Трохи незвично почну:

Як із пасткою впоратись 

Є теорія підгорілої грінки (burnt toast theory), яка є частиною концепції позитивного мислення. Вона полягає в тому, що якщо якась неприємність трапилась, в ширшій перспективі вона можуть бути корисною. 

Типу: так, ти пролила на себе каву і тобі довелось вертатись міняти одяг, але доїхала швидше без заторів. А може й взагалі уникла вонючого дядька в метро, який виблював на когось іншого. 

Загалом, цікава теорія. 

Допомагає з тривожністю та дрібними негараздами. 

На основі цього я будую ідею ментальної пастки, споріднену до пастки інерції, але трохи іншої. 

Що таке пастка підгорілої грінки

Пастка підгорілої грінки — це когнітивне упередження, коли серія дрібних або не дуже невдач змушує очікувати невдачі в мало- або не пов’язаних спробах. 

Типу, в тебе підгорів тост, і ти почуваєшся менш готовою до презентації на роботі. Або в тебе невдале побачення, і ти думаєш, що ніколи не знайдеш собі партнера/ку. Ти ледь не потрапляєш в тупе дтп по дорозі на роботу, і увесь день не ризикуєш. 

Це пастка інерції?

Різниця між цією пасткою і пасткою інерції – у відсутності звʼязку між подіями. Або він дуже маленький. 

Більш особистий приклад – невдалі співбесіди. Якщо це не дуже проста робота з масовим набором, то у компанії є певні вимоги і певні обставини. І ці вимоги і обставини від компанії до компанії різняться. Хтось сумнівається, чи взяти на посаду людину з команди. Хтось шукає тєрпілу. Хтось шукає людину з більшим досвідом, а хтось з меншим. Іноді рекрутер недостатньо компетентний, а іноді роботодавець не знає, що хоче. Може ти не потрапляєш в вайб. Причин для відмови тисячі – і дуже сумнівно, що тобі будуть відмовляти з однієї причини.

Загалом – з кожної співбесіди треба винести щось, що покращить твої скіли самопрезентації, але… 

Реальність жорстока.

Невдача на цій співбесіді сама по собі мало впливає на невдачу. Вона впливає на твій настрій і самооцінку – що може вплинути на наступні співбесіди. Що і є своєрідною пасткою згорілої грінки. 

Інший варіант, із ще меншим причинно-наслідковим звʼязком – по дорозі за кавою якийсь уїбан на хюндаї забризкав тобі штани. Ти береш свою каву, вертаєшся додому, йдеш на онлайн-співбесіду, де одразу думаєш, що тобі не пощастить, як зі штанами. Хоча це ніяк не повʼязано.

Як використовують цю пастку

Часто цю пастку використовують для емоційного продажу товарів чи послуг. Приблизно отак:

• Запускаєте рекламу, але вона не приносить ліди? На нашому курсі покажемо 10+ робочих методи зібрати ліди майже безкоштовно
• Ваші співробітники не виконують план? Ми покажемо, як мотивувати по-новому.
• Життя непередбачуване – застрахуй здоровʼя.
• Ходиш на побачення, але ніяк не трапиться справжнє кохання. Розклад таро на справжнього чоловіка.

Ще раз – як побороти

Вдихнути-видихнути.

Хуйня трапляється.

Випадкова хуйня трапляється часто. Вона не визначає майбутнє – вона впливає тільки через твої вчинки. Іноді тобі треба було спізнитись чи отримати калюжею по штанах.

Якщо в тебе серія невдач – почни з аналізу окремо кожної невдачі. Чи всі вони однакові? Чи є звʼязок? Чи впливають одні й ті ж фактори? Це як з невдачами на співбесідах – тим не сподобалось щось одне, іншим – інше. Якщо звести все до “я просто хуйова людинка”, то це контрпродуктивно. Поплач, поний, зберись і порефлексуй. Це складно, але може той же чатGPT помогти, а в складних ситуаціях психотерапевт.

Читати всі пастки

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Пастка підгорілої грінки спершу з'явиться на theytoldme.

Тіндер-мислення — це когнітивне упередження наявності кращого варіанту в майбутньому.

Тобто, в тебе є дуже простий вибір із двох варіантів (так чи ні в тіндері), але ти обираєш ні, бо в майбутньому може бути кращий варіант. Незалежно від того, наскільки гарний цей варіант.

Або обираєш і жалкуєш.

Проблема виникає на тому етапі, коли ти не можеш зробити чи знову і знову повертаєшся до вибору.

Приклади

Коли я пишу цю статтю, є дві бюджетні версії телефонів від гарних брендів:

• iPhone 16e
• Pixel 9a

Можна вибрати один із них — тут очевидний вибір. Але можна сказати, що в когось може бути краще, і треба пошукати альтернативи. Що цілком адекватно.

Пасткою це стає, коли ти починаєш щодня шукати щось краще. Перебирати варіанти, шукати компроміси — дивитись все нові і нові варіанти. Це може навіть стати гобі. А може лишатись “вавкою” і проблемою, коли ти не можеш зупинитись на норм варіанті, вважаючи, що знайдеш краще.

Ще гірше, коли ти не можеш прийняти свій вибір.

Уяви, що тобі треба була автівка. Ти робиш вибір на користь Toyota Corolla 2020 року. Їздиш на ній, все норм. Але постійно думаєш, що можна було б за ці гроші взяти краще. Адже ж “в майбутньому безкінечна кількість кращих варіантів”.

Що з цим робити?

Когнітивні упередження дуже важко знайти в себе.

Тому треба з кимось проговорити.

Загалом, це нормальна практика — озвучити свої думки, і вони стають більш предметними. Можна навіть з chatGPT поговорити, тільки не забудь почати з “Поговори зі мною, ніби ти бажаєш мені найкращого. Не бійся критикувати мої рішення. Мені потрібен варіант, який найбільше мені підходить. Розпитай мене більше про ситуацію — 10-15 питань — перед тим, як щось радити. Не погоджуйся сліпо з моїми тезами, уточнюй і розберись краще”.

Як це борять в маркетингу

Маркетологи використовують інші упередження для того, щоб побороти це.

Як мінімум, FOMO — fear of missing opportunity. Коли пропозицію штучно обмежують, щоб не було у людини спокуси довго думати. Цей годинник зі знижкою 25%, але тільки 1 день.

Або упередження втрати. “Якщо ти зараз не купиш цей годинник, то будеш жалкувати все життя”.

Як уникнути помилки в бізнесі

Дві прості ситуації:

• Тобі треба smm-щик. Ти проводиш співбесіди, але “може буде кращий варіант за ті ж гроші”.
• В тебе безліч ідей від тебе і твоїх підлеглих про те, що треба клієнтам. Ти не можеш прийняти рішення, що зробити в першу чергу, бо тобі треба “срібна куля” – рішення, яке все змінить.

