Мені трапився твіт про те, що “у вісьмох людей більше грошей, ніж у 4 мільярдів людей. Але ж проблема у пані, яка купує їжу по талонах, ага”.
І мені хочеться підняти тему грошей.
Що таке гроші
Мені здається, що більшість сприймає гроші, як якусь річ,що вже існує.
Ну, як вода.
Води в світі багато, але все ж обмежена кількість. В певних місцях — якщо одна людина забере собі доступ до водосховища, то решта лишиться без води.
Тобто бачення, що є всього умовно мільярд гривень в країні. Щоб хтось отримав мільйон, то мільйон в когось треба забрати.
В мене інше бачення.
Я сприймаю гроші, скоріше як можливість.
Наприклад, помідори.
Щоб отримати помідори, їх умовно треба посадити, доглядати, зібрати. Скільки ти отримаєш помідорів не залежить від того, скільки їх є у сусіда — скоріше залежить від ресурсів, які ти в них вкладаєш.
Тобто бачення — якщо є мільярд в країні, то щоб отримати мільйон необов’язково в когось мільйон забирати. Можна взяти мільйон в борг, і зробити 2 мільйони.
Звідки беруться гроші?
Тут ти можеш запитати, а де ж візьметься отой зайвий мульйон?
Своєю працею ми додаємо дещо до вартості ресурсів. Умовно, була вартість насіння для помідорів, вартість води, вартість горщиків, вартість сапання городу, вартість порваної футболки на підв’язки для помідорів… Це все разом має бути менше, ніж вартість продажу помідорів.
Тобто витратили 1 000 гривень, продали помідорів на 1 500 грн. Робота твоя додала 500 грн.
Ми всі свою працею створюємо додану вартість, а затим обмінюємося товарами та послугами за допомогою грошей.
Іноді це як з помідорами, іноді як з айфонами… Іноді ми й в мінус працюємо. Головне не це. Головне те, що гроші не “обмежений” ресурс, а можливість. Праця створює додану вартість до ресурсів.
Це, до речі, відповідь на стандартне “чому ми не можемо надрукувати більше гривень”. Можемо, але для цього треба більше доданої вартості. Інакше, всі гривні просто стануть дешевше. Це не миттєво, але загалом так.
І отут проблема з бідністю
Бо те, що в 8 людей купа бабла — не проблема, поки вони не заважають іншим робити бабло.
Умовно, якщо в тебе маленький город, а в сусіда великий, то це ніяк не впливає на твій урожай. Але якщо він затуляє тобі сонце, відключає воду, забороняє людям продавати тобі насіння… Ну, або ж демпінгує так, щоб ти продавала свої помідори в мінус і не могла окуповувати затрати…
Також дууууже багато чого зав’язано на тому — з чого ти починаєш і які в тебе умови.
Наприклад, цікава економічна сторона боротьби чорних за рівність. Банки не давали чорним кредити — важче стартанути бізнес. Ріелтори не продавали будинки в дорогих кварталах, а універи не брали на навчання — важче налагоджувати корисні зв’язки. Оренда приміщення під бізнес — або недоступна, або за менш вигідними умовами.
Тобто навіть тим, хто хотів жити багатше — було складно.
І проблема жінки, яка на останні гроші чи по талонам купує їжу, не в тому, що у Ілона Маска купа акцій Тесла… Проблема в тому, що вона не знає, як заробити більше. Як віддати дітей в кращу школу чи універ. Як взагалі витягнути дітей самостійно.
Тому це не питання, як оподаткувати мільярдерів. Це питання, як відкрити більше можливостей для заробітку.
Можливості як потенційні гроші
Вся соціалка має бути направлена не на виживання, а на поліпшення умов для сродної праці. Тобто отут нас можна назвати ліваками, але я щиро вважаю, що відкриття безкоштовних дитячих садків — ліпше вирішує проблему, ніж роздавання грошей.
Чи можна це зробити, якщо зібрати більше грошей з олігархів і мільярдерів? Можливо. Якщо ці гроші підуть цілеспрямовано на соціалку. На жаль, це рідко спрацьовує.
Мені здається, що соціальне диво тримається загалом на бізнесі.
Більше людей роблять свій маленький чи середній бізнес = більше податків + більше соціальних проектів + менше соціально незахищених = більше грошей на соціалку, які краще розподіляються.
Якщо на якомусь із цих етапів щось піде не так (наприклад, держава буде неефективно розподіляти кошти, або держава створить умови, щоб бізнес пішов у тінь), то весь ланцюжок руйнується.
Це якраз тема для подумати перед наступними виборами.
В чому різниця між Ілоном Маском і нашими олігархами
Оце дуже суб’єктивно.
Але я бачу різницю в ефективності ведення бізнесу.
Ілон Маск працює в конкуретному середовищі. Загалом він намагається стати монополістом, щоб більше заробити грошей, але держава і інші бізнеси ретельно слідкують, щоб в нього не було суттєвої монопольної переваги. Загалом Ілон Маск, Цукерберг чи Біл Гейтс можуть робити непогані продукти та сервіси — які будуть купувати, бо вони найкращі на ринку. Так само, як вони можуть все втратити, якщо хтось зробить кращу теслу, інсту чи віндовс. Де Нокіа, Myspace, Skype і так далі? Нема:)
Наші українські олігархи не можуть створювати ефективні продукти та сервіси.
Навіть якщо в них це виходить — а Приват тому приклад — одразу виникає бажання не вести бізнес, а всіх наїбати.
Схема проста — щось давно віджали, тепер доять. Якщо виникає конкурент — усунути його за допомогою куплених депутатів, місцевої влади і судів. Попри всю мою любов до брендингу Рошен (я дійсно вважаю, що отак варто робити магазини цукерок) — Порошенко теж був помічений в тому, що вставляв палки в колеса конкурентам:).
Тому наші олігархи — майже завше зло. Вони тупо гальмують зміни на краще.
Людина, яка створила ttm.
Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати
