Про суть, зі спойлерами

В першому Джокері була дуже проста ідея. Головний злодій — суспільство. Воно кончене — байдуже, зле, гниле. І коли воно доведе маленьку людину до ручки — маленька людина втратить всі заборони і вчинитись велике зло.

В першому фільмі був і Бетмен, і Джокер.

Обидва у вигляді ідеї. Де фільм показував, чому Готему треба месник і символ. Просто це різні символи.

В другому фільмі нема ні Бетмена, ні Джокера.

Є пісні, кривляння, соціальна драма, Леді Гага, але нема того, що було в першому фільмі — ідеї, що як довести маленьку людину, то вона зробить дуже і дуже злі речі.

Замість цього нам показують моральні страждання Флеґа — я Джокер чи я просто людина. Ми так багато розмірковуємо про те, чи Джокер це образ, відхилення або конкретна людина, що випускаємо з виду, що Джокер — це ідея. Ідея відповіді злом на зло, насильством на насильство. Фільм нас закопує в переживання і страждання маленької людини — і магія зникає.

Як глядач я не отримую того, що хочу — Джокер в фільмі не з’являється. Ультра насильство у відповідь на несправедливість світу не відбувається. Надії на зміни — нема.

По суті, нам показують, що суспільство лишилось тим самим.

В ньому є трохи доброти і турботи. В ньому є інституції. В ньому є місце для любові і розваг… Але небагато. І не для Флеґа. Для Флеґа є пігулки, тортури, згвалтування, знущання та страх.

Фільм так довго веде нас до кульмінації, нарощуючи градус зовнішнього зла, що в кінці просто здувається. І каже: “Ну, блять, мабуть, Флеґ таки антигерой, бо він знищує ідею Джокера”.

От і все.

То шо, Джокер 2 — це погане кіно?

Ходи поговоримо про художні образи.

Бо режисер показує це все дуже гарно, хоч і не те, що нам хочеться.

Тут буде багато спойлерів.

Наприклад, сходи.

В першому фільмі був образ сходів. Де Флеґу було дуже важко підніматись, але Джокеру було дуже легко спуститись.

Тут теж є сходи — Артур всупереч будь-якій логіці приходить до сходів, де на 80% стоїть Харлі. Вони розмовляють (хоча насправді ні), і вона йде вгору. А він лишається стояти майже дійшовши… І знизу під’їжджають копи.

Це показує, що відбувалось в фільмі.

Де Артур майже дійшов до стадії Джокеру, але не дійшов. Зупинився, щоб бути з Харлі. Але тій не треба Артур. Їй треба Джокер. З точки зору Артура, звісно.

Або сцена згвалтування.

Де показується оця природа символу.

Нагадую, Джокер — це такий же символ, як Бетмен. Вони обидва символізують, що насильство завше призведе до більшого насильства. Тільки в них різні наміри — це можна в інший раз обговорити.

Тому режисеру критично важливо було показати, що з Артура змивають грим Джокера і гвалтують. А вбивають іншого чувака. Вбити ідею охоронці не можуть — вони можуть вбити тільки послідовників цієї ідеї.

Або вогонь.

Вогонь, як символ життєвої енергії. Чи хуй його зна що. Це важливо, бо в цьому випадку режисер дозволяє свої неточність — Артур запалює в камері, де в нього не могло бути запальнички.

І потім нам прямим текстом кажуть, що “не кури, бо глядачам ти здаєшся гордовитим”.

Саме тому Харлі підпалювачка — вона намагається розпалити вогонь в ідеї Джокера. Як естетично курить Артур в суді. Хоча ніхто інший це не робить. Може я помиляюсь — треба передивитись.

Взагалі, речі, які режисеру нецікаві — він просто прокидує. Як наприклад, одна фраза про те, чому Артуру дозволили намалювати грим в суді. Або як з’явилась і зникла адвокатка. Пару слів і все. Зате на танці і співи час є.

Або мультик, мультик на початку. В фірмовому стилі ворнерів. Як візуальне уявлення про те, що в голові у Джокера. Бо ми знаємо, що Артур вихований теликом. Образи, рухи, пісні і фрази. Це велика частина його життя. І нам показують, як події першого фільму вклались в нього в голові (або йому вклали). Де він не готовий прийняти відповідальність на себе. Де Джокер не він. Він лиш хотів бути Джокером. А от тінь наробила ділов. І за ці діла тепер страждає Артур. Просто, але гарно.

При чому Артур не наївний. Це не дитина. Він доволі чітко усвідомлює, що відбувається. Він емпатичний. Режисер і сценаристи доволі круто закривають сюжетні лінії сусідки і карлика. Ууууух, як круто — з попереднього фільму ми не знали, що сусідка жива. Але вона жива. І вона тепер страждає. Ще й прокидує фразу про “жахливий фільм”. Ууууух.

