Це слово мені випало вигадати, але мета загалом така – освоїти нову професію за певний час. От поговоримо, що для цього треба зробити.

Дисклеймер: Загалом ця стаття про освіту, але почнемо з понять.

Що таке вміння і досвід?

Вміння (навичка, скіл) — це здатність досягнути позитивного результату.

Наприклад, вміння кататись на велосипеді — це здатність доїхати на велосипеді з рандомної точки А в рандомну точку Б.

Досвід — це виконання певних завдань за допомогою вміння.

Наприклад, проїхати на велосипеді 10км — це досвід.

Вміння здобувається і вдосконалюється через досвід за певних умов. І, вочевидь, у вміння є рівні. Типу, є певна різниця між вмінням їздити на велосипеді у мене і у Тадея Погарача.

А ще зрозуміло, що вміння можуть складати більше вміння. Як вміння проводити наради може складати частину вміння керувати людьми.

Знання – це інформація, яку тобі вдалось засвоїти чи запамʼятати.

Що таке “вчитись”?

Вчитись – це здобувати знання чи досвід, щоб конвертувати у вміння.

Є всілякі фішки, щоб краще засвоювати знання:

При цьому очевидно, що просто знати недостатньо. Ми щось дізнались – треба перевести це у досвід.

Як навчитись – здобути навички?

Ти ще памʼятаєш, що навички – це здатність досягнути позитивного результату?

Для цього нам треба знання і досвід.

Наприклад, якщо ти хочеш стати спеціалістом із запуску реклами в google (таргетологом), то тобі треба не просто знати, що рекламу можна запускати. Тобі треба практичні знання і досвід.

Але тут є хитрість.

Що треба, щоб здобувати “правильний” досвід?

Всі ці умови мають бути одночасно:

1. Численні спроби зі зворотнім звʼязком.
   Зрозуміло, що треба багато пробувати. Тут найцікавіша частина “зворотній звʼязок”. Як його нема, то ти не здобуваєш досвід.
   Щоб натренувати вміння кидати мʼяч в кошик, тобі треба розуміти, чи ти влучаєш в кошик. Щоб натренувати вміння писати листи, тобі треба статистика email-кампанії. Щоб запамʼятати, де та Панама, тобі треба щоб тебе поправляли, якщо ти вказуєш неправильно. Неможливо здобути експертизу, якщо ти не слідкуєш за результатом.
   Наприклад, рекрутери шукають людей. Успіх для них мав би бути успішна робота людини, яку вони найняли. Але мені ще не зустрічались рекрутери, які би через рік перевіряли, як людина справляється з обовʼязками.
2. Закономірне середовище.
   Шахи, java script, реклама в гугл – це більш менш закономірні штуки. Кінь ходе ось так, змінні задаються певним чином, кнопки роблять те, що мають робити, а статистика відображає цифри успішності кампанії.
   А лотерея – ні.
   Ти можеш робити скільки завгодно спроб, отримувати скільки завгодно результатів, але якщо результат не закономірний, то ти не отримуєш досвід (ну, крім досвіду, як просадити трохи грошей). Якщо лотерея зламана, до речі, і ти знаходиш закономірність, то очевидно можеш стати експертом
   Тобто, тобі потрібно визначити ті правила, за якими ти будеш вчитись.
   Наприклад, на одному іспиті важливо правильно відповісти на питання, а на іншому – подобатись тій людині, яка приймає.
3. Вчасний фідбек.
   Це як у нашій ситуації з рекрутерами – фідбек може бути настільки відкладеним, що його важко відслідковувати.
   Приклад з моєї роботи – SEO. Треба пів року їбатись з ключами, статтями, лінкбілдінгом. І якщо ти все зробиш правильно, то буде тобі щастя. А як щось неправильно, то щастя не буде.
   Якщо результат непомітний одразу – треба постаратись побудувати процес так, щоб таки збирати фідбек. У випадку з SEO ти бачиш статті, які стали залітати на топові позиції. Можна підняти задачки і подивитись, як ці статті писались. Головне – не забивати на фідбек, тому що не отримуєш його одразу.
4. Тренуватись на межі своїх можливостей.
   Припустимо, ми зробили все наведене вище.
   Моя колега пише по 2 листи клієнтам на день та відслідковує кожен день статистику. Вона тепер експерт?
   Не зовсім. Одноманітний досвід в закономірному середовищі швидко стає рутиною. Якщо моя колега не почне ускладнювати собі задачу, то вона просто навчиться швидко робити ці 2 листи, і все (що, до речі, непогано – треба жити життя).
   Як тільки ти досягаєш певного рівня, далі ти вже здобуваєш критично мало досвіду.
   В гарних іграх це знають – після вивчення однієї механіки, гра змушує тебе вивчати більше механік, щоб досягати успіху. Та ж цива на початку – просто будуй ферми і шахти, воюй з варварами. В кінці – релігія, туризм, дипломатія, шпигуни, космічна гонка.

Блін, в мене виходить величезний вступ

Що таке самоосвіта?