В цьому випадку питання в процесах. Тобі треба створити процес, як приймаються рішення. Що треба знати, що треба врахувати, як оцінювати. Ти можеш встановити для себе правило, що кожен четверг відбувається певний аналіз і обговорення. Коли всі разом дивимось на одні й ті ж цифри і обговорюємо їх.

Це може перетворитись на бюрократію, але це вже буде інша проблема.

Як побороти в тіндері

Хз.

Це їхня бізнес-модель, тут ніц не вдієш:)

Хочеш прочитати про більше пасток?

Всі пастки будуть тут

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Пастка тіндер-мислення спершу з'явиться на theytoldme.

Якщо коротко, то під одним словом ховається два значення – спосіб вирішити задачу і процес вибору варіанту поведінки. Ну, типу 2+2. 4 – це рішення. І “я їбу зараз в математику” – теж рішення. Почитай про це, якщо цікаво.

Що важливо – рішення може призвести до:

1. Бажаних наслідків
2. Небажаних наслідків
3. Взагалі не мати значення

Раціонально — визначити бажані наслідки і прийняти рішення, яке за мінімальні ресурси дасть бажаний наслідок.

Наприклад, ти хочеш зберегти свої гроші.

Інфляція їсть заощадження, і тобі треба варіант, як ці гроші хоч мінімально вберегти.

1. можна закинути в якийсь умовно безпечний REIT, і дочекатись 10-15% річних. Це приклад рішення з бажаним наслідком.
2. можна спробувати пограти на свої гроші в казино. І вірити в свою удачу. Програти все. Це небажаний, але передбачуваний наслідок. Можна сказати дефектне рішення, адже закладено величезний ризик – казино має бути прибутковим.
3. можна покласти дома під матрац. Але прилетить ракета і гроші згорять. Це рішення було з дуже низьким ризиком, але воно не мало значення через зовнішні фактори.
4. можна просто нічого не робити, чекаючи кращий варіант. Якого не трапиться, бо “завше буде краще”. Що є пасткою тіндер-мислення. Або когнітивним упередженням тіндер-мислення.

Так як ми не знаємо майбутнього, то “правильного” рішення нема. Є оцінка ризиків, точна чи не дуже. Але пастка тіндер-мислення робить так, що ми ніколи не робимо цей вибір.

А як вибору нема, то дуже вірогідно нема бажаного наслідку.

Як людина, яка ні з ким не метчиться, ніколи не піде на побачення.

Тому я анонсую серію статей про когнітивні упередження – пастки мислення, які заважають нам приймати правильні рішення.

Тут буде список пасток:

• Тіндер-мислення
• Шерлок
• Чорне-біле
• Підтвердження
• Пастка підгорілої грінки

Кожну пастку я хочу описати окремо за структурою:

• що це за пастка
• з якими пастками взаємодіє
• як використовується в маркетингу чи бізнесі
• як уникати
• як використовувати

Насолоджуйся.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Як не помилятись за 2 хв спершу з'явиться на theytoldme.

Це слово мені випало вигадати, але мета загалом така – освоїти нову професію за певний час. От поговоримо, що для цього треба зробити.

Дисклеймер: Загалом ця стаття про освіту, але почнемо з понять.

Що таке вміння і досвід?

Вміння (навичка, скіл) — це здатність досягнути позитивного результату.

Наприклад, вміння кататись на велосипеді — це здатність доїхати на велосипеді з рандомної точки А в рандомну точку Б.

Досвід — це виконання певних завдань за допомогою вміння.

Наприклад, проїхати на велосипеді 10км — це досвід.

Вміння здобувається і вдосконалюється через досвід за певних умов. І, вочевидь, у вміння є рівні. Типу, є певна різниця між вмінням їздити на велосипеді у мене і у Тадея Погарача.

А ще зрозуміло, що вміння можуть складати більше вміння. Як вміння проводити наради може складати частину вміння керувати людьми.

Знання – це інформація, яку тобі вдалось засвоїти чи запамʼятати.

Що таке “вчитись”?

Вчитись – це здобувати знання чи досвід, щоб конвертувати у вміння.

Є всілякі фішки, щоб краще засвоювати знання:

При цьому очевидно, що просто знати недостатньо. Ми щось дізнались – треба перевести це у досвід.

Як навчитись – здобути навички?

Ти ще памʼятаєш, що навички – це здатність досягнути позитивного результату?

Для цього нам треба знання і досвід.

Наприклад, якщо ти хочеш стати спеціалістом із запуску реклами в google (таргетологом), то тобі треба не просто знати, що рекламу можна запускати. Тобі треба практичні знання і досвід.

Але тут є хитрість.

Що треба, щоб здобувати “правильний” досвід?

Всі ці умови мають бути одночасно:

1. Численні спроби зі зворотнім звʼязком.
   Зрозуміло, що треба багато пробувати. Тут найцікавіша частина “зворотній звʼязок”. Як його нема, то ти не здобуваєш досвід.
   Щоб натренувати вміння кидати мʼяч в кошик, тобі треба розуміти, чи ти влучаєш в кошик. Щоб натренувати вміння писати листи, тобі треба статистика email-кампанії. Щоб запамʼятати, де та Панама, тобі треба щоб тебе поправляли, якщо ти вказуєш неправильно. Неможливо здобути експертизу, якщо ти не слідкуєш за результатом.
   Наприклад, рекрутери шукають людей. Успіх для них мав би бути успішна робота людини, яку вони найняли. Але мені ще не зустрічались рекрутери, які би через рік перевіряли, як людина справляється з обовʼязками.
2. Закономірне середовище.
   Шахи, java script, реклама в гугл – це більш менш закономірні штуки. Кінь ходе ось так, змінні задаються певним чином, кнопки роблять те, що мають робити, а статистика відображає цифри успішності кампанії.
   А лотерея – ні.
   Ти можеш робити скільки завгодно спроб, отримувати скільки завгодно результатів, але якщо результат не закономірний, то ти не отримуєш досвід (ну, крім досвіду, як просадити трохи грошей). Якщо лотерея зламана, до речі, і ти знаходиш закономірність, то очевидно можеш стати експертом
   Тобто, тобі потрібно визначити ті правила, за якими ти будеш вчитись.
   Наприклад, на одному іспиті важливо правильно відповісти на питання, а на іншому – подобатись тій людині, яка приймає.
3. Вчасний фідбек.
   Це як у нашій ситуації з рекрутерами – фідбек може бути настільки відкладеним, що його важко відслідковувати.
   Приклад з моєї роботи – SEO. Треба пів року їбатись з ключами, статтями, лінкбілдінгом. І якщо ти все зробиш правильно, то буде тобі щастя. А як щось неправильно, то щастя не буде.
   Якщо результат непомітний одразу – треба постаратись побудувати процес так, щоб таки збирати фідбек. У випадку з SEO ти бачиш статті, які стали залітати на топові позиції. Можна підняти задачки і подивитись, як ці статті писались. Головне – не забивати на фідбек, тому що не отримуєш його одразу.
4. Тренуватись на межі своїх можливостей.
   Припустимо, ми зробили все наведене вище.
   Моя колега пише по 2 листи клієнтам на день та відслідковує кожен день статистику. Вона тепер експерт?
   Не зовсім. Одноманітний досвід в закономірному середовищі швидко стає рутиною. Якщо моя колега не почне ускладнювати собі задачу, то вона просто навчиться швидко робити ці 2 листи, і все (що, до речі, непогано – треба жити життя).
   Як тільки ти досягаєш певного рівня, далі ти вже здобуваєш критично мало досвіду.
   В гарних іграх це знають – після вивчення однієї механіки, гра змушує тебе вивчати більше механік, щоб досягати успіху. Та ж цива на початку – просто будуй ферми і шахти, воюй з варварами. В кінці – релігія, туризм, дипломатія, шпигуни, космічна гонка.

