Про наративи русні

Російська пропаганда на «наш ринок працює по різному». Хтось, звісно, ще дивиться ростелик, але більшість ні. Тому далі йдуть в хід «агенти» і наративи. І якщо з агентами простіше (Гіркін, Шарій, Макс Назаров чи Невзоров), то наративи працюють цікавіше.

Що таке наратив?

Це велика загальновідома ідея, яку поширює і розділяє багато людей. А точніше певний посил в конкретному контексті. Ніби думка, під яку підтягується фактаж. Тобто це не просто пизданули щось, як я зараз.

Один із прикладів — наратив про братські народи.

В нього вкладено багато історії, лінгвістики, політики, срачів і так далі. Його роками поширювали і закріплювали. Навіть моя бабуся пам’ятає, як в дитинстві розучувала пісню про Расію-сєстрічку.

Або більш молодий наратив — про “где ви билі, кагда 8 лєт бамбілі данбас…”

Це не просто слова — це посил, який масово поширювали і просували його обговорення.

Росіяни використовують три типи наративів:

  • внутрішні — для своїх
  • зовнішні — те, що кажуть росіяни нам і всьому світу
  • приховані — беруть вже існуючі проблеми та острахи українців та розганяють їх, часто під власним соусом.

Отже поточні російські наративи, які я чую:

Наративи від 7 червня 2022 року

1. Люди забули про війну

Ми і самі велись на цей наратив деякий час.

Але це, блять, не має ніякої логіки. В більшості з нас втрати, біженці, військові, волонтери. А ще срані тривоги кожен день. Забули?

Ні, це конкретна хуйня, яка розганяється москалями, щоб дизморалити солдат і волонтерів.

Щоб їм було прикро… Що вони ото стараються, ризикують життям та здоров’ям, а якісь інші люди «забули про війну». Нас буквально тренують кидатись одне на одного за найменших ознак, що комусь зараз не хуйово.

Не треба так.

Якщо хтось п’є каву в Відні — це не значить, що їм добре і все охуєнно. Якщо людина не постить сторіз із збором коштів — це не означає, що вона не донатить чи не збирає. Давайте виходити з того, що всім хуйово, і всі намагаються впоратись.⠀

2. Врятуйте «рандомне місто»

Це дуже схожий наратив. Ніби командування не знає, де пизда. Чи громадськість (в нас же нема пару сервісів, які ледь не в реальному часі постять ситуацію на фронті, угу).

Єдине, для чого це розганяють — тиснути на болючі точки. Щоб емоції шкалили.

Давайте так, у підрозділів є командування і прикріплені волонтери. Вони відповідають за взаємодію і за виконання наказів. Розганяти паніку і розказувати, що куму дружина сказала, що її брат служив з тими, кого зливають в рандомному місті — не треба.

А з прифронтових міст ліпше виїхати.

3. Військомати забирають усіх/мобілізують жінок

«Бажання» служити — доволі комплексна штука. Тут тобі і страх, і різні бонуси, і моральний обов’язок, а також конкретні життєві обставини.

Росіяни досить часто намагаються «бити» по оцьому моральному обов’язку. Коли кажуть, що «салдатіки на фронтє ваюют за рускій язик», «ета всьо палітікі». Коли кажуть, що за хуйню «карають» повісткою.

Розумієш — вони зміщують акцент з того, що це необхідно, на те, що це небажано. І навіть покарання.

Іноді ще й знецінюють жінок. Їх в армії більше 50 тисяч, але часто русня використовує мобілізацію жінок, щоб нагнітати паніку. Серед моїх знайомих, які зараз в армії — всі пішли туди добровільно, і жінки, і чоловіки. Тому мені здається, що люди на передку десь 50 на 50 добровільно-обов’язково. І всі більш-менш розуміють, чому вони там.

4. А що там син Ахметова, служить?⠀

Тут у росіян три мети.

Перша — розхитувати ненависть до багатих, розколоти суспільство. Їм, в принципі, похуй, як розколювати. Бідні-багаті, схід-захід, україномовні-русифіковані, УПЦ-ПЦУ…

Друга — підкреслювати, що ухилитися від служби це добре, адже багаті і впливові це роблять. Про це було вище.

Третя — отримати дані про важливих людей, яких треба вбити чи взяти в полон.

Загалом, ми знаємо, що багато є людей, які зараз поводяться не так, як нам би хотілось… Але ми маємо пам’ятати, що росіяни хочуть від нас якраз ненависті.

І ми маємо право їх ненавидіти.

Росіян.

Бо ненависть то є також і отрута. Яка поїсть нас та знищить душу. Тому для початку давайте менше відволікатися на тих, хто не заважає. А по-друге…

Давайте вже щось любити. І боронити те, що любимо.

Нашу землю, нашу культуру, наші міста і каву. Наших котиків із ЗСУ, МВС та ДСНС, які зараз на передку. Наших волонтерів. Наших…


А що ж робити з цими наративами?

А нічого. Якщо тобі дають морозиво, то ти пробуєш, і береш ще. Якщо тобі пропонують лайно — ти не пробуєш… Бо це ж лайно.

От моя задача — зробити так, щоб було очевидно, навіщо і які ідеї поширюються.

Цьомк

Наративи від 16 березня 2022 року

1. Біженці поводять себе як бидло

= Українці мають ненавидіти один одного. І боятись. Не треба їхати в безпеку, бо там злі западенці чи поляки, яким на вас насрати.

По факту — є всілякі біженці. Хтось встиг зняти квартиру чи хату, і спокійно там живе та працює в інтернеті. Є люди, які втікали із дітьми з-під обстрілів, і тепер не мають нічого. Є ті, хто спокійно ставляться і просто хочуть до родичів в Іспанію, а є ті, хто все втратив і тепер істерить, бо майбутнє пішло по пизді…

Але українцям не насрати на українців. Обігріють, нагодують, поселять. Не завше мегакомфортно, але без допомоги не будете.

2. Захід нас кинув

= Українці мають почуватись зрадженими і боятись вєлікую расію.

По суті — Захід нас не кинув. Захід не хоче влізати у війну своїми військами, але дає нам ресурси. Дохуя грошей, гуманітарка, джавеліни, nlaw, літаки, санкції, вступ до ЄС…

Я не сперечаюсь, можна було більше, але те, що є, вже немало. І ні про яке “кинув” мови йти не може.

3. Сотні тисяч загиблих ні за що

= Українці мають здатись.

По суті — є втрати. І ми знаємо за що — за нашу свободу. Кремлівський карлик вирішив вбивати мирних людей, щоб Україна злякалась і здалась. Але якщо здатись — ще більше буде втрат (історія нас цьому навчила).

Треба дати пизди росії, якщо ми хочемо, щоб ці втрати були не просто так.

4. Та дався нам той Крим

= Українці мають здатись.

По суті — це як попередній пункт. Саме через те, що ми не бились жорстко за Крим, тепер росія і напала. Держава-гопнік — не можна віддати їй щось, щоб вона відчепилась. Поки пизди не отримає — не втямить.

5. Зеленський кожен день бухає там, Порошенко хоче нажитись на війні та інші політичні срачі

= Українці мають зневіритись в своїй владі і в своїх політиках.

По суті — бубочка тримається добре. Всі політсили об’єднані і тримають оборону. Є, звісно, якась хуйня невелика, але то в межах похибки. Ну, і ОПЗЖ пішло по пизді, що не може не радувати.

6. Стільки зброї роздали

Українці мають боятись українців.

Нє, це росіяни мають.

А що буде, коли переможемо — побачимо.

7. Повідомили, що завтра 100500 ДРГ заїдуть в Київ, Харків, Одесу

Українці мають панікувати. І шукати шпигунів. Нікому не можна вірити.

По суті — шпигуни і диверсанти є, але їх не так багато (кажуть, москальське фсб попиляло бюджет).

Єдина мета таких вбросів — це змусити мирне населення панікувати, а ТРО шукати шпигунів. На практиці, на деяких блокпостах створили черги з ніхуя. При чому, якби дійсно перевіряли належним чином — то ок, а так просто черга на пару годин. І таких практичних штук може бути багато.

9. Харків/Одеса/Чернігів/Миколаїв — повністю знищено

= Українці майже програли

По суті — ні, не повністю. Це дуже великі міста, які хоробро обороняються. А також працює наша ППО.

Через картинки і повідомлення може виглядати так, що зараз міста прям розйобані, але це не зовсім так. Я не заперечую воєнні злочини москалів, але… Повідомлення про повністю розйобані міста грають на руку ворогу — деморалізують нас. Як і тих, хто виїхав і тепер дьоргається від кожного повідомлення про обстріли рідного міста, так і тих, хто сидить в укритті і читає, як все жахливо на поверхні.

І кожне повідомлення в соцмережі на кшталт: “Київ, гучно гупає” вже виглядає, ніби місто катають.

Хоча по суті це може бути і наша арта чи ппо. Якщо ви не в обороні — ваша задача бути в укритті чи евакуюватись. Не треба розганяти паніку.

Найгірша ситуація зараз в Маріуполі, але місто грізно обороняється.

Хлопці із ТРО Львова тільки селфі роблять, а справжні герої в лісі 10 діб ночують. А Арестович просто пиздить, поки хлопці воюють

= Українці мають почувати провину, що роблять недостатньо

По суті — героїзм буває різним. І бути на передку (ті ж бригади ТРО), і на блокпостах, і в резерві… І брати участь в інформаційній війні чи працювати касиром в Києві. А ще є герої, які вивезли жінок та дітей з міст чи везуть гуманітарку… Не кажучи вже про жінок, які 17 годин в потягу з двома дітьми до міста лева, а затим ще 11 годин до Польщі. Ну, і не забуваємо про директора пекарні, який не закрився і не втік нахуй, а знаходить борошно, бензин і сили, щоб в людей був хліб.

Якщо хочете мірятись піськами, хто справжній герой — давайте вже після перемоги.


Повторюсь — перед тим як публікувати чи казати якийсь наратив — подумайте, навіщо ви це кажете. Який результат хочете. Кому стане краще.

Наративи від 15 березня 2022 року

Захотілось перекласти декілька популярних наративів:

  1. “Ми за мір” =
    українці мають капітулуювати.
  2. “Ви разжигаітє межнацианальнуйу рознь” =
    ви не маєте права ненавидіти громадян держави, яка бомбить ваші міста.
  3. “Дяді паслалі на смєрть” чи “Ета Путєн ваюєт, а не расііскій народ” =
    ми заперечуємо свою вину, навіть попри свою участь в нападі. Вісім років працює на першому пропагандистському, курче, але то все Путін, ага.
  4. “Братскіє народи” =
    ми всі рускіє. Є кращі руські (великороси) і гірші (малороси)
  5. “Дєті нєвінавати” =
    хочемо, щоб санкції зняли.
  6. “Хдє ви билі, кагда 8 лєт бамбілі данбас” =
    це ви винуваті, що ми на вас напали.

Це короткий список.

Якщо ви чуєте ці наративи (ідеї), то перед вами — агент російської пропаганди. Може і несвідомо. Але нема жодного сенсу продовжувати з ним/нею розмову. Шліть за російським кораблем


В Україні власні наративи.

Від мораторію на критику нашої бубочки до корабля. Якраз за ними ми і впізнаємо своїх. Це важливо

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.