремі факти зводить до одного-двох припущень, які потім формують теорію.

Ну, тобто це процес.

От знайшли давні люди кістки динозавра і такі: “Це мабуть дракон”. Потім хтось вивчив ці кістки і сказав, що “ну, мабуть багато різних драконів”. Затим з’ясували, що в більшості динозаврів не було крил — вигадали назву динозаврів. Затим почали вивчати кістки — з’ясували, що динозаври жили мільйони років (і оці птеродактилі ніколи не бачили тиранозаврів).

Весь цей час теорія видозмінюється, бо її “відрізає” лезо Окками. Це не так, що “є якісь дракони, а є динозаври, деякі з них дихають вогнем, але в пір’ї”. Ні, це одна теорія, яка акуратно вкладає всі факти до купи, як мама в дитинстві вкладала мої шкарпетки до шафки.

Я дуже умовно пояснюю, але це саме те, що відбувається.

І тому, коли якийсь антивакцинатор каже, що ковід не вивчений, то йому можна сказати, що він ніколи не буде остаточно вивчений. Однак зараз вже в нас є достатньо даних для того, щоб достатньо точно сказати те чи інше.

По суті, Рос мав сказати (він і намагався), що сучасна наука на основі всіх фактів та аналізів встановила, що теорія еволюції існує. Якщо у Фібі є нові факти чи вона хоче проаналізувати щось, то наукова спільнота з радістю прийме та перевірить її факти (якщо ще не перевірила). 

7. Це факт чи можливість (або інтерес)

Однак, написане вище Росу б не допомогло:)

Часто факти підміняють можливістю. Наприклад, “земля пласка, бо якщо уряд може нас наїбати, то він нас обов’язково наїбе”.

Та ж Фібі казала Росу, що великий палець в нас так поставлений, бо прилетіли інопланетяни і так зробили. Могло таке бути? Могло, в принципі. Є якісь факти, що підтверджують цю теорію? Ні, нема.

До речі, в тік-тоці є акаунти, які знаходять “реальні” докази того, що описано в Біблії. Типу: “От дивіться, в Біблії ж написано, що когось там перетворили на скульптури — а ось ці скульптури на березі Червого моря. Значить Біблія правдива”. А я про це знаю, бо є акаунти, які розйобують ці “докази”. Бо ці утворення з солі не “точно там, де вказано в Біблії” — там взагалі просто сказано “біля моря”, і утворенням дохуя років, і вони не те, щоб дуже нагадують людей…

Короче, треба відрізняти факти і можливість.

Наприклад, уявимо ситуацію, що якась компанія передала уряду джипи для ЗСУ. А потім на цьому джипі в Києві побачили когось із уряду. Теорій, чому так сталось — багато. Від корупції до необхідності. В нас є лиш один факт — чиновник на машині з-під гуманітарки. Далі “по науці” має прийти ДБР чи НАБУ, провести розслідування, встановити інші факти і прокомунікувати (або в суд, або відмова в порушенні КС).

Але приходять якісь люди і кажуть: “Ну, в цьому уряді вже є люди з кримінальними справами, значить це уряд корупціонерів, і взагалі цей чиновник міг курувати напрямок гуманітарки”. Тобто аргументують не фактами, а тим, що чувак міг спиздити. Спиздив, бо міг.

Але оце “спиздив, бо міг” — це не факт.

Факти мають встановити правоохоронці і зрештою надати їх суду чи зацікавленим особам.

Критичне мислення полягає в тому, що ти чітко відсієюш факти від можливостей чи міркувань. Інакше, можеш будувати Колоса на глиняних ногах — де одне міркування підпирає інше міркування. 

8. Аргументація побудована на фактах, чи на запереченні?

Це типова логічна помилка. З “якщо А, то Б” не слідує “якщо Б, то А”. Наприклад, “якщо піде дощ, я намокну” не слідує “якщо ми мокрі, то йшов дощ”.

Офтоп: З “якщо А, то Б” слідує “якщо не Б, то не А”. Якщо ми не мокрі, то дощ не йшов.

Досить часто тобі треба розібратись, чи будується аргументація на запереченні (яке не є аргументом).

Наприклад, повернімось до нашого урядовця з джипом. Може статись такий діалог:

– Поки не доведено, що цей урядовець вкрав.
– Ага, вони там усі кристально чесні люди. Ага-угу.

Бачиш? Тут і узагальнення, і можливість, і аргументація через заперечення. Та ще й сарказм (який ми любимо). Якщо розкласти на тези цей діалог:

– Конкретний А не робив Б.
– Не (всі А не роблять Б)

Я зараз не хочу нічого сказати про крав-не крав. Мова геть про інше — про відсіювання фактів від міркувань і ставлення. 

9. Пруфи

З пруфами все так само складно.

Бо треба, щоб у опонентів була синхронізація, що вважати пруфом.

З того, що я пишу вище ти вже знаєш, що я не вважаю пруфом:

• Власний приклад
• Можливість
• Вирвані факти
• Неперевірені тези
• Ну, і всяку хуйню, типу “люди кажуть” чи “можеш загуглити”.

Серйозно, оце “загугли і ти знайдеш докази” — це прям показово. В мене нещодавно був випадок, коли якийсь чувак в коментарях написав щось на кшталт “Як ви можете вживати хлоп, тоді пишіть не дівчина, а баба”, а згодом пояснив, що хлоп це зневажлива назва селян і закликав гуглити.

Гуглиш.

Перший же ж лінк на СУМ. Хлоп — 1. Зневажлива назва селян. 2. Діалект: Хлопець, легінь, юнак, молодий чоловік.

Також є проблема з неузгодженими правилами, що вважати пруфом — то забирає багато часу. Коли є взаємне розуміння, якій інформації можна вірити, то можна щось обговорювати по суті. Коли такого розуміння нема, то розмова перетворюється на пояснення, чому оцей пруф не пруф, а хуїта.

Дякую, якщо подобаються такі статті, то дай мені знати:)

Запис Про критичне мислення. ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.

Для чого треба критичне мислення

Якщо максимально просто:

1. Розуміти, чи можна вірити “вхідній” інформації
2. 2. Вміти перевіряти інформацію

Це дві різні задачі, які використовують іноді різні методи. Але і те, і те називають критичним мисленням. А глобально… Правди і брехні не існує. Бувають факти, міркування і ставлення.

• Факт: “Я бачила твого хлопця в ювелірному”.
• Міркування: “Мабуть, купував щось тобі на новий рік”.
• Ставлення: “Такий він в тебе класний”.

Ну, або так “Бачила твого хлопця в ювелірному (факт), може купував щось коханці (міркування), козел такий (ставлення)“. Я прописую терміни в статті, щоб синхронізуватись троха:) Отже, критичне мислення потрібно, щоб виділити факти і правильно їх поставити в міркування, відсікаючи ставлення.

Базові методи, які я використовую

1. Чи можна перевірити інфу загалом

Моя улюблена класика — “дитина в утробі має очікування”. Блять, звідки ви таке взяли? Як ви з’ясували, що там дитина очікувала?

Тобто цей метод — чи взагалі можна з’ясувати те, що людина каже.

Часто це ще й пов’язано з “інтуїтивністю” відповідей. Типу, коли кажуть, що проституція збільшує доходи бюджету. Чому ви так вважаєте? Це приклад якихось схожих на нас країн чи просто ваше уявлення про те, як це працює? Тобто тут ми, по суті, питаємо: “З чого ви таке вирішили”? І людина може почати щось на кшталт: “Це очевидно, як те, що коли йде дощ, то ти намокнеш”. Але ніт. Я в будинку. Я не намокну. Йдіть нахуй.

2. Джерело походження інфи

Хто каже. Люди живуть в бульбашках. І основа цієї бульбашки — це ти. Бо саме твої слова та вчинки визначають твоє оточення. На мою думку.

Я не вірю, що є люди, які щиро вірять в веганство, але при цьому навколо них багато м’ясоїдів. Не тому, що вони не можуть уживатись, а тому що ти тягнешся до тих, в кого така ж думка, як і в тебе. Або почуваєшся дуже нещасно.

Більше того, люди схильні раціоналізовувати свої вчинки (бачиш, Вік, я тебе слухаю).

Наприклад, одна мама вирішує годувати грудьми, а інша — обирає штучне вигодовування. І те, і те — як мінімум рік доволі складної поїботи, хоча і різної. І якщо ці мами сходяться на мамському форумі… Йой. Кожна з піною у роті буде доводити, що її метод абсолютно правильний (хоча так і не буває).