Блін, в мене виходить величезний вступ

Що таке самоосвіта?

Це здатність навчатись самостійно в двох аспектах:

• вчитись окремо від закладів освіти.
• самостійно покращувати свої навички.

При цьому ми знаємо, що в інтернеті інфи дофіга. Мені здається, що здобути знання – це не проблема. Проблема – дисциплінувати себе достатньо, щоб отримати правильний досвід. І мені здається, що це неможливо, але…

Зараз покажу на прикладах, коли ми будемо розбирати “інструменти самоосвіти”

1. Книги
2. Курси
3. Вебінари, подкасти
4. Стажування та волонтерство
5. ChatGPT та інші AI
6. Менторство
7. Клуби та марафони
8. Челенджи та саморефлексія
9. Пет-проект

Отже, уявімо, що мета – стати кваруперкою за рік. Що ти будеш робити.

Книги

Ти загуглиш топ книг для кваруперок і зайдеш в книгарню, глянути, що на полицях. Затим прочитаєш їх.

Плюси:

• люди, які писали книгу, подумали хоч троха
• структурована інформація (зазвичай)
• зручно засвоювати (імхо)

Мінуси:

• книги довго роблять – знання могли застаріти
• знань багато (чим більше в тебе досвіду, і чим краще книга, тим більше)
• не можна перепитати чи уточнити
• нуль практики – часто нема ні стимулу, ні способу впровадження

Тому книги часто використовують як додаток до навчання.

Курси

Ти гуглиш курси для кваруперок.

Тут починаються проблеми, бо хз, кому довіритись. Тому ти скоріше за все будеш обирати за якістю посадкової сторінки, рекомендацій та авторитету авторів курсу. Адекватні люди дають “пробніки”, що маркетингово називаєть tripwire.

Tripwire – це недорогий продукт (наприклад, чек-лист, міні-курс, eBook), який продається за символічну суму, щоб перевести людину з “простого підписника” в покупця. Після цього їй пропонують дорожчі продукти. В нормального курсу завше є щось корисне, що можна недорого спробувати.

Плюси:

• експерт
• зворотній звʼязок
• дисципліна – контролюють домашки
• дисципліна групова

Мінуси

• дуже важко створити реальну робочу задачу.

Вебінари та подкасти

Ти можеш також побачити рекламу чи прямо загуглити “вебінар як стати кваруперкою” або “міфи про кваруперок”.

Вебінари – це занурення у чужий досвід. Для мене це завше було проблемою, бо:

• якщо в мене нема власного досвіду, то чужий досвід мені (особисто) не допомагає
• якщо в мене є власний досвід, то треба якось чужий досвід вписати в свою систему уявлень. А це не завше швидко і безболісно. Іноді можна пару місяців просадити, щоб впевнитись, що ти робиш правильно. Хоча можеш і помилятись.

Загалом, це більше розвага або спроба дивитись на “ринок”. Що теж корисно.

Стажування та волонтерство

Ти гуглиш вакансії для початківців-кваруперок.

Досить часто в компанії є прості задачі, які залюбки скинуть на дешеву робочу силу. Якщо в тебе є час та ресурси, то це ідеальний шанс зануритись в роботу.

Але є два нюанси:

• компанії можуть не знати, що ти їм треба. Тому випиваєш хороброї води – і пишеш сам/a
• стажування в крутих компаніях придумали, як фільтр від бідняків:) Жартую, але суть приблизно в тому, що якщо тобі нема за що їсти, то дешеве стажування – погана ідея. Тому так важливо мати повноцінні сімʼї, коли можуть підтримати батьки чи патрнер/ка. Коли ти можеш витратити пів року чи рік на здобуття навичок – це робить тебе геть іншою вільною людиною.

ChatGPT та інші AI

Це працює в двох випадках:

1. Просиш чатGPT згенерувати тобі задачку. Потім най перевіряє.
2. В тебе є задачка, питаєш, як вирішити, і просиш розжувати, чому так.

Я так SQL знаю наприклад. Тобто я вмію писати sql-запити, бо мені треба було по роботі – для цього було прочитано один посібник і постійні запитання до chatGPT. Відтак я можу зараз самостійно писати всі запити. Або можу дати команду AI створити мені запит:)

Менторство

Імхо, це не форма самоосвіти, але най.

Ти знаходиш людину, яка має успішний досвід кваруперства і приходиш до неї щотижня, питаєш про стратегії і тактики виконання задачі.

Ментор – це не коуч, який дає тобі задачки чи дисциплінує. Ментор – це людина, яка має досвід, і ти можеш отримати кваліфіковану пораду (в ідеалі).

Клуби та марафони

Якщо ти хочеш освоїти професію, то тобі цікаве комʼюніті – тобто спільнота людей, які займаються цією справою. Фейсбук-групи, тг-канали і чати, інстаграм- чи твіттер-спільноти. Пошукай.

Але комʼюніті живе своїм життям – обговорюються ті теми, які цікаві чи трендові + срачі.

Тобто тебе занурюють в чужий досвід, але без авторитету експерта. Може таке трапитись, що ти не професію набуваєш, а починаєш ненавидіти замовників або якусь лідерку думок, бо їх регулярно поливають брудом. Таке життя.

Альтернатива – марафон. Коли експерт запускає серію завдань, які треба виконувати щодня. Це може бути доволі дисциплінуюча штука.

Челенджі та саморефлексія

Ти можеш самостійно собі поставити собі ціль. Наприклад, виконувати певне завдання кожен день. Якщо це відповідає тим умовам здобуття правильного досвіду, які ми описували вище – це норм.

Проте часто проблема – ти не знаєш, що це мають бути за завдання.