Це здатність навчатись самостійно в двох аспектах:

• вчитись окремо від закладів освіти.
• самостійно покращувати свої навички.

При цьому ми знаємо, що в інтернеті інфи дофіга. Мені здається, що здобути знання – це не проблема. Проблема – дисциплінувати себе достатньо, щоб отримати правильний досвід. І мені здається, що це неможливо, але…

Зараз покажу на прикладах, коли ми будемо розбирати “інструменти самоосвіти”

1. Книги
2. Курси
3. Вебінари, подкасти
4. Стажування та волонтерство
5. ChatGPT та інші AI
6. Менторство
7. Клуби та марафони
8. Челенджи та саморефлексія
9. Пет-проект

Отже, уявімо, що мета – стати кваруперкою за рік. Що ти будеш робити.

Книги

Ти загуглиш топ книг для кваруперок і зайдеш в книгарню, глянути, що на полицях. Затим прочитаєш їх.

Плюси:

• люди, які писали книгу, подумали хоч троха
• структурована інформація (зазвичай)
• зручно засвоювати (імхо)

Мінуси:

• книги довго роблять – знання могли застаріти
• знань багато (чим більше в тебе досвіду, і чим краще книга, тим більше)
• не можна перепитати чи уточнити
• нуль практики – часто нема ні стимулу, ні способу впровадження

Тому книги часто використовують як додаток до навчання.

Курси

Ти гуглиш курси для кваруперок.

Тут починаються проблеми, бо хз, кому довіритись. Тому ти скоріше за все будеш обирати за якістю посадкової сторінки, рекомендацій та авторитету авторів курсу. Адекватні люди дають “пробніки”, що маркетингово називаєть tripwire.

Tripwire – це недорогий продукт (наприклад, чек-лист, міні-курс, eBook), який продається за символічну суму, щоб перевести людину з “простого підписника” в покупця. Після цього їй пропонують дорожчі продукти. В нормального курсу завше є щось корисне, що можна недорого спробувати.

Плюси:

• експерт
• зворотній звʼязок
• дисципліна – контролюють домашки
• дисципліна групова

Мінуси

• дуже важко створити реальну робочу задачу.

Вебінари та подкасти

Ти можеш також побачити рекламу чи прямо загуглити “вебінар як стати кваруперкою” або “міфи про кваруперок”.

Вебінари – це занурення у чужий досвід. Для мене це завше було проблемою, бо:

• якщо в мене нема власного досвіду, то чужий досвід мені (особисто) не допомагає
• якщо в мене є власний досвід, то треба якось чужий досвід вписати в свою систему уявлень. А це не завше швидко і безболісно. Іноді можна пару місяців просадити, щоб впевнитись, що ти робиш правильно. Хоча можеш і помилятись.

Загалом, це більше розвага або спроба дивитись на “ринок”. Що теж корисно.

Стажування та волонтерство

Ти гуглиш вакансії для початківців-кваруперок.

Досить часто в компанії є прості задачі, які залюбки скинуть на дешеву робочу силу. Якщо в тебе є час та ресурси, то це ідеальний шанс зануритись в роботу.

Але є два нюанси:

• компанії можуть не знати, що ти їм треба. Тому випиваєш хороброї води – і пишеш сам/a
• стажування в крутих компаніях придумали, як фільтр від бідняків:) Жартую, але суть приблизно в тому, що якщо тобі нема за що їсти, то дешеве стажування – погана ідея. Тому так важливо мати повноцінні сімʼї, коли можуть підтримати батьки чи патрнер/ка. Коли ти можеш витратити пів року чи рік на здобуття навичок – це робить тебе геть іншою вільною людиною.

ChatGPT та інші AI

Це працює в двох випадках:

1. Просиш чатGPT згенерувати тобі задачку. Потім най перевіряє.
2. В тебе є задачка, питаєш, як вирішити, і просиш розжувати, чому так.

Я так SQL знаю наприклад. Тобто я вмію писати sql-запити, бо мені треба було по роботі – для цього було прочитано один посібник і постійні запитання до chatGPT. Відтак я можу зараз самостійно писати всі запити. Або можу дати команду AI створити мені запит:)

Менторство

Імхо, це не форма самоосвіти, але най.

Ти знаходиш людину, яка має успішний досвід кваруперства і приходиш до неї щотижня, питаєш про стратегії і тактики виконання задачі.

Ментор – це не коуч, який дає тобі задачки чи дисциплінує. Ментор – це людина, яка має досвід, і ти можеш отримати кваліфіковану пораду (в ідеалі).

Клуби та марафони

Якщо ти хочеш освоїти професію, то тобі цікаве комʼюніті – тобто спільнота людей, які займаються цією справою. Фейсбук-групи, тг-канали і чати, інстаграм- чи твіттер-спільноти. Пошукай.

Але комʼюніті живе своїм життям – обговорюються ті теми, які цікаві чи трендові + срачі.

Тобто тебе занурюють в чужий досвід, але без авторитету експерта. Може таке трапитись, що ти не професію набуваєш, а починаєш ненавидіти замовників або якусь лідерку думок, бо їх регулярно поливають брудом. Таке життя.

Альтернатива – марафон. Коли експерт запускає серію завдань, які треба виконувати щодня. Це може бути доволі дисциплінуюча штука.

Челенджі та саморефлексія

Ти можеш самостійно собі поставити собі ціль. Наприклад, виконувати певне завдання кожен день. Якщо це відповідає тим умовам здобуття правильного досвіду, які ми описували вище – це норм.

Проте часто проблема – ти не знаєш, що це мають бути за завдання.

На курсах зазвичай є певна програма, яку люди структурують, щоб досягнути якогось поступового прогресу. Але це роблять досвідчені люди. А самостійні челенджі зазвичай працюють, якщо тобі треба виконувати однотипні дії, поступово підвищуючи рівень навантаження. Наприклад, челендж присідати чи писати по 10 сторінок роману щодня.

Пет-проект

Заведи собі пет-проект.

Будь-яка робота має на меті отримання прибутку. То чому б не завести собі мінімальний бізнес в твоїй ніші.

Якщо ти розробник ти можеш зробити якийсь продукт, якщо маркетолог – простий магазин, smm – вести акаунт про щось, хоч про рожеві ґудзики.

Весь ttm – це мій pet-проект, який дає мені досвід в веденні інсти, тг, тредсу, аналітиці, запуску реклами, створення сайтів, блогів та лендингів. Величезна частина моїх ecommerce знань завʼязана на магазин нашого мерчу. А ще йобані податки… Одного разу до мене прийшов Тарас, який займається розробкою мобільних апчиків – і це стало ще і його пет-проектом, де він створив віджет ттм для ios та android.

В принципі, ми в theytoldme відкриті для ідей.

Так от, я розумію, що пет-проєкт – це складно, якщо ти ніц не шариш. Але це дає тобі саме той досвід який треба. Фідбек просто скажений

Можна навіть прямо запитати у chatGPT ідеї для пет-проєкту твого рівня.

Плюси:

• досвіду як масла – дохуя
• може приносити тобі гроші чи авторитет

Мінуси:

• досвіду дохуя, не весь тобі треба. Мені було б норм без знання про податки.
• забирає час, якщо зʼявляються реальні користувачі

Замість висновків

Традиційно – не кажу, що правильно. Кажу про можливості.

Мені випало змінити професію раз в житті – тому мій рівень експертизи в “зміні професії” дещо замалий. Але можу сказати, що більшість того, що я знаю, здобуто з курсів, книг, пет-проектів та інших форм самоосвіти. Бо моя робота завше була мені цікавою. І мені завше було важливо пробувати щось нове.

Дякую, що читаєш. За рефлексію в коментах подякую

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про самоосвіту за 6 хв спершу з'явиться на theytoldme.

Що по податках

За працівника податки сплачує роботодавець (за це його називають податковим агентом).

Роботодавець платить за працівника:

1. 18% податок на дохід фізичних осіб (ПДФО)
2. 1.5% військовий збір

Роботодавець платить від себе:

1. 22% єдиний соціальний внесок (ЄСВ) за працівника.

Через це є три (насправді 4) цифри. Припустимо, що офіційна зп 10 тис грн.

• Грязна ЗП — 10 000.
  Це та сума, від якої все рахується, і це офіційна ЗП.
• Чиста ЗП — 8 050.
  Бо чиста = грязна – ПДФО – військовий збір.
  Тобто, 10 000 – 1 800 – 150 = 8 050.
  Це та сума, яку працівник отримає на руки.
• Роботодавець плате — 12 200.
  З них на руки людині 8 050, а податків, зборів і внесків 1 800 + 150 + 2 200 = 4 150.
  Це 34%.
• Роботодавець витрачає ще більше.
  Aдже купує стіл, офіс, комп, чай, платить комісії, щоб зп падала на картку…

І дехто каже, що податків працівник плате 19.5%, хоча тепер ти бачиш, що з 12.2к виділених на працівника роботодавець віддає 4.15k, що, ще раз підкреслю — 34%.

В нормальних обставинає може бути оптимізація ЗП, коли витрати працівника по суті переносяться на роботодавця. Наприклад, оренда квартири, зв’язку, транспорту. В трудовому договорі прописано, що роботодавець орендує робітнику квартиру з певними умовами. Тоді компанія від свого імені знімає житло, уявимо за 5к, записує це в витрати собі, а працівнику платить офіційну зп 5к. По суті, людина отримує ті ж 5+5=10, але податків платять менше. Нормальний роботодавець при цьому віддасть якусь частину як премію, якщо працівник погодився на оптимізацію.

Upd: Як слушно додали в коментарях — оця оренда не має розглядатись, як додаткове благо. Тому частіше за все це щось, що можна визначити як “для роботи” — проживання в квартирі при релокейті, зв’язок, транспортні витрати.

