Чому Гудименко не стане президентом

Колись перед виборами мені зателефонували і запитали, за кого я буду голосувати.

Кажу:

– За ДемСокиру
– Їх нема в списку варіантів.

Звісно, і їх там не буде, якщо телефонувати і казати, що їх нема в списку:)

Це мав би бути початок великого посту про те, чому Гудименко не просто не стане наступним президентом… І не стане ним ніколи.

Дисклеймер: Це не аналітика, це просто те, як я відчуваю. Я можу помилятись.

Картинка, яку намалювала нам команда Зеленського — це парінь із народа, який прийшов к успєху отак от завдяки своїй щирості і бажанню ламати схематоз. І це повністю фейк. Кожне слово в цьому реченні.

Зеленський — це селеба, яка за допомогою медійної підтримки олігархів цілеспрямовано хуєсосила конкурента, бо за собою не мала політичної кар’єри і не могла отримати отвєточку.

Тобто формула така:

Впізнаваність.
Медійна підтримка (телик, банери, радіо, тг-помийки і блогери).
Популізм.
Чиста репутація (умовно).

А у Гудименка є:

Поранення на війні
Дохуя мітингів і політичної боротьби
Партія
Певна заявлена ідеологія
~~Лається~~

Гудименко — політик, який поки намагається грати в більш-менш чесну гру (чи показує нам таке). Але чесна гра в політиці — то вигадка. Особливо, коли мова про президента.

І тут хуяк — офтоп про те, що таке гарний президент. Ну, щоб ти краще розуміла, що я за людина.

Я вважаю, що гарний президент палить свій рейтинг заради реформ. Як, прости Боженка, Єльцин. Мав довіру населення, витратив її на економічні реформи. Чи, знову прости Боженка, Саакашвілі, мав довіру — витратив на економічні реформи. Трохи, як Валенса… Ну, ви зрозуміли логіку.

Суть в тому, що важливі для країни реформи доволі болючі. Потрібно зламати попередні сенси і створити нові. Тому РЕ ФОРМА.

Судова реформа — це не про те, щоб звільнити всіх поганих суддів і взяти гарних. Це про те, щоб змінити саму суть судової системи — від призначення до підсудності, від контролю і до повноважень. Але для того треба клепку мати (в мене, наприклад, стільки нема).

А ще ж треба вчасно “заскочити на потяг”. Польщі було складно, але то ще й був гарний час — на зламі часів, коли вдалось для заходу стати чимось на кшталт кордону між цивілізацією та імперією зла.

Та то вже офтоп на офтоп.

Суть в тому, що для мене гарний президент — це той, хто прийшов змінити країну. Зробити те, що потрібно. І для цього треба правильні люди в команді. Знаєш, чому то називається “план Бальцеровича”, а не план Валенси чи план Мазовецького? Оце важливо — правильні люди в команді. Бо якщо в тебе в команді Татаров і Баканов…

Тепер повернемось до Гудименка.

По суті в нього нема нічого, що привело до влади попередників.

Ідеальний кандидат в цьому плані на наступні вибори — Притула.

Він сам медійний чувак, і гадаю, що зможе зібрати нормально грошей на президентську кампанію. Популізм — це один із його додаткових видів діяльності до війни, а репутація головного волонтера країни буде (вибачайте, директоре їбаного фонду).

І з усією повагою до Притули…

Я вважаю, що в нього має бути своя партія перевірених людей в парламенті. 17-22% парламенту, десь.

Та зараз я не вважатиму його ні гарним кандидатом, ні гарним президентом. В нас вже був є один актор без партії і без команди… Який намагався всюди поставити своїх людей і керувати економікою вручну. Так би мовити косплеїти більш приємного Ердогана:)

Проте варто сказати, що Зеленський аж ніяк не поганий президент. Поганий — то Янукович, який вирішив, що може зламати країну із її бажанням геть від Москви. Зеленський, натомість, посередній през. Він робив деякі популярні речі, намагався трохи робити непопулярні, досить часто прислухався до протестів. Водночас, він намагався керувати вручну і будувати власний схематоз.

Притула може стати спробою номер 2.

Але теж не стане.

Бо якщо вибір буде між кандидатом від патріотичного табору і табору “цілуйте мене в сраку, я переміг Путіна”, то переможе другий. Фріки по типу Арестовича завше використовувались ОПою для того, щоб поміряти температуру населення. І от вже той виходить із риторикою “я тут самий герой”, щоб команда знала, де вже пиздець (поки ще ні, до речі). І вони бачать, що Зе теж може використати схожу риторику в майбутньому, тільки трохи м’ягше.

І знову повернемось до Гудименка.

До війни він боровся за дуже маленьку частину патріотичного табору. Було б дуже гучно сказати, що це “люди, які думають”. Скоріше, це люди які поділяють певні цінності, можливо навіть праві ліберальні цінності. А це означає, що всі традиційці вже мають його недолюблювати.

Розумієш?

Зеленський був ні риба, ні м’ясо. Чистий популізм. За все хароше, проти всього поганого. І ця страва пропонувала нам закінчити війну і помиритись з хуйлом. Як іронічно, еге ж?

А у Гудименка і партії вже є доволі чіткий порядок денний. Передвиборчі програми ніхто не читає, але вони можуть заважати, бо ДемСокира за той же легалайз. Чи проти того, щоб суд віддавав Коломойському готель Мир. Вони вже не можуть відмовитись від того, бо старі прихильники (ідейні) відмовляться, а нові не з’являться.

Єдиний шанс — тиснути на образ людини, яка отримала бойове поранення. Люди ж бо голосують на емоціях.

Герой і ветеран — це ж круто. Але тут вже включиться кампанія по дискредитації військових після війни від команди Зеленського. От я не сумніваюсь, що через всяку пиздоту буде вкидатись хуйня про волонтерів і ветеранів (маркер — той же Арестович, який вже це робить).

Тому у Гудименка шансів нуль.

І тому я поставлю свій підпис, коли їх будуть збирати. І проголосую, навіть якщо рейтинг буде 1%.

Бо з одного боку не вірю, що народ знову зможе проголосувати за проросійського кандидата. Тому мені, скорше за все не доведеться голосувати за Зе, щоб не пропустити якогось Бойка. А з іншого боку я не вірю, що патріотичний табір зможе визначитись з одним кандидатом до 2024 року. Тобто, скоріше за все Зеленський переможе в першому або другому турі. Якщо б вибори прямо зараз.

Я і у вибори в тому році не вірю:)

Тому якщо вибір хуйовий — ну, мабуть треба робити по совісті. А по совісті в нас зараз хіба Гудименко:)

Отаке.