Типу, менталітет це специфічний характерний для нації спосіб мислення, який складно змінити. Грузини гостинні, німці педантичні, українці корупціонери, кацапи — кацапи…

Але от такого нема.

Будь-яка нація змінюється за одне покоління під діями зовнішніх факторів (часто навіть підтягуючи міф, що отак по-новому завше було, насправді).

Тому менталітету не існує.

Не можна сказати, що оце було, є і буде притаманно людині, її предкам і нащадкам, бо вона належить до нації.

Але хтось може сказати, що менталітет це поточний стан нації. І тоді він ніби існує.

Ще раз.

Щоб сказати, що чогось не існує, треба його визначити.

Якщо хтось скаже, що єдинорогів не існує, то ми завше можемо показати на носорогів або нарвалів. І тоді треба визначити, що ж таке єдиноріг, і чому це не тварина з одним рогом.

Не існує = визначити.

Так само, як існує, до речі.

Так от.

Економічний фронт не існує

Коли ви кажете: “Економічного фронту не існує”, то що ви маєте на увазі?

Вам треба визначити “економічний фронт”, якщо ви його заперечуєте.

Ви заперечуєте, що існують тисячі компаній, які наповнюють бюджет, з якого купується зброя і платиться зп військовим? Нагадаю, це 99% фінансування армії.

Ви заперечуєте, що кацапи атакують нашу економіку? Типу, стріляють тільки по військовим, а не по зерновим складам?

Ви заперечуєте право на страждання від бізнесу, порівнюючи з військовими? Щось на кшталт: “В тебе тільки склад підірвали, а багато військових руки втратили чи життя. Тому не ний і не розказуй, що в тебе якісь проблеми”?

Ви заперечуєте проти самого слова фронт не у військовому контексті? Погодний фронт, фронт робіт, front end не мають вживатись, бо дуже боляче і ніби знецінює роботу військових?

Я знаю, що дехто іронічно називає “економічним фронтом” речі, на які цивільні витрачають гроші, крім армії — бухло, кіно, метро, хірургія немовлят. То цього не існує? Чи заперечується сам факт того, що з квитків в кіно якась копійчина капає в бюджет, за який купується зброя?

Також, дехто писав, що от волонтерські кошти ефективні, а бюджетні всі розкрадаються. Може в цьому ваша точка зору на неіснування економічного фронту? Типу, економічний фронт це про податки, а вони неефективні.

Ще є визначення, що фронт це тільки там, де піхота стикається з піхотою. Хоча мої знайомі військові кажуть “нуль” чи “передок”. Тому економічний фронт не існує, бо не існує такого, щоб хтось був на роботі в кав’ярні, а до неї кацапи завалились. Тільки кацапська ракета.

О, і про слово “фронт”. Може ви взагалі заперечуєте проти використання військових слів цивільними? Називаєте це апропріацією. Як комбуча Буча, чи труси в пікселі. Тому хочете, щоб було не “економічний фронт”, а “економічний тил”? Тут логіка, мабуть, якась є.

Може, ти військова, ризикуєш щодня життям, і тобі боляче слухати, як хтось порівнює твою роботу зі звичайною цивільною роботою? Потрапляє в нерв така фраза. Бо здається, що ти віддаєш кращі роки життя за те, що ніхто не цінує. Для тебе “економічний фронт”, як “ми вас туди не посилали”, еге ж?

Я це все так довго розписую, бо мені здається, що оця фраза “Економічного фронту не існує” недостатньо очевидна.

Кожен розуміє щось своє.

А найгірше, що я не бачу, як це обговорення може стати нам в нагоді. Як допомагати дойобуватись одне до одного — бачу. Як допомогти — не бачу.

Чому так?

Моя версія, чому взагалі виникло ЕФНІ — хайп на емоціях військових.

Дуже легко, імхо, через рік війни відчувати зневіру, розчарування і втому. Дуже легко почати шукати причину війни поруч, а не в кацапах. Особливо, якщо тобі обіцяли 2-3 тижні і для декого виглядало, що треба от тільки зібратись, сконцентруватись і уууух.

І всілякі люди підхопили цю зрадоньку.

Військових знецінюють… Цивільні забули про війну… Це все на фоні новин про рекордні донати в червні чи про зростання ВВП в першому кварталі.