Також, в нас поширена практика — зп в конверті. Коли працівник отримує мінімалку офіційно, а решту зп в конверті. Це прикриває дупу роботодавця, бо під час перевірки ніхто не скаже — а чого це у вас тут тусить оця чувіха. І це ухилення від оподаткування.

І це всі податки?

Ні. По суті ми платимо ще купу податків. Від ПДВ і акцизів до всяких зборів і податків на землю. Якщо цікаво — стукни мені в інсту, я розпишу.

Тепер, коли ти знаєш це все, перейдемо до частини, чому працювати на роботодавця як ФОП — це ухилення від податків.

ФОП як ухилення

ФОП — фізична особа – підприємець.

Коли говорять про зп, то найчастіше мова йде про ФОП 3 групи, де в нормальних умовах платять 5% податку від усієї суми, яка зайде на рахунок.

Якщо це справжній підприємець, скажемо дизайнер-фрілансер, то тут все спрацьовує чесно. Клієнт плате йому 100 баксів, дизайнер покриває свої витрати (ПО, комп, коворкінг, каву). Держава, в принципі, на це розраховує — 5%, це доволі багато, якщо всі витрати несе підприємець. Найпростіше це пояснити на магазині. Магазин купує іграшки за 100 000 грн, продає за 120 000. Заробляє, по суті 20 000 грн, але заплатити податок треба з виручки, тобто з 120 000. І тоді це по суті не 5%. 120 000 *5% = 6 000 грн. 6/20 = 30%. Це завше інший відсоток, але все ж… Я думаю, що логіку ви зрозуміли. Підприємець віддає доволі багато із того, що має отримати на руки. А не дай боже там ще працівники є…

Якщо ж так платять зп через ФОП, то по суті всі витрати несе роботодавець. Працівник просто отримує свої 10k, роботодавець плате бухгалтеру, яка від імені працівника платить 500 грн податків (офіційно на ФОП переказують 10 527 грн, щоб -5% було 10к). Всьо.

Upd: Як слушно додали в коментарях — є загальна і спрощена система оподаткування. ФОП 3 групи на єдиному податку (спрощена) теж може платити ЄСВ в розмірі 22% від мінімалки. 5 вересня 2023 року — це близько 1.5 тисячі гривень, однак під час війни це необов’язково. І раніше теж пам’ятаю, що можна було обирати, чи платити ЄСВ за себе. Короче, прикол в тому, щоб у бухгалтерів була робота і постійна тривога.

У працівника гроші відмито. Компанія теж менше заплатила.

Зрозуміло, що це працює від якоїсь суми. Але 5 і 34%… Бачиш різницю?

Моя задача не сказати, чи це правильно чи ні. Я просто хочу розповісти, що отак це працює. А кожен далі самостійно думає.

Отаке.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Скільки податків платить працівник спершу з'явиться на theytoldme.

Де мені здається, що я йду назустріч людям, а вони, як на мене, поводятся дивно.

Ми завше кажемо, що систему показує реакція на помилку. Доволі часто люди помиляються, але є ті, хто помилки визнає і виправляє, а є ті, хто ото тойво.

Іноді диво трапляється, і деякі бренди реагують на свої помилки. В мене так було. Одні чуваки вибачились, позначили автора і саме вони зараз друкують частину наших торб. Не знаю, чи продали би вони більше, ніж зробили нам. Але здається, що навряд.

Отже…

VRM спиздили наш принт

Оцей:

Далі люди почали їм писати, що принт авторський.

Далі вони мені написали, що люди їм написали:) І що надрукували вони то за запитом клієнта, але згодом дізнались, що ми є власником.

Далі ми запропонували оце:

Тобто:

1. Позначити автора.
2. Колаба на користь ЗСУ.

Окремо хочу підкреслити, що маю на увазі — з кожної “свинособачої” футболки.

У відповідь отримали — та ми би з радістю, але ми не знаєм, згідно якого закону. От якби знати по якому закону, то ми б з радістю, але не знаємо, тому нічого платити не будемо:)

Я не буду публікувати відповіді директора VRM без їх згоди. Якщо VRM якось відреагує і скаже, що посил їхніх відповідей був не такий і я можу їх опублікувати… З радістю додам в цю статтю.

Далі я кажу отаке:

Отримую відповідь в форматі “в нас правова держава, всі мають жити по закону, пакажітє бамажку, закон, законодавство, ви не по закону живете, закон… Закон”.

Пост, до речі, видалили.

Те, що мені ліниво, не означає, що в мене нема диплому юриста:)

Взагалі, коли кажуть “ми в правовій державі” — скоріше за все людина не розуміє, про що говорить. І просто каже якусь хуйню. Юристи, крім якихось дуже пафосних нагод, так не кажуть. Юристи кажуть: “Згідно з пунктом тим тої статті того нормативного акту /цитують статтю/. А згідно з тим пунктом тої статті того акту /цитують статтю/. Відповідно /трактують статтю/.

То що ж по закону?

Одразу скажу, що ця стаття виходить тільки зараз — бо мені банально ліниво було писати цю частину.