А як знята сцена з карликом. Режисер нам прямо в пику тикає — ви тут про маленьку людину Артура, але є ще більш нещасна і маленька людинка. Ви думали, що Джокер карлика пощадив, але… Його життя, і так хуйове, стало ще хуйовіше. А яка класна сцена з жовтими сторінками. А як Артур об’їбався — коли думав, що всі дивились його “шоу”, але не всі. І вдруге, коли йому прямо тикнули, що не тільки карлик був його єдиним другом, а й Артур був єдиним другом карлика. Хоакін відігрує як Боженка.

Сміх.

Той неконтрольований сміх, який так часто фігурував в першому фільмі. Де він тепер? Скільки раз ми його бачили? Двічі?

Співи.

Я взагалі вважаю, що все, що співи — це чисто фантазія Артура.

Але тут треба розуміти, що є співи-співи, де очевидно, що це фантазія. А є моменти, де спів починається посеред ніби нормальної сцени. Як в інтерв’ю. Чи в кінці, з Гарлі на сходах. Де і сам Артур розуміє, що це все лиш його фантазія.

Чи сцена, де 0 — чувака в костюмі.

Або ж сцена в поліцейській машині, яка візуально посилає до першого фільму, а затим до Нолана.

Короче, це дуже гарно зроблений фільм. З любов’ю до візуалу та деталей. Просто не про те, що ми хотіли. І не з тим сенсом, який би ми хотіли.

Чи йти на Джокер 2

Це як з чебуреком — якщо ти його дуже хочеш, то з’їж, звісно.

Отак і з джокером — як хочеться, то йди. Йди дивитись на мистецтво, на візуал, на класну гру Хоакіна. Отаке

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Джокер 2. Огляд спершу з'явиться на theytoldme.

Що таке трдельник?

Це отака солодка трубочка із тіста:

Ніби тісто на пиріжки намотали на качалки, запекли і посипали здобою. Дуже смачно.

А головне — це частина різдва в Європі. Трдельник — це чешська штука, кюртош — угорська. По суті одна і та ж штука, яку зазвичай готують в ятках на Різдво. Ну, пам’ятаєте, ялинка стоїть, навколо неї ятки з глинтвейном, льодяниками, яблуками на паличці… Ну, от там місце трдельника.

На жаль, в нас вкрали свята росіяни. Спочатку своїми обстрілами, а затим пропагандою. Тому трдельник знайти в Києві практично дуже складно. Гугл он взагалі не знає, де можна в місті з’їсти ту солодку штуку.

Чому я про це пишу?

Отже, ситуація така.

Грудень 2023. Чалапаю я серед снігових калюж в недрах шанхаю на станції метро Житомирська і бачу, що там, де колись була кав’ярня, відкривають щось нове.

Вивіски нема, загалом не дуже зрозуміло. Але є така фігня, що світиться — ніби і не кава.

Заходжу: “Ви що, робите трдельники?”.

“Так”.

А я трдельники люблю. Для мене це чітка згадка про Прагу, про Різдво, про європейський спосіб святкувати на вулиці. Бо я з маленького міста. В нас Новий рік святкують так — готують купу їжі, сідають за стіл, бухають і їдять, дивляться виступ президента, потім можна сходити на площу, де біля ялинки натовп п’яних людей палить бенгальські вогні та стріляє феєрверки. Нам більше подобається інакше — з тривалими різдв’яними ярмарками. Приблизно таке намагаються зробити на ВДНГ. Маю надію, що це відновиться після війни.

Оцей кюртош калач — це дещо більше ніж солодка булка.

Для мене.

Для тебе — не знаю. Чи поїдеш ти через усе місто шукати в шанхаї метро Житомирська особливу випічку? Я не знаю. Але якщо поїдеш, то це може врятувати цю точку. І трдло завше буде в Києві. В інсті в закріплених є відео, як дістатись.

Знаєте, де ще можна з’їсти трдельник в Києві?

Пишіть в коментарі — залюбки додам.

Можу додати і інші міста, якщо у вас є

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Трдельник в Києві спершу з'явиться на theytoldme.

Про що фільми про Залізну людину

Здавалось би, однакові герої — мільярдери, плейбої, філантропи. Обидва дістали багатство від батьків, але самі теж генії. Обидва юзають гаджети, щоб боротись зі злом.

Але…

Суть фільмів про Айронмена (саме фільмів) — якщо ти ніхто без костюма, то ти не маєш права його носити. Це підкреслювалось в месниках, це було прямо сказано в людині-павуку, це було показано в третьому айронмені.

Шлях Тоні Старка — від самозакоханого виробника зброї до людини, яка хоче захистити людство. І це шлях саме Тоні Старка.

Тоні Старк зізнається всім, що він Залізна людина, бо це Тоні Старк.

Тоні Старк робить костюм, Тоні Старк зриває план Локі, Тоні Старк підписує Заковіанські угоди. І так далі. Це шлях Тоні Старка до становлення героя. Айронмен — це лиш гаджет. Сотні гаджетів, якщо чесно.

Інша справа Бетмен

Брюс Уейн по суті не існує. Це лиш маска, яка прикриває Бетмена. Він сам про це каже.