Мені навіть трапилось в тік-тоці відео, де чувак від імені Азову питає, чому люди ввечері на Хрещатику стоять і дивляться на танці вуличних артистів, а не на прапорці, що позначають полеглих героїв. “Нема підтримки”.

Відео видалено. Хз чому.

Я не думаю, що ЕФНІ спланована іпсоха кацапів. Скоріше за все, вони просто долучаються до поширення цього меседжу.

І вже несуться відео про те, що “економічний фронт має стати нормальним тилом”.

Знову ж таки, я не засуджую військових, які відчувають зневіру.

Я кажу, що цивільні блогери і медіа підтримують цю зневіру. На фоні новин про рекордні донати в червні чи про зростання ВВП в першому кварталі. Підливають бензини в багаття заради лайків та переглядів;)

Замість діалогу і важливих обговорень — хайп на емоціях.

А що обговорювати?

Але головне не це.

Наша перемога сприймається, як кінець історії. При чому з перших тижнів. Згадайте оте “повернуться хлопці наведуть порядок”.

Сформувалась якась думка, що от буде перемога — і заживемо. Всі наші проблеми вирішаться самі собою. Ніби синдром відкладеного життя у цілої країни.

Більшість цих проблем треба вирішувати вже зараз.

Є військові проблеми.

Наприклад, тік-ток мені постійно підсовує відео, де Аліна Михайлова розповідає, що бойові медики не хочуть рятувати людей, а тільки довезти з передку до госпіталю. Вірогідно, це сильно вирвано із контексту і є просто емоційною частиною дискурсу про переливання крові, та все ж…

Але є і цивільні проблеми.

Наприклад, реабілітація військових. ПТСР — це не проблема, яку нам треба вирішувати після війни. Це вже зараз.

Купа людей без рук чи без ніг — як їх протезувати і працевлаштувати. Це люди, які хочуть заробляти, розвиватись і бути корисними. Їм треба можливості — робочі місця і безпека ведення бізнесу. Їх не можна покласти в “шухляду” до кінця війни. Навіть цікавіше — ветеранам в принципі треба робота. ПТСР буде не у всіх, а жити на щось треба буде всім. Але економічного фронту не існує.

Пандуси, блять:(

Як говорити цивільним з військовими? Як говорити військовим з цивільними? Як підтримувати свого військового? Як дивитись в очі дружині побратима на щиті?

Антикорупція взагалі окрема цікава тема, яка висвітлюється тільки хайпово і на емоціях. От хтось напиздив багато — всьо пропало.

А те, що працюючі антикорупційні органи — це гучні справи, то якось забувають. Бо пиздили завше, а ловити почали тільки зараз. Не кажучи вже про такі дуже складні питання, чи має САП повноваження самостійно подавати запити про активи підозрюваних у корупції за кордоном —  це обговорюється тільки купкою людей, які розібрались. Як і питання запобігання корупції. Що там з декларуванням? Хайпово?

Щоооо?

Зрозумій мене правильно — я не кажу, що ти можеш обговорювати чи не обговорювати.

З ким спить Дантес; чи треба дівчині голити ноги, якщо у хлопця не поголені груди; скільки в тебе має бути дітей, щоб ти міг пиздіти про демографію; якого кольору мають бути соски у дівчини, щоб знайти друзів для покеру…

Прошу.

Я хочу донести дві ідеї.

• Коли тебе будуть виводити на емоції — подумай, чи не поширюєш ти зрадоньку. Чи це емоції, чи факти? Чи можеш розібратись? Маленькая Люда — це абсолютно совкова модель поведінки, не треба так.
• Є набір питань, на які нам треба дати відповідь.

Що за важливі питання?

Не може такого бути, щоб ці питання лишились без відповіді.

Як поляки, за версією Снайдера, обговорили українське питання ще в 81 році. І коли в 89 здобули незалежність, то в них вже була відповідь.

От:

• російська мова
• англійська мова
• російське православ’я
• реабілітація військових
• робота для ветеранів
• модернізація економіки
• контрактна армія
• корупція
• трудова міграція
• безпека бізнесу

Це не виключний перелік, але суспільство мало би це обговорити. Це складно, це дуже складно. Як планувати своє життя замість перегляду тіктоків, але як є. Як є.

Запис Про дискусії спершу з'явиться на theytoldme.