Про критичне мислення. ч.1

Я знаю, що є купа книг про це. І є три фільтри Сократа, як приклад, чому філософія це не п’яні брєдні, а доволі прикладна штука. Але я коротко викладу, як я то розумію.

Для чого треба критичне мислення

Якщо максимально просто:

1. Розуміти, чи можна вірити “вхідній” інформації
2. 2. Вміти перевіряти інформацію

Це дві різні задачі, які використовують іноді різні методи. Але і те, і те називають критичним мисленням. А глобально… Правди і брехні не існує. Бувають факти, міркування і ставлення.

• Факт: “Я бачила твого хлопця в ювелірному”.
• Міркування: “Мабуть, купував щось тобі на новий рік”.
• Ставлення: “Такий він в тебе класний”.

Ну, або так “Бачила твого хлопця в ювелірному (факт), може купував щось коханці (міркування), козел такий (ставлення)“. Я прописую терміни в статті, щоб синхронізуватись троха:) Отже, критичне мислення потрібно, щоб виділити факти і правильно їх поставити в міркування, відсікаючи ставлення.

Базові методи, які я використовую

1. Чи можна перевірити інфу загалом

Моя улюблена класика — “дитина в утробі має очікування”. Блять, звідки ви таке взяли? Як ви з’ясували, що там дитина очікувала?

Тобто цей метод — чи взагалі можна з’ясувати те, що людина каже.

Часто це ще й пов’язано з “інтуїтивністю” відповідей. Типу, коли кажуть, що проституція збільшує доходи бюджету. Чому ви так вважаєте? Це приклад якихось схожих на нас країн чи просто ваше уявлення про те, як це працює? Тобто тут ми, по суті, питаємо: “З чого ви таке вирішили”? І людина може почати щось на кшталт: “Це очевидно, як те, що коли йде дощ, то ти намокнеш”. Але ніт. Я в будинку. Я не намокну. Йдіть нахуй.

2. Джерело походження інфи

Хто каже. Люди живуть в бульбашках. І основа цієї бульбашки — це ти. Бо саме твої слова та вчинки визначають твоє оточення. На мою думку.

Я не вірю, що є люди, які щиро вірять в веганство, але при цьому навколо них багато м’ясоїдів. Не тому, що вони не можуть уживатись, а тому що ти тягнешся до тих, в кого така ж думка, як і в тебе. Або почуваєшся дуже нещасно.

Більше того, люди схильні раціоналізовувати свої вчинки (бачиш, Вік, я тебе слухаю).

Наприклад, одна мама вирішує годувати грудьми, а інша — обирає штучне вигодовування. І те, і те — як мінімум рік доволі складної поїботи, хоча і різної. І якщо ці мами сходяться на мамському форумі… Йой. Кожна з піною у роті буде доводити, що її метод абсолютно правильний (хоча так і не буває).

3. Як інформація була перевірена?

О, з проституцією є ще один прикол. Досить часто цитують приклад Лондона чи одного із великих міст, в якому вирішили легалізувати секс-роботу, але тільки в одному районі (чи навіть кварталі)…

І закономірно рівень згвалтувань в районі зріс.

Це ж доказ того, що проституція підвищує рівень згвалтувань, правда?

Але якщо взяти інфу за все місто, без розбивки по районам — рівень не змінився. Тобто, раптом так трапилось, що якщо створити секс-заповідник, то туди стягнеться весь маргінес… Чи ще щось. Чи дані не так порахували. Чи вибірка була не та. Чи період.

Є наукові методи, які дозволяють робити ті чи інші висновки (в першу чергу завдяки критиці академічної спільноти). Але більшість соціології тупо перебріхується ЗМІ.

Як приклад, умовно є дослідження, що після 30 ризик викидню з певної причини стає не 1, а 2 відсотки. Як гадаєш, який заголовок помістять ЗМІ “Народжувати після 30 майже так само безпечно, як і до” чи “Ризик викидню після 30 зростає вдвічі”?

4. Яка інформація має бути навколо

От дивись. В нас вільно можна святкувати різні релігійні свята. І наприклад, 65% відсотків людей святкують Великдень. Чи означає це, що українці вільно обирають святкувати Великдень?

Та ні.

Більшість людей православні (або точніше за опитуванням центру Разумкова в 2019 році 62,3% називали себе православними), тому вони тим чи іншим способом святкують це свято.

Тобто для дискусії взагалі досить часто треба синхронізуватись не просто по фактам, а навіть по базовим уявленням і фактам. Тому вона ніхуя і неможлива між більшістю людей.

5. Занадто узагальнено + особистий приклад

Чи не маніпулює співрозмовник занадто узагальнюючи проблему.

Щось на кшталт “всі собаки галасливі”, бо “в мене в сусіда дві собаки, і вони постійно виють”. Ми підкреслили узагальнення. Бо до них завше виникають запитання. Прям всі собаки? Прям постійно? 24 години на добу? Не сплять, не їдять, не гуляють? Може це не собаки, а сусід з тебе знущається і запис поставив?

Короче, якщо ми бачимо узагальнення, то одразу виникає запитання.

О, і до речі про фільтри Сократа

Нахабно вкраду чужий текст, бо ліниво переписувати. Виділю фільтри жирним.

Одного разу знаменитий грецький філософ Сократ (469-399 рр. до н.е.) зустрів на вулиці знайомого, який спитав:
– Сократ, знаєш, що я тільки що почув про одного з твоїх учнів?
– Стривай. Перш, ніж ти мені щось розповіси, нехай твоя новина пройде через “потрійний фільтр”. Перший фільтр — правдивість. Чи ти абсолютно впевнений, що те, що ти збираєшся мені розповісти, є абсолютною правдою?
– Ні, Сократе, я почув про це від одного знайомого і вирішив…
– Отже, ти точно не знаєш чи то правда. Тоді давай застосуємо другий фільтр — доброчесність. Те, що ти збираєшся мені сказати про мого учня, — це що-небудь хороше?
– Ні, якраз навпаки…
– Отже, ти хочеш мені сказати про нього щось погане, але ти не впевнений, чи правда це. Однак, ти, як і раніше, можеш пройти випробування і повідомити мені цю інформацію, якщо вона пройде через третій фільтр — корисність. Чи принесе мені користь твоє повідомлення?
– Скоріш за все, ні…
– Таким чином, — підвів підсумок Сократ, — якщо ти збираєшся розповісти мені щось негативне, неправдиве і некорисне про мого учня, то навіщо це розповідати взагалі?
– Так, Сократе, як завжди ти абсолютно правий.
Саме тому Сократа вважали великим філософом і дуже поважали. Цікаво, що того дня Сократ так і не дізнався, що його учень Платон переспав з його дружиною Ксантіппою.

—–

Отже най це частина перша. А друга є на патреоні. Якщо такі статті корисні, то ти можеш підтримати цю мою роботу. Дяк