В будь-якій ситуації Бетмен лишається Бетменом — хитрим продуманим детективом. Є в нього костюм, чи нема. Становлення Бетмена (в крайньому разі ноланівського) це становлення символа. Іронічно, що Нолан показує, як Брюс облажався із джерелом безкоштовної енергії, а Бетмен це розрулив. Хоча в світі Марвел Тоні Старк не облажався;)

А гроші… Гроші тільки фон.

Що я хочу сказати: Бетмен завше Бетмен. Айронмен завше Тоні Старк.

Чому на це не похуй

Глобально, це питання самоідентифікації — за якого персонажа ти граєш своє життя. Ти ставиш на себе в професійному плані? Може ти вважаєш, що твоє головне призначення батьківство? Може бажана твоя сутність — це твій ак в інсті чи тг, де ти говориш про історію Одеси? А мо щось інше.

Отаке

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Бетмен vs Залізна людина спершу з'явиться на theytoldme.

Про поляків

Тімоті Снайдер подає національно-визвольну боротьбу під проводом Хмельницького — громадянською війною і дрібним срачем.

Ну, тобто… Є Річ Посполита, в ній є 10% шляхтичів, в них є права і вольности (що дуже круто на той момент). Є українці, вони завзято працюють і воюють за РП. І отут у поляків був вибір, щоб прирівняти українську шляхту в правах з польською і литовською, гадяцькі статті, все таке… але вони не захотіли.

Все набагато складніше.

Той же Хмельницький дуже багато разів воював як за Річ Посполиту, так і проти. І якщо чесно — особливість РП в тому, що шляхта була занадто потужна і їхній виборний король часто воював зі своєю шляхтою. Навіть є згадки, що ніби-то Хмельницький допомагав Владиславу 4 боротись з Подільською шляхтою. Там довга та цікава історія, почитайте якось.

Я це все до того, що оці дві сучасні думки дуже гарно показані в фільмі:

1. Гризня шляхти між собою.
2. Відмова шляхти дати українцям право “газдувати на власній землі”.

Сучасна Польща стоїть на ідеології про Україну союзника, прагне пережити колоніальне минуле і прийти до тісної співпраці. Сучасна Польща в більшості не вважає Україну частиною своєї території.

Якщо чесно, я думаю, що це єдиний ідеологічний момент, який закладено в фільм.

“На дасте нам газдувати на власній землі — панувати теж не зможете”.

Це про нашу суб’єктність, яку поляки визнають, а росіяни — ні. Тому і віруситься зараз звук із “вихаркає”. 

Про фільм

Гарно.

Гори гарні. Полонини гарні. Декорації гарні, хоча іноді виглядають трохи картонно. Музику не пам’ятаю.

Сценарій нормальний. Купа пафосних фраз. Містицизм офігенний. Добро перемагає зло, добро дурить зло в найкращих українських традиціях. Такий собі Один дома в Карпатах:) Добро хитрістю перемагає навіть смерть. Що мало би надихати військових, які подивляться цей фільм.

Ісус прикольний. Не знаю, чи ви це теж так побачили.

Дзвінчук потужній, як персонаж. Гарно прописаний. З важким моральним вибором. Який робить цей вибір правильно, імхо.

Якщо чесно, мені здавалось, що з Марічкою щось трапиться — все ж там постійно було паливо. Спочатку казали, що всі знали, що до неї Довбуш ходить. Затим вона це публічно кричить. Але ніт. Вона ще й розрулює все потужно. Мені подо.

Екшон прикольний, хоча…

Знаєш, в мене є уявлення, що мистецтво — це виїбони. Відповідно, мистецтво для мене тільки тоді, коли воно вражає.

І з певної точки зору — цей фільм для українців мистецтво. Бо от дивіться, ми можемо зняти щось гарне. Можемо зробити візуал, адаптувати і просувати наших героїв, запихнути наш порядок денний.

Але з точки зору загальносвітового — ми тисячу разів бачили цей епос. Це ж було вже. Ви ж бачили Хоробре серце 1995 року з Мелом Б’ю Дружину Гібсоном? Чи ти вважаєш, що чисто візуально ми про Довбуша зробили краще, ніж Голівуд 28 років тому?

Я не кажу, що нам не варто було б це робити.

Як художники навчаються малюючи чужі картини і опановуючи чужу техніку — так і наші кінематографісти мають робити те, що вже було. Щоб потім отримати власний стиль. Ну, як в Лукіча стиль обсирати українські міста:)

Але мені більше зайшов Памфір.

Памфір був більш вийобистий:) І більш український, як на мене. Хоча то соціальна драма, а не епос, як Довбуш.

В будь-якому випадку, мене тішить, що в нас з’являється багато різних фільмів в різних жанрах. Про нас. Де ми можемо впізнавати свої знайомі речі, традиції, міста, історію, ідеї та ідеологію. Так і має бути. Це дуже круто.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Довбуш. Огляд на фільм спершу з'явиться на theytoldme.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Що може піти не так (ч.1) спершу з'явиться на theytoldme.

