Чи всі військові гомофоби?

Тут один чувак написав в чаті російською. Ми його забанили і скинули причину скріном (як завше).

А він почав про геїв і “щось я тебе не бачив у Броварах зі зброєю”. Ну, молодець, якщо був в ТРО. Дивно тільки, що воював проти геїв, а не росіян. Це ж геї бомблять наші міста, вочевидь.

Але я не про це…

Він піднімає цікаву проблему, яку б ми назвали “тільки сітхи все зводять до абсолюту”. А точніше чому не всі солдати гомофоби, але всі росіяни відповідальні за війну.

Що по геям і військовим?

Суть в тому, що лгбткі+ це не організація. Є декілька спільнот і організацій, які борються за права лгбткі+, але якщо ти бі, то це не означає, що ти автоматично належиш до цих спільнот. І що ти їх делегуєш кудись. Деякі геї хочуть одного, деякі іншого.

Так само і солдати.

Це не організація — це рід занять. Солдати можуть бути в різних організаціях, але кожен солдат має своє бачення.

Є солдати-порохоботи, є солдати фанати Арестовича, є русифіковані і російськомовні солдати. Є солдати-чеченці і солдати-вірмени, так само як солдати-українці. Є солдати-геї. Ми не знаємо статистику і не можемо сказати, чи більше серед солдатів геїв, ніж в середньому в інших професіях по країні, але вони точно є. Також є солдати-гомофоби. Один солдат-гомофоб чи навіть ціла рота гомофобів не може говорити за всіх солдатів.

Більш-менш за всіх військових може говорити вище командування, але то теж… Чисто в межах… Ну, не знаю. Не може вийти Залужний і сказати солдатам, що вони всі ХОЧУТЬ їсти рис з м’ясом 7 днів на тиждень. Він, по ідеї, не може навіть сказати, що вони БУДУТЬ їсти рис з м’ясом 7 днів на тиждень.

Ну, тобто ще раз:

Військові бувають різні.

• Гомофоби – байдужі – геї.
• Інтелігентні – бикуваті.
• Українці – русифіковані – російськомовні – іншомовні.
• Християни, греко-католики, мусульмани, атеїсти…
• Лижники – сноубордисти – не бачили гір.
• За Пороха, Зеленського, Притулу, Маркуса, Бойка, Тимошенко…
• Хоробрі – в міру – боягузливі.
• Сильні – слабкі.
• Високі – низькі.
• Гарні і погані батьки.

Це не стерильні люди з пробірки, і не клони. Це реальні живі люди зі своїми тарганами та історією.

Якщо один військовий напився і погрожує всіх порубати сокирою, то це не означає, що всі військові такі. Так само, як ветеран-підприємець став підприємцем не через те, що був військовим.

Те ж саме можна сказати і про росіян. Але є нюанс.

Що по росіянам?

А росіяни… В них якраз є організація — це їхня країна. І керівництво цієї країни — представницькі органи.

Ну, тобто вони зібрались, обрали собі представників, і ці представники сказали: “Ми, як країна, нападаємо на іншу країну”.

Росіяни можуть скільки завгодно “Ми Путіна нє вібіралі”, але обирали.

Обирали десятки разів. І через опитування, і через вибори, і через підтримку другої Чеченської, через Абхазію і Осетію, через окупацію Криму, через “не смєшитє наши іскандери” і всі їхні паторочні пропагандистські фільми… Через їбучу плашку “іноагентів”. Через оцю фразу “абажал как родіну, нє любіл как страну” в рядках Бумбокса. Їбуча російська хуйня розділяти країну і владу — а ліпше звалити в Європу і звідти розказувати про прекрасну РАСІЮ.

Вибирали за сите життя в Москві, Пітері та Єкаті. За нафтодолари і соцзахист.

У всіх адекватних росіян був вибір:

• боротись до кінця (поки тебе не пристрелять в центрі міста)
• виїхати і зректись

Але ж так було лінь, правда? Ну, ввели війська в Грузію, “ета міня развє касаіцца?”. Ну, окупували територію іншої країни — “ну, так ета хахли самі вінавати, і вапщє ашипка Хрущьова, каторий сам из хахластана. І ващє нє бутирброд”.

Тепер, коли ставки піднялись — деякі росіяни почали боротись за свою країну.

Воювати на стороні України, збирати кошти на ЗСУ. Але треба розуміти, що вони воюють за свою батьківщину, яку захопив диктатор. Реально проти Путіна бореться Легіон Свобода Росії, а не Навальний. Це не робить їх “гарними росіянами”. Вони зробили правильний вибір, коли їхня країна зробила неправильний.

І коли ми переможемо, то репарації буде платити держава Росія (точніше те, що від неї лишиться, привіт батальйону Джохара Дудаєва) — тобто кожен росіянин.

Чи можна назвати росіян підарами?

Ну, заборонити я тобі не можу. Але тут є два дуже важливих моменти:

1. Розмивання вини
2. Гомофобія

Коли ти називаєш росіян орками чи підарами, то розмиваєш їхню вину. Вони окупанти, агресори, імперці, шовіністи і терористи. В голівудських фільмах (вважай, підсвідомості західного світу) вони на все життя мають лишитись дикими і агресивними терористами, які готові вбивати, гвалтувати і бомбити мирних жителів, а також красти унітази. А не геями.

А з гомофобією просто — підар міцно асоціюється з лгбткі+.

Ти можеш казати, що підар — це просто погане слово. Але це не так.

Дивись, “їбанат” — це погане слово і образа, тому що саме слово “їбатись” лайливе. Не через те, що їбатись гидко і неправильно.

Слово “підар”, як я розумію, походить він “підорас”, а те в свою чергу від “педераст” (що, до речі, не гей, а старший чоловік гей-педофіл). Педераст цілком собі термін без лайки. Тобто воно з самого початку в нашому спілкуванні стає лайливим через осуд гомосексуальності і педофілії (хоча про цей відтінок взагалі мало хто зна).

Саме тому, коли ти називаєш росіян підарами — ти вкладаєш в це нотки “Ну, бути гомосексуалістом погано”.

При цьому я не тішу себе ілюзіями, що от я поясню — і люди припинять називати росіян підарасами. Я цілком розумію, що хтось може хотіти бути гомофобом. Декому ліниво змінюватись всередині. Є й ті, кому пох. Максимум, який я очікую від цієї статті — щоб ви подумали про це. Ну, і мене екстраполювали висловлювання однієї людини на групу, яка з ним чи нею мало пов’язані організаційно.

Чи можуть військові називати росіян підарами?

Ми вже чули багато речей, які можна і треба робити, бо “наши салдати на пєрєдкє так дєлают”. І російською мовою варто розмовляти, і підарами називати, і дружину бити…

Я дивлюсь на це так — війна змінює пріоритет цінностей.

Військова, яка називає росіян підорами, така сама гомофобка, як і цивільна людина, що вчиняє ці дії. Але тут два нюанси:

• якщо обирати, що для нас більший ворог — росіяни чи гомофоби — то росіяни.
• гомофобія ніяк не допомагає (на відміну від російської мови, якою банально може бути швидше віддати команду).

Я сподіваюсь, що деякі військові, які не думали про своє ставлення до геїв — в ході цих дискусій подумають.

Деякі оберуть бути гомофобами. Таке життя.

І ще. Ти ж ловиш оцю думку — “рід занять чи орієнтація нічого не каже про тебе, а от офіційна організація — каже”. Тому виходить, що Фонд Притули — гомофоби:

Саме через бажання протягнути оцей порядок денний “салдатіки на пєрєдкє імєют права биць гамафобамі”. Це не означає, що не треба донатити Притулі. Просто кажу, що оці конкретні люди — вони такі. Деякі фонди не гомофобні, деякі — гомофобні. Все, як завше.

Я особисто за те, щоб приймати всю допомогу, яку можна. А за політику поговоримо, як доживемо до виборів:)

---

Взагалі, чим більше живеш, тим більше розумієш, що люди дуже різні — дуже не співпадають з тобою по цінностях. Багато прикладів:

• Ти вважаєш, що американо — це хуїта, а хтось любить його з молоком і цукром
• Ти вважаєш, що правильно пити — коктейлі на барі без їжі під повільну розмову з барменом, а хтось — водочку дома із закускою та тостами.
• Ти любиш громадський транспорт, а хтось — вважає, що то для бомжів.
• Ти вважаєш, що комунізм хуйня, а хтось вважає, що кляті капіталісти зажрались…

Чим більше розмовляєш з людьми… Складніше знайти щось спільне, ніж відмінне.

Деякі люди гомофоби, доведеться з цим жити — або воювати з ними все життя, або йти на компроміси. На кшталт, заборонити гомофобам намагатись відпиздити геїв, але дозволити дружину (чи що вони там хочуть). Не всі можуть і хочуть боротись. Тому так важливо не бути осторонь, а підтримувати тих, хто на твою думку правий.

Не бути байдужими — єдине, що лишається.

В кінці

Резюмую:

1. Геї теж служать
2. Деякі військові гомофоби. А деякі ні.
3. Всі росіяни винуваті через свій зв’язок із державою.
4. Деякі росіяни борються за свою країну. Вони наші тимчасові союзники, але не більше того.
5. Росіяни = терористи.
6. Слово “підар” має втратити свій негативний контекст.

І ще трохи про військових. Геройський вчинок — це не індульгенція. Це велика відповідальність і тягар. Вчинивши щось героїчне, ти сильно піднімаєш планку, і від тебе починають очікувати забагато. Я хочу, щоб всі наші військові повернулись із війни. Живими і неушкодженими. При цьому розумію, що хтось із них після перемоги буде почуватись норм, деякі — відкриють бізнес, хтось — почне спиватись, а дехто продовжить трощити кафе Києва.

В нас буде дуже багато роботи з реінтеграції військових в цивільне життя.

Але про це зможемо поговорити після перемоги. Їбаште русню, котики, і бережіть всіх українців та українок.