На курсах зазвичай є певна програма, яку люди структурують, щоб досягнути якогось поступового прогресу. Але це роблять досвідчені люди. А самостійні челенджі зазвичай працюють, якщо тобі треба виконувати однотипні дії, поступово підвищуючи рівень навантаження. Наприклад, челендж присідати чи писати по 10 сторінок роману щодня.

Пет-проект

Заведи собі пет-проект.

Будь-яка робота має на меті отримання прибутку. То чому б не завести собі мінімальний бізнес в твоїй ніші.

Якщо ти розробник ти можеш зробити якийсь продукт, якщо маркетолог – простий магазин, smm – вести акаунт про щось, хоч про рожеві ґудзики.

Весь ttm – це мій pet-проект, який дає мені досвід в веденні інсти, тг, тредсу, аналітиці, запуску реклами, створення сайтів, блогів та лендингів. Величезна частина моїх ecommerce знань завʼязана на магазин нашого мерчу. А ще йобані податки… Одного разу до мене прийшов Тарас, який займається розробкою мобільних апчиків – і це стало ще і його пет-проектом, де він створив віджет ттм для ios та android.

В принципі, ми в theytoldme відкриті для ідей.

Так от, я розумію, що пет-проєкт – це складно, якщо ти ніц не шариш. Але це дає тобі саме той досвід який треба. Фідбек просто скажений

Можна навіть прямо запитати у chatGPT ідеї для пет-проєкту твого рівня.

Плюси:

• досвіду як масла – дохуя
• може приносити тобі гроші чи авторитет

Мінуси:

• досвіду дохуя, не весь тобі треба. Мені було б норм без знання про податки.
• забирає час, якщо зʼявляються реальні користувачі

Замість висновків

Традиційно – не кажу, що правильно. Кажу про можливості.

Мені випало змінити професію раз в житті – тому мій рівень експертизи в “зміні професії” дещо замалий. Але можу сказати, що більшість того, що я знаю, здобуто з курсів, книг, пет-проектів та інших форм самоосвіти. Бо моя робота завше була мені цікавою. І мені завше було важливо пробувати щось нове.

Дякую, що читаєш. За рефлексію в коментах подякую

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про самоосвіту за 6 хв спершу з'явиться на theytoldme.

1. Кредит — це про майбутнє.

Ідея кредиту — завтра буде краще ніж сьогодні. І можна позичити в себе завтрашньої гроші, щоб пришвидшитись. В мене є нормальна стаття про кредити.

Найпростіший приклад — взяти кредит, щоб закупити товар, продати товар, віддати кредит, мати прибуток. Тому тут чиста бізнес-математика.

Хоча кредит — це “платні гроші”. Інвестиції і гранти типу “безкоштовні”, тому краще палити гроші інвесторів, а не кредитні. Але то вже інше.

Позаяк… Тут важливо не переносити свою поведінку споживача на бізнес…

Споживацька ж логіка така — завтра буде краще ніж сьогодні.

Найпростіший приклад — купити квартиру в іпотеку (кредит під заставу нерухомості). Де ти сподіваєшся, що твій “важкий” внесок зараз стане легше з часом. На кшталт, ти маєш платити 10к, що половина твоєї зп. Але є надія, що ти будеш отримувати і 30, і 50, і 100 тисяч. І тоді внески будуть комфортніше, і можна буде виплатити швидше.

Або ще приклад… В тебе є зайва тисяча з твоєї зп. Ти вже заощадила свою зп, а далі треба думати, що робити. Можна на цю тисячу взяти кредит на якусь техніку десь на рік. Якщо все буде краще ніж сьогодні, то це норм рішення.

Отже, один із варіантів, чому треба жити в кредит — бо треба жити, розраховуючи на краще майбутнє.

Що в даній ситуації складно, звісно.

2. Кредит — це довіра

Інший сенс, який я закладаю — тобі мають довіряти кредитори. Якщо тобі не дають гроші в кредит банки — вже щось з твоїм життям пішло не так.

Тобто жити в кредит = мати довіру.

3. Кредит — це простіший облік особистих фінансів

Маєш два рахунки, один з кредитним лімітом, інший без. Користуєшся кредитним, гасиш в кінці місяця з іншого.

Наприклад, зп капає на картку, але ти користуєшся кредиткою. Ставиш там ліміт в 2/3 своєї зп. В кінці місяця гасиш кредитний ліміт із зарплатної (цей короткий кредит в багатьох банках безкоштовний).

В цьому випадку ти:

• точно знаєш і тримаєш перед очима свої витрати за місяць,
• менше витрачаєш, якщо тобі психологічно важко витрачати гроші в мінус.

В цього рішення є і мінуси:

• треба не пройобувати гасити,
• їбучі перекази на картку мають більшу комісію, якщо з кредитних грошей.

Тобто в цьому випадку кредит = контроль фінансів.

Коли жити в кредит не є гуд

Коли ігнорується сама суть кредиту.

Тобто, коли людина залазить в борги через схеми кредиту. Коли завтра не буде краще.

Наприклад, якщо в тебе дохід 5к, а ти знімаєш квартиру за 6к, докидаючи 3к кредитних. Це сильно не в’яжеться з математикою, окрім випадків, коли ти в пошуках сусідки/сусіда чи нової суттєво кращої роботи.

Також не є гуд, коли ти витрачаєш свою зп наперед. На кшталт, в тебе зп 10к, а ти витрачаєш в цьому місяці 20, і далі живеш до зп, що погасити кредит за гроші, які вже витратили. Позаяк це все сильно зав’язано на етап, на якому ти знаходишся.

Отако

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про жити в кредит спершу з'явиться на theytoldme.

Але ще окремо додам, що це в мене в прикладах йде 1-2-3, а зазвичай так не буває.

Люди або випалюють одразу ставлення або апелюють до міркувань. Найкраще, що ти можеш почути зазвичай — міркування + факт. Наприклад: “Розлучені жінки з дітьми, якщо знаходять нового чоловіка, то пиляють його. От моя знайома…”. Ми вже розбирали раніше, що безпідставні узагальнення, а особливо з одного конкретного прикладу — це лажа.

Тому перейдемо до іншого класного прикладу.

В одному із епізодів Друзів Фібі каже, що не вірить в еволюцію. Рос (палеонтолог) намагається її переконати, що зрештою закінчується діалогом:

• Рос, ну хіба ти ні на хвилину не можеш уявити, що існує хоча б найменша можливість, що теорія еволюції помилкова.
• Ну, найменша — може.

І далі кумедний момент, бо Фібі каже, що вона тепер зневажає Роса, бо той зрадив те головне, у що вірив.

Але наука так не працює. Тому зараз поговоримо про методи, які допомагають з цим. 

6. Лезо Оккама

Спочатку трохи про науковий метод, а далі про саме лезо.