Але кількість людей, які не знають, що ж там як — зайобує. Це пересилює мою лінь:)

Отже, авторське право регулюється отаким:

• Бернська конвенція
• Конституція
• Закон України про авторське право і суміжні права
• Ще всякі менш важливі законодавчі акти.

Закрема ч. 2. ст. 11 ЗУ про АП і СП каже: “Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей”.

Та ж 11 стаття визначає: “5. Суб’єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах”.

“Може” бачиш?

Може реєструвати, а може не реєструвати.

Тут ще цікава різниця між авторським правом та торговою маркою чи патентом, які реєструвати таки обов’язково. Але це вже інша ситуація.

Але конкретно в нашому випадку — йдеться про футболку, яка була давно опублікована на сайті, в інсті та телеграмі. Яка розліталась каналами. Звісно, друкарня скоріше за все не знала, що це наша футболка. Але… Камон, нарід, хтось вірить, що випадково трапилось наступні три речі:

1. Той же стиль “Спочатку фраза великими літерами, потім продовження маленькими”
2. Напис зліва на грудях
3. Чорні літери на білій футболці

Кожен із цих трьох фактів сам по собі — випадковість. Всі три? Не вірю, що не в нас запозичили:) Випадково, та все ж.

То що робити в такому випадку?

Взагалі, правильний порядок дій:

1. досудова претензія
2. суд
3. можна додатково зареєструвати права, щоб кожного разу в суді не доводити, що це належить тобі.

Але…

Чому судяться рідко?

Судитись є сенс за гроші. Для цього гроші треба порахувати:)

Найпростіше це зробити з музикою і фільмами. Оскільки є гроші від переглядів на різних платформах, то в тій же Америці досить часто судяться за хіти. Доводиш, що популярний виконавець знав і взяв у тебе щось — отримуєш мульйони + автоматично отримуєш мульйони далі за виконання цієї пісні.

Але це треба, щоб об’єкт авторського права дійсно приносив мільйони.

А таке рідко буває.

І ще складніше довести. VRM цілком може сказати: “Ну, ми їх продали 10 штук”. І шо тоді:)

В ЗУ про АП є відповідь, до речі:

П. г ч.2 ст. 52 вказує, що суд може прийняти рішення про “виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення – як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу”.

Тобто, якщо в тебе є плата за використання твого твору — то суд може призначити дві чи три цих плати, як компенсацію.

Очевидно, що для мене це була б купа нервів заради пари тисяч гривень, хоча весело. Колись ми їбанемось, і комусь таки претензію напишемо. Чисто по приколу:)

То що я хочу?

Та, власне, я ж пишу, що мені хотілось від VRM: “Я не хочу видалення постів чи грошей — я прошу визнати моє авторство і пропоную кльову репутаційну штуку”. Імхо, кльову.

Очевидно, для VRM ця історія з підтримкою армії — недостатньо кльова:)

Ну, що ж:)

Вони свій вибір зробили.

Вас же я закликаю:

• Знати, що авторське право виникає з моменту створення твору, а не реєстрації.
• Не прикриватись законом — автор завше має право, як мінімум, на згадку (хто краде звук в ТТ — це прям дуже ницо). А також він чи вона мають право заборонити використовувати твір. Чи гроші.
• Якщо бачите, що хтось використовує щось чуже — напишіть в коментах, чиє це:) Це не тільки мене стосується:) Це добре бо:
  1. Автору приємно, що в неї/нього є лояльна і адекватна аудиторія
  2. Це все ж яке не яке, а промо автора
  3. Люди, що вкрали, не зможуть сказати, що вони не знали:)

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про авторське право. Знову спершу з'явиться на theytoldme.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про прокрастинацію спершу з'явиться на theytoldme.

Вважаю, що все починається на “фізичному рівні”. Це означає, що робота і особисте має бути окремо:

1. в одному місці працюєш, в іншому відпочиваєш.
2. один канал зв’язку для роботи, інший для особистого.
3. одні соцмережі для роботи, інші для особистого.

По порядку…

Що по столам?

Вважаю, що треба привчати себе — отут я працюю, отут відпочиваю. І раніше з цим було мало проблем. Є офіс, де ти працюєш під пильним наглядом колег, є домця, де лежиш на дивані під котом.

Але карантин все змінив.

І для декого (мене) дуже складно стало працювати на дивані під котом.

Тому розділи свій простір – отут я валяюсь і деградую. Отут роблю роботу. Варіантів два:

1. Обладнати робоче місце і не сідати за нього, коли відпочиваєш.
2. Працювати в кафешках. Не айс, але іноді працює.

Для мене варіант №1 краще, але офіс ще краще, тому мені вдалось повернутись. Для тебе – хз, як краще. Пробуй.

Тобі куди писати? І по роботі о_О?

Тобі колись начальник писав об 11 ночі з приводу якоїсь хуйні?

Я вважаю, що це не бос-мудак, а бос, який не вибудував нормальну схему роботи. В ідеалі в тебе має бути окремий робочий канал зв’язку, на який ти не відповідаєш, якщо не працюєш. Бо бос може працювати, коли хоче, як і інші колеги. Але побачити ти це маєш тоді, коли починаєш свій робочий день.