3. Як інформація була перевірена?

О, з проституцією є ще один прикол. Досить часто цитують приклад Лондона чи одного із великих міст, в якому вирішили легалізувати секс-роботу, але тільки в одному районі (чи навіть кварталі)…

І закономірно рівень згвалтувань в районі зріс.

Це ж доказ того, що проституція підвищує рівень згвалтувань, правда?

Але якщо взяти інфу за все місто, без розбивки по районам — рівень не змінився. Тобто, раптом так трапилось, що якщо створити секс-заповідник, то туди стягнеться весь маргінес… Чи ще щось. Чи дані не так порахували. Чи вибірка була не та. Чи період.

Є наукові методи, які дозволяють робити ті чи інші висновки (в першу чергу завдяки критиці академічної спільноти). Але більшість соціології тупо перебріхується ЗМІ.

Як приклад, умовно є дослідження, що після 30 ризик викидню з певної причини стає не 1, а 2 відсотки. Як гадаєш, який заголовок помістять ЗМІ “Народжувати після 30 майже так само безпечно, як і до” чи “Ризик викидню після 30 зростає вдвічі”?

4. Яка інформація має бути навколо

От дивись. В нас вільно можна святкувати різні релігійні свята. І наприклад, 65% відсотків людей святкують Великдень. Чи означає це, що українці вільно обирають святкувати Великдень?

Та ні.

Більшість людей православні (або точніше за опитуванням центру Разумкова в 2019 році 62,3% називали себе православними), тому вони тим чи іншим способом святкують це свято.

Тобто для дискусії взагалі досить часто треба синхронізуватись не просто по фактам, а навіть по базовим уявленням і фактам. Тому вона ніхуя і неможлива між більшістю людей.

5. Занадто узагальнено + особистий приклад

Чи не маніпулює співрозмовник занадто узагальнюючи проблему.

Щось на кшталт “всі собаки галасливі”, бо “в мене в сусіда дві собаки, і вони постійно виють”. Ми підкреслили узагальнення. Бо до них завше виникають запитання. Прям всі собаки? Прям постійно? 24 години на добу? Не сплять, не їдять, не гуляють? Може це не собаки, а сусід з тебе знущається і запис поставив?

Короче, якщо ми бачимо узагальнення, то одразу виникає запитання.

О, і до речі про фільтри Сократа

Нахабно вкраду чужий текст, бо ліниво переписувати. Виділю фільтри жирним.

Одного разу знаменитий грецький філософ Сократ (469-399 рр. до н.е.) зустрів на вулиці знайомого, який спитав:
– Сократ, знаєш, що я тільки що почув про одного з твоїх учнів?
– Стривай. Перш, ніж ти мені щось розповіси, нехай твоя новина пройде через “потрійний фільтр”. Перший фільтр — правдивість. Чи ти абсолютно впевнений, що те, що ти збираєшся мені розповісти, є абсолютною правдою?
– Ні, Сократе, я почув про це від одного знайомого і вирішив…
– Отже, ти точно не знаєш чи то правда. Тоді давай застосуємо другий фільтр — доброчесність. Те, що ти збираєшся мені сказати про мого учня, — це що-небудь хороше?
– Ні, якраз навпаки…
– Отже, ти хочеш мені сказати про нього щось погане, але ти не впевнений, чи правда це. Однак, ти, як і раніше, можеш пройти випробування і повідомити мені цю інформацію, якщо вона пройде через третій фільтр — корисність. Чи принесе мені користь твоє повідомлення?
– Скоріш за все, ні…
– Таким чином, — підвів підсумок Сократ, — якщо ти збираєшся розповісти мені щось негативне, неправдиве і некорисне про мого учня, то навіщо це розповідати взагалі?
– Так, Сократе, як завжди ти абсолютно правий.
Саме тому Сократа вважали великим філософом і дуже поважали. Цікаво, що того дня Сократ так і не дізнався, що його учень Платон переспав з його дружиною Ксантіппою.

—–

Отже най це частина перша. А друга є на патреоні. Якщо такі статті корисні, то ти можеш підтримати цю мою роботу. Дяк

Запис Про критичне мислення. ч.1 спершу з'явиться на theytoldme.