Про 2 культури донатів

Отже, я вважаю, що існує дві культури донатів “треба” і “заслужили”. І в Україні гарно розвинена перша, і поки що так собі — друга.

По-порядку.

Що таке донат?

Це коли група людей дає комусь гроші, не очікуючи прямої винагороди у відповідь.

Якщо одна людина іншій — то це подарунок. Якщо є очікування прямої винагороди — це обмін (купівля товару чи послуги). Донати (або пожертви) зазвичай не передбачають якоїсь прямої вигоди, хоча може бути непряма — коли ти почуваєшся краще через донат чи отримуєш якусь символічну винагороду.

Дві культури донатів?

Так. Мені довелось трохи подумати над назвами, але зрештою вийшло отак:

1. Культура “Треба донат” — трапилась якась подія, і людині треба гроші. Ми скинемось.
2. Культура “Заслужили донат” — людина щось робить, що нам хочеться підтримати гривнею. Ми підтримуємо.

Культура “Треба донат”

Вона в нас дуже поширена. І це навіть не про війну.

Згадайте весілля чи поминки — люди несуть гроші, бо це наша норма в суспільстві. Коли почалась повномасштабна війна, то це вилилось в дві форми:

• кинути заначку на фонд — то як подія трапилась у всієї країни;
• кинути знайомим військослужбовцям на спорядження для війни / кинути родичам загиблих — подія у конкретних людей.

Основа цієї культури — співпереживання, емоція.

Культура “Заслужили донат”

Це в нас якось менш поширено.

Коли можна підтримувати роботу певної людини напряму через пожертви. Наприклад, хтось робить канал про історію чи монтаж електрики — а люди підписуються на регулярні платежі в умовному BuyMeCoffee.

Основа цієї культури — бажання підтримувати те, що подобається.

Вона трохи раціональніша, оскільки підтримка обумовлюється не потребою, а відповідальністю.

Якось так склалось, що це доволі нетипово — і гарні гроші піднімають тільки топи чи онліфанщиці (хоча я хз за OF, складно перевірити). Імхо, в нас традиційно вважається, що будь-який кріейтор має заробляти не творчістю, а іншим способом: через рекламу, мерч, концерти, книги і так далі.

При чому, згадується стендап і караоке на майдані. Коли пускають серед людей умовне відро, в яке можна закинути грошенятка. Але це, як на мене, приклад першої “емоційної” культури, а не культури “відповідальності” — коли ти розумієш, що саме від тебе залежить, чи буде існувати те, що тобі подобається.

І так, дехто дає бонуси людям за підтримку на умовному патреоні — ранній доступ, особливий контент, згадку в відео. Але гадаю, що не це головне.

До чого все це?

Очевидно, що і та, і та культура мають існувати і загалом в жодній нема нічого поганого.

При цьому, оскільки перша доволі розвинена, мені б хотілось, щоб друга теж стала поширеною. Як ідея відповідальності за те, що тобі подобається.

В контексті війни це постійні донати на перевірені фонди чи постійна робота для допомоги армії.

Я не кажу, що тобі треба все покинути, продати квартиру, машину і їсти кашу на воді. Я кажу, що можна спланувати свою підтримку — виділити частину зп, розпланувати перекази, виділити час… Це корисно, оскільки я вважаю, що ми будемо жити в умовах війни ще дуже довго. Треба ставити себе “на рельси”.

Важливо розуміти, що регулярні відповідальні донати не виключають емоційні твіти, сторіз і донати. Це просто дві різні культури. Як культура їсти вуглеводи вранці і культура чітмілів — і те, і те про їжу, але загалом це різні підходи.

Отаке.