Маніпуляції ч.2. Чорне та біле

Поговоримо, чому ми брешемо. В першу чергу собі.

Одразу скажу, що це цикл статей:

Чорне і біле — це маніпуляція доцільності.

Як це працює

Є чудовий експеримент, як людей змусити на чорне сказати біле.

Якщо коротко, то людей саджали в групу, де треба було по черзі казати, якого кольору куля. Експеримент побудований так, що піддослідний завше відповідав останнім — треба було змусити його збрехати.

Це робили різними способами — наприклад, змушували людину повірити, що решта групи розумні. Типу на всі складні задачі до того вони відповідали дуже швидко (знали відповіді завчасно). Або тримали їх довго в коридорі, щоб вони подружились. Або казали, що йдемо на рекордну сумісність групи…

Ти можеш назвати чорне білим, якщо вважаєш, що це допоможе групі

Там же з’ясували, як зробити, щоб людина мала імунітет до такого.

Подивіться відео, воно охуєнне.

Хоч і російською на каналі Ахметова:(

Але мені хочеться розповісти про інше. Коли треба зманіпулювати, то не треба переконувати людину, що чорне — то біле. Треба тільки переконати, що правильно буде збрехати чи сумніватись.

Тобто маніпуляція полягає в тому, що є правда, а є правильно.

Не треба плутати із засиранням інфопростору.

Оця вся фігня про “всьо не так адназначна” і “я сама дочь ваєннава”. Оте все, що робить Шарій та інфопомийки. Вони закидають нас тоннами версій з однією метою — змусити людей із критичним мисленням сумніватися.

Але то таке і в простому житті. Колишній каже: “Це була помилка. Я просто…” Він дає тобі версію, в яку можна повірити. Потім друзі його можуть ще версій накидати. Потім ще буде версія, що ти сама винувата у зраді. Купа версій, щоб ти визнала, що зрада то не зрада.

Чому працює:

Бо нормальні люди схильні сумніватись.

Ефект Даннінга-Крюґера. Або ефект профана.
Когнітивне упередження, яке полягає в тому, що люди з низькою кваліфікацією роблять помилкові висновки та невдалі рішення, але їхня некомпетентність не дозволяє усвідомити це.
Через це вони зверхні щодо інших, вважають свої здібності вищими за пересічні. Це призводить до того, що менш компетентні завищують свої здібності щодо тих, у кого вони насправді вищі.
Тобто не сумнівають тільки ті, хто не може зрозуміти помилку.

В принципі ми всі помиляємось.

Усвідомити та визнати свої помилки складно. Виправити їх ще важче. Набагато легше відмовчатись чи зробити таємничий вигляд. Набагато легше звинуватити когось іншого, обставини, попередників і так далі. Або довірити своє рішення комусь, хто впевнений у собі.

Натовп завше дохуя впевнений. І коли когось боготворить, і коли когось спалює.

Плюс завше працює механізм свій-чужий. Коли люди розглядають інших людей не з точки зору “правий” чи “неправий”, а з точки зору приналежності до власної групи.

Наприклад, я погано ставлюсь до виборців Зеленського… бо так мені хочеться. Я асоцію їх з ворогами та малоросами. І це треба чітко усвідомлювати, що я покеровуюсь стереотипом. Людина не обов’язково тупа. Її могли обдурити, або вона могла сподіватись на капітуляцію. Всяке може бути.

Та не забуваємо, що ми розбираємо маніпуляцію доцільністю.

Коли хтось “умовно свій” каже, що отак зробити треба, бо так правильно.

• “Давай вкрадемо у Ірки гроші, бо я бачила, як вона до твого хлопця фліртувала”.
• “Попрацюйте місяць без зарплатні, а далі ми візьмемо вас на роботу. Так всі роблять”
• “Треба бойкотувати Danone, бо вони купують рекламу у Пореченкова, який стріляв по українцям в ДНР”

І навіть я маніпулюю тобою таким чином, коли кожного разу згадуючи про маніпуляції Шарія.

Коли я чую: “Я зрадила, бо він постійно на роботі і геть не звертає на мене уваги” хочеться переїбати лопатою. Ти зрадила, бо то твоє рішення. Визнай то і живи далі нормально.

Як боротись

Періодично перевіряй своє “правильно”.

І чи твої дії матимуть результат на оте правильне?

Чи можна, наприклад, випустити фейк про неефективного міністра, щоб його зі скандалом зняли і він не загнав нашу економіку в жопу? Чи можна розповісти хлопцеві про зраду його дівчини, щоб самій стати його дівчиною? Чи допустимо підсипати пургену в каву колезі, яка постійно топить твої гарні ідеї?

Коли тобі скажуть, що треба назвати чорним біле, то чи можна так сказати, якщо вам дадуть по $50.

Я не знаю.

Це дуже складне питання із філософії. Типу є консеквенціалізм, який каже “оцінюй вчинок по його наслідкам”. І є деонтологія, яка каже, що вчинки треба оцінювати окремо — за їхнім змістом. Типу, крадіжка є крадіжкою. Навіть якщо ти крадеш у грабіжника.

Тому й нема однозначної відповіді на те, чи потрібно робити якісь погані речі, якщо є кльова мета.

І тут згадується наша стаття про секс. Де було трохи про те, чи треба лишатись цноти, якщо тебе шантажують, що кинуть. Для мене шантаж вже дзвіночок. Тому для мене неправильно. І ніяка доцільність не переконає.

Та й таке

Інші маніпуляції