Таким окремим каналом може бути що завгодно. Пошта, телеграм, сервіс для завдань.

І якщо на роботі не хочуть це зробити для тебе, то робимо самостійно.

У мене як (від найпростішого до найскладнішого):

По-перше, в telegram все розбито по вкладкам. Окремо основна робота, окремо ttm, окремо всілякі теревені і окремо пабліки з маркетингу.

По-друге, окремі аки в телеграм. Це нескладно.

Можна купити сімку за 25-75 грн і підключити для неї ак. Найдешевші пакети у віртуальних операторів. Я купую у Сільпо, в них свій оператор на базі МТС. Язь чи якось так. Мені пох, бо мені треба тільки отримати смску. Головне не пройобувати і поповнювати цей номер від 5 грн раз в 3 місяці. Менше ніззя, бо заблокують і треба буде відновлювати.

Якщо ж треба прям говорити – дві сімки або гугли, чи в тебе є eSIM в телефоні.

В iPhone eSIM є з XR. В Pixel з 4-ого. В Samsung з S20. Тобто навіть якщо телефон не позиціонується як з двома сімками – він все ж з двома сімками. Зокрема будь-який актуальний iPhone працює з однією фізичною, і однією eSIM. Там геть трохи треба поїбатись – мені коштувала 150 грн і хвилин 15 часу.

По-третє, різні пошти.

Тобі треба мати на gmail дві пошти. Особисту і робочу. Най це буде щось типу olya.rachok@gmail.com і olkahuyolka@gmail.com. Це допоможе тобі сортувати робоче і особисте.

До речі, гугл я рекомендую не просто так.

Для гугла нема різниці між olya.rachok@gmail.com та o.lyarachok@gmail.com чи olyarachok+spam@gmail.com. Тобто точки і все, що після плюса, не має значення. Це дозволить тобі сортувати спам. Просто став точку не там, де зазвичай чи дописуй назву сайту реєстрації через +.

Наприклад, регаєшся на hotline на olyaracho.k+hotline@gmail.com.

Короче, це дає тобі шанс, що на роботі тебе не будуть відволікати повідомлення з Аліку, а на відпочинку не будуть писати по роботі.

Інста? Fb? Twi?

Бандера прийде і наведе порядок в тебе в твіттері? Чи так і будемо нюдси впереміш з роботою?

Це штука, яку я не виконую, бо мені не цікаво постити в особистих соцмережах. Геть не відчуваю потребу ділитись, з ким я сплю і де подорожую. Іноді ділюсь в ttm, але всі мої колишні та однокласники і так знають, що ніц гарного з мене не буде.

Але все ж раджу рознести, де ти працюєш, а де споживаєш особистий контент.

Типу я люблю Гаррі Поттера і стратегії на виживання. То підпишусь на блогерів з цього приводу в твіттері. А от по роботі буду читати людей в інсті.

Але як сказати, що ти не раб?

Є два типи роботодавців. Одні розуміють, що ти не раб, інші не розуміють.

Я не буду зараз гнути пальці, і казати, що на повідомлення боса в 11 годин вечора не реагую. Хоча іноді не реагую:)

Суть така — на будь-яке запитання ти можеш сказати, коли ти це зробиш. Тебе питають за якісь матеріали? “Завтра вранці гляну”. Хочуть макет? “Окей, завтра була термінова задача, але з 11 займусь”. Вийдеш завтра на зміну замість Олі? “Ой, не можу, в мене вже є плани, які не можу перенести”.

Але…

Важливо привчити, що в тебе є особисте життя.

1. Казати, коли можеш зробити
   В тебе ж ніц не відвалиться запитати: “А це можна зробити завтра с 10 по 12?”.
2. Просити ставити задачі
   Якщо у вас є апчик для задач, то треба привчати шефа записувати туди усі деталі.
3. Не жертвувати планами
   Вибачте, але я вже записалась до дантиста на завтра.
4. Виключатись після роботи
   Коли ти підприємець, то ти не можеш собі це дозволити. Але найманий працівник може не думати про роботу поза роботою:)
5. Дзвінки для екстренних
   Почніть розмову з фрази “Щось термінове?” Мурк.
6. Мати особисте життя
   Якщо ти лізеш на гору чи стрибаєш із катамарану — ну, не вийде приділяти час роботі.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про work and life баланс спершу з'явиться на theytoldme.

Але спочатку відповім на запитання, чому оренда, а не “вазьмі іпатєку, і уже чєрєз шесть лєт свойо жільйо”. На це є головна причина — ця стаття для студентів або людей одразу після універу. Це означає:

1. ЗП поки не дозволяє віддавати достатньо грошей на іпотеку.
2. Ти не дуже розумієш, скільки грошей будеш заробляти і ким.
3. Більшість неодружені, а влізати в іпотеку без сім’ї я вважаю передчасним.
4. Може тобі нахуй не треба житло. Нахіба прив’язувати себе до якогось міста.