Мені цікаво, а тобі — побачим.

Короче, є три типи екосистеми, імхо:

• як у гугла,
• як у епла,
• як у самсунг

Це все суб’єктивно, але давай поясню.

Що таке екосистема гаджетів?

Екосистема — це як взаємодіють твої гаджети. Умовно, в тебе є навушники, комп, телефон і годинники. То як вони взаємодіють між собою?

Екосистема, як у гугла

Гугл робить ставку на свої хмарні сервіси.

Тобто твої гаджети пов’язані в першу чергу через акаунт гугла. В тебе є тека гуглдрайв на телефоні і на компі. Всі твої фото доступні в Google Photos. Пошта — gmail на компі, на телефоні, на годиннику. Музика і відео? YouTube. Той же Meet — в нього нема ніякої взаємодії між телефоном і компом. Чи навушниками. Але зі свого гугл акаунту ти можеш зайти з будь-якого гаджету без особливої проблеми.

А що гугл-навушники?

Вони просто хуячать там багато точок і це працює. Тобто твої навушники одночасно підключені до ноута і телефона. В залежності від того, де піде звук — звідти ти його почуєш. А якщо одночасно йде звук, то можна перемкнути кнопкою. Неідеально, але в більшості випадків працює.

Деякі речі реалізовані через bluetooth, як пошук телефону, кнопка фото чи наступна пісня на годиннику. Але воно і на фітнес-браслетах точно так само працює.

Деякі речі працюють через Wi-Fi. Коли ти натискаєш кнопку Транслювати в себе на телефоні в ютюбі — і починаєш транслювати відео на телевізор. По суті, запускається це ж відео в YouTube на телевізорі, а на телефон тепер як пульт. Але важливо для розуміння екосистеми, що це не з телефону показується на телик, а телик сам показує з інтернету, а телефон цим через інтернет керує.

Глобально, ти можеш сказати гуглу ввімкнути музику на колонці в кухні. І колонка ввімкнеться через інтернет.

Окремий кайф — це хром, який має свої фішки. Наприклад, ти в пару кліків можеш скинути сторінку на будь-який свій інший пристрій з хромом. Я кидаю через телеграм, але в самому хромі ця функція є.

Ще раз підкреслю, що, наприклад, гугл-мапи на телефоні і на годиннику ніяк не синхронізуються між собою. Вони кожне окремо синхронізується з твоїм гугл-акаунтом. Тому ти на годиннику бачиш в гугл-мапах, де твій дім, якщо встановила це на телефоні.

Це зручно.

Бо працює з усіма гаджетами. YouTube той же всюди. Що на компі, що на телевізорі, що на телефоні. І навіть на iPhone чи Linux-компі:)

Екосистема, як у Епл

Тут підхід інший.

Поєдання хмари і “залізної частини”.

Якщо в гуглі твої навушники приєднані до ноута і телефону, то в епл телефон теж з’єднаний з компом. Наприклад, твій телефон лежить поруч з маком і ти слухаєш щось в своїх навушниках. Як хто подзвонить, то нотифікація з’явиться на макбуці, а виклик піде на навушники.

Або якщо поставиш айпед біля маку — планшет може стати додатковим екраном.

Ловиш цю різницю?

Багато чого працює через хмару через акаунт apple (те ж сховище доків чи фоток), але ще є прикольні “залізні штуки”. Хоча скажу, що в мене ніколи не було годинника.

Загалом, це дуже зручно за двох умов: в тебе вся техніка епл + ти користуєшся нею сама.

Бо знаєш, неприкольно, коли ти сидиш в навушниках, хтось в сусідній кімнаті вмикає серіальчик на планшеті — і от ти вже слухаєш серіальчик:) Ну, або був прикол з Airpods, які на Android-телефоні не показували заряд. Не просто красивої анімації не було — хуй з нею. А навіть просто заряд в циферках. Не знаю, чи вже пофіксили.

Ще раз підкреслю — це дуже зручно, хоча більшість людей цим не користується.

Але більшість і жести на тачпаді не юзає, тому…

Екосистема, як у Samsung (могла би бути)

Одразу скажу, що у Самсунг нема адекватної екосистеми.

Таке враження, що вони роблять щось класне, люди то не юзають, тоді вони засовують то в шухлядку, і якщо епл то робить, то роблять ще раз.

По-перше, стільки розумних гаджетів, як у Самсунг — ні в кого нема. Як з’єднані більшість із них в екосистему? Ну… В мене таке враження, що через апчики на телефоні. Ну, от як ти юзаєш Xiaomi Smart Home, так само ти юзаєш і SmartThings від Samsung — ставиш апчик на телефон, керуєш апчиком з телефону. Короче, магії екосистеми нема:)

От чомусь мені здається, що якби епл зробила пралку, то на айфоні з’явився би автоматично віджет з таймером прання, а спеціальний кошик для брудних речей за 500 баксів нагадував би тобі про прання:)

По-друге, і що мені цікавіше — “залізна” екосистема від Самсунг, яка не прижилась.

