Почну цей ніби огляд на Люксембург, Люксембург так — це важкий фільм.
Якщо додивитись до кінця, то мабуть це фільм про вибір. Ну, або про те, який вибір правильний. Загалом, це сімейна драма із декількома жартами.
Дисклеймер. Спойлери.
Ще Маленький дисклеймер. Я розповідаю те, що мені вдалось розгледіти. Хотів режисер чи не хотів, щоб ми це розгледіли — байдуже. Мистецтво не так працює.
Митець вийобуєтся, а глядач знаходить в тому сенс. Так завше було і буде.
Отже…
Чому Люксембург, Люксембург
Імхо, тому що це два різні міста. Для Колі це місто мільйонерів, для Васі — кримінальна столиця Європи. І в цьому я бачу гумор стрічки — який не один раз підкреслюється — однакові речі мають геть інший сенс.
Як в тому жарті, що “ми близнюки, але я більше схожий на папу, а Вася на маму”.
Зрештою, оцей прикол і закінчується так — Коля їде в Люксембург за спадком від батька, Вася — щоб позбутись Колі.
Про що фільм?
Основна ідея фільму (як на мене) — не можна жить прошлим.
Мені навіть здається, що оця сцена, де батько зупиняє потяг — вона в уяві Колі відбувається. Він же розповідає — але він по суті не міг того бачити. Максимум йому міг щось розповісти Вася + гіперболізоване дитяче уявлення про світ.
Загалом — Коля хоче вірити в потужного батька, в бандицьку жизнь і пацанську правду.
А Вася не хоче.
Вася хоче жити правильно (з моєї точки зору) — сумлінно працювати, захищати слабших (згадай, як він зупиняється біля тіпочка, який чіпляється до дівчини), отримувати визнання. Вася живе майбутнім — тим, де він слідак.
За це йому навіть бутерброд не приносять.
Чому для мене це більше драма, а не комедія
Давай на прикладі — як Коля йде до тієї бабці з хлібзаводу.
Спочатку він вигадує, що буде їй казати. Там декілька жартів, але суть така — що він не вважає, що помилився, не бере відповідальність, і тільки хоче якось бабку наїбати.
Затим він до неї іде. І там дуже смішна сцена, де він стрибає. Але суть в тому, що жити в Лубнах стрьомно — треба закриватись від людей.
Затим він її переконує. Охуєнно смішно, коли він їй пропонує 500 грн за обидві руки, а вона йому розказує, що втрачає аж цілі 4 тисячі гривень зарплати. Вам же теж смішно, так? Мінімалка, ах-ах-ах. Зрештою Коля лишає свій телефон на хвіртці. Це троха смішно, але по суті вандалізм.
Після цього дуже смішна сцена, як стара самотня людина не може сама собі нічого зробити і в неї нікого нема. Смішно ж.
Сцена з ролами прикольна і викликає посмішку. Хоча по суті це означає дві речі — Коля не може приготувати суп + Коля витрачає набагато більше, ніж 500 грн. Як би сказав би Коля — від таких хуйових паступків, стає ні па сібє.
На кожен жарт є дуже сумний фон.
Отаке.
І закінчується це все ще й загалом дуже сумно. Потяг не зупиняється, суїцид не скоюється, майбутнє невизначене:) Смійтесь, сучі діти, смійтесь.
Про потяг
Є ще одна штука, яку мені сказала знайома після фільму.
Вася “зіскочив з потягу”, а Коля все ніяк не міг. І йому треба була допомога, щоб зіскочити.
Коля чекав, що це буде допомога батька, як тоді. Але це була допомога брата, який по суті цього разу просто викинув того із потягу. Типу, це може бути ідеєю фільму — не продовжувати ту хуйню, яка вже йде.
Однак…
Я не можу симпатизувати Колі. Просто не можу.
Ми часто співпереживаємо харизматичним шахраям і намагаємось знайти в них щось людське. По типу, Остапа Бендера чи Джека Горобця (ой, вибачте, капітана Джека Горобця). Але зрештою знаходимо. Вони вчиняють певні гарні вчинки.
Коля ж… Хамовитий мудак, в якого за весь фільм, здається, один гарний вчинок — взяв цукерки у бабусі за проїзд. Все решта — торгує наркотою, працює по блату, бреше дівчині, посилає нахуй маму…. Короче, я просто не можу.
Мені, як глядачу, важливо, що я відчуваю після фільму.
І от що — їбаната не покарано (дали йому другий шанс), сумлінно працюючого чувака схилили до злочину (а ще його зневажає дружина, тесть, мама).
Це не вселяє в мене надію.
Кругом хуйня, і її стає все більше.
Акторська гра
Як сказав Раміль в одному з моїх відео в тіктоці: “Якщо ви захочете написати мені чи Амілю в лічку, що ми хуйові актори, то спершу напишіть Лукічу про хуйовий сценарій”.
Але вони грають круто.
Я от дивлюсь на брата-їбаната — і вірю. Мені складно то дивитись, бо я в житті стараюсь триматись подалі від їбанатів, тому відчуваю прям фізичний дизкомфорт.
І як плаче Вася в кінці — вірю. І дивлюсь на бабцю, яку збили — вірю. І на ту медсестру, яку Коля запросив на побачення — теж вірю. Я прям відчуваю, як вона боїться згвалтування (подякуємо Лукічу за цей потужний жарт, поруч із жартом про член бандюка).
Музика
Мені вдалось запам’ятати два треки — здається Красний бархат Корупції і якась пісня ОЕ. А ні, не вдалось. Тільки жарт Колі про те, що нахуй ОЕ, давай клубняк. Там має бути якийсь символізм, але я його не хаваю.
Декорації
Я не розумію замислу митця з оцією штукою для спини в басейні.
Єдина емоція, яку в мене це викликає — це якась хуїта.
А решта б’є по мені точно в ціль. Оці старі гривні на початку фільму, оця квартира, кімната на два ліжка (під час розмови з мамою), оцей маєток тестя, маршрутки до кладовища… І головне — Вольво. Вольво то мічта.
Атмосфера дуже чітко передана.
Дойоби:
- Лубни хуйня? Чому як не український фільм, то треба обісрати якесь місто?
- Суржик харить.
- Якщо чесно — це не остаточне вирішення проблеми. Коля, звісно, натягує “шкуру” нелегала буквально. Але брат-їбанат, то назавше, на жаль.
Висновки?
Я не можу сказати, що фільм мені не сподобався.
Скоріше він дуже сумний і важкий. З сенсом, що життя сумне і хуйове. Особливо в Лубнах. Особливо, якщо ти жінка — тобі або син-їбанат, або залицяльник-їбанат, або маршрутчик-їбанат:) Ну, в крайньому разі чесний мєнт, який не може звозити тебе на Балі.
Все хуйово. І єдине, що ти можеш зробити — щоб було трохи не так хуйово.
Отакий огляд на Люксембург, Люксембург.
Людина, яка створила ttm.
Всі ці статті пишуться тільки завдяки вашій підтримці. Підтримати