Науковий метод: взяти факти, зробити припущення, провести експерименти (зібрати дані), зробити нові припущення, провести ще експерименти… далі безкінечний цикл повторів.

Наука ніколи не каже, що щось точно так — це постійний процес вивчення.

А Лезо Оккама — це принцип логіки, що не треба робити більше припущень, ніж мінімально необхідно. І часто наука ним покеровується, коли всі окремі факти зводить до одного-двох припущень, які потім формують теорію.

Ну, тобто це процес.

От знайшли давні люди кістки динозавра і такі: “Це мабуть дракон”. Потім хтось вивчив ці кістки і сказав, що “ну, мабуть багато різних драконів”. Затим з’ясували, що в більшості динозаврів не було крил — вигадали назву динозаврів. Затим почали вивчати кістки — з’ясували, що динозаври жили мільйони років (і оці птеродактилі ніколи не бачили тиранозаврів).

Весь цей час теорія видозмінюється, бо її “відрізає” лезо Окками. Це не так, що “є якісь дракони, а є динозаври, деякі з них дихають вогнем, але в пір’ї”. Ні, це одна теорія, яка акуратно вкладає всі факти до купи, як мама в дитинстві вкладала мої шкарпетки до шафки.

Я дуже умовно пояснюю, але це саме те, що відбувається.

І тому, коли якийсь антивакцинатор каже, що ковід не вивчений, то йому можна сказати, що він ніколи не буде остаточно вивчений. Однак зараз вже в нас є достатньо даних для того, щоб достатньо точно сказати те чи інше.

По суті, Рос мав сказати (він і намагався), що сучасна наука на основі всіх фактів та аналізів встановила, що теорія еволюції існує. Якщо у Фібі є нові факти чи вона хоче проаналізувати щось, то наукова спільнота з радістю прийме та перевірить її факти (якщо ще не перевірила). 

7. Це факт чи можливість (або інтерес)

Однак, написане вище Росу б не допомогло:)

Часто факти підміняють можливістю. Наприклад, “земля пласка, бо якщо уряд може нас наїбати, то він нас обов’язково наїбе”.

Та ж Фібі казала Росу, що великий палець в нас так поставлений, бо прилетіли інопланетяни і так зробили. Могло таке бути? Могло, в принципі. Є якісь факти, що підтверджують цю теорію? Ні, нема.

До речі, в тік-тоці є акаунти, які знаходять “реальні” докази того, що описано в Біблії. Типу: “От дивіться, в Біблії ж написано, що когось там перетворили на скульптури — а ось ці скульптури на березі Червого моря. Значить Біблія правдива”. А я про це знаю, бо є акаунти, які розйобують ці “докази”. Бо ці утворення з солі не “точно там, де вказано в Біблії” — там взагалі просто сказано “біля моря”, і утворенням дохуя років, і вони не те, щоб дуже нагадують людей…

Короче, треба відрізняти факти і можливість.

Наприклад, уявимо ситуацію, що якась компанія передала уряду джипи для ЗСУ. А потім на цьому джипі в Києві побачили когось із уряду. Теорій, чому так сталось — багато. Від корупції до необхідності. В нас є лиш один факт — чиновник на машині з-під гуманітарки. Далі “по науці” має прийти ДБР чи НАБУ, провести розслідування, встановити інші факти і прокомунікувати (або в суд, або відмова в порушенні КС).

Але приходять якісь люди і кажуть: “Ну, в цьому уряді вже є люди з кримінальними справами, значить це уряд корупціонерів, і взагалі цей чиновник міг курувати напрямок гуманітарки”. Тобто аргументують не фактами, а тим, що чувак міг спиздити. Спиздив, бо міг.

Але оце “спиздив, бо міг” — це не факт.

Факти мають встановити правоохоронці і зрештою надати їх суду чи зацікавленим особам.

Критичне мислення полягає в тому, що ти чітко відсієюш факти від можливостей чи міркувань. Інакше, можеш будувати Колоса на глиняних ногах — де одне міркування підпирає інше міркування. 

8. Аргументація побудована на фактах, чи на запереченні?

Це типова логічна помилка. З “якщо А, то Б” не слідує “якщо Б, то А”. Наприклад, “якщо піде дощ, я намокну” не слідує “якщо ми мокрі, то йшов дощ”.

Офтоп: З “якщо А, то Б” слідує “якщо не Б, то не А”. Якщо ми не мокрі, то дощ не йшов.

Досить часто тобі треба розібратись, чи будується аргументація на запереченні (яке не є аргументом).

Наприклад, повернімось до нашого урядовця з джипом. Може статись такий діалог:

– Поки не доведено, що цей урядовець вкрав.
– Ага, вони там усі кристально чесні люди. Ага-угу.

Бачиш? Тут і узагальнення, і можливість, і аргументація через заперечення. Та ще й сарказм (який ми любимо). Якщо розкласти на тези цей діалог:

– Конкретний А не робив Б.
– Не (всі А не роблять Б)

Я зараз не хочу нічого сказати про крав-не крав. Мова геть про інше — про відсіювання фактів від міркувань і ставлення. 

9. Пруфи

З пруфами все так само складно.

Бо треба, щоб у опонентів була синхронізація, що вважати пруфом.

З того, що я пишу вище ти вже знаєш, що я не вважаю пруфом:

• Власний приклад
• Можливість
• Вирвані факти
• Неперевірені тези
• Ну, і всяку хуйню, типу “люди кажуть” чи “можеш загуглити”.

Серйозно, оце “загугли і ти знайдеш докази” — це прям показово. В мене нещодавно був випадок, коли якийсь чувак в коментарях написав щось на кшталт “Як ви можете вживати хлоп, тоді пишіть не дівчина, а баба”, а згодом пояснив, що хлоп це зневажлива назва селян і закликав гуглити.

Гуглиш.

Перший же ж лінк на СУМ. Хлоп — 1. Зневажлива назва селян. 2. Діалект: Хлопець, легінь, юнак, молодий чоловік.

Також є проблема з неузгодженими правилами, що вважати пруфом — то забирає багато часу. Коли є взаємне розуміння, якій інформації можна вірити, то можна щось обговорювати по суті. Коли такого розуміння нема, то розмова перетворюється на пояснення, чому оцей пруф не пруф, а хуїта.

Дякую, якщо подобаються такі статті, то дай мені знати:)

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про критичне мислення. ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.

Отже, треба розуміти, що є декілька етапів, через які ти проходиш:

1. дохід менше потреб
2. дохід покриває потреби
3. зайві гроші
4. втрата доходу
5. пенсія

На кожному з цих етапів тобі треба робити різні речі.

Перший етап ми обговорили вже раніше, тепер до другого.

Етап 2. Дохід покриває потреби 

В певний момент ти виходиш на те, що дохід покриває твої потреби. Загалом, я вважаю, що легше це зробити вдвох, але необов’язково.

Тепер в тебе є умовно такі фонди:

• на “капітальні” витрати (квартира, регулярні платежі, їжу)
• на поточні витрати
• 10% запасу
• решта = заощадження (сценарій безпеки).

В умовно київських цінах це буде так:
Ти витрачаєш 15к на місяць. Почавши працювати за 8к, ти не можеш покрити ці 15к. Ти з одного боку економиш, а з іншого боку отримуєш “дотації” від батьків, відкладаючи 800 грн про запас. Далі ти витрачаєш від 1 до 5 років, щоб вийти на зп 30к. Ймовірно, тепер ти будеш мати такі фонди:

• 15к на оренду і їжу
• 5к на поточні
• 3к в запас
• 7к вільна решта = заощадження.

Відкладати краще в умовно стабільній валюті — для нас це зараз долари. Хоча далі ми поговоримо, чому це не зовсім стабільно.

Я — дитина заощадлива, тому я обираю більш безпечний сценарій. Коли “зайві” гроші краще відкласти, а не витратити на те, що хочеться. Але це тому, що батьки завше мене підтримували і купували мені те, що дуже хотілось. Є багато людей, які за наявності вільних грошей почнуть їх витрачати чи брати кредити, розраховуючи на ці гроші. На кшталт, знаходиш кращу роботу і береш машину в кредит. Це небезпечний сценарій, але робочий.

Імхо, в нормальній ситуації батьки мають підтримувати дітей, щоб ті стали на ноги і вийшли на цей етап, коли дохід покриває потреби.

Тут з’являється два поняння «фінансова подушка» і «екстренні гроші».

Що таке фінансова подушка?

Це запас грошей, який в тебе є на випадок втрати доходу.

Ну, звільнили тебе. Буває. Буває навіть з найкращими із нас. Що будеш робити? Фінансова подушка якраз і відповідає на це питання — матиму запас грошей, щоб жити і шукати себе чи роботу.

Скільки вона має бути? Я боюсь називати якусь суму, але 2-3 зп, імхо, норм.

Що таке екстренні гроші?

Це гроші, які ти можеш екстренно дістати. Критично мати від 5 джерел.

От в певний момент росіяни поклали Київстар. Це означає, що я не можу отримувати смс-ки. А це означає, що я не можу отримати підтвердження від моєї платіжної системи і переказати гроші. Тобто гроші є, а дістати їх — не вийде.

Зазвичай екстренні гроші — це гроші, які потрібні на щось незначне — в межах однієї-двох зарплат. І потрібні вони в ситуації, коли ти вже розпланувала/в свої витрати, але трапилось щось незвичне. Порвали критично штани, треба терміново купити дорогий подарунок, раптом треба заплатити комуналку за брата. Ну, або буханули занадто чи вирішили поїхати в Житомир. Ще варіант — різко стало нестерпно працювати і імпульсивно звільняєшся…

Загалом, багато ситуацій, коли тобі треба десь взяти гроші зараз.

Ці джерела можна поділити отак:

• власні
  • гроші під матрацом (в тому числі валюта)
  • платіжні системи (PayPal, Payoneer та інші)
  • крипта (є, скажемо, Tether USDT — криптовалюта прив’язана до долара, якщо не хочеться сильно гратись з курсом)
  • декілька банківських установ (на картках і рахунках, які не потребують оплати)
  • банки (як у мого) і депозити
  • гроші чоловіка/дружини (умовно)
• позички
  • кредитний ліміт на картці (гарно працює, якщо гроші треба менше, ніж на місяць)
  • батьки
  • друзі
  • кредити від банків

Окремо великими літерами напишу МІКРОКРЕДИТИ ЦЕ ХУЙНЯ.

Мікрокредити це кредити з величезними відсотками, розраховані на тих, кому не дають кредити в банках. Якщо банки не хочуть з вами працювати, то ви в ситуації не “мені потрібна фін грамотність”, а в ситуації “мені срака, треба терміново її вирішувати”. Це імхо. Це як ніж в боку — не заживе, з цим дуже складно жити, навіть якщо зараз тобі норм, то вийми ніж і помреш від втрати крові.

Коли треба позичати у банків, а коли не треба, писали в статті про кредити.

Зрозуміло, що якесь джерело може бути недоступне — друзі не можуть позичити, банк недоступний, не можна розрахуватись карткою, нема інету, долари дома, а ти в Житомирі… Тому треба мати декілька джерел.

Екстренні гроші це заощадження?

Не зовсім.

Легкодоступна і невелика частина заощаджень буде одним зі твоїх джерел екстренних грошей. Тримати заощадження більше 3-5 зарплат неінвестованими та слабкозахищеними від імпульсивних рішень — така собі ідея. Але це вже в інших статтях цього циклу.

Отже, це була друга частина. Якщо тобі сподобалось, то я пишу їх спочатку на Buy Me a Coffee в категорії finance. З часом я перечитую статті там, структурую і викладаю в загальний доступ тут.

Buy Me a Coffee — це сервіс підтримки авторів контенту. Де ви можете, наприклад, закинути мені 1 бакс, щоб мені хотілось писати більше статей.

Якщо там це нікому не цікаво (ніхто не спонсорує), то і тут статей не буде.

Химерна капіталістична логіка, але що поробиш.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Фінграмотність ч.2 спершу з'явиться на theytoldme.

Але щоб про це говорити, треба почати з важливих принципів, які ми беремо за належне:

• Все буде краще.
  Ми маємо надію, що все буде краще, і з цього виходимо. Зрозуміло, що це не завше так, але кризові ситуації — це інша тема. Обговорюємо ситуацію, коли все більш-менш норм.
• Гроші з часом дешевшають.
  За 100 баксів в 2010 можна було купити більше, ніж зараз. Це по-простому називається інфляція. Коли роботодавець піднімає тобі зп на рівень інфляції — це називається індексація. І по суті це не підвищення ніфіга:)
• Побутовий рівень.
  Ми не говоримо про бізнес. Де розрахунки і фінанси мають бути трохи серйозніше.

Отже, треба розуміти, що є декілька етапів, через які ти проходиш (ми виділяли три, хоча треба як мінімум п’ять):

1. дохід менше потреб
2. дохід покриває потреби
3. зайві гроші
4. втрата доходу
5. пенсія

З приводу п.4 і 5— з одного боку бувають тимчасові складнощі з грошима, коли ти втрачаєш дохід. З іншого боку — прийде час, коли ти вже не зможеш працювати. В 20 років не особливо думаєш, що буде в 60-70 років, але…

На кожному з цих етапів тобі треба робити різні речі.

Етап 1. Дохід не покриває потреби

Ти студентка, в тебе майже нема доходів. А потреби є — оренда, поїсти, погуляти, подорожі, одяг. Стипендія хуйня, за твоє життя платять батьки.