Можливо, ви чули про DeX. Як ні, то це спеціальний софт, який дозволяв юзати телефон із монітором, клавіатурою та мишею. Вони навіть станцію зробили, але глобально можна було просто один кабель приєднати.

Тобто концепція екосистеми така — тобі не треба купа гаджетів. Твій телефон достатньо потужний, щоб бути — телефоном, планшетом, компом, смартхабом, приставкою.

Для мене ця концепція ідеальна.

Більшість моїх задач я роблю в інтернеті. І тривалий час в мене було так — на роботі стоїть монік з клавою і мишкою, я приходжу, підключаю свій ноут і працюю за моніком. Уяви, наскільки б краще було, якби мені треба було підключити тільки свій телефон.

На жаль, Samsung вирішило особливо не підтримувати DeX.

Якщо на самому початку можна було для свого DeX поставити Linux і мати повноцінний комп, то зараз, як я розумію, тобі просто дає адаптований під монітор екран телефону. При чому, я не знаю, в чому хуйня, але на айпеді з клавою якось більш менш працюється, а на сучасному DeX ніби чого не вистачає. Тобто відкриваєш хром, і ніби це якийсь обрізаний хром:( Хз, кароч.

Висновки?

Я хз, які можна висновки робити в статті, де я просто описую речі.

Є три підходи до екосистеми — чисто хмара, хмара + залізо, майже чисто залізо.

Яка з них краща? Хз. Це навіть не суб’єктивно, а більше залежить від обставин. Наприклад, ти думаєш — та куплю айфон і буду на ньому юзати гугл-сервіси. Купуєш, айфон кидає всі скріншоти тобі в google photos (що не робить на Pixel). Ти їбешся-їбешся з цим, а потім думаєш — ну, вони мають певне бачення, як мені треба. І отаких речей багато.

Зрештою, ти просто купуєш все одне і тобі норм.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про екосистеми гаджетів спершу з'явиться на theytoldme.

Митець вийобуєтся, а глядач знаходить в тому сенс. Так завше було і буде.

Отже…

Чому Люксембург, Люксембург

Імхо, тому що це два різні міста. Для Колі це місто мільйонерів, для Васі — кримінальна столиця Європи. І в цьому я бачу гумор стрічки — який не один раз підкреслюється — однакові речі мають геть інший сенс.

Як в тому жарті, що “ми близнюки, але я більше схожий на папу, а Вася на маму”.

Зрештою, оцей прикол і закінчується так — Коля їде в Люксембург за спадком від батька, Вася — щоб позбутись Колі.

Про що фільм?

Основна ідея фільму (як на мене) — не можна жить прошлим.

Мені навіть здається, що оця сцена, де батько зупиняє потяг — вона в уяві Колі відбувається. Він же розповідає — але він по суті не міг того бачити. Максимум йому міг щось розповісти Вася + гіперболізоване дитяче уявлення про світ.

Загалом — Коля хоче вірити в потужного батька, в бандицьку жизнь і пацанську правду.

А Вася не хоче.

Вася хоче жити правильно (з моєї точки зору) — сумлінно працювати, захищати слабших (згадай, як він зупиняється біля тіпочка, який чіпляється до дівчини), отримувати визнання. Вася живе майбутнім — тим, де він слідак.

За це йому навіть бутерброд не приносять.

Чому для мене це більше драма, а не комедія

Давай на прикладі — як Коля йде до тієї бабці з хлібзаводу.

Спочатку він вигадує, що буде їй казати. Там декілька жартів, але суть така — що він не вважає, що помилився, не бере відповідальність, і тільки хоче якось бабку наїбати.

Затим він до неї іде. І там дуже смішна сцена, де він стрибає. Але суть в тому, що жити в Лубнах стрьомно — треба закриватись від людей.

Затим він її переконує. Охуєнно смішно, коли він їй пропонує 500 грн за обидві руки, а вона йому розказує, що втрачає аж цілі 4 тисячі гривень зарплати. Вам же теж смішно, так? Мінімалка, ах-ах-ах. Зрештою Коля лишає свій телефон на хвіртці. Це троха смішно, але по суті вандалізм.

Після цього дуже смішна сцена, як стара самотня людина не може сама собі нічого зробити і в неї нікого нема. Смішно ж.

Сцена з ролами прикольна і викликає посмішку. Хоча по суті це означає дві речі — Коля не може приготувати суп + Коля витрачає набагато більше, ніж 500 грн. Як би сказав би Коля — від таких хуйових паступків, стає ні па сібє.

На кожен жарт є дуже сумний фон.

Отаке.

І закінчується це все ще й загалом дуже сумно. Потяг не зупиняється, суїцид не скоюється, майбутнє невизначене:) Смійтесь, сучі діти, смійтесь.

Про потяг

Є ще одна штука, яку мені сказала знайома після фільму.

Вася “зіскочив з потягу”, а Коля все ніяк не міг. І йому треба була допомога, щоб зіскочити.