Розібрались? Поїхали далі.

Крок 1. Знайомства

Перш за все попитай знайомих.

Люди схильні кудись вічно переїжджати і може таке трапитись, що хтось шукає співмешканців чи з’їжджає. В нас було таке, що ми почали шукати житло, а колега переїжджав – порадив нас господині і ми заселились день в день.

Якщо вчишся, то дошка оголошень в універі.

Власне, це шанс якраз поселитись із кимось, хто хоч трохи близький по духу.

Крок 2. Запости в fb та інсту

Інста і фб не тільки для дуп і відпусток. Напиши про те, що шукаєш квартиру в соцмережі — свої та спільнот на роботі та в універі.

Це дієвий спосіб.

Раніше можна було в пару кліків зробити інфографіку в одному сервісі, але його закрили. Тому зараз доведеться зайти в Crello чи Canva, знайти якесь оголошення і переробити його.

Пишеш:

• Хто ти і де вчишся (працюєш)
• Який варіант шукаєш (кімнату, квартиру)
• Де саме
• Тварини, діти, шкідливі звички

Варіанти першого житла

1. Квартира
   Як на мене, дорого, якщо на одну людину, але дивись по своєму бюджету.
   Більшість людей просто не мають досить грошей, щоб жити самостійно і стільки нервів, щоб жити в гуртожитку.
2. Кімната з співмешканцями — це бюджетний варіант.
   Коли ти живеш з такими ж довбограями як і ти. Ключове – такими ж. Якщо у вас різні погляди на прибирання і секс з чужими партнерами – ніц не вийде.
   Також не вийде, якщо ти шукаєш житло, а співмешакнці – кого б трахнути. Ймовірний, але паторочний сценарій.
3. Кімната у «хазяйки», коли власниця житла живе в тій же квартирі.
   Особисто в мене був такий досвід. Бабця іноді годувала мене і дуже дивно прала мій одяг (типу за компанію). Із недоліків навіть не те, що не можна по дому голяка ходити… Не можна розкидати всюди свої шкарпетки, бухати і трахатись. І чомусь це якраз і хочеш робити.
4. Гуртожиток це те, що дає універ.
   В принципі норм, бо навколо студенти. З іншого боку — паскудно, бо навколо студенти.
5. Колівінг це типу сучасний гуртожиток, який функціонує за принципом спільноти.
   Ну, тобто тобі не треба жити з людиною, яку тобі обере коменда.
6. Хлоп чи дівка з квартирою
   Хто я, щоб тебе засуджувати.

Крок 3. Заходиш на сайти

Flatfly, OLX, dom.ria і так далі (або в тіндер, якщо твій варіант п.6). Нема якогось одного сервісу, де тільки охуєнні варіанти. Багато квартир є одразу на всіх сервісах. Багато варіантів нема ніде:(

Сервіси мають фільтри — район, метро (для Києва), варіанти (крім колівінгів). Колівінги треба шукати прямим запитом в гуглі чи в інсті.

Скільки має коштувати квартира?

Я не скажу конкретну суму, бо вони залежать від міста, району, твоїх забаганок.

Що тобі точно треба зробити, витратити півгодини, щоб полазити по сайтам і почати бачити порядок цін. Ну, це не дуже складно. Постав перед собою задачу зрозуміти, скільки що коштує, а не обрати квартиру — і вивчи ринок.

Крок 4. Ріелтори

Скорше за все тобі не вдасться вийти на власника квартири. Тому матимеш справу з ріелторами.

Особисто я вважаю, що ріелтори це відумерла професія. Вона повністю вбита сайтами пошуку і жодних переваг у ріелтора нема. Тільки виїбони і хитрожопість. Але в них інша точка зору. Тому тобі доведеться з ними зіштовхнутись.

Пам’ятай, що вони ніколи не на твоїй стороні.

Їхня задача заробити на тобі, показавши найменшу кількість квартир. Вони ні за що не відповідають і ніяк тобі не допомагають. Тому одразу приготуйся подивитись 5 квартир і почути: “цю квартиру вже сьогодні подивились 4 пари. І хочуть дати завдаток”.

Або показують квартири так: дорога, паскудна, посередня. Щоб тобі захотілось першу чи третю:)

Я хз, що робити в цьому випадку.

Ніколи-ніколи-ніколи не віддавай гроші, поки тобі не показали квартиру.

Є дуже популярна схема шахрайства. Тобі ніби здають дешево квартиру за договором, обіцяють забрати на вокзалі і довезти до неї. По факту – тебе морозять по телефону і зрештою ніхто нікуди не везе. А коли ти кажеш, що в тебе ж договір (БАМАЖКА), то з’ясовується, що це договір на інформаційні послуги. Типу вони тільки вказують тобі, які квартири здаються.

І мєнти розводять руками:)

Airbnb та booking бере гроші одразу, тому іноземців легко обдурити. Але тобі варто знати, що в довгострокову оренду у нас здає зазвичай власник, і гроші віддають під час підписання договору.