Очевидно, що фінансово грамотно на цьому етапі:

1. знайти роботу чи інше легальне джерело стабільного доходу.
2. міняти роботу, або збільшити дохід, поки робота не почне покривати потреби.

Бажано, не витрачати все в нуль, а відкладати 10% від зп. Але це не панацея — основна задача знайти джерело доходу.

Робота може бути будь-яка, в тому числі це може бути бізнес, який вимагає мінімальних внесків — тобі ж завше хотілось бути баригою, правда?:) Якщо в тебе батьки нормально заробляють, то вони можуть дуже сильно посприяти тому, щоб цей етап пройшов максимально швидко і просто.

Нетворкінг і зміна роботи

На одній роботі тобі рідко суттєво піднімають зарплату.

Мені здається, що чим більша компанія, тим менше вони піднімають (ала гарантовано). Ще питання до кар’єрних сходів… Але це інша тема.

Суть в тому, що найлегший спосіб суттєво підвищити зп — змінювати роботу.

Найлегший спосіб знайти нову роботу — спілкуватись з іншими важливими в індустрії людьми.

Для мене це сумно, але так. І це актуально для всіх етапів.

Отже, це була перша частина. Якщо тобі сподобалось, то я пишу їх спочатку на Buy Me a Coffee в категорії finance. З часом я перечитую статті там, структурую і викладаю в загальний доступ тут.

Buy Me a Coffee — це сервіс підтримки авторів контенту. Де ви можете, наприклад, закинути мені 1 бакс, щоб мені хотілось писати більше статей.

Якщо там це нікому не цікаво (ніхто не спонсорує), то і тут статей не буде.

Химерна капіталістична логіка, але що поробиш.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Фінграмотність ч.1 спершу з'явиться на theytoldme.

Корисний ідіот — це людина, яка поширює певну шкідливу тезу (в тому числі для себе) з певних ідейних міркувань.

Корисний ідіот відрізняється від агенту впливу тим, що поширює ідею добровільно, не на завдання чи замовлення. Це важливо, бо агент впливу може дати задню і виправдовуватись за позицію (як Скрябін про Яника), а корисний ідіот в більшості випадків ніколи не визнає помилку.

Наприклад…

Є ідея “влада погана”. Вона ідеально лягає на історію української державності. Бо хоч в нас і було багато моментів державотворення — більшість часу ми були під чужою владою. Поляків, росіян, румунів, угорців, чехів… Влада була чужою нам, окупаційною. І те, що у владі було багато колабораціоністів — не робило її українською.

Зараз ситуація не така.

Влада в Україні формується українським народом. Відповідно, завше є частина влади, яка типу представляє тебе. На жаль, багато людей голосували на від’їбись, але я не про це.

Суть полягає в тому, що частиною суверенітету держави є здатність населення формувати органи влади. Наша незалежність буквально тримається на довірі до влади. Де нема якогось поневоленого народу, який знаходиться під ярмом окупаційної влади… Держава — це всі ми. Влада — це представники народу.

Іноді ми в широкому сенсі обираємо кращих собі у лідери. Іноді — ні.

Як Коля Котлєта, Олесь Довгий чи Дубінський стали депутатами? Їх не поставили. Їх обрали. Люди. Ми в широкому сенсі. Я чітко пам’ятаю, як Наєм їздив в Кіровоградську область розповідати, чому Довгий — поганий депутат. Це частина відповідальності дорослої свідомої людини. Бо скільки б ми не хотіли, щоб всі все розуміли і знали — це не так.

І от.

Реалістична картина на мою думку не “влада погана”, а “є багато рівнів влади, у всіх представників влади свої інтереси, деякі представники влади мають інтереси схожі на твої”.

Типу, от ти хочеш боротись з корупцією — є депутати, які теж хочуть і працюють над цим. А є депутати, які самі корупціонери.

Логічно (для мене), що якщо ти хочеш, щоб корупції було менше, то треба допомогти тим депутатам, які проти корупції. Як у байці про вовків — перемагає той, якого годуєш:)

Але це складно, і тут ми підходимо до нашої теми. І до людей, які поширюють “влада погана”:

1. агенти впливу по типу продажних сайтів чи корумпованих депутатів на замовлення чи завдання розганяють, що в нас всюди корупція. Взагалі, їм це вигідно, бо якщо корупція всюди, то ніц не зробиш, боротись марно, виходьте на мітинги, попротестуйте, отримайте якусь подачку і заваліть їбало.
2. корисні ідіоти по типу блогерів, музикантів і таких пабліків, як ми, починають добровільно розганяти про корупцію в країні. Бо будемо відверті — корупція харить. Особливо абстрактна. Не тоді, коли тобі треба пачку паперу занести, щоб тобі довідку видали, а от хабар голові ВСУ. От тоді дуже боляче, канєшн. От тоді емоції:)

Є доволі чіткі речі, що тобі треба робити, щоб рівень корупції в країні знижувався (від підтримки депутатів до заяв в поліцію). На жаль, емоційні сторіз чи пости про “погану владу” не допомагають. Імхо. Можемо це в окремій статті описати.

Що робити з корисними ідіотами?

Вважати їх чужими агентами впливу.

Я не дарма розбираю разом. Бо по суті вони роблять одну й ту ж роботу. З різних причин — та все ж.

Отже:

• ідентифікувати і пам’ятати про роботу на ворога
• не обирати в органи влади
• не підписуватись і не слідкувати
• не давати гроші
• не репостити
• писати заяви в поліцію (ага, прикинь)
• не згадувати прямо більше, ніж це потрібно (це і мені треба навчитись робити)

Якщо якась депутатка зі Слуги народу — робить дивні речі, то ми маємо запам’ятати, що Мар’яна Безугла підриває довіру до армії і працює на Росію. Якщо її партія не відхреститься від неї та її позиції — запам’ятаємо, що це рішення партії.

Та й таке

Як не бути корисним ідіотом

Як на мене — найважливіша частина статті.

Проблема наступна — як розрізнити власну думку і інфу, яка підігрує ворогу.

По-перше, чому ви вирішили, що ваша власна думка не може бути корисною ворогу? Наприклад, от ненавидиш ти жінок, геїв чи євреїв… Як ворогу треба показати, що тут в нас мізогінія, гомофобія та антисемітизм — вони цитують тебе. Чи поширють пости, які тебе тригернуть, і ти їх пошириш.

По-друге, є гарне питання: “шоби шо?”

Тобто, ти бачиш емоцію, вона резонує, тобі хочеться її поширити. Спитай себе — а на що ця емоція направлена? Яке рішення, який висновок роблять? Ми вже про це писали отут , але повторю — є факти, є міркування, є ставлення. Якщо ти бачиш інфу чисто про ставлення — є великий шанс, що це свідомі чи несвідомі емоційній гойдалки заради панічних та непродуманих кроків.