Коля чекав, що це буде допомога батька, як тоді. Але це була допомога брата, який по суті цього разу просто викинув того із потягу. Типу, це може бути ідеєю фільму — не продовжувати ту хуйню, яка вже йде.

Однак…

Я не можу симпатизувати Колі. Просто не можу.

Ми часто співпереживаємо харизматичним шахраям і намагаємось знайти в них щось людське. По типу, Остапа Бендера чи Джека Горобця (ой, вибачте, капітана Джека Горобця). Але зрештою знаходимо. Вони вчиняють певні гарні вчинки.

Коля ж… Хамовитий мудак, в якого за весь фільм, здається, один гарний вчинок — взяв цукерки у бабусі за проїзд. Все решта — торгує наркотою, працює по блату, бреше дівчині, посилає нахуй маму…. Короче, я просто не можу.

Мені, як глядачу, важливо, що я відчуваю після фільму.

І от що — їбаната не покарано (дали йому другий шанс), сумлінно працюючого чувака схилили до злочину (а ще його зневажає дружина, тесть, мама).

Це не вселяє в мене надію.

Кругом хуйня, і її стає все більше.

Акторська гра

Як сказав Раміль в одному з моїх відео в тіктоці: “Якщо ви захочете написати мені чи Амілю в лічку, що ми хуйові актори, то спершу напишіть Лукічу про хуйовий сценарій”.

Але вони грають круто.

Я от дивлюсь на брата-їбаната — і вірю. Мені складно то дивитись, бо я в житті стараюсь триматись подалі від їбанатів, тому відчуваю прям фізичний дизкомфорт.

І як плаче Вася в кінці — вірю. І дивлюсь на бабцю, яку збили — вірю. І на ту медсестру, яку Коля запросив на побачення — теж вірю. Я прям відчуваю, як вона боїться згвалтування (подякуємо Лукічу за цей потужний жарт, поруч із жартом про член бандюка).

Музика

Мені вдалось запам’ятати два треки — здається Красний бархат Корупції і якась пісня ОЕ. А ні, не вдалось. Тільки жарт Колі про те, що нахуй ОЕ, давай клубняк. Там має бути якийсь символізм, але я його не хаваю.

Декорації

Я не розумію замислу митця з оцією штукою для спини в басейні.

Єдина емоція, яку в мене це викликає — це якась хуїта.

А решта б’є по мені точно в ціль. Оці старі гривні на початку фільму, оця квартира, кімната на два ліжка (під час розмови з мамою), оцей маєток тестя, маршрутки до кладовища… І головне — Вольво. Вольво то мічта.

Атмосфера дуже чітко передана.

Дойоби:

• Лубни хуйня? Чому як не український фільм, то треба обісрати якесь місто?
• Суржик харить.
• Якщо чесно — це не остаточне вирішення проблеми. Коля, звісно, натягує “шкуру” нелегала буквально. Але брат-їбанат, то назавше, на жаль.

Висновки?

Я не можу сказати, що фільм мені не сподобався.

Скоріше він дуже сумний і важкий. З сенсом, що життя сумне і хуйове. Особливо в Лубнах. Особливо, якщо ти жінка — тобі або син-їбанат, або залицяльник-їбанат, або маршрутчик-їбанат:) Ну, в крайньому разі чесний мєнт, який не може звозити тебе на Балі.

Все хуйово. І єдине, що ти можеш зробити — щоб було трохи не так хуйово.

Отакий огляд на Люксембург, Люксембург.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про що Люксембург, Люксембург спершу з'явиться на theytoldme.

Задача трейлера — продати фільм. 

І він продає — мені хочеться піти та глянути фільм, в мене є певні очікування щодо жанру і сюжету. Якщо ж очікування не виправдовуються, я відчуваю дисонанс, який призводить до дискомфорту. 

Так було із Венсдей, яку продавали, як містичний детектив, а по суті це сильно спрощений пригодницький фільм (як Джеймс Бонд чи Індіана Джонс) в сетингу Гаррі Поттера. 

Так і зі Скляною цибулею. 

Жанр Скляної цибулі

Після першого фільму ми чекали детектив. А насправді…

Насправді, Скляна цибуля — це соціальна драма і гостра сатира. Як Джокер, тільки більше гумору.

Чому я так думаю? 

Тому що всі персонажі класичні, репрезентують якусь велику соціальну групу, а також в фільмі є моменти, які не впливають на сюжетну лінію ніяк. 

Далі спойлери.

Давайте два приклади:

1. Навіщо Бланк каже, що Ілон Маск (ну, чи Майлз) тупий?
   По суті, воно ж не впливає на сюжет. Отруїти людину та інсценувати самогубство — це не тупо. Так само, як і отруїти ананасами того, в кого алергія на ананаси. Вимкнути світло — трохи тупо, але не тупо-тупо.
2. Що то за чувак, який п’є пивко і курить шмаль?