Головне правило — ніхто вам дешевше ринку здавати не буде.

Крок 5. Огляд

Головне — ти бачиш квартиру в певний час (в обід або після роботи) і не в умовах експлуатації. Тому треба про це запитати:

• Що з сусідами?
• Що з шумом? Чи вночі не працює яке кафе поруч
• Що з водою, гарячою водою? Куди писати-дзвонити, якщо прорве?
• Чи працює плита, духовка, пралка…
• Що з опаленням?
• Які меблі лишають?

Тут без наїздів. Просто розпитуйте.

Приготуйся, що і тебе будуть оглядати. Я не знаю, як переконати своїм виглядом, що ви не роз’їбете хату. Якщо хто знає, то напишіть мені в директ. Мені здається, що двом бородатим татуйованим геям з 3 доберманами і 4 мейкунами буде складніше знайти квартиру, але нічого про це не знаю.

Крок 6. Оплата

В мене була схема з ріелтором:

1. оплата за місяць.
2. оплата за другий місяць як гарантія, що ми не втечемо і не роз’їбемо все.
3. оплата ріелтору – 50% оплати за місяць.

Може це і хуйовий варіант, але так було.

Також в мене була одна квартира, де власниця жила в Франику і ми кидали їй гроші на картку. Але для мене комфортніший варіант, коли власник житла раз на місяць за домовленістю приходить і забирає гроші — так він чи вона бачить, що ми не роз’їбали квартиру.

Крок 8. Оформлення

Бажано отримати хоч якийсь папірець. Тобі треба подивитись паспорт і документи на квартиру. Це або договір купівлі-продажу, або дарування. Така синя бамажка а4 зазвичай з печаткою нотаріуса.

Якщо дуже заморочитись, то можна зайти на сайт державного реєстру речових прав на нерухоме майно, взяти свій електронний підпис в приватбанку і заплатити грошенят за інформаційну довідку. Але права до 2013 року там не внесені, тому якщо там ніц нема, то це ще не пиздець.

Круто, якщо договір буде з описом майна. Але якщо власник робить опис, то мене це лякає — схоже будуть дойоби.

Завіряти у нотаріуса не треба, як я знаю. Бо по-перше, це за бажанням, якщо до 3 років, а по-друге, майже ніхто не здає офіційно (з податками), тому похуй.

Пропишіть-проговоріть порядок виселення.

Мудаки, звісно, зважати на договір не будуть, але більшість людей все ж намагаються тримати слово. Тому у вас буде спільне бачення на порядок виселення — за скільки повідомити, як повертається завдаток і так далі. Але не починайте з цього. І не обговорюйте тільки це. Це стрьомно.

Інші запитання, які варто проговорити

Хто має ремонтувати всілякі речі?

Це варто одразу проговорити.

Мені подобається така схема. Припустим, зламався кран. Ремонтувати має або власник квартири, або ти за попередньою згодою. Типу дзвониш: “Марія Петрівна, капає кран досить сильно. Я хочу поміняти на новий. Це коштує 500 грн. Можете замінити? Чи я все зроблю, старий віддам вам, а ви зробите знижку 500 грн?”

Чи може власник приходити, коли йому заманеться?

Ні. За вашої відсутності йому приходити не можна.

Можна сказати щось: “В мене був досвід, коли ми знімали квартиру, власник прийшов, коли в нас не було, і вкрав ноут. Тому зараз я одразу про це питаю. Давайте завчасно домовлятись, коли зустрінемось”. Якщо без оцього початку — то це буде вкрай грубо. Адже людина вам довіряє квартиру і меблі, а тут ви не дозволяєте їй їх контролювати.

А якщо в тебе з’явилась кішка

Ну, самі винуваті. Власне, в мене такої ситуації ніколи не було. Мені здається, що треба чесно зізнатись і пообіцяти відшкодувати будь-які втрати (шпалери, диван, килим, штори). Або збільшити розмір завдатку.

Підкреслю — пообіцяти відщкодувати.

Адекватному власнику житла важливо не насолити тобі, а зберегти квартиру.

Хто платить комуналку?

Нам завше траплялась оренда, де ми платимо за квартиру + комуналку (і віддаємо чеки).

Як зрозуміти, що власник наїбе

Всяке буває. Можу порадити:

1. бери квартиру по ціні ринку. Просто так дешевше не здадуть.
2. спокійно проговори всі умови. Якщо щось замовчують, то підозріло.
3. спокійно. Якщо тебе пришвидшують і тиснуть — це не гуд.

Якщо власник наїбав із суттєвими умовами

Нам завше траплялась оренда, де ми платимо за квартиру + комуналку (і віддаємо чеки).

Де крок 7?

Ну, його нема. А що?

Ця вся історія може зайняти від 1 дня до пару місяців. Тому спокійно, без поспіху і зайвих нервів. Знаю, що так виходить не завше, але саме тому і треба дружити з людьми, щоб в критичній ситуації не поселятись в перше-ліпше місце.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про перше своє житло спершу з'явиться на theytoldme.