По-третє, розділяй інфу на клапті.

Часто пропагандисти люблять загорнути шкідливу інформацію в просто інформацію. Типу “Нашій армії потрібна підтримка, волонтери вже навіть бронетранспортери купують, поки влада закуповує яйця по 17 грн”.

Чи правда, що армії треба підтримка? Так. Чи правда, що волонтери закуповують БТР? Так. Чи правда, що влада тільки закуповує яйця по 17 грн? Ні. Це маніпуляція винятком. Коли беруть якусь емоційну штуку і поширюють її на все. Ще приклад, коли мама каже дитині: “Тільки в ігри свої і граєшся, нема часу поприбирати в кімнаті”. Що маніпуляція з багатьох причин, але в тому числі винятком, бо дитина грає годину в день.

До речі, прикол з яйцями. Наскільки я розумію, справи по цих “яйцях” не буде. Бо контракт був, а закупівель не було. Тобто не було реальних поставок = не було шкоди бюджету = нема що нести в суд. Тобто була тільки політична відповідальність.

Update від 4 квітня 2025 – таки дещо є. НАБУ вручило підозри. Побачимо, що буде далі.

Отже, якщо ти бачиш, що хтось підмішує шкідливу інфу в факти чи аналітику — не поширюй.

Ще раз — не поширюй інфу, де є якась хуйня.

І нахуй Шарія, якщо до сих пір незрозуміло, як це працює:) Де в “журналістську діяльність” в певний момент домішують “ета гражданскій канфлікт” і “расєя нікада ні нападьот, єй ета нєвигадна”.

Отаке.

Думаю, я ще допишу цю статтю згодом, але поки це всі думки про корисних ідіотів.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про корисних ідіотів за 2 хв спершу з'явиться на theytoldme.

Он кацапи влупили по музею в Одесі вчора. 8 постраждалих. Але ми ж не знаємо, чи це окей. Ніхто не знає.

Загинув на війні чоловік, який пішов на війну після того, як його сім’ю (включно з немовлям) вбило ракетою. Незрозуміло, чи це окей. Неясно. Не можемо знати.

Або простіше.

Он чувак йшов переді мною в парку. Курив і кинув пачку на доріжку. Хз, чи це окей. Може і окей. Ніколи ніхто не знає.

Ще один чувак позичив в мене тисячу гривень і зник. Незрозуміло, чи це окей. Можливо, це нормальна поведінка.

Людина, яка готує мені шавуху, прийшла на роботу з температурою і нудотою. Норм чи не норм. Хз…

Що норм/не норм доволі чітко зрозуміло. Це питання цінностей, власне.

В нас є власне уявлення про те, як і що має відбуватись, власна ієрархія цінностей. В декого навіть є принципи. І нам дуже легко розуміти, чи нам норм, чи не норм. Дуже.

З приводу золотої медальки для мами

А з приводу початкової тези про те, що невротична мама, яка зайобувала дитину навчанням, бо хотіла золоту медальку, але не отримала, тому вирішила, що дитина має… Он же виріс яким гарним і статним…

Успіху цій пані, загалом.

Якщо збоку, то це питання червоних прапорців. Ти бачиш, що мама зайобувала дитину — і це для тебе сигнал, що може бути. Перше, що спадає на думку — може мама буде сильно лізти в ваше життя. Може хлоп буде сильно орієнтований на досягнення ачівок, а не на власному щасті. А може навпаки — пофігістичний до задач, оскільки не можна вічно старатись всім вгодити.

Щось може бути. А може і не бути. Це прикол прапорців — вони лиш сигнал, куди дивитись.

З приводу рішень

А тут я хочу проговорити про “ніхто не може знати, як краще”.

Адже, дійсно, ніхто не може знати, як буде. Ти можеш планувати щось, але це не трапиться через низку причин…

І це вже пережували філософи, а затим юристи.

Є доволі чітка конструкція — склад злочину, яка включає в себе об’єкт, суб’єкт, об’єктивну сторону і суб’єктивну сторону. Зокрема в суб’єктивну сторону входить вина, мотив і мета. Але для вас я зроблю сильно простіше.

У людських дій є:

1. Мета
2. Очікування
3. Наслідок

Вони працюють вкупі.

Наприклад, я хочу поїсти (мета), я замовляю доставку (дія), я очікую кур’єра з їжею (очікування), кур’єр приїжджає (наслідок).

Зрозуміло, що кур’єр може не приїхати. Чи в ресторані закінчиться те, що ми замовили і почнеться епопея із дзвінками. Або мені треба буде терміново бігти.

Але…

Якщо я скажу вам, що ми просто крикнули у вікно “хочу бургер” і очікую, що приїде бургер з верівел, то як ти це сприймеш? Звісно, знайдуться фанати теорій змов, які скажуть, що може в мене там дрон на голосовому управлінні чи сусід… Але найпростіше пояснення — я щось роблю не так. Мої очікування не відповідають моїм діям.

І тут в кримінальному праві теж є купа всього готового по зв’язку реальності і бажаних наслідків. Наприклад,

• злочинна недбалість — людина не передбачає наслідки своїх дій, хоча повинна була б знати і передбачати.
• злочинна самовпевненість — людина передбачала наслідки, але самовпевнено розраховувала їх відвернути.
• непрямий умисел — коли людина передбачала наслідки, але сподівалась, що щось їх відверне.

Тобто бачиш. Багато різного, що зав’язано на:

1. Які наслідки ти передбачаєш
2. Чи думаєш, що вони настануть

Типу, ти вдарила людину лопатою по голові — що ти, блять, очікувала? Що в неї відкриється чакра? Суддя охуїє, якщо йому чи їй сказати, що ти не могла знати, що це могло призвести до смерті.

Так от…

Ніхто не може знати, як воно буде.

Але ми можемо мати реалістичні і нереалістичні очікування.

Якщо людина купує квартиру в ЖК без всіх дозволів, то на що вона розраховує? Самовпевнено чекає, що все якось розрулиться. Або от дівчина в черговий раз сходиться з аб’юзером. На що вона розраховує? Що він змінився, як і казав минулого разу? І позаминулого?

Це я до чого — не можна перекладати відповідальність на “ніхто не знає, як буде” зі своїх очікувань.

Так, ніхто не знає, але реалістичність твоїх очікувань — це твоя задача. Це стосується всього: від виборів президента, який “ну, якось він щось зробить” до підвищення зарплати.

Саме ти маєш слідкувати, щоб критичні для тебе речі мали реалістичний прогноз. Бо ніхто не буде. Всім іншим похуй, вони своє мають

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про “ніхто не знає” спершу з'явиться на theytoldme.