Отже, моя версія

Режисер нам показує соціальну драму про бізнес, політику, інфлюенсерів, поп-діячів, науковців і ще декого;)

Він чітко показує, що політики, інфлюенсери, науковці і поп-культура на підсосі у бізнесу, а бізнес — тупий. Точніше прямий. Режисер прямо сміється в очі всім теоріям змови про Ротшильдів-масонів-людоящерів. Він каже: “Бізнес бере чужі ідеї і намагається їх конвертувати в гроші, маскуючи під якоюсь ідеологією, але це порожні слова”. За цими словами дуже прості дії. По типу, потогінної фабрики в Бангладеші, підкупу політиків чи вбивства опонентів.

А чувак, який п’є корону…

Це покоління, яке зараз in charge. Яке розслабилось, намагається пофіксити менталочку, отримує задоволення завдяки бізнесу (Тесла це ж круто, еге ж?) і особливо не париться.

Режисер пише сатиру на сучасний порядок речей — звідси в фільмі:

1. ковід (бугага, як Мадонна, ой, Бьорді, проводить вечірки і приїжджає в прозорій масці),
2. мужицька ідеологія у чувака з сильною та розумною мамою,
3. діти як крипта,
4. товари від зірок, по типу спортивок Мадонни чи комбучі від Джареда Лето,
5. cancel culture,
6. заборона куріння в саду,
7. секс заради просування…

І ще багато чого, якщо покопатись. 

То в чому проблема?

Проблема цього фільму як детективу — розв’язка дуже примітивна. 

Але ж це не детектив. Це сатира. Тому, як сатира він дуже ок. Хіба… Хіба автор не знає, що з цим робити, і тому не може нам сказати. 

Він ніби каже: “Дивіться, дітки, світ отакий. Але я хз, що з цим робити”. 

Якщо Ножі Наголо ніс доволі просту ідею гуманності — перемагає дівчина, яка творить добро — то Скляна цибуля не дає нам прямої відповіді, що робити. Головна героїня перемагає, бо діє так само як і головний “злодій”… І отримує ті ж самі наслідки. 

Тобто система лишається стабільною. Де політики, інфлюенсери, науковці та поп-діячі на підсосі у того, хто сильніше. 

І оце проблема Скляної цибулі, як соціальної драми. 

Ніц не змінилось. 

Живіть з цим.

—

Передвістники

Окремо скажу за передвістники.

Це такий прийом, коли в творі на початку завуальовано кажуть, що буде далі. Ну, тобто, все вказує на кінець з самого початку. При першому перегляді цього не помічаєш, але коли дивишся вдруге. Від того при повторному перегляді ловиш кайф. 

Райан Джонсон любить то. 

І тут з одного боку режисер трохи жартує з себе, коли Бенуа Бланк починає агритись на Ілона за “покласти заряджений пістолет і вимкнути світло”, а з іншого боку — дивись на запрошення. 

Там, по-перше, сказано про “моє таємниче убивство”. І це дійсно його вбивство, яке лишається для нас таємницею до другої частини. 

По-друге, сказано повідомити про дієтичні обмеження. Саме через алергію на ананаси гине інфлюенсер. Хоча… Вони ж їздять кожен рік, Ілон прекрасно знає про це. 

Ну, і ще дрібниці: 

1. Майлз розказує, чим завершиться фільм, коли в першій частині розповідає про Руйнацію.
2. Бенуа на початку грає в Imposter — гра, де треба знайти зрадника серед своїх — і програє.
3. На початку науковець ставить питання, чи Ілон геній чи дебіл.
4. Ще щось, що ми не помітили з першого разу. 

Подобається мені то дуже

Це перша з трьох частин огляду на Скляну цибулю. Всього частин три: про що, чого вчить і що поганого вчить. Всі три частини доступні на патреоні.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Про що Скляна цибуля спершу з'явиться на theytoldme.

По сюжету мені найбільше нагадує Джеймс Бондів. Де крутий агент потрапляє в усілякі пригоди і дуже легко з ними справляєтся — бо він, мать його вйо, Бонд. Джеймс Бонд.

Якщо ви чекаєте на детектив — ні, це не детектив.

Якщо ви чекаєте на фільм про сильну жінку. Ні, це не про сильну жінку.

Це класичний фільм про дітей. Гарний, зі спецефектами, дорослі бяки, любов до гроба і нескінченна ненависть, яка триває до кінця шкільної перерви. Блять, в серіалі є момент, коли вчитель дозволяє учням на уроці битись до крові. Або… То вже спойлери…

О, і якщо ви чекаєте якогось їбанутого фльору Адамсів — його там теж нема. Точніше зрідка є, але не тягне.

Отже, що поганого вчить Wednesday:

1. Класика — падіння і удари нічого не значать.
   В серіалі є моменти, коли герої отримують травми, але в більшості випадків ситуація така: “Тебе з усієї дурі відкинули на 10 метрів — встала і пішла”. Або “тебе переїбали лопатою, ти втратила свідомість”.
   Просто знайте, що в реальності це тілесні ушкодження або навіть смерть.
2. Як Венсді збирає докази — взагалі пизда.
   Без рукавичок. Без ордерів. Без якогось сенсу. Kids are fucking stupid.
   По суті, якби головні злодії не вийобувались при кожній зручній нагоді — то все. Нічого не докажеш. Твоя здогадка проти мого “це не я”.
   Серіал руйнує твоє бачення судової системи.
   • О, тут ще один прикол. В детективах є така фішка. Якщо доказів недостатньо, то виведи з себе підозрюваного, і він наговорить зайвого. Але є один важливий нюанс. Це має бути зафіксовано. Мають бути свідки цього зайвого. Але це офтоп, звісно.
   • І другий офтоп — в серіалі дуже паскудно показано, як працює правоохоронна система. Реально. Починаючи з того, хто де має сидіти, і як транспортуватись, до того, як людей судять за вбивство.
3. Щирість.
   Серйозно, всі так легко починають говорити про свою мотивацію. Приблизно, як кур’єр з піцою погоджується на секс в порно. Але в житті так не буває. По-перше, люди самі ніхуя не знають про свою мотивацію. По-друге, вони її не розповідають просто так, від нєхуй.
4. Гуртожитки.
   Подвійні кімнати бувають. Але це маленькі комірки, а не величезні кімнати, більші за мою квартиру. А скоріше за все тобі випаде жити в четвірці чи шістці.
5. Всі тебе “хочуть”.
   Це, мабуть, найбільша брехня серіалу. Де персонаж, який прагне бути на самоті і не мати соціальних зв’язків — опиняється в центрі інтересу всіх. Хлопці в неї закохуються. Дівчата з нею хочуть дружити…
   В реальності, якщо ти не будеш вести соціальне життя — всі на тебе кладуть хуй.
   Серйозно, можна провалятись в себе в гуртожитку 5 років в ліжку, читаючи фентезі і дивлячись серіали. А якщо ще й грубіянити, то тебе просто будуть оминати.

Тут цікаво порівняти з тим же Хаусом. Він нестерпний. Але він мегаексперт. Він світило медицини. Але навіть його може терпіти тільки Кадді, бо для її маленької клініки це плюс. Великі клініки його не хочуть, бо бенефіти менші за геморой з ним.

А дівчинка-готка в школі повній вампирів, перевертнів та іншої нечисті — це хіба щось таке унікальне?

Так про що ж Wednesday

Ця стаття не просто так починається з Гаррі Поттера.

ГП про дружбу. З самої першої книжки Роулінг штовхає цю ідею — будь ти хоч 100 разів обраним, але тобі потрібні друзі. Вони тебе будуть робити. Бо всім треба Герміона, яка дасть тобі ляща в потрібний момент. Чи Рон, який витягне тебе із озера. Чи Невіл, який зарубає ту срану змію. Роулінг мало нас носом не тикає в тріо — ГП, Володька, Северус — дивіться, як талановиті чуваки всасують, поки відверті аутсайдери за допомогою друзів перемагають.

Тут та ж фігня.

Діткам показують, що треба дружити. Що друзі, то важливо. Навіть якщо ти маленька зла дівчинка.

Це правда.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Що паскудного вчить Wednesday спершу з'явиться на theytoldme.

1. Мої думки тихі — 28
2. Кіборги — 14
3. Я працюю на цвинтарі — 13
4. Стоп земля — 12
5. Поводир — 10
6. Снайпер: Білий ворон — 9
7. Захар Беркут — 7
8. Крути — 6
9. Носоріг — 6
10. Спіймати Кайдаша — 6
11. Сторожова застава — 6
12. Гуцулка Ксеня — 5
13. Тіні забутих предків — 5
14. Дике поле — 5
15. Додому — 5
16. Атлантида — 4
17. Плем’я — 4
18. Пропала грамота — 4
19. Сага — 4
20. Той, хто пройшов крізь вогонь — 4
21. Тіні незабутих предків — 3
22. І будуть люди — 3
23. Коли падають дерева — 3
24. Заборонений — 3

Що набрало 2 і менше, то я не пишу. Щиро радію, що сюди не потрапило щось із Горбуновичем, Поляковою чи Дзідзьо.

Я от що думаю — перші п’ять ти просто мусиш подивитись.

Далі за бажанням.

Сторожова вежа мила, ненапряжна, дитяча. Сюди ж можна і Захара Беркута з його простою мораллю. Той, хто пройшов крізь вогонь теж доволі позитивний. Гуцулку ми якраз дивимось, і поки виглядає, як веселий фільм.

Дике поле — рекомендовано тим, хто любить Жадана, хоча це якраз той фільм, який в мене викликає бажання взяти інтерв’ю у Жадана і запитати: “А навіщо йому була та бензоколонка?”.

Ця стаття буде розширюватись, бо ми теж не все глянули. Можливо, я трохи більше напишу про кожен фільм.

Капі

Людина, яка створила ttm.

Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати

theytoldme.com

Запис Топ українських фільмів спершу з'явиться на theytoldme.