В нас запитали, ми віджартувались, але чому б це не проговорити.
НІХТО НЕ ЛЮБИТЬ СКЛАДНІ РОЗМОВИ.
Складними я назву ті розмови, в яких є конфлікт інтересів, який неодмінно призведе до зміни балансу.
Ну, от як з начальником. Він не особливо хоче платити тобі більше, а ти хочеш кращі умови. Тут або ти отримуєш те, що хочеш, або він. Ну, або компроміс, де ніхто не отримує те, що хочеш.
Оцей конфлікт і визначає…
Бо якщо конфлікту нема, то ти просто кажеш: “Давай жити разом” — і ви з’їжджаєтесь.
А якщо конфлікт є, то “Давай жити разом” перетворюється з простої пропозиції в конфліктну ситуацію, коли людина не хоче переїжджати від мами… Або не хоче будувати з тобою стосунки… Або хоче жити в Києві, і не хоче переїжджати на Лівий беріг… Або це означатиме, що треба буде шукати квартиру, а це геморно…
Розмови “про стосунки” за визначенням конфліктні.
Бо вони потрібні в той момент, коли стосунки йдуть “не за планом”. Якщо ви потрахались і поводитесь, як пара, то вам не треба обговорювати, чи ви пара. Якщо хлопець хоче зробити пропозицію, то він її робить — вам не потрібна розмова про це.
Особисто я вважаю, що якщо людина після побачення не хоче з вами спілкуватись — ну, то це її відповідь. Тут не треба додаткових розмов.
Найскладніше, це коли треба якісь установчі розмови “про майбутнє”, і це ніби не конфлікт, але конфлікт.
Ми потенційно хочемо одружитись? Чи будуть у нас діти? Скіки? Ми будемо заводити тварин? Ми хочемо жити тут чи виїхати? В квартирі чи хаті? І теде, і тепе.
Конфлікт в тому, що в тебе може бути уявлення, а в партнерки чи партнера — ні.
Хз, як воно буде.
Картинка майбутнього в голові не намалювалась.
В таких ситуаціях — а може вам і не треба “розмова”? Треба починати з розповіді, як на мене. Ну, тобто, ти розповідаєш, як би тобі хотілось, та й по всьому.
“Я завше уявляла, шо в мене буде велике весілля в карпатах, з великою кількістю родичів”.
“Знаєш, мене страшно харить жити в квартирі. Тут якось без території, всім заважаєш. Хочу жити в хаті і косити газони”.
Звісно, це має бути доречно, і це має бути культура спілкування з партнерами. Коли у вас в принципі є час, щоб обговорити щось чи розказати про свої відчуття-почуття. До того є дуже простий тест — як їдете в потязі чи автівці, скільки часу ви розмовляєте одне з одним?
Ну, тобто я хочу сказати, що якщо ви в принципі не дуже розмовляєте, то зрозуміло, що і розмови про “стосунки” не будуть особливо залітати:)
А ще буває купа інших комунікаційних проблем:
- партнер/ка розмовляє, але тільки про себе. Слухати не дуже хоче.
- партнер/ка розмовляє, але у відповідь чуєш тільки критику і знецінення.
- партнер/ка розмовляє, але про загальні речі — політику, спорт, володаря перстнів… Як доходить до конкретики — де поїсти зараз, то злітає з теми.
Та й таке.
Тому спочатку розбираємось, чи є конфлікт, затим дивимось, чи ми взагалі розмовляємо, після цього стараємось говорити ротом, і от тепер вже про стосунки.
Людина, яка створила ttm.